Справа № 487/1307/25
Провадження № 2/487/1423/25
29.04.2025 суддя Заводського районного суду м. Миколаєва Лагода А.А., розглянувши без виклику учасників в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді Лагоди А.А. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Автогаражного кооперативу «Парма» про визнання права власності і повернення частини членських внесків,
02.03.2025 сторона позивача звернулась через систему «Електронний суд» до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати за ОСОБА_1 право власності на рухоме індивідуально визначене майно - металевий гараж(бокс) № НОМЕР_1 , який знаходиться на території АГК «Парма», за який ОСОБА_1 сплачує членські внески до АГК «Парма», починаючи з 01.01.2008; стягнути з АГК «Парма» на користь ОСОБА_1 90,00 грн. членських внесків, сплачених за листопад, грудень 2015; витребувати у АГК «Парма» документи бухгалтерського обліку, які підтверджують факт придбання у власність гаражу, який знаходиться у володінні ОСОБА_1 ; накласти арешт на металевий гараж «90».
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вказане цивільне провадження 03.03.2025 передано у провадження судді Нікітіна Д.Г.
Ухвалою судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 05.03.2025 задоволено заяву про самовідвід судді Нікітіна Д.Г. та матеріали позовної заяви передано до канцелярії Заводського районного суду м. Миколаєва для повторного авторозподілу.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вказане цивільне провадження 06.03.2025 передано у провадження судді Лагоди А.А.
Ухвалою судді Заводського районного суду м. Миколаєва Лагоди А.А. від 06.03.2025 позов ОСОБА_1 залишено без руху і надано позивачу строк для усунення недоліків.
12.03.2025 надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків та заява про відвід судді.
Ухвалою судді Заводського районного суду м. Миколаєва Лагоди А.А. від 12.03.2025 заяву про відвід судді Лагоди А.А. визнано необґрунтованою, провадження у справі зупинено до вирішення відводу в порядку ч. 1 ст. 33 ЦПК України.
Ухвалою судді Заводського районного суду м. Миколаєва Карташевої Т.А. від 12.03.2025 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Лагоди Анатолія Анатолійовича по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Автогаражного кооперативу «Парма» про визнання права власності і повернення частини членських внесків.
Матеріали позову з додатками передано з канцелярії Заводського районного суду міста Миколаєва в провадження судді Лагоди А.А. 14.03.2025.
14.03.2025 та 17.03.2025 суддя Лагода А.А. згідно наказів голови суду від 11.03.2025 перебував на навчанні НШСУ України з відривом від виробництва.
Ухвалою суду від 18.03.2025 відкрито провадження по справі та призначено до розгляду 18.04.2025 о 09-30 год. крім того залишено без задоволення заяву про забезпечення позову.
29.04.2025 позивачем подано до суду через систему «Електронний суд» повторно заяву про відвід судді, в якій просив відвести суддю Лагоду А.А. від розгляду справи, посилаючись на те, що є обставини, які викликають сумнів в його об'єктивності та неупередженості. Вказує, що суддя на його думку є упереджений, що відображено в ухвалі про відмову у задоволенні скарги скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Волкомор А.В. по справі № № 487/5705/16 (провадження 4-с/487/12/25).
Питання про відвід вирішується без повідомлення учасників справи на підставі ч. 8 ст. 40 ЦПК України.
Дослідивши заяву та матеріали справи, приходжу до висновку про необґрунтованість заявленого відводу, виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 і являється частиною національного законодавства, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
В процесуальному судочинстві діє презумпція безсторонності суду, яка може бути спростована.
Право учасника справи на відвід судді є однією із гарантій права на справедливий суд.
Проте право на відвід не являється абсолютним. В інакшому випадку воно перетвориться у свавільне обрання суддів для розгляду справи та спосіб процесуального зловживання, що суперечитиме інтересам інших учасників справи та суспільним інтересам загалом.
Відвід має бути обґрунтований посиланням на факти, які вказують на залежність, упередженість або необ'єктивність судді щодо сторін чи будь-кого з них.
Лише за таких обставин відвід буде правомірним і убезпечить сторони від залежного, упередженого або необ'єктивного суду.
Статтею 36 ЦПК України визначені підстави для відводу (самовідводу) судді.
Згідно ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Фактично заявлений відвід судді ґрунтується на неупередженості судді.
Разом з тим, вищенаведені обставини, виходячи зі змісту ст. 36 ЦПК України, не являються підставою для відводу судді.
Таким чином, оскільки заявником не надано доказів щодо упередженості судді, тому підстави для відводу судді, передбачені ст. 36 ЦПК України, відсутні.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів влади; характер процесу та його значення для заявника.
Згідно з ч.1,2,3 ст.40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Відповідно до положень ч.7 ст.40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно.
Згідно з ч.2 ст.39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 цього Кодексу, судді може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу, що передбачено ч.4 ст.36 ЦПК України.
В п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 «Про незалежність судової влади» роз'яснено, що процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення в порядку, визначеному положеннями ЦПК України.
Окрім того, у висновку № 3 Консультативної ради європейських суддів щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що за загальним принципом судді повинні персонально бути повністю звільненими від відповідальності стосовно претензій, що пред'являються їм у зв'язку з добросовісним здійсненням ними своїх функцій. Судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду і визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції.
З огляду на викладене, та враховуючи, що заявником не наведено будь-яких підстав, в розумінні ст. 36 ЦПК України, щодо необ'єктивності та упередженості судді Лагоди А.А. при розгляді даної цивільної справи, заявлений відвід є необґрунтованим.
Крім того, слід зазначити, що законодавство, наділяючи учасника справи достатньо широким спектром процесуальних повноважень, зокрема і правом на відвід судді (суддів), разом з тим зауважує на недопустимості зловживання наданими процесуальними правами, оскільки необґрунтований відвід може сприяти безпідставному усуненню та ухиленню судді (суддів) від розгляду справи, що суперечить завданню цивільного судочинства і зазіхає на саму сутність правосуддя, як такого.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 36, 40 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Лагоди А.А. - визнати необґрунтованою та залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та апеляційному оскарженню не підлягає.
Суддя А.А. Лагода