Справа №760/2635/25 3/760/1987/25
28 квітня 2025 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Сергієнко Г.Л., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Солом'янського УП ГУ НП у м. Києві, відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, -
До Солом'янського районного суду міста Києва надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД, №623344, від 29.01.2025 року, згідно з яким ОСОБА_1 , 29.01.2025 р., о 20 год. 00 хв., за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно дружини ОСОБА_2 , а саме словесно ображав, штовхнув рукою в спину, чим міг завдати шкоду психологічному та фізичному здоров'ю, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД, №623344, від 29.01.2025 року та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Незвіського Д.Я., суд дійшов до наступного висновку.
Згідно з ч.1 ст.9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Так, частиною 1 статті 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Судом досліджено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД, №623344, від 29.01.2025 року, згідно з яким ОСОБА_1 , 29.01.2025 р., о 20 год. 00 хв., за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно дружини ОСОБА_2 , а саме словесно ображав, штовхнув рукою в спину, чим міг завдати шкоду психологічному та фізичному здоров'ю, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнав та пояснив, що 29.01.2025 р., відбувся конфлікт між ним та його дружиною ОСОБА_2 через розлучення, жодного насильства щодо дружини не вчиняв.
У зв'язку з вищенаведеним захисник Незвіський Д.Я. просив провадження закрити з підстав відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На адресу суду від ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення, згідно з якими між нею та чоловіком ОСОБА_1 відбулась побутова сварка з причин того, що вона подала до суду позовну заяву про розірвання шлюбу, ОСОБА_1 не хотів розлучатися та просив її забрати позов з суду, сварка переросла в словесний конфлікт, ОСОБА_1 був знервований та розмовляв на підвищених тонах, вона злякалася та викликала поліцію. Ніякого насильства з боку чоловіка ОСОБА_1 до неї та дітей не було, пояснення, які вона надала працівникам поліції вона не підтримує, вона була схвильована в той вечір та могла наговорити зайвого та оговорити ОСОБА_1 .
Таким чином, в наданих суду матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, передбачені ст. 251 КУпАП, на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах "Кобець проти України" від 14.02.2008, "Берктай проти Туреччини" від 08.02.2001, "Леванте проти Латвії" від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення" за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, якими підтверджується, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП, а його вина не може ґрунтуватись на припущеннях, суд приходить до висновку про відсутність в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись стст. 173-2 ч. 1, 247, 283, 284 КУпАП, суд,-
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.173-2 КУпАП щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту винесення до Київського апеляційного суду через Солом'янський районний суд міста Києва.
Суддя Сергієнко Г.Л.