Справа №463/3671/25
Провадження №1-кс/463/3824/25
слідчого судді
28 квітня 2025 року місто Львів
Слідча суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність Галицької окружної прокуратури щодо нерозгляду клопотання від 21 жовтня 2024 року вих. №7066,-
встановила :
скаржник звернувся до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність Галицької окружної прокуратури щодо нерозгляду клопотання від 21 жовтня 2024 року вих. №7066. Крім того, просить поновити строк на подачу такої скарги.
Скарга обґрунтовується тим, що в провадженні органу досудового розслідування перебуває кримінальне провадження. ОСОБА_3 подано клопотання від 21 жовтня 2024 року вих. №7066. ОСОБА_3 просить зобов'язати розглянути уповноважену посадову особу подане клопотання.
Протоколом автоматичного визначення слідчого судді для розгляду скарги від 22.04.2025 визначено слідчого суддю ОСОБА_1 .
Ухвалою слідчого судді від 22.04.2025 відкрито провадження у справі за скаргою ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого та призначено скаргу до розгляду на 24 квітня 2025 року. 25 квітня 2025 року розгляд справи відкладено на 28 квітня 2025 у зв'язку із неявкою учасників по справі.
В судове засідання скаржник не з'явився, про розгляд скарги повідомлений належним чином. Окрім цього скаржник до судового засідання подав заяву про розгляд скарги у його відсутності, вимоги скарги підтримує в повному обсязі.
Враховуючи положення ч.1 ст.28 КПК України, яка передбачає, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки, слідчий суддя вважає, що скаргу слід розглянути у відсутності скаржника на підставі наявних матеріалів.
Представник суб'єкта оскарження - Галицької окружної прокуратури, в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином.
У зв'язку із наведеним, враховуючи скорочені процесуальні строки для розгляду скарги, вважаю за можливе розглянути скаргу у відсутності суб'єкта оскарження на підставі наявних доказів. Крім того, в силу ч.3 ст. 306 КПК України його відсутність не є перешкодою для розгляду скарги.
У зв'язку з неприбуттям в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалось відповідно до вимог ч.4 ст.107 КПК України.
Дослідивши матеріали скарги вважаю, що в задоволенні скарги слід відмовити виходячи з наступних підстав.
Правило дотримання десятиденного строку на оскарження до слідчого судді рішення слідчого має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб кримінальні провадження розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності.
Це правило надає особі, яка має право на оскарження, достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати скаргу, для чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції, і визначає період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється.
Суд звертає увагу, що у рішенні від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України", Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку.
Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан потрібного їм судового провадження. У кожній справі суди мають перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків для оскарження втручання у принцип юридичної визначеності.
Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. Зокрема, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.
При цьому особа, яка бажає подати скаргу має діяти сумлінно для того, що б ефективно реалізувати своє право. Хоча ст. 117 КПК України містить норму щодо поновлення пропущеного строку, але це можливо лише в разі наявності поважних причин пропуску такого строку. Тому при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку, у тому числі й строку на оскарження рішення слідчого, до уваги мають братися: тривалість самого процесуального строку; час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) в межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) в межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску) та інші доречні обставини.
За таких обставин, враховуючи відсутність даних про отримання клопотання та відсутність можливих негативних наслідків його відновлення для інших осіб, слід виходити з того, що у цій справі підстави для поновлення строків для оскарження рішення слідчого виправдовують втручання у принцип юридичної визначеності, що не свідчить про його порушення, а тому слідчий суддя поновляє строки на звернення зі скаргою.
Частина перша ст.22 КПК України передбачає, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Так зі змісту ст. 220 КПК України обов'язок слідчого полягає у розгляді клопотання незалежно від того чи винесена ухвала слідчого судді про зобов'язання про вчинення дій.
Окрім цього згідно до ч.5 ст.40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється, тобто слідчий самостійно визначає, які слідчі дії необхідно та достатньо провести для встановлення обставин, які мають значення для кримінального провадження.
Як вбачається з долученої скаржником до матеріалів скарги копії ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 27.02.2025 у справі №463/1740/25, провадження №1-кс/463/1855/25 такою розглянуто по суті та відмовлено за скаргою, щодо нерозгляду клопотання від 21 жовтня 2024 року вих. №7066. Так в межах вказаної справи скаржником оскаржувалась та сама бездіяльність слідчого, що й у даній справі.
Відтак підстави для задоволення даної скарги у слідчого судді відсутні, в задоволенні такої слідча суддя відмовляє.
Керуючись вимогами ст.ст. 303, 306, 307, 372 КПК України, -
постановила :
В задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність Галицької окружної прокуратури щодо нерозгляду клопотання від 21 жовтня 2024 року вих. №7066 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідча суддя ОСОБА_1