490/6177/23 25.04.2025
нп 1-кп/490/370/2025
Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/6177/23
25 квітня 2025 року м.Миколаїв
Центральний районний суд м.Миколаєва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши в підготовчому судовому засіданні у режимі відеоконференції обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023152020000640 від 10 травня 2023 року, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Дніпро, є громадянином України, має вищу освіту, розлучений, має на утриманні неповнолітню дитину 2011 року народження, проходить військову службу на посаді заступника командира танкової роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні старший лейтенант, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:
- 05.04.2019 року Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська за ч.1 ст.309 КК України до штрафу в сумі 1190 гривень;
- 21.06.2019 року Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська за ч.2 ст.309, ст.71 КК України до 2 років позбавлення волі та штрафу у розмірі 1190 гривень, на підставі ч.3 ст.72 КК України вирок Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 05.04.2019 року виконувати самостійно;
- 29.10.2019 року Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська за ч.2 ст.309, ч.1 ст.71 КК України до 2 років 3 місяців позбавлення волі, на підставі ч.3 ст.72 КК України вирок Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 05.04.2019 року виконувати самостійно, 16.07.2021 року звільнений умовно-достроково на 4 місяці 25 днів,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
В провадженні Центрального районного суду м.Миколаєва знаходиться кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023152020000640 від 10 травня 2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Так, ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією та перебуваючи на посаді офіцера резерву 20 запасної роти військової частини НОМЕР_2 наказом №336 командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 14 листопада 2022 року, за військовим званням "лейтенант", 05 травня 2023 року близько 19:45 години, перебуваючи в приміщені супермаркету ТОВ "АТБ-Маркет", що розташоване за адресою: м.Миколаїв, вул.Пушкінська, 14/7, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, шляхом вільного доступу, з холодильної камери дістав дві банки ікри "Рибкопродукт лососева Зерниста горбуші з/б", вагою 100 г загальною вартістю 479 грн 12 к., та доводячи до завершення свій злочинний умисел, поклав зазначений товар у праву кишеню спортивної кофти.
Далі, утримуючи вказане майно при собі, ОСОБА_3 , пройшовши через касу не сплачуючи грошові кошти за товар, вийшов із приміщення супермаркету, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
Своїми протиправними діями ОСОБА_3 спричинив ТОВ "АТБ-Маркет" майнову шкоду на загальну суму 479 грн 12 к.
Дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
В підготовчому судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння.
Обвинувачений проти задоволення клопотання прокурора не заперечував та зазначив, що правові наслідки закриття кримінального провадження на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України йому зрозумілі.
Представник потерпілого ТОВ "АТБ-Маркет" - ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, в матеріалах судової справи міститься його заява від 16 січня 2024 року про проведення судового розгляду вказаного кримінального провадження за відсутності потерпілого.
Вислухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступного.
Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У своєму Рішенні від 24 грудня 1997 року №8-зп/1997 Конституційний Суд України зазначив, що Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто, щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього (абзаци другий, третій пункту 2 мотивувальної частини).
Разом із тим, у Рішенні Конституційного Суду України (Другий сенат) від 7 квітня 2021 року №1-р(ІІ)/2021 зазначено, що в розумінні приписів статей 3, 8, 28, 55, 58, 62, пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України у їх взаємозв'язку держава має позитивний обов'язок створювати належні національні організаційно-правові механізми притягнення особи до кримінальної відповідальності, які здатні гарантувати всебічну охорону людської гідності, зокрема забезпечувати функціонування та завершення кримінального провадження таким чином, щоб було дотримано найважливіших конституційних гарантій захисту особи від необґрунтованого кримінального переслідування, а саме базового принципу верховенства права і пов'язаних із ним принципів.
У відповідності до вимог ч.1 ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
При цьому, як зазначив у постанові Верховний Суд від 09 вересня 2019 року в справі №591/6379/16-ц, передбачені частиною 1 статті 5 КК України підстави для закриття кримінальної справи не пов'язані із встановленням фактичних обставин справи, що свідчать про відсутність в діянні особи складу злочину, а пов'язані зі змінами законодавства про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч.1, ч.6 ст.9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
За змістом Закону №3886-IX "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" від 18 липня 2024 року, який набрав чинності 09 серпня 2024 року, статтю 51 КУпАП викладено в новій редакції.
Так, відповідальність за частиною 1 статті 51 КУпАП настає за вчинення дрібного викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частина 2 статті 51 КУпАП встановлює відповідальність за дію, передбачену частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ч.5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної п.п.169.1.1 п.169.1 ст.169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленого законом на 1 січня звітного податкового року.
Як вбачається з формулювання обвинувачення, кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України, ОСОБА_3 вчинив 05 травня 2023 року.
