Справа № 752/7514/25
Провадження № 1-кс/752/2998/25
24 квітня 2025 року слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва у відкритому судовому засіданні, клопотання прокурора Голосіївської окружної прокуратури м.Києва ОСОБА_3 - про накладення арешту на майно у кримінальному проваджені № 12025100010000980, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.03.2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 307 КК України
До слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора прокурора Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12025100010000980 від 12.03.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 307 КК України, у якому прокурор просить накласти арешт на майно, яке вилучено 26.03.2025 під час обшуку квартири, яка на праві власності належить ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , та в якій остання проживає разом із чоловіком ОСОБА_5 , а саме на: ноутбук марки Acer чорного кольору №TMP614RN-52 series, model N21Q3 із зарядним пристроєм; мобільний телефон Xiaomi 13 Lite рожевого кольору Imei1: НОМЕР_1 , Imei2: НОМЕР_2 мобільний телефон Samsung Galaxy Z Fold чорного кольору Imei1: НОМЕР_3 , Imei2: НОМЕР_4 ; оригінал довіреності від 14.02.2004 року від ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_7 ; технічний паспорт на квартиру, що знаходиться у власності гр. ОСОБА_6 від 1993 року; копії паспорта гр. України на ім'я ОСОБА_6 .
Клопотання обґрунтоване тим, що слідчим відділом Голосіївського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025100010000980 від 12.03.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 307 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 12.02.2025 до приватного нотаріуса ОСОБА_8 звернулась ОСОБА_9 з метою супроводження нотаріальної дії, а саме купівлі продажу квартири АДРЕСА_2 та надіслала документи в сканованому вигляді: Свідоцтво про право власності на житло від 29.11.1993 року (згідно якого квартира АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності: ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , свідоцтво видане згідно з розпорядженням №1121 від 18.11.1993 року Шевченківською РДА, реєстрація у реєстрову книгу №2497 від 01.12.1993 до БТІ); довіреність, посвідчена Нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11 0.20 січня 2022 року (реєстр № 7967) шо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , без РНОКПП, паспорт СН215795 виданий О6 червня 1996 року Шевченківським РУГУ МВС України в м. Києві на ОСОБА_7 , РНОКПП НОМЕР_5 , мешкає АДРЕСА_4 , якій довіряється «продати на умовах та за ціну за її розсудом належне майно: У частина квартири АДРЕСА_2 »; довіреність, посвідчена Нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12 23 грудня 2021 року реєстр № 49086) що ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , без РНОКПП, паспорт СН693894 виданий 10 листопада 1998 року Шевченківським РУГУ МВС України в м Києві на ОСОБА_7 , РНОКПП НОМЕР_5 , мешкає АДРЕСА_4 , якій довіряється «продати на умовах та за ціну за її розсудом належне майно: У частина квартири АДРЕСА_2 .
Згодом нотаріусу було надано оригінал технічного паспорта на квартиру та звіт про оцінку майна.
Документи надані нотаріусу, а саме свідоцтво про право власності видане 1993 року було в дуже доброму стані, графи виконані на друкованому принтері, текст з видом друку печатної машинки виконаний принтом без залишку тиснення, що може свідчити про ознаки підробки даного документра.
Крім того, довіреності від імені ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_7 посвідчені приватним нотаріусом ОСОБА_12 , який в 2022 році позбавлений права займатися нотаріальною діяльністю у зв'язку із вчиненням шахрайських дій.
Так, в ході досудового розслідування встановлено, що приблизно півроку тому ОСОБА_7 та ОСОБА_13 з метою заволодіння квартирою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та на праві власності належить ОСОБА_6 та ОСОБА_10 звернулися до знайомого на ім'я ОСОБА_14 щоб останній допоміг із виготовленням необхідних документів для вчинення правочину.
У ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_14 , перебуваючи у злочинній змові із ОСОБА_7 та із невстановленими особами виготовив підроблені довіреності від імені ОСОБА_6 та ОСОБА_10 на ім'я ОСОБА_7 , якими останню уповноважено на вчинення дій, в тому числі на реєстрацію нерухомого майна, користування та розпорядження майном, а також продаж квартири за адресою: АДРЕСА_3 .
Так, 26.03.2025 о 13:00 год ОСОБА_14 , за попередньою змовою із ОСОБА_7 , маючи корисливий умисел, спрямований на заволодіння квартирою, що на праві власності належить ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , використовуючи підроблені документи, які надали приватному нотаріусу ОСОБА_8 вчинили шахрайські дії, які полягають у оформленні договору купівлі-продажу квартири від 26.03.2025.
Так, ОСОБА_14 реалізуючи злочинний план щодо заволодіння вказаною квартирою заздалегідь підшукав фіктивного покупця квартири - ОСОБА_15 .
