Справа № 752/13907/13-ц
Провадження № 6/752/43/25
24 квітня 2025 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
головуючого- судді - Машкевич К.В.
за участю секретаря - Зінченка Д.В.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву ОСОБА_1 про виправлення помилки в виконавчому документі, суд
Заявник у липні 2024 року звернувся до суду і просить:
- виправити помилки у виконавчому документі 752/13907/13-ц від 26 травня 2014 року, допущені при його оформленні або видачі, зазначивши в ньому повний текст резолютивної частини рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 травня 2014 року в справі за його позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та їх вихованні;
- заборонити ОСОБА_2 чинити йому перешкоди у спілкуванні з дітьми - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та у їх вихованні;
- встановити обов'язок ОСОБА_2 забезпечити періодичні побачення йому із дітьми кожну першу та третю суботу кожного місяця з 12:00 год. до 18:00 год.;
- негайно погодити з ним дати та надати найближчим часом для спільного відпочинку дітей з можливістю виїзду на відпочинок та до оздоровчо-санаторних закладів тривалістю не менше двох тижнів, протягом зимових та осінніх канікул - по 4 (чотири) дні, а також у будь-який інший час для відвідування дитячих, навчальних, спортивних, юнацьких та розважальних закладів (цирк, зоопарк, дельфінарій, театр, кінотеатр);
- негайно погоджувати з ним час і забезпечувати систематичні побачення його з малолітніми дітьми кожного року 25 січня, 19 квітня, 30 листопада терміном не менше п'яти годин;
- негайно погоджувати з ним час і забезпечувати побачення його з малолітніми дітьми у святкові дні терміном не менше п'яти годин;
- зобов'язати державного виконавця Кременчуцького відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вживати передбачені законодавством заходи щодо примусового виконання даного рішення суду, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії та начальника відділу здійснювати належний контроль за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень.
Посилається в заяві на те, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 26 травня 2014 року був частково задоволений його позов до ОСОБА_2 .
Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити йому перешкоди у спілкуванні з дітьми -сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та у їх вихованні.
Визначено способи його участі у спілкуванні та вихованні малолітніх дітей:
- періодичні побачення із дітьми кожну першу та третю суботу кожного місяця з 12:00 год. до 18:00 год.;
- спільний відпочинок з дітьми з можливістю виїзду на відпочинок та до оздоровчо-санаторних закладів тривалістю не менше двох тижнів, протягом зимових та осінніх канікул - по 4 (чотири) дні за домовленістю з ОСОБА_2 , а також у будь-який інший час за домовленістю між батьками для відвідування дитячих, навчальних, спортивних, юнацьких та розважальних закладів (цирк, зоопарк, дельфінарій, театр, кінотеатр);
- систематичні побачення з малолітніми дітьми кожного року 25 січня, 19 квітня, 30 листопада терміном не менше п"яти годин за домовленістю з ОСОБА_2 ;
- побачення з малолітніми дітьми у святкові дні терміном не менше п"яти годин за домовленістю з ОСОБА_2 .
Після набрання рішенням суду законної сили був виданий виконавчий лист, який за його заявою був поданий на виконання до відділу державної виконавчої служби Кременчуцького районного управління юстиції.
08 серпня 2014 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Кременчуцького районного управління юстиції Блізьнюком Є.С. було відкрито ВП №44335385 про зобов'язання ОСОБА_2 не чинити йому перешкод у спілкуванні з дітьми та у їх вихованні.
03 листопада 2014 року він отримав супровідний лист старшого державного виконавця О.Ю.Носа від 23 жовтня 2014 року №20335 з копією акта державного виконавця від 26 червня 2014 року про усунення перешкод у спілкуванні йому з дітьми за допомогою мобільного зв'язку та не перешкоджання у вихованні і зустрічах.
26 грудня 2014 року він отримав постанову державного виконавця від 17 листопада 2014 року про закінчення виконавчого провадження.
20 серпня 2015 року ним була подана заява про поновлення виконавчого провадження, оскільки під час його неодноразових звернень до ОСОБА_2 в літні місяці 2015 року з проханням надати йому дітей для проведення з ними спільного відпочинку вона повідомила, що подумає, а згодом відмовилась надати дітей під різними приводами.
