Справа № 314/1028/25
Провадження № 3/314/717/2025
29.04.2025 м. Вільнянськ
Суддя Вільнянського районного суду Запорізької області у складі Швець О.В., розглянула адміністративний матеріал, який надійшов зУправління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , місце служби та посада: заступник командира роти з психологічної підтримки персоналу наземних роботизованих комплексів військової частини НОМЕР_1 , старший лейтенант, інші відомості в матеріалах справи відсутні,
у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП,
згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 251395, складеним 19.02.2025, 19.02.2025 о 14:42, водій ОСОБА_1 по автодорозі М 18 263 км., керував транспортним засобом «FORD FOCUS», державний номерний знак НОМЕР_2 , не маючи при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Правопорушення вчинено повторно протягом року (постанова ЕНА 2370818 від 11.06.2024).
Даними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.1 а Правил дорожнього руху.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину визнав, крім того, 19.03.2025 через канцелярію суду надав письмові пояснення стосовно обставин викладених у протоколі від 19.02.2025, відповідно до яких, йому, як заступнику командира роти наземних роботизованих комплексів з психологічної підтримки персоналу, надійшов наказ командира батальйону провести контрольні стрільби для особистого складу, який буде проводити наступальні дії в районі бойових дій. Не маючи можливості надати транспортний засіб з водієм, був відданий наказ їхати особисто. ОСОБА_1 визнає, що порушив правила ПДР, та не мав право керувати транспортним засобом без водійського посвідчення, але не виконати наказ командира прибути до місця навчання та адаптації новоприбулих бійців теж не міг, бо зобов'язанив провести навчання та пояснити методи і прийоми для збереження їхнього життя, тобто діяв в стані крайньої необхідності.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Факт скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 251395 від 19.02.2025, складеним відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2370818 від 11.06.2024, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.126 КУпАП, довідкою старшого інспектора відділу адміністративної практики патрульної поліції в Запорізькій області відповідно до якої ОСОБА_1 має повторності за ст. 126 КУпАП, посвідчення водія не отримував.
В матеріалах справи зафіксовані обставини адміністративного правопорушення в обсязі, достатньому для вирішення питання про наявність події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні.
Оскільки факт керування транспортним засобом без наявності у водія права на керування транспортними засобами не заперечується, судом досліджувались відомості щодо вчинення зазначеного правопорушення ОСОБА_1 в стані крайньої необхідності.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, іншими документами.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.03.2025 за № 99, з метою підвищення вогневої виучки, удосконалення навичок володіння стрілецькою зброєю в період проведення адаптації та допідготовки військовослужбовців до ведення бойових дій та забезпечення вимог безпеки, час проведення занять: особовий склад військової частини НОМЕР_1 , з 09:00 19.02.2025 по 13:00 19.02.2025. Для керівництва стрільбою та її обслуговування забезпечення вимог безпеки призначено керівником стрільби на ділянці № 1 з виконання КС 3.01.1.2 вправи контрольних стрільб з АК-74 - заступника командира роти з психологічної підтримки персоналу наземних роботизованих комплексів військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.
Згідно зі ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.
Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам.
Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.
Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов'язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи.
З наданих ОСОБА_1 матеріалів, а саме витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 про організацію і проведення стрільб та забезпечення виконання вимог безпеки, встановлено що ОСОБА_1 перебував у стані крайньої необхідності, він терміново прямував до місця проведення військових стрільб зі стрілецької зброї на виконання наказу командира військової частини, оскільки не міг не виконати наказ командира військової частини та не прибути до місця проведення занять, що змусило його керувати транспортним засобом.
Підстав піддавати сумніву відповідний наказ командира військової частини та дії військовослужбовця ОСОБА_1 , у суду не має.
Суд, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, доходить висновку, що ОСОБА_1 вчинено дії, які хоч і містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, але такими визнаватися не можуть, оскільки були вчинені в стані крайньої необхідності на виконання наказу командира військової частини, а тому у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП справа підлягає закриттю через вчинення особою дій в стані крайньої необхідності.
Відповідно до п. 4 ч. 1ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю при вчиненні дії особою у стані крайньої необхідності.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 17, 18, 130, 247, 251, 252, 284, 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
Справу про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП закрити у зв'язку із вчиненням ним адміністративного правопорушення в стані крайньої необхідності.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається до Запорізького апеляційного суду через Вільнянський районний суд Запорізької області.
Суддя О.В. Швець
29.04.2025