Справа № 308/5948/25
1-кс/308/2543/25
29 квітня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у рамках кримінального провадження №12025070000000121, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.03.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,
До слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у рамках кримінального провадження №12025070000000121, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.03.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
З внесеного клопотання та доданих до нього матеріалів вбачається, що слідчою групою відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025070000000121 від 11.03.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Відповідно до Указу Президента України, який затверджений Законом України №2102-IX від 24.02.2022, на території України у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, відповідно до пункту 20 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022, строком на 30 діб, який надалі неодноразово продовжувався та діяв на час вчинення вказаного кримінального правопорушення.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань 24.02.2022 Президент України видав Указ №69/2022 про оголошення на території України загальної мобілізації, яка проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом, строк дії якої також неодноразово продовжувався та діяв на час вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення.
За таких обставин, з 24.02.2022 в Україні оголошено загальну мобілізацію та відповідно здійснюється призов військовозобов'язаних на військову службу.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, зокрема встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
У відповідності до ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії, зокрема: військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
У ч. 6 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачені види військової служби, серед яких: військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.
Враховуючи вказане, на період введення воєнного стану в Україні, на законодавчому рівні обмежено виїзд за межі території України, осіб, які підлягають мобілізації для несення військової служби, відповідно до вимог Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Поряд з цим, під час досудового розслідування встановлено, що у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у невстановлений досудовим розслідуванням точний час, але не пізніше 11.03.2025, та у невстановленому досудовим розслідуванням точному місці, але на території Закарпатської області, з метою особистого збагачення та з корисливих мотивів, виник злочинний умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким в умовах правового режиму воєнного стану обмежено виїзд за межі України, через державний кордон України шляхом протиправного перетинання останніми державного кордону України поза межами офіційних пунктів пропуску.
Усвідомлюючи неможливість одноособово вчиняти незаконні дії, пов'язані з організацією незаконного переправлення осіб через державний кордон України, з метою належного забезпечення конфіденційності своїх дій, перешкоджання виявленню правоохоронними органами, реалізації логістичних маршрутів з перевезення осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким в умовах правового режиму воєнного стану обмежено виїзд за межі України, об'їзду контрольно-пропускних пунктів ДПСУ та НП України, ОСОБА_5 залучив до вказаної вище злочинної діяльності інших наразі невстановлених досудовим розслідуванням осіб.
Реалізовуючи спільний злочинний умисел спрямований на організацію незаконного переправлення особи через державний кордон України, з метою протиправного збагачення, ОСОБА_5 , у лютому 2025 року, точного часу органом досудового розслідування не встановлено, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, але на території Закарпатської області, підшукав громадянина України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якому під час дії правового режиму воєнного стану обмежено виїзд за межі України, та якому у телефонному режимі повідомив, що може організувати незаконне переправлення останнього через державний кордон України поза офіційними пунктами пропуску за грошову винагороду у сумі 5500 доларів США, обумовивши при цьому можливі дату, місце та механізм його протиправного переплавлення через державний кордон України, на що ОСОБА_6 надав свою згоду.
У подальшому, ОСОБА_5 08.04.2025, з свого мобільного телефону, використовуючи абонентський номер НОМЕР_1 , зателефонував ОСОБА_6 та в телефонній розмові повідомив про необхідність прибуття останнього до м. Тячів 10.04.2025 з метою подальшого переправлення через державний кордон України поза межами пункту пропуску (через річку Тиса до Румунії), при цьому наголосивши, що безпосереднє переправлення через державний кордон України проходитиме одразу після приїзду ОСОБА_6 до м. Тячів Закарпатської області.
Надалі 10.04.2025, приблизно о 10 год. 30 хв., відповідно до попередньої домовленості з ОСОБА_5 , до залізничного вокзалу у м. Тячів Закарпатської області на пасажирському поїзді сполученням Київ-Солотвино прибув ОСОБА_6 , після чого останнього забрав ОСОБА_5 та використовуючи перебуваючий у нього у використанні транспортний засіб марки «Фольксваген» моделі «Туарег», д.н.з. НОМЕР_2 , відвіз ОСОБА_6 до будинку, який знаходиться у АДРЕСА_1 , надавши при цьому поради та вказівки щодо незаконного перетину державного кордону України останньому.
У подальшому, перебуваючи у будинку, який знаходиться у АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 додатково наголосив ОСОБА_6 на механізмі його переправлення через державний кордон України, а також повідомив, що йому нададуть гідрокостюм, у зв'язку з необхідністю перепливання річки Тиса, після чого ОСОБА_5 , реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на організацію незаконного переправлення ОСОБА_6 через державний кордон України, здійснюючи свою діяльність з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою отримання незаконного прибутку, діючи з відома інших учасників даної злочинної групи, використовуючи перебуваючий у нього в використанні транспортний засіб марки «Фольксваген» моделі «Туарег», д.н.з. НОМЕР_2 , відвіз ОСОБА_6 до мийки самообслуговування, яка знаходиться у с. Грушово Тячівського району Закарпатської області, по вул. Головна, 84, де повідомив останньому про необхідність передачі йому грошових коштів - винагороди за свою злочинну діяльність (організація незаконного переправлення через державний кордон України), на що ОСОБА_6 передав останньому грошові кошти в сумі 5500 доларів США.
Надалі ОСОБА_5 , реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на організацію незаконного переправлення ОСОБА_6 через державний кордон України, здійснюючи свою діяльність з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою отримання незаконного прибутку, діючи з відома інших учасників даної злочинної групи, та отримавши грошову винагороду за свою злочинну діяльність вказав ОСОБА_6 на невстановлену досудовим розслідуванням особу чоловічої статі, та повідомив, що його безпосереднє переправлення через державний кордон України буде проводити вона.
У подальшому, невстановлена досудовим розслідуванням особа чоловічої статі, реалізовуючи спільний злочинний умисел, направлений на організацію незаконного переправлення ОСОБА_6 через державний кордон України, здійснюючи свою діяльність з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, відвела останнього до нежитлового приміщення що знаходиться у с. Грушово Тячівського району Закарпатської області, звідки мала відбуватися безпосередня переправка ОСОБА_6 через державний кордон України.
Однак злочинні дії, направлені на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України з корисливих мотивів ОСОБА_5 , а також невстановлених досудовим розслідуванням осіб, були припинені, у зв'язку з виявленням їх діяльності працівниками правоохоронних органів.
За таких обставин, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме: організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, вчинена з корисливих мотивів.
23.04.2025 стороною обвинувачення відповідно до ст. 278 КПК України повідомлено про підозру: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, вчинене за попередньою змовою групою осіб з корисливих мотивів.
23.04.2025 о 16 год. 27 хв. ОСОБА_5 затримано на підставі п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України на території зони митного контролю відділу інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , під час спроби ним перетину державного кордону через пункт пропуску «Тиса» у напрямку Європейського Союзу.
Під час затримання ОСОБА_5 проведено особистий обшук останнього, в ході якого виявлено та у подальшому вилучено: мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A33» IMEI 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_5 , з наявною в ньому сім-карткою з номером мобільного телефону НОМЕР_5 , поміщений у спецпакет ICR 0132625.
24.04.2025 постановою слідчого вказані речі на підставі ст. 98 КПК України визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
Враховуючи викладене, у органу досудового розслідування наявні підстави для застосування в межах досудового розслідування даного кримінального провадження одного з видів заходів забезпечення кримінального провадження, передбаченого п. 7 ч. 1 ст. 131 КПК України, а саме арешту майна.
На підставі наведеного, слідчий просить накласти арешт на мобільний телефон, вилучений 23.04.2025 під час обшуку затриманого ОСОБА_5 , а саме: мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A33» IMEI 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_5 , з наявною в ньому сім-карткою з номером мобільного телефону НОМЕР_5 .
Прокурор у судове засідання не з'явився, при цьому подав заяву, у якій просить розглянути клопотання про арешт майна без його участі, зазначивши, що клопотання підтримує та просить задовольнити. Також прокурором зазначено, що власника майна повідомлено щодо вирішення питання про накладення арешту. Крім того, до клопотання прокурор просить долучити копію постанови слідчого про визнання та приєднання до матеріалів досудового розслідування речових доказів.
Підозрюваний (володілець майна) у судове засідання не з'явився, однак його неприбуття у відповідності до ч. 1 ст. 172 КПК України не перешкоджає розгляду даного клопотання про арешт майна.
Розглянувши клопотання та дослідивши додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Як встановлено слідчим суддею, згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження 1202507000000012 органом досудового розслідування - Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.03.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
23.04.2025 у рамках даного кримінального провадження повідомлено про підозру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
23.04.2025 о 16 год. 27 хв. на підставі п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України ОСОБА_5 затримано, під час обшуку якого виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A33» IMEI 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 , з наявною в ньому сім-карткою з номером мобільного телефону НОМЕР_5 , що поміщено у спецпакет ICR 0132625.
Постановою слідчого від 24.04.2025 вищевказані речі визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
При цьому за загальними правилами застосування заходів забезпечення кримінального провадження, визначеними ст. 132 КПК України, для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні, а застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно з ч. 2 ст. 84 КПК України процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 98 КПК України).
За приписами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 208 КПК України уповноважена службова особа, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених частиною сьомою статті 223 і статтею 236 цього Кодексу.
Оцінивши наведене, враховуючи наявність сукупності розумних підозр вважати, що зазначене у клопотанні майно, що було вилучено 23.04.2025 під час обшуку затриманого ОСОБА_5 , є доказом кримінального правопорушення та зберегло на собі його сліди, містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, беручи до уваги, що стороною обвинувачення доведено наявність достатніх підстав для накладення арешту на вказане майно, слідчий суддя дійшов до переконання про обґрунтованість та задоволення внесеного клопотання з підстав, визначених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.
Керуючись ст. 98, 131, 132, 170-173, 175, 309 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на майно, що вилучено 23.04.2025 під час обшуку затриманого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A33» IMEI 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 , з наявною в ньому сім-карткою з номером мобільного телефону НОМЕР_5 .
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області ОСОБА_1