На власний розсуд відповідачка визначила, що дітей вона готова надати після досягнення ними 14-річного віку, незважаючи на рішення суду.
На своє звернення він отримав лист начальника ВДВС Кременчуцького РУЮ Дусмурадової Л.Ю. від 03 вересня 2015 року про те, що ВП №44335385 було відкрите 08 серпня 2014 року та 23 жовтня 2014 року було усунуто перешкоди у спілкуванні з дітьми, у зв'язку з чим виконавче провадження було закрито за п. 8 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», а саме фактичного виконання у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, і поновленню не підлягає.
Незважаючи на фактичне невиконання ОСОБА_2 рішення суду 26 грудня 2014 року йому надійшла постанова від 17 листопада 2014 року про закінчення виконавчого провадження.
10 квітня 2024 року постановою головного державного виконавця Маліннікова М.В. було відновлено виконавче провадження №44335385 і відкладено проведення виконавчих дій з примусового виконання до надходження із Голосіївського районного суду м. Києва виконавчого листа.
Оскільки ОСОБА_2 черговий раз проігнорувала його звернення від 10 квітня та 12 квітня 2024 року, він подав скаргу до Кременчуцького ВДВС.
24 квітня 2024 року йому була надана формальна відповідь начальником Кременчуцького ВДВС про відновлення виконавчого провадження і зобов'язання надати виконавчий лист для виконання рішення.
21 травня 2024 року ним було подано заяву до Кременчуцького ВДВС про погрози, виставляння додаткових умов і вимагання непередбачених рішенням суду документів ОСОБА_2 для побачення з дітьми після відновлення виконавчого провадження №44335385.
Крім того, відповідачка самостійно змінила місце проживання дітей, маніпулює дітьми та заперечує його право на спілкування з ними.
З урахуванням цього він просив після надходження виконавчого документа винести постанову про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попередивши про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей, про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону України «Про виконавче провадження», зазначивши вимогу про необхідність негайного виконання боржником рішення суду, попередити ОСОБА_2 про кримінальну відповідальність за невиконання судового рішення, здійснити перевірку виконання боржником вказаного рішення суду, та надати йому обґрунтовану відповідь.
На підтвердження даних обставин надав копію листа №1000/9-817 від 03 квітня 2014 року, скріншоти (фото) переписки і дзвінків до дітей та ОСОБА_2 .
На вказану заяву йому 30 травня 2024 року начальником відділу було направлено формальну відповідь про відсутність підстав для застосування вказаних заходів.
30 травня 2024 року він направив на електронну адресу відділу рішення суду від 26 травня 2024 року, на що отримав лист від 30 травня 2024 року головного державного виконавця М.Маліннікова про проведення перевірки 15 червня 2024 року о 12:00 год.
14 червня 2024 року ним було подано скаргу до начальника Кременчуцького ВДВС.
Після неодноразових звернень до відповідачки та головного державного виконавця М.Маліннікова 12 червня 2024 року на його електронну адресу надійшов лист державного виконавця з перекрученою інформацією та про перенесення проведення перевірки виконання боржником рішення на 06 липня 2024 рок уза адресою АДРЕСА_1 о 12:00 год.
24 червня 2024 року на його електронну адресу надійшла постанова начальника відділу Л.Савченко від 20 червня 2024 року про перевiрку законностi виконавчого провадження № 44335385, в якій черговий раз приведені недостовірні відомості та перекручену інформацію, а саме що 15 червня 2024 року його побачення з дітьми не відбулося у зв'язку з неможливістю прибуття стягувача у призначений час та місце, про що стягувач повідомив державного виконавця у телефонному режимі заздалегідь, проігнорувавши приведені ним у скарзі обставини про домовленості з виконавцем.
Крім того, у даній постанові вказано, що у відповідності до резолютивної частини рiшення суду визначено способи його участі у спiлкуваннi та вихованні малолітніх дітей.
