Справа №463/3820/25
Провадження №1-кс/463/3969/25
слідчого судді
28 квітня 2025 року місто Львів
Слідча суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на постанову дізнавача відділу дізнання Львівського районного управління поліції № 1 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження №12024142360000687 від 31 липня 2024 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 182 КК України,
встановила:
адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернулась до слідчого судді зі скаргою на постанову дізнавача відділу дізнання Львівського районного управління поліції № 1 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження №12024142360000687 від 31 липня 2024 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 182 КК України, просила скасувати зазначену постанову з мотивів та підстав викладених у скарзі.
Скаргу мотивує тим, що відділом дізнання Львівського районного управління поліції № 1 ГУ НП у Львівській області здійснювалося досудове розслідування кримінального провадження №12024142360000687 від 31 липня 2024 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 182 КК України, за фактом на думку скаржника, заволодіння її персональними даниими, з метою заволодіння грошовими коштами, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.182 КК України. 31.12.2024 дізнавачем відділу дізнання Львівського районного управління поліції № 1 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_5 винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв'язку із відсутністю складу кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.182 КК України. Враховуючи наведене, вважає вказану постанову незаконною та безпідставною, тому просить її скасувати.
Протоколом автоматичного визначення слідчого судді для розгляду скарги від 25.04.2024 визначено слідчого суддю ОСОБА_1 .
Адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 до судового засідання подала заяву про розгляд скарги у її відсутності, скаргу підтримує та просить задоволити.
Дізнавч у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи в суді. Причини неявки не повідомив, клопотань чи заперечень не надіслав.
Згідно з ч.4 ст.107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Дослідивши матеріали скарги, приходжу до наступного висновку.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1 ст. 303 КПК України. Зокрема, у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КПК України слідчий зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати те, що трапилось, та не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень (справа «Ассенов та інші проти Болгарії»). Вони повинні вживати всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, inter alia, показань очевидців та експертних висновків (рішення у справах «Танрікулу проти Туреччини» та «Ґюль проти Туреччини»).
Згідно з ч. 4 ст. 284 КПК України про закриття кримінального провадження слідчий, прокурор приймає постанову, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.
Таким чином, закриття кримінального провадження - це закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силі наявності обставин, що виключають кримінальне провадження або за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Подальше розслідування, після закриття кримінального провадження, є неможливим до того часу, коли постанова про закриття кримінального провадження не буде скасована в установленому КПК порядку.
Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження і оцінки слідчим, прокурором, показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.
У п. 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13 січня 2011 року в справі «Михалкова та інші проти України» розтлумачено, що за статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод держава зобов'язана «гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції», що також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування. Розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
Як вбачається з матеріалів скарги в провадженні дізнавача відділу дізнання Львівського районного управління поліції № 1 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_5 перебувало кримінальне провадження №12024142360000687 від 31 липня 2024 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 182 КК України.
Постановою дізнавача відділу дізнання Львівського районного управління поліції № 1 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_5 від 31.12.2024 вказане кримінальне провадження було закрито.
Частини 1, 2 ст. 22 КПК України передбачають, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст.26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
В судове засідання слідчий або інший представник органу досудового розслідування не з'явилися, про причини неявки не повідомили, матеріалів кримінального провадження №12024142360000687 від 31 липня 2024 року на вимогу слідчого судді не надали, про причини неможливості надати такі для огляду в судовому засіданні не повідомили.
Розглядаючи скаргу на постанову про закриття кримінального провадження з підстав неправильності та неповноти досудового розслідування, слідча суддя вважав за необхідне з метою перевірки доводів заявника оглянути матеріали кримінального провадження та надати правову оцінку процесуальним діям слідчого під час проведення досудового розслідування, за наслідками яких була винесена оскаржувана постанова. Однак орган досудового розслідування проігнорував вимогу надати матеріали кримінального провадження для огляду.
Така процесуальна поведінка дізнавача та органу досудового розслідування в цілому, враховуючи принцип змагальності, свідчить, що дізнавч погоджується з доводами заявника щодо неповноти та неправильності проведеного досудового розслідування, оскільки жодного заперечення на скаргу не подано, матеріалів кримінального провадження для огляду в судовому засіданні для спростування доводів заявників дізнавачем слідчому судді не надано.
Відповідно до ст. 307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; скасування повідомлення про підозру; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.
З огляду на наведене, враховуючи обмежені строки розгляду скарги, слідча суддя вважає, що постанова про закриття кримінального провадження від 31.12.2024 підлягає скасуванню.
Керуючись вимогами ст.ст.303, 306, 307, 372 КПК України, -
постановила:
скаргу задовольнити.
Скасувати постанову дізнавача відділу дізнання Львівського районного управління поліції № 1 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_5 від 31.12.2024 про закриття кримінального провадження №12024142360000687 від 31 липня 2024 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 182 КК України.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення.
Слідча суддя ОСОБА_1