Справа №760/2260/24 1-кп/760/1946/25
29 квітня 2025 року Солом'янський районний суд м.Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участі:
прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у м.Києві кримінальне провадження №12023100170000236 від 25.12.2023 року щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця Черкаської області Уманського району с.Шарин, зареєстрований тапроживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
Так, 25.12.2023 року, приблизно о 08 год. 50 хв., ОСОБА_5 , перебуваючи на території Центрального залізничного вокзалу ст. Київ-Пасажирський, який знаходиться за адресою: м. Київ, пл. Вокзальна, 1, поруч із входом до Центрального залізничного вокзалу помітив раніше невідому йому жінку ОСОБА_7 , яка в цей час перебувала у безпорадному стані у зв?язку із станом здоров?я, та у якої з наплічної сумки виглядав мобільний телефон.
Переслідуючи корисливі мотиви, спрямовані на таємне викрадення чужого майна, вчинене в умовах воєнного стану, з метою особистого збагачення за рахунок чужого майна, ОСОБА_5 вирішив таємно викрасти мобільний телефон, що належать ОСОБА_8 .
Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне заволодіння чужим майном, вчинене в умовах воєнного стану, ОСОБА_5 , 25.12.2023 року, приблизно о 09 год. 00 хв., під приводом надання допомоги ОСОБА_7 , скориставшись тим, що потерпіла ОСОБА_7 перебуває у безпорадному стані у зв?язку із станом здоров?я та не помітить зникнення мобільного телефону, просунувши руку до сумки, викрав із неї мобільний телефон марки «Tecno Spark Go 2023», синього кольору, IMЕI: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , вартістю 2 938,33 гривень, який знаходився в силіконовому чохлі, що матеріальної цінності для потерпілої не становить, в середині якого знаходилась СІМ-карта мобільного оператору «Київстар», номер мобільного телефону НОМЕР_3 , який одразу поклав собі в кишеню куртки, та через деякий час покинув місце вчинення правопорушення, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 2 938,33 гривень, яка в подальшому була відшкодована шляхом вилучення та повернення викраденого майна.
Таким чином, суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ч.4 ст.185 КК України, а саме як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
Також встановлено, що потерпілий ОСОБА_7 повідомлялася про дату, час і місце судових засідань у даному кримінальному провадженні в порядку, визначеному КПК України, в судові засідання не з'являлася, причини неявки суду не повідомила.
Відповідно до положень ст.325 КПК України суд, заслухавши думку учасників судового провадження, встановив можливість за відсутності потерпілого з'ясувати всі обставини під час судового розгляду та вирішив проводити судовий розгляд без потерпілого.
Згідно з ч.3 ст.349 КПК України, оскільки під час судового розгляду судом було встановлено, що встановлені у даному кримінальному провадженні обставини ніким не оспорюються та проти цього не заперечують учасники судового провадження, то було визнано недоцільним дослідження доказів щодо таких обставин.
При цьому, судом було з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності їх позиції відсутні, а також було роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
На підставі вищенаведеного суд вирішив обмежитись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують обвинуваченого.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 підтвердив вищенаведені обставини вчинення ним крадіжки, зазначивши, що свою вину у вчиненні цього кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, визнає повністю та щиро розкаюється у вчиненому, злочин вчинив внаслідок скрутного матеріального становища, просив урахувати, що є інвалідом ІІ групи з дитинства, має легку розумову відсталість.
Суд виходить з ч.1 ст.62 Конституції України, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Як передбачено ч.2 ст.17 КПК України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Зміст доведеності винуватості особи у вчиненні злочину поза розумним сумнівом закріплено, зокрема, в практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якою цей Суд підтверджує, що критерієм, який застосовується при оцінюванні доказів, є доведення «поза розумним сумнівом», що може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій факту, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справі «Авшар проти Туреччини», «Рудяк проти України»).
Згідно з п.22 постанови Верховного Суду від 04.07.2018 року в справі № 688/788/15-к стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Виходячи з вищенаведеного суд на підставі стандарту доведення поза розумним сумнівом доходить висновку про визнання ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Відповідно до чч.1-3 ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно з ч.1 ст.65 КК України суд призначає покарання:
1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;
2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України (тяжкий злочин), особу винного, який є раніше несудимим, страждає на розумову відсталість недиференційовану, в ступені помірно вираженої дебільності (IQ=59), з вираженими емоційно-вольовими порушеннями за нестійким типом, акцентуацією за гіпертимно-застягаючим типом, соціально-трудовою дезадаптацією, F-70.1, на момент вчинення даного кримінального правопорушення страждав на легку розумову відсталість з емоційно-вольовою нестійкістю (згідно МКХ-10:F 70.0), за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, на даний час застосування до нього будь-яких примусових заходів медичного характеру не потребує.
Виходячи з пп.1, 5 ч.1 ст.66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання, судом визнано щире каяття обвинуваченого ОСОБА_5 , вчинення ним кримінального правопорушення внаслідок скрутного матеріального становища.
Обставиною, яка обтяжує покарання відповідно до ч.6 ст.67 КК України, судом визнано вчинення кримінального правопорушення щодо особи, яка перебувала в безпорадному стані.
На підставі вищенаведеного суд доходить висновку про призначення обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.4 ст.185 КК України, визначена вироком вид та міра покарання є необхідними та достатніми для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
Водночас, виходячи з вищевикладеного, а також враховуючи відсутність фактично завданої майнової шкоди потерпілому, яка до суду з клопотанням, заявою про реальне відбуття покарання обвинуваченим ОСОБА_5 у виді позбавлення волі не зверталася, те, що обвинувачений має ІІ групу інвалідності з дитинства, суд на підставі ст.75 КК України доходить висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання та приймає рішення про звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням з покладенням на ОСОБА_5 обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Суд також доходить висновку про припинення щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та покладених на нього у зв'язку з цим обов'язків.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Питання щодо доказів вирішити у порядку, передбаченому ст.100 КПК України.
Під час досудового розслідування проводилася експертиза:
- висновок експерта № СЕ-19/111-23/69348-ТВ від 02.01.2024 року, вартість проведеної судової експертизи становить 1514,56 грн., що у відповідності до вимог ст.122 КПК України є процесуальними витратами.
Згідно з ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Оскільки судом ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, то суд вважає за необхідне стягнути з нього на користь держави вартість проведеної експертизи у розмірі 1514,56 грн.
На підставі вищенаведеного та керуючись стст.2, 50, 63, 65-67, 185 КК України, стст.2, 4, 5, 100, 124, 349, 368 - 370, 373, 374, 395, 532 КПК України, суд, -
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять ) років.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання з випробуванням строком 3 (три) роки, поклавши на нього відповідно до ст.76 КК України обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Припинити щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та покладених на нього у зв'язку з цим обов'язків.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Речові докази:
- телефон марки «Tecno Spark Go 2023», синього кольору, IMЕI: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , силіконовий чохол, які поміщено до спец.пакету KIV2134428, - залишити у розпорядженні потерпілого ОСОБА_7 ;
- грошові кошти в сумі 950 гривень, купюрами номіналом 200 гривень в кількості 4 шт., купюра номіналом 100 гривень, купюра номіналом 50 гривень, які поміщено до спец.пакету PSP1217495, - повернути обвинуваченому ОСОБА_5 .
Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,на користь держави вартість документально підтверджених витрат на залучення експерта в розмірі 1514,56 грн.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Солом'янський районний суд міста Києва протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1