26.03.2025, в ході проведення невідкладного обшуку квартири, яка на праві власності належить ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , та в якій остання проживає разом із чоловіком ОСОБА_5 , виявлено та вилучено таке майно: ноутбук марки Acer чорного кольору №TMP614RN-52 series, model N21Q3 із зарядним пристроєм; мобільний телефон Xiaomi 13 Lite рожевого кольору Imei1: НОМЕР_1 , Imei2: НОМЕР_2 мобільний телефон Samsung Galaxy Z Fold чорного кольору Imei1: НОМЕР_3 , Imei2: НОМЕР_4 ; оригінал довіреності від 14.02.2004 року від ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_7 ; технічний паспорт на квартиру, що знаходиться у власності гр. ОСОБА_6 від 1993 року; копії паспорта гр. України на ім'я ОСОБА_6 .
27.03.2025 постановою слідчого вилучене під час проведення обшуку майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Посилаючись на положення ст. 98 КПК України, прокурор просить про задоволення клопотання.
Прокурор в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд клопотання про арешт майна без його участі. Клопотання про арешт майна в частині арешту оригіналу довіреності від 14.02.2004 року від ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_7 , технічного паспорту на квартиру, що знаходиться у власності гр. ОСОБА_6 від 1993 року, копії паспорта гр. України на ім'я ОСОБА_6 , - підтримав, просив задовольнити. В іншій частині клопотання не підтримав, вказав, що ноутбук марки Acer та мобільні телефони Xiaomi 13 Lite, Samsung Galaxy Z Fold не мають доказового значення у кримінальному провадженні.
Власники майна ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду клопотання про арешт майна повідомлялись належним чином.
Від власника майна ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_16 надійшли заяви про розгляд клопотання без їхньої участі.
В зв'язку з неявкою в судове засідання учасників кримінального провадження, відповідно до положень ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалося.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку про його задоволення з таких підстав.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом Голосіївського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025100010000980 від 12.03.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 307 КК України.
26.03.2025, в порядку ст. 233 КПК України, проведено обшук житла за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в ході якого виявлено та вилучено наступне майно, а саме: ноутбук марки Acer чорного кольору №TMP614RN-52 series, model N21Q3 із зарядним пристроєм; мобільний телефон Xiaomi 13 Lite рожевого кольору Imei1: НОМЕР_1 , Imei2: НОМЕР_2
мобільний телефон Samsung Galaxy Z Fold чорного кольору Imei1: НОМЕР_3 , Imei2: НОМЕР_4 ; оригінал довіреності від 14.02.2004 року від ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_7 ; технічний паспорт на квартиру, що знаходиться у власності гр. ОСОБА_6 від 1993 року; копії паспорта гр. України на ім'я ОСОБА_6 .
27.03.2025 постановою слідчого вищезазначене вилучене під час обшуку майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, що підтверджується копією постанови.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 23.04.2025 у справі №752/7514/25, провадження №1-кс/752/2892/25, надано дозвіл на обшук за місцем проживання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з п. 19 ч. 1 ст. 7 КПК України та ч. 1 ст. 26 КПК України, однією із загальних засад кримінального провадження є диспозитивність, яка полягає у вільному використанні сторонами кримінального провадження своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом (ч. 3 ст. 26 КПК України).
З огляду на те, що прокурор не підтримав клопотання в частині арешту ноутбуку марки Acer та мобільних телефонів Xiaomi 13 Lite, Samsung Galaxy Z Fold, - слідчий суддя не розглядає по суті обґрунтованість підстав арешту цього майна.
Що стосується решти вилученого під час обшуку майна (оригінал довіреності, технічний паспорт на квартиру, копія паспорту), слід зазначити таке.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Правовою підставою арешту майна є положення ст. 170 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, що передбачено п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України. У цьому випадку за правилами ч. 3 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
У статті 98 КПК України визначені такі критерії щодо речових доказів: матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Матеріалами клопотання обґрунтовано, що вилучені під час обшуку документи містять чи можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, яке розслідується у даному кримінальному провадженні.
Таким чином, зазначене майно відповідає ознакам, зазначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України, і має значення речових доказів.
Слідчим суддею встановлено, що заявлена прокурором мета щодо збереження речових доказів може бути досягнута шляхом застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Щодо розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя враховує, що вказані критерії є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді.
Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. Водночас, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).
Прокурором доведено, що вищезазначені вилучені під час обшуку документи можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а застосування такого заходу забезпечення, як арешт майна, сприятиме досягненню мети щодо всебічного, повного та неупередженого досудового розслідування та забезпечення збереження речових доказів.
Накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, тому відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.
Слідчий суддя дійшов висновку про достатність підстав вважати, що в разі не застосування запобіжного заходу у виді арешту майна, існують ризики приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна, яке має значення речового доказу для досудового розслідування.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна слідчий суддя не встановив.
Отже, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки, завдяки цьому заходу забезпечення кримінального провадження, може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звернувся із клопотанням.
З огляду на викладене, клопотання прокурора про арешт майна з метою збереження речових доказів підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 2, 7, 131-132, 170-173, 175, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на майно вилучене 26.03.2025 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
-оригінал довіреності від 14.02.2004 року від ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_7 ;
-технічний паспорт на квартиру, що знаходиться у власності гр. ОСОБА_6 від 1993 року;
-копії паспорта гр. України на ім'я ОСОБА_6 , які вилучено та поміщено до спец. пакету PSP2244208.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1