Справа №479/898/24
Провадження №1кп/479/63/25
03 квітня 2025 року смтКриве Озеро
Кривоозерський районний суд Миколаївської області
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ;
за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, інформація про яке внесена в ЄРДР №12024153290000019 від 01 квітня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Іванівка Кривоозерського району Миколаївської області, зареєстрованої АДРЕСА_1 , та фактично проживаючої АДРЕСА_2 , громадянки України, непрацюючої, заміжньої, маючої на утриманні п'ятьох неповнолітніх дітей: 2006 року народження, 2008 року народження, 2013 року народження, 2021 року народження, 2022 року народження, маючої повну середню освіту, раніше не судимої,
- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2 ст.190 КК України,
учасники провадження:
прокурор ОСОБА_4 ,
обвинувачена ОСОБА_5 ,
захисник обвинуваченої адвокат ОСОБА_6 ,
потерпілий Управління соціального захисту населення
Первомайської РВА Миколаївської області,
представник потерпілого ОСОБА_7 ,
На розгляді суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, інформація про яке внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024153290000019 від 01 квітня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2 ст.190 КК України.
В судовому засіданні встановлено, що обвинувачена 18 грудня 2024 року змінила прізвище з " ОСОБА_8 " на " ОСОБА_9 ", що підтверджується даними свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Кривоозерською селищною радою 18 грудня 2024 року, та даними паспорту № НОМЕР_2 , орган, що видав 4823 від 24 січня 2025 року.
ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що 12 січня 2024 року, в денний час доби, перебуваючи в приміщені кабінету соціального працівника управління соціального захисту населення Первомайської районної державної адміністрації, який знаходиться за адресою Миколаївська область Первомайський район смт.Криве Озеро вул.Шевченка,57, маючи на меті прямий умисел на повторне, незаконне заволодіння грошовими коштами Управління соціального захисту населення Первомайської районної державної адміністрації, шляхом обману, усвідомлюючи, що має чотирьох дітей від свого співмешканця ОСОБА_9 , з яким вона не перебувала і не перебуває в зареєстрованому шлюбі, але разом з ним проживає і виховує: доньку ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доньку ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , сина ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , доньку ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, ввівши в оману працівника управління соціального захисту населення, приховавши факт спільного проживання з біологічним батьком дітей, що впливає на призначення і виплату державної допомоги одиноким матерям передбаченої Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", умисно вказавши при заповнені заяви "Про призначення всіх видів соціальної допомоги та компенсацій", затвердженої наказом міністерства соціальної політики України 21 квітня 2015 року №441, дані, які містять завідомо неправдиві відомості, щодо самостійного виховання доньки ОСОБА_10 , доньки ОСОБА_11 , сина ОСОБА_12 , доньки ОСОБА_13 , без участі їх батька, що не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_3 , спільно проживає і виховує: доньку ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доньку ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , сина ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , доньку ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з їх біологічним батьком ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 з моменту їх народження по теперішній час. Надавши завідомо неправдиву заяву "Про призначення всіх видів соціальної допомоги та компенсацій" та свідоцтва про народження дітей, згідно з ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України, для призначення допомоги до Управління соціального захисту населення Первомайської районної державної адміністрації, на підставі яких 29 січня 2024 року в порушення абзацу 4 ст.18 - 1 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", ОСОБА_5 незаконно призначено щомісячну допомогу як одинокій матері на період з 01 січня 2024 року до 30 червня 2024 року у розмірі 598,24 грн., на загальну суму 2 392,96 грн.. Внаслідок умисних протиправних дій, ОСОБА_5 , за період часу з 01 січня 2024 року до 30 квітня 2021 року, повторно заволоділа грошовими коштами у сумі 2 392,96 грн., які витратила на власний розсуд в корисливих для себе цілях, чим спричинила державі, в особі Управління соціального захисту населення Первомайської районної військової адміністрації, матеріальну шкоду на вказану суму.
Встановлене у судовому засіданні обвинувачення кваліфіковано органами досудового розслідування за ч.2 ст.190 КК України, а саме: заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про закриття кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні 12 січня 2024 року кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Обвинувачена ОСОБА_5 дала згоду щодо закриття кримінального провадження в частині обвинувачення її у вчиненні 12 січня 2024 року кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Представниця потерпілої особи ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилася, звернулася до суду із заявою, в якій просить розглянути кримінальне провадження за її відсутності.
Враховуючи положення ст.325 КПК України та оскільки учасники судового розгляду не заперечили щодо проведення судового засідання без участі представниці потерпілої особи ОСОБА_7 , суд визнав за можливе провести судове засідання за відсутності останньої.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, судом встановлено наступне.
09 серпня 2024 року набрав чинності Закону України Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів від 18 липня 2024 року № 3886-ІХ (далі - Закону України № 3886-ІХ), згідно з яким ст.51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Положеннями п.5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу передбачено, що якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу ІV цього кодексу для відповідного року.
Згідно положень підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу ІV Податкового кодексу податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Відповідно до положень ст.7 Закону України Про Державний бюджет на 2024 рік з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць встановлено в розмірі 3028 грн..
Таким чином, відповідно до ст.51 КУпАП (в редакції закону станом на 09 серпня 2024 року) викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент здійснення правопорушення, тобто станом на 2024 року, не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 3028,00 грн..
Згідно положень ч.6 ст.3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до положень ч.ч.2,3 ст.4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
Положеннями ч.1 ст.5 КК України визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Вказане положення цілком узгоджується із вимогами ст.58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Внесені законодавцем зміни призвели до часткової декриміналізації діяння і дія Закону має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння кримінальним правопорушенням меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.
За таких умов суд вважає за необхідне застосувати зворотну дію у часі Закону України №3886-ІХ, яким внесені зміни до законодавства в частині розмежування відповідальності за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати від кримінально караного діяння, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями КК України за принципом визначення граничного розміру викраденого майна у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за вчинення якого особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності.
У зв'язку із чим, інкриміноване ОСОБА_5 у межах кримінального провадження діяння, виходячи із того розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян, який діяв на момент вчинення діянь, законодавцем віднесено до адміністративних правопорушень, що посягають на власність, та такі діяння не є кримінально караними відповідно до диспозицій частин статей 185, 190, 191 КК України.
Відповідно до положень п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається у разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Згідно положень ч. 7 ст. 284 КПК України ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої або пунктом 1-2 частини другої цієї статті, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених статтею 479-2 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч.3 ст.479-2 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує. За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 частини другої статті 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, та ті обставини, що відбулась декриміналізація вчиненого обвинуваченою 12 січня 2024 року діяння на підставі Закону України №3886-ІХ, який набув чинності 09 серпня 2024 року, та має зворотну дію в часі, із врахуванням наданої обвинуваченою згоди на закриття кримінального провадження (по епізоду від 12 січня 2024 року на суму 2392,96 грн.), суд доходить до висновку про наявність підстав для закриття кримінального провадження в цій частині відповідно до п.4-1 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв'язку із втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Керуючись ст.5 КК України, ст.ст.284-288, 369-372, 479-2 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора Кривоозерського відділу Первомайської окружної прокуратури ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження в частині пред'явленого обвинувачення - задовольнити.
Кримінальне провадження, інформація про яке внесена в ЄРДР №12024153290000019 від 01 квітня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст.190 КК України, - закрити в частині епізоду за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні 12 січня 2024 року кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, щодо заволодіння грошовими коштами в сумі 2392,96 грн., на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Ухвала суду про закриття кримінального провадження може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Кривоозерський районний суд Миколаївської області, шляхом подачі апеляції протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст рішення виготовлено 03 квітня 2024 року.