Справа № 592/10224/23
Провадження № 2/761/1407/2025
23 квітня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Сіромашенко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» про стягнення страхового відшкодування, -
У липні 2023 року позивач, інтереси якого представлені адвокатом, звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми з позовом до ПрАТ «СК «Український страховий стандарт», в якому просив стягнути з останнього на користь позивача суму страхового відшкодування у розмірі 34 126,41 грн..
Позов обґрунтовує тим, що 30.12.2021 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Toyota Corolla XL», д.н.з. НОМЕР_1 , що належить КНП СОР «Сумська обласна клінічна стоматологічна поліклініка», під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням позивача. У результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль позивача «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_2 , чим завдані йому матеріальні збитки. Постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 13.01.2022 року у справі №592/196/22 визнано ОСОБА_2 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Зазначає, що на час дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_2 , була застрахована у ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 204281501. Вказує, що 30.12.2021 позивач, як власник пошкодженого у ДТП транспортного засобу в установленому законом порядку звернувся до ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» із заявою про виплату страхового відшкодування, однак вказана заява залишена ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» без належного реагування, страхове відшкодування до даного часу не виплачувалось. Крім того, 06.01.2022 представником відповідача Антоненком С. був складений акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість) та ремонтна калькуляція № 582-23, в якій зазначена вартість ремонту пошкодженого транспортного засобу «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_2 в розмірі 34 126,41 грн.. У зв'язку з чим позивач вимушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права.
Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 24.07.2023 року матеріали вказаної справи передані на розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва за підсудністю.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.08.2023 вищевказана справа надійшла в провадження судді Сіромашенко Н.В.
Ухвалою суду від 25.08.2023 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву, позивачу роз'яснено право подати відповідь на відзив, та відповідачам право на подання заперечень на відповідь на відзив.
У встановленому законом порядку учасники справи були сповіщені судом про відкриття провадження по справі та призначення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, копія ухвали суду про відкриття провадження надсилалась сторонам та іншим учасникам справи, а відповідачу разом з копією позовної заяви з додатками.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Станом на дату розгляду справи на адресу суду відзиву від відповідача не надходило. Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідача та/або позивач до суду не подавали.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За змістом ч.ч.1, 2, 3,4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.
Судом установлено, що 30.12.2021 об 11 год. 30 хв. в м. Суми, по вул. Металургів, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Toyota Corolla XL», д.н.з. НОМЕР_1 , при повороті ліворуч не врахував дорожньої обстановки, не впевнився в безпеці маневру, порушуючи п.п. 10.1, 10.4 ПДР України, здійснив зіткнення з автомобілем «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався у зустрічному напрямку.
За змістом ч. ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу марки «Toyota Corolla XL», д.н.з. НОМЕР_1 , на момент ДТП, була застрахована, згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-207287106, у ПрАТ «СК «Український страховий стандарт», відповідно до витягу з сайту МТСБУ.
Ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну згідно вказаного поліса становить 130 000,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.12.2021 позивач, як власник транспортного засобу «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_2 , у встановленому законом порядку звернувся до ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» із заявою про виплату страхового відшкодування, однак вказана заява залишена ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» без належного реагування, страхове відшкодування до даного часу не виплачувалось.
06.01.2022 представником ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» - Антоненком С. був складений та підписаний Акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість) та ремонтна калькуляція № 582-23, відповідно до якої вартість ремонту пошкодженого транспортного засобу «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_2 становить 34 126,41 грн., які не були виплачені позивачу.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що при настанні страхового випадку, страховик, відповідно до лімітів відповідальності страхувальника, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність згідно із Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», покладено на страховика (винної особи) у межах, встановлених цим Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до п.п.34.2, 34.3 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).ї
При цьому, згідно з п.36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Оскільки на звернення позивача до ПрАТ «СК «Український страховий стандарт», як страховика, останній в порушення ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не направив свого законного представника чи експерта, або оцінювача протягом 10-ти робочих днів з дня отримання повідомлення про настання ДТП, для визначення понесеного позивачем розміру збитку, позивач самостійно звернувся до відповідного фахівця з метою проведення автотоварознавчого дослідження за власні кошти.
Відповідно до матеріалів справи вбачається, що сума збитків, яка не виплачена ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» згідно Акту огляду проведеного ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» та ремонтною калькуляцією № 582-23 становить 34 126,41 грн..
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Отже, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.
За змістом статей 524 та 533 ЦК грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.
Статтею 979 ЦК встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).
Таким чином, правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням.
Позивач, хоча і не є стороною договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного з ПрАТ «СК «Український страховий стандарт», але наділяється правами за цим договором, оскільки на його або третьої особи користь страховик зобов'язаний здійснити страхове відшкодування. Отже, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання (висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 6-927цс16).
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Інші доводи сторін, які наведені у позові, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553 / 99 «Совтрансавто - Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342 / 95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Враховуючи, що вина застрахованої за полісом №204281501 особи визнана судом, то ДТП, що сталася 30.12.2021 відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є страховим випадком, внаслідок якого у відповідача настає обов'язок здійснити виплату страхового відшкодування.
Крім того, відповідно до ст. ст. 133, 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового бору в сумі 1073,60 грн.
Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 289, 352-355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» про стягнення страхового відшкодування- задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у розмірі 34 126 (тридцять чотири тисячі сто двадцять шість) гривень 41 копійку.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Український страховий стандарт», код ЄДРПОУ 22229921, адреса: 04107, м. Київ, вул. Багговутівська, буд. 17-21.
Суддя: Н.В. Сіромашенко