Станом на 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2684 гривень, а 50% від його розміру становлять 1342 гривень.
Отже, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України та Закону №3886-IX, на момент вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст.185 КК України, становить 2684 гривень (1342 гривень х 2).
Згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні №12023152020000640 від 10 травня 2023 року, діями обвинуваченого ОСОБА_3 було заподіяно майнову шкоду ТОВ "АТБ-Маркет" на загальну суму 479 грн 12 к., тобто менше мінімального розміру вартості майна для кваліфікації діяння за ст.185 КК України за Законом №3886-IX.
Декриміналізація - це юридична перекваліфікація частини кримінально караних діянь і переведення їх в розряд адміністративних, дисциплінарних та інших правопорушень або правомірних дій. Декриміналізацією також визнається скасування раніше діючої кримінально-правової заборони, якою поведінка певного виду визнавалася як злочин; переведення діянь із категорії злочинних у категорію не злочинів. Практична реалізація декриміналізації допомагає підтримувати кримінальне законодавство в "актуальному" стані, швидко реагувати на зміни у суспільстві та державі.
Під скасуванням кримінальної відповідальності за діяння слід розуміти його декриміналізацію (повну або часткову), яка може бути досягнута, зокрема, шляхом скасування норм Особливої частини КК України; внесення змін до них - включення до диспозицій додаткових ознак або виключення ознак, які були у попередній редакції норми; нового офіційного тлумачення кримінально-правової норми, яке змінює обсяг забороненої цією нормою поведінки без зміни її змісту (аналогічна позиція міститься у постанові ККС ВС від 24 липня 2018 року у справі №569/4061/17).
Згідно із п.2 ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 5-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.
Відповідно до п.1-2 ч.2 ст.284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої цієї статті, якщо підозрюваний, обвинувачений заперечує проти закриття за цією підставою.
За змістом п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України у редакції від 01 грудня 2022 року, яка діє на час розгляду справи, кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння. Підставами для закриття кримінального провадження у випадку втрати чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння є згода на це підозрюваного, обвинуваченого.
Згідно абзацу 5 частини 7 ст.284 КПК України, ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених статтею 479-2 цього Кодексу.
У новій главі 36-1 КПК України визначено особливості здійснення кримінального провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.479-2 КПК України, суд здійснює судове провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.
Рішення про закриття кримінального провадження на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України констатує відсутність караності діяння за змістом нового кримінального закону і, відповідно, не тягне для особи будь-яких кримінально-правових наслідків, навпаки, спрямоване на захист прав цієї особи, а тому, враховуючи, що питання про кримінальну відповідальність за діяння, яке втратило якість злочинності, виключається в принципі, то й кримінальне переслідування відносно підозрюваного, обвинуваченого підлягає припиненню. А тому суд у судовому провадженні не може не відреагувати на зміну державою оцінки певного діяння, і має у процесуальному порядку відреагувати на скасування кримінальної відповідальності за діяння. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 11 грудня 2019 року в справі №153/1289/18.
Частиною 1 статті 61 Закону України "Про правотворчу діяльність" від 24 серпня 2023 року визначено перелік способів, за яких нормативно-правовий акт або окремий його структурний елемент вважається таким, що втратив чинність. Серед інших способів законодавець також визначив, втрату чинності нормою, зокрема, якщо суб'єкт правотворчої діяльності прийняв (видав) у встановленому цим Законом порядку рішення про визнання прийнятого (виданого) ним нормативно-правового акта або окремого його структурного елемента таким, що втратив чинність та в інших випадках, визначених законом.
За таких обставин, враховуючи імперативність вимог ч.3 ст.479-2 КПК України та позицію обвинуваченого ОСОБА_3 , який надав згоду на закриття кримінального провадження щодо нього з підстави, передбаченої п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України, кримінальне провадження №12023152020000640 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, підлягає закриттю на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку із втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Цивільний позов по справі не заявлено, речові докази відсутні.
Процесуальні витрати на залучення експерта слід стягнути з обвинуваченого.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.
На підставі викладеного, керуючись ст.5 КК України, ст.ст.284, 314, 372, 395, 479-2 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про закриття кримінального провадження - задовольнити.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023152020000640 від 10 травня 2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України - закрити на підставі пункту 4-1 частини 1 статті 284 КПК України, у зв'язку із втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати на провадження товарознавчої експертизи (висновок від 20 червня 2023 року №СЕ-19/115-23/8448-ТВ) в сумі 1912 (одна тисяча дев'ятсот дванадцять) гривень.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м.Миколаєва протягом семи днів з дня її проголошення.
Головуючий ОСОБА_1