Примусове виконання рішення суду здiйснюється державним виконавцем лише в частині забезпечення перiодичних побачень iз дiтьми, а іншi способи участi стягувача у спiлкуваннi та вихованнi з дiтьми мають вiдбуватися за умови домовленостi мiж ним та відповідачкою.
З урахуванням цього, просить задовольнити заяву.
Заявник у судовому засідання заяву підтримав.
Боржник у судове засідання не з'явилася.
Виходячи з цього, на підставі ч.3 ст.432 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати заяву в її відсутності.
Заслухавши пояснення заявника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.124 Конституції України виконання рішення суду є невід'ємною частиною права на справедливий суд.
Судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Виконання рішення суду чи судового наказу в цивільній справі здійснюється відповідно до Розділу VI ЦПК України, Закону «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02 квітня 2012 року.
Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів або проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях чи рішенням передбачено вчинення кількох дій, видаються декілька виконавчих листів, у яких зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати судове рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий лист є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню.
Виконавчий документ - це письмовий документ встановленої форми і змісту, який видається судом для примусового виконання прийнятих ним у справах рішень, ухвал, постанов як підстава для їх виконання.
Органи виконавчої служби під час виконання рішень вчиняють дії згідно із змістом резолютивної частини рішення, яке зазначається у виконавчому листі, результатом цього має бути досягнення правового ефекту - фактичне виконання зазначеного у виконавчому листі рішення.
Вимоги до виконавчого документа визначені статтею 4 Закону України « Про виконавче провадження».
Судом встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 26 травня 2014 року був задоволений позов заявника.
Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити йому перешкоди у спілкуванні з дітьми та у їх вихованні.
Визначено способи участі заявника у спілкуванні та вихованні малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На підставі заявки від 29 липня 2014 року заявнику були видані два виконавчі листи: в частині вимоги про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та у їх вихованні, а також на стягнення судових витрат.
Вказані виконавчі листи були звернуті до виконання до відділу державної виконавчої служби Кременчуцького районного управління юстиції.
20 жовтня 2014 року та 17 грудня 2014 року виконавчі листи були повернуті до суду в зв'язку з їх повним виконанням.
Окремий виконавчий лист про визначення способів участі заявника у спілкуванні та вихованні малолітніх дітей не видавався.
Відповідно до ч. 1 ст.432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Помилка, допущена при видачі виконавчого документа, може стосуватися дефектів його форми чи змісту, зокрема: суд неправильно зазначив інформацію про стягувача чи боржника; резолютивну частину судового рішення перенесено у виконавчий лист з помилками, внаслідок цього обсяг обов'язків, що покладено на боржника, зменшено чи збільшено або й зовсім змінено; немає всіх необхідних реквізитів виконавчого документа.
При цьому суд наділений компетенцією: виправити таку помилку за заявою стягувача або боржника; визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до п.9 ч.2 ст.19 Конституції України основною конституційною засадою судочинства, серед іншого, є обов'язковість судового рішення, що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтею ст.129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Вказані конституційні положення знайшли своє відображення у ЦПК України та Законі України «Про судоустрій і статус суддів».
Частиною 1 ст.18 ЦПК України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» регламентовано, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
На важливості належного виконання судового рішення неодноразово наголошував у своїх рішеннях Конституційний Суд України.
Відповідно до п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 (справа щодо конституційності окремих положень Кримінально-процесуального кодексу України) відповідно до положень Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання; обов'язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя; виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
У Рішенні Конституційного Суду України від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 (справа щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» (щодо забезпечення державою виконання судового рішення) судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина, і саме держава бере на себе такий обов'язок відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України (абзац 15 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002); право на судовий захист є гарантією реалізації інших конституційних прав і свобод, їх утвердження й захисту за допомогою правосуддя (абзац 8 п. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018).
З цього випливає, що держава повинна повною мірою забезпечити реалізацію гарантованого ст. 55 Конституції України права кожного на судовий захист.
Порядок виконання рішень суду, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення врегульовано ст. 63 Закону України « Про виконавче провадження», а рішення про встановлення побачення з дитиною, про усунення перешкод у побаченні з дитиною встановлено ст.64-1 Закону.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.64-1 Закону виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.
Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі, якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.
Судом встановлено та пітверджено заявником, рішення суду тривалий час не виконується, він позбавлений можливості спілкування з дітьми та їх виховання.
З копії наявного в матеріалах справи виконавчого листа вбачається, що резолютивна частина рішення приведена в ньому не в повному обсязі, висновок суду про порядок участі заявника в спілкуванні з дітьми та їх вихованні в виконавчому листі зазначений не був.
Саме дана обставина позбавила заявника можливості виконати ухвалене судом рішення та захистити свої права на участь у вихованні дітей та спілкуванні з ними.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.431 ЦПК україни виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.
Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне виправити допущену помилку у вищезазначеному виконавчому документі шляхом доповнення змісту рішення суду, викладеного в п.п.2,3 його резолютивної частини.
Що стосується приведених у заяві вимог про встановлення обов'язків боржнику, суд виходить з того, що ч.1 ст. 432 ЦПК України визначено право суду виправити помилку, допущену при оформленні виконавчого документа або видачі, не змінюючи суті судового рішення.
Крім того, відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності.
Таким чином, покладення заявником додаткових вимог до боржника виходить за межі заяви поданої, заявником заяви.
Крім цього, процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Розділ VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» передбачає можливість звернення сторін виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, є Закон України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Тобто, Розділ VI ЦПК України «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» не регулюює спірні процесуальні правовідносини, тому не підлягає застосуванню при розгляді скарг на дії органів виконавчої служби.
В свою чергу, розділ VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» - це окремий вид судового провадження, який містить у собі окремий процесуальний режим розгляду справ.
Крім того, з точки зору закону виконання судових рішень є завершальною стадією судового процесу.
Саме такий принцип застосовує Європейський суд з прав людини у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід'ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь якого рішення суду втрачає сенс.
Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.
У постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 758/8416/15-ц зазначено, що скарги на дії (бездіяльність), рішення державних виконавців (приватних виконавців) мають на меті захист прав сторін виконавчого провадження з виконання судових рішень та покладають на суд контроль за належним виконанням судових рішень.
Здійснення такого судового контролю відбувається за правилами спеціального виду провадження в цивільному судочинстві, що є відмінним від позовного.
Тому після вирішення спору і набрання судовим рішенням законної сили суд здійснює контроль за його виконанням, а також захист прав та законних інтересів сторін виконавчого провадження.
Даною постановою Верховний Суд погодився з законністю ухвали суду про закриття провадження в справі на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, оскільки при звереннні до суду особою був порушений порядок оскарження дій державного виконавця.
З урахуванням цього, суд також вважає, що зазначені вимоги виходять за межі поставленого заявником питання про виправлення помилки в виконавчому документі.
Керуючись ст. 19, 129, 129-1 Конституції України, Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 2, 4, 10, 18, 431-432 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Заяву задовольнити частково.
Виправити помилку, допущену в виконавчому листі,виданому Голосіївським районним судом м.Києва 29 липня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи:Служба в справах дітей Голосіївської районної в м.Києві державної адміністрації, Служба в справах дітей виконавчого органу Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської обл. про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та їх вихованні, а саме доповнити його п.2 наступного змісту:
Визначити такі способи участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :
- періодичні побачення із дітьми кожну першу та третю суботу кожного місяця з 12:00 год. до 18:00 год.;
- спільний відпочинок з малолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з можливістю виїзду на відпочинок та до оздоровчо-санаторних закладів тривалістю не менше двох тижнів, протягом зимових та осінніх канікул - по 4 (чотири) дні за домовленістю з ОСОБА_2 , а також у будь-який інший час за домовленістю між батьками для відвідування дитячих, навчальних, спортивних, юнацьких та розважальних закладів (цирк, зоопарк, дельфінарій, театр, кінотеатр);
- систематичні побачення з малолітніми дітьми - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , кожного року 25 січня, 19 квітня, 30 листопада терміном не менше п'яти годин за домовленістю з ОСОБА_2 ;
- побачення з малолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,у святкові дні терміном не менше п'яти годин за домовленістю з ОСОБА_2 .
В задоволенні решти заяви відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя К.В. Машкевич