cправа № 752/8419/23
провадження №: 2-а/752/21/25
09.04.2025 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Мазур Ю.Ю., за участю секретаря Бєляєвої К.Д., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної прикордонної служби України в особі відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 », ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
У травні 2023 року позивач ОСОБА_1 в особі свого представника Кишеня В.С., звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до Державної прикордонної служби України в особі відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 », ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Позов обґрунтований тим, що 15.04.2023 відносно ОСОБА_1 старшим зміни прикордонних нарядів відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » лейтенантом ОСОБА_2 була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення ЗхРУ № 004344 про визнання ОСОБА_1 винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 202 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 грн. Вважає, що вказана постанова є незаконною та необґрунтованою і підлягає скасуванню, оскільки не відповідає реальним обставинам справи та подіям, які відбулись. Зазначив, що приїхав в село Петричанка Чернівецького району Чернівецької області до своєї дружини. У селі позивача було затримано групою працівників прикордонного загону разом з працівниками місцевого ІНФОРМАЦІЯ_5. Зауважив, що вказане село не межує з Державним кордоном України, знаходиться на значній відстані від нього і не може входити до контрольованого прикордонного району. Крім того, 15.04.2023 у селі Петричанка Чернівецького району Чернівецької області на ОСОБА_1 складено ще протоколи за ч. 1 ст. 204-1 та ч. 1 ст. 185-10 КУпАП. Постановою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 19.04.2023 у спрваі № 715/1325/23 вирішено адміністративні провадження відносно ОСОБА_1 за вчиненя адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185-10 та ч. 1 ст. 204-1 КУпАП закрити з підстав п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, позивач просить постанову про накладення адміністративного стягнення ЗхРУ № 004344 від 15.04.2023 відносно ОСОБА_1 - скасувати; провадження в адміністративній справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 202 КУпАП - закрити; стягнути з відповідачів суму сплаченого судового збору та витрат на правову допомогу.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 05.05.2023 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної прикордонної служби України в особі відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 », ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, розгляд якої вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідно до ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь - яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Положеннями ч. 5 ст. 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Клопотань від будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а тому відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 09.04.2025 у задоволенні клопотання представника відповідача-1 Державної прикордонної служби України в особі відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » - ОСОБА_3 про заміну неналежної сторони у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної прикордонної служби України в особі відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 », ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовлено.
У жовтні 2023 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що заперечують проти проти задоволення позовну у повному обсязі, з підстав викладених у відзиві. Зокрема, зазначено, що постанова про накладення адміністративного стягнення ЗхРУ № 004344 відносно громадянина України ОСОБА_1 правомірна та складена у відповідності та у спосіб, який визначений законодавством України.
Суд, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті на предмет їх належності, допустимості, достовірності у їх сукупності, вважає необхідним задовольнити позов, виходячи з наступного.
За правилами ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення згідно з національним законом або міжнародним правом; також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Судом встановлено, що 15.04.2023 відносно ОСОБА_1 старшим зміни прикордонних нарядів відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » лейтенантом ОСОБА_2 була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення ЗхРУ № 004344 про визнання ОСОБА_1 винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 202 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 грн.
Як вбачається із оскаржуваної постанови, 15.04.2023 о 10 год 50 хв громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на напрямку 824 прикордонного знаку, на території Глибоцької об'єднаної територіальної громади, Чернівецького району Чернівецької області, на ділянці відповідальності відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 », затриманий прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» тил. Під час руху в бік державного кордону на відстані близько 4900 м. від лінії державного кордону, який порушив прикордонний режим, а саме: перебував в прикордонній смузі без документів, що посвідчують особу, чим порушив п. 7 Положення «Про прикордонний режим» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України «Про прикордонний режим» від 27.07.1998 № 1147, тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 202 КУпАП.
Не погодившись із даною постаново, ОСОБА_1 звернувся до суду.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень (ст. 5 КАС України).
Підставою для притягнення будь-якої особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення, який в свою чергу складається з чотирьох обов'язкових елементів: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона
Стаття 202 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за порушення прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в'їзду-виїзду.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого цією статтею, полягає у порушенні прикордонного режиму або режиму у пунктах пропуску через Державний кордон України.
Державний кордон України - це лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору. Державний кордон України визначається Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Захист державного кордону України є невід'ємною частиною загальнодержавної системи забезпечення національної безпеки і полягає у скоординованій діяльності військових формувань та правоохоронних органів держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Ця діяльність провадиться в межах наданих їм повноважень шляхом вжиття комплексу політичних, організаційно-правових, дипломатичних, економічних, військових, прикордонних, імміграційних, розвідувальних, контррозвідувальних, оперативно-розшукових, природоохоронних, санітарно- карантинних, екологічних, технічних та інших заходів.
Правила прикордонного режиму встановлюється Положенням «Про прикордонний режим, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України» № 1147 від 27 липня 1998 року. Відповідно до пункту 7 Положення, громадяни України в'їжджають у прикордонну смугу та контрольований прикордