Справа № 484/1746/25
Провадження № 4-с/484/4/25 р.
29.04.2025 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області в складі:
головуючого - судді Панькова Д.А.
секретаря судового засідання - Кузьменко Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Первомайську цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 ; заінтересовані особи - Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) Сергій Квашенко, Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) на дії/бездіяльність державного виконавця,
ОСОБА_1 , в інтересах якої звернулася представник, адвокат Бабкова О.С., звернулася в суд із скаргою на дії/бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) Сергія Квашенка.
Скарга обґрунтована наступним
При зверненні до нотаріуса з метою укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна, ОСОБА_1 (надалі - скаржник) дізналася, що не може вчиняти будь-які правочини, які потребують нотаріального посвідчення, так як має обтяження у вигляді арешту нерухомого майна.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 370467325 від 19.03.2024 вбачається, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , має обтяження у вигляді арешту нерухомого майна, а саме нежитлового приміщення - магазину за адресою: АДРЕСА_1 , накладеного ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 09.04.2010 по справі № 2-640/2010, яке зареєстроване 14.04.2010 Першою Первомайською державною нотаріальною конторою, реєстраційний номер обтяження № 9728251, та обтяження у вигляді арешту невизначеного майна, всього нерухомого майна, накладеного постановою Головного державного виконавця Квашенко С.С. Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Миколаївській області про арешт майна та заборони на його відчуження від 17.04.2012, виконавче провадження № 32032146; обтяження зареєстроване 24.04.2012 Миколаївською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, реєстраційний номер обтяження № 12430512.
Для з'ясування даної обставини, скаржник звернулася до Першого відділу ДВС у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) та до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса).
З відповіді Першого відділу ДВС у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) № 41166 від 02.04.2024, перевіркою Автоматизованої системи виконавчих проваджень (спецпідрозділ) вбачається, що відносно ОСОБА_1 перебували наступні виконавчі провадження:
1) ВП № 26454480 з примусового виконання виконавчого листа № 2-640/2010 від 10.12.2010, виданого Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області про стягнення боргу на користь ПАТ «СЕБ Банк» у розмірі 1 820 грн; 13.05.2011 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження; 27.05.2011 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.8 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження), а саме фактичне повне виконання рішення;
2) ВП № 33722849 з примусового виконання постанови № 271 від 12.06.2012, виданої Державною санітарно-епідеміологічною службою про стягнення штрафу на користь Держави у розмірі 51 грн; 06.08.2012 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження; 17.08.2012 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.8 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження), а саме фактичне повне виконання рішення;
3) ВП № 34305126 з примусового виконання вимоги № Ф-2539-У від 30.08.2012, виданої Управлінням Пенсійного фонду України в Первомайську та Первомайському районі у розмірі 349 грн 20 к.; 17.09.2012 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження; 28.09.2012 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.8 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження), а саме фактичне повне виконання рішення;
4) ВП № 36411880 з примусового виконання рішення № 2852 від 26.12.2012, виданого Управлінням Пенсійного фонду України в Первомайську та Первомайському районі у розмірі 118 грн 13 к.; 07.02.2013 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження; 25.02.2013 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.8 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження), а саме фактичне повне виконання рішення;
5) ВП № 39827952 з примусового виконання вимоги № Ф-1661 від 10.09.2013, виданої Управлінням Пенсійного фонду України в Первомайську та Первомайському районі у розмірі 42 грн 40 к.; 18.09.2013 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження; 21.10 2013 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.8 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження), а саме фактичне повне виконання рішення;
6) ВП № 18400175 з примусового виконання виконавчого листа № 2-654 від 24 03.2010. виданого Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області про стягнення боргу на користь ОСОБА_2 у розмірі 800 820 грн. 01.04.2010 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 24.12.2010 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження).
Проте, при перевірці АСВП (спецрозділ) та АСВП (архів) виявлені виконавчі провадження № 25517861, № 32032146, № 50029822, що перебували на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно наявний арешт нерухомого майна, який накладений Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на підставі постанови про арешт майна боржника № 32032146 від 17.04.2012.
Як вбачається з копії ухвали судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області Сотської С.О. від 09.04.2010 по справі № 2-640/2010, якою було забезпечено позов, на певне майно ОСОБА_1 було накладено арешт, в тому числі на об'єкти нерухомого майна: нежитлове приміщення, магазин по АДРЕСА_1 .
Відповідно до відповіді Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 19.04.2024 в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень, який є архівною складовою частиною Автоматизованої системи виконавчого провадження та містить відомості про виконавчі провадження, зареєстровані до запровадження АСВП, наявна інформаціє про те, що на примусовому виконанні зазначеного відділу перебував виконавчий лист № 2-640/10, виданий 10.12.2010 Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «СЕБ Банк» 3 449 995 грн 16 к. 09.04.2012 державним виконавцем органу ДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання зазначеного виконавчого листа. 20.04.2012 державним виконавцем органу ДВС винесено постанову № 32032146 про звернення стягнення на майно боржника. 20.04.2012 державним виконавцем органу ДВС винесено постанову № 25517861 про арешт коштів боржника, що містяться на рахунках, відкритих у ПАТ «СЕБ Банк». 26.06.2013 державним виконавцем органу ДВС винесено постанову № 32032146 про зміну назви сторони виконавчого провадження, якою змінено назву стягувача з «Публічне акціонерне товариство «СЕБ Банк» (код ЄДРПОУ 14351016) на «Публічне акціонерне товариство «ФІДОБАНК» (код ЄДРПОУ 14351016). 27.06.2013 державним виконавцем органу ДВС винесено постанову по повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».
Наразі, відповідно до Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, виконавчі провадження № 25517861 та № 32032146, в межах яких було накладено арешти на нерухоме майно скаржниці, знищені. Тому надати суду копії постанов про відкриття виконавчого провадження та постанови про накладення арешту не мається змоги.
Отже, з зазначеного вище вбачається, що виконавчі провадження № 26454480, № 33722849, № 34305126, № 36411880, № 39827952, де боржником була ОСОБА_1 , закінчені як фактично виконані в повному обсязі, а ті виконавчі листи № 2-640/10 від 10.12.2010 (ВП № 32032146) та № 2-654 від 24.03.2010 (ВП № 18400175), які були повернуті стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», не були повторно пред'явлені ним до виконання протягом строків, визначених цим законом. Разом з тим, з того часу минуло вже більш ніж 10 років. При цьому дії державного виконавця сторонами виконавчого провадження не оскаржувалися.
Інших виконавчих проваджень щодо скаржниці у Першому відділі ДВС у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) на виконанні не перебуває.
На сьогоднішній день арешт нерухомого майна, яке належить скаржниці, не знятий, що порушує її право розпорядження своїм майном.
Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном. Аналогічні висновки зроблені у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 2-5422/11 (провадження № 61-1437св22).
Пункт 8 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) передбачав, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Частина 3 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини згідно з частиною 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» є: 1) отриманих виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням, 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову. 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову, 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром". державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
Стаття 50 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) передбачала, що у разі закінчення виконавчого провадження арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника. Аналогічні за змістом норм и містяться у Законі України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII, відповідно до частини 1 статті 40 якого у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Отже чинна на момент закінчення виконавчого провадження редакція статті 50 Закону передбачала прямий обов'язок для виконавця зняти арешт з майна одночасно із закінченням виконавчого провадження.
Однак, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 370467325 від 19.03.2024 наразі заборона на все нерухоме майно Скаржника досі наявна в реєстрі. Зокрема реєстраційний номер обтяження № 9728251, зареєстровано 14.04.2010 року, та реєстраційний номер обтяження № 12430512, зареєстровано 24.04.2012.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Згідно статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Частина 1 статті 317 Цивільного кодексу України передбачає, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до частини 1 статті 319 Цивільного кодексу України власних володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Стаття 321 Цивільного кодексу України визначає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Частиною 1 ст. 448 ЦПК України встановлено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
У відповідності до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Представник скаржника зазначає, що зважаючи на грубе порушення прав скаржника, як власника майна, обмеження його у праві вільного володіння та користування, остання вимушена звернутися за захистом своїх прав із даною скаргою до суду, т.я. в травні 2024 року ОСОБА_1 зверталася до суду із позовом до Першого відділу ДВС у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) та Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусової о виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про скасування арешту майна, однак відповідно до Постанови Миколаївського апеляційного суду провадження у вказаній справі було закрито, оскільки Законом передбачений інший спосіб судового захисту - оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому Розділом ХІІ ЦПК України, а не в позовному провадженні.
Представник скаржника в судове засідання надала заяву про розгляд справи у її відсутність, просила про задоволення скарги.
Зацікавлені особи, Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) Сергій Квашенко та Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса), повідомлялась судом про час та місце розгляду справи, проте не з'явилися, відзив до суду не подали.
Дослідивши матеріали скарги суд приходить до висновку про те, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 370467325 від 19.03.2024 р., за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нежитлове приміщення - магазин за адресою: АДРЕСА_1 , на яке зареєстровано арешт нерухомого, зокрема, накладеного ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 09.04.2010 но справі № 2-640/2010, яке зареєстроване 14.04.2010 Першою Первомайського державною нотаріальною конторою, реєстраційний номер обтяження № 9728251, та обтяження у вигляді арешту невизначеного майна, всього нерухомого майна, накладеного постановою Головною державною виконавця Квашенко С.С. відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головною управління юстиції у Миколаївській області про арешт майна та заборони на його відчуження від 17.04.2012, виконавче провадження № 32032146; обтяження зареєстроване 24.04.2012 Миколаївською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, реєстраційний номер обтяження № 12430512.
З матеріалів справи вбачається, що виконавчі провадження № 26454480, № 33722849, № 34305126, № 36411880, № 39827952, де боржником була ОСОБА_1 , закінчені у зв'язку з повним виконанням рішення, а виконавчі листи № 2-640/10 від 10.12.2010 (ВП № 32032146) та № 2-654 від 24.03.2010 (ВП № 18400175), які були повернуті стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», не були повторно пред'явлені ним до виконання протягом строків, визначених цим законом.
Крім того, відповідно до Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, виконавчі провадження № 25517861 та № 32032146, в межах яких було накладено арешти на нерухоме майно скаржниці, знищені.
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру боржників від 13.03.2025 інформація про ОСОБА_1 як боржника відсутня.
21.03.2025 року адвокат Бабкова О.С. направила до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) адвокатський запит, в якому просила зняти арешту з нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 , накладений на підставі постанови про арешт майна та оголошення відчуження заборони його відчуження, винесеної Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУ юстиції у Миколаївській області від 17.04.2012.
Однак, згідно відповіді Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сергій Квашенка № 5098 від 26.03.2025 року, станом на 26.03.2025 року адвокату було роз'яснено, що відділ не має правових підстав для зняття арешту на все нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 , накладений на підставі постанови про арешт майна та оголошення відчуження заборони на його відчуження, винесеної Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУ юстиції у Миколаївській області від 17.04.2012.
Згідно ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у разі закінчення виконавчого провадження арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України).
Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).
Відповідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Враховуючи викладене, а також той факт, що скаржник на даний час не має можливості вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, а тому суд вважає за можливе задовольнити її скаргу.
Керуючись ст.ст. 447 - 453 ЦПК України, суд, -
Скаргу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) заінтересовані особа: Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) Сергій Квашенко (просп. Миру, 46/1, м. Миколаїв, Миколаївська область), Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) (просп. Миру, 46/1, м. Миколаїв, Миколаївська область, код ЄДРПОУ: 43315529) на дії/бездіяльність державного виконавця задовольнити.
Визнати бездіяльність посадових осіб відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) - Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Сергія Квашенка, що полягає у не знятті арешту з майна боржника ОСОБА_1 , накладеного на підставі постанови про арешт майна та оголошення відчуження заборони його відчуження, винесеної Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУ юстиції у Миколаївській області від 17.04.2012 (реєстраційний номер обтяження 12430512 від 24.04.2012).
Зобов'язати Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Сергія Квашенка зняти арешт на все нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 , накладений на підставі постанови про арешт майна та оголошення відчуження заборони його відчуження, винесеної Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУ юстиції у Миколаївській області від 17.04.2012 (реєстраційний номер обтяження 12430512 від 24.04.2012).
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в разі якщо скарга не була подана. У разі якщо скарга була подана, ухвала набирає законної сили після перегляду справи судом апеляційної інстанції, якщо ухвалу не буде скасовано.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (отримання) безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя: