Дата документу 29.04.2025 Справа № 333/7629/23
Єдиний унікальний № 333/7629/23 Головуючий у суді І інстанції: Варнавська Л.О.
Провадження № 22-ц/807/1003/25-2
Провадження № 22-ц/807/1003/25-3
Провадження № 22-ц/807/1003/25-4
29 квітня 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду:
головуючого Полякова О.З.,
суддів Кухаря С.В.,
Подліянової Г.С.,
під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2023 року, на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2023 року та на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29 липня 2024 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за електроенергію,-
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2023 рокувідмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залучення його до участі у справі і якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, та об'єднання позовів.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2023 року відмовлено в задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Трачук Н.І. про об'єднання позовів.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29 липня 2024 року клопотання ОСОБА_1 про витребування рахунку за спожиту електричну енергію споживачем за жовтень 2018 року залишено без задоволення; клопотання ОСОБА_1 про залучення ТОВ «Запоріжжяелектропостачання » до участі у справі як третю особу на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору залиено без задоволення. Заяву ОСОБА_1 про письмове опитування позивача в порядку ст. 93 ЦПК України задоволено. Зобов'язано позивача надати з дотриманням вимог ст. 93 ЦПК України письмові відповіді на запитання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_1 , а саме: Яка заборгованість вважається вірною: 735,12 грн. чи 927,60 грн? Де розрахунок по середньомісячному споживанню та який обсяг електричної енергії в кВт на думку позивача не сплачено? Яка правова норма надає право на нарахування по середньомісячному споживанню в разі ненадання споживачам показів засобів обліку? Якими доказами підтверджується неподання споживачами квартири АДРЕСА_1 даних про споживання електричної енергії з 01.04.2018 до 01.09.2018? Чому до листа від 11.12.2018 №55/46-1696 позивачем не було додано розрахунок на який посилаєтесь? Чому не було проведено зміну особового рахунку та яка правова база для зміни особового рахунку?
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 06 березня 2025 року позов задоволено.
Не погоджуючись із вищезазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу.
Однак, вказану апеляційну скаргу в частині оскарження ухвали Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2023 року про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, та об'єднання позовів, в частині оскарження ухвали Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2023 року про відмову в задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Трачук Н.І. про об'єднання позовів, та в частині оскарження ухвали Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29 липня 2024 рокуслід повернути скаржникам з огляду на таке.
Згідно зі статтею 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Європейський суд з прав людини зауважував, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції), якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 6 грудня 2007 року);
«складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року)».
Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.
У частині першій статті 353 ЦПК України передбачено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
У вказаному переліку відсутні ухвали суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні клопотання прозалучення до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, відмови в задоволенні клопотання про об'єднання позовів та відмови у витребуванні доказів.
Отже, ухвали суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні клопотання прозалучення до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, відмови в задоволенні клопотання про об'єднання позовів та відмови у витребуванні доказів не можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від судового рішення по суті скарги.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (рішення у справі «Мельник проти України» («Melnyk v. Ukraine») від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03, § 22).
Правові висновки щодо порядку оскарження окремо від рішення суду ухвал суду першої інстанції висловлено Великою Палатою Верховного Суду в ухвалах від 13 червня 2018 року у справі № 522/14750/16-ц (провадження № 14-205цс18), від 13 червня 2018 року у справі № 761/6099/15-ц (провадження № 14-184цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 623/3792/15-ц (провадження № 14-259цс18), у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 522/18296/14-ц (провадження № 14-62цс19).
Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не передбачених у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження.
Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2019 року в справі № 754/7038/17 (провадження № 61-40444св18), на яку заявник послалась у касаційній скарзі.
Таким чином, вказані ухвали не підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, оскільки вони відсутні в переліку ухвал, на які можуть бути подані апеляційні скарги у відповідності до частини 1 статті 353 ЦПК України.
Частиною другою статті 353 ЦПК України встановлено, що заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Таким чином, особа реалізує своє право на оскарження ухвал суду першої інстанції, які не передбачені у частині першій статті 353 ЦПК України, шляхом включення своїх заперечень на такі ухвали до апеляційної скарги на рішення суду, яким спір вирішений по суті.
Проте, зі змісту апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заявляють самостійні вимоги щодо скасування ухвал суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні клопотання прозалучення до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, відмови в задоволенні клопотання про об'єднання позовів та відмови у витребуванні доказів у справі.
Наведене свідчить про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 оскаржують в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, які не підлягають оскарженню окремо від рішення суду.
Відповідно до положень пункту 4 частини 5 статті 357 ЦПК України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині оскарження ухвали Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2023 року, ухвали Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2023 року та ухвали Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29 липня 2024 року слід повернути.
Керуючись ст.ст. 353, 357 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині оскарження ухвали Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2023 року, ухвали Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2023 року та ухвали Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29 липня 2024 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за електроенергію - повернути заявникам.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий:
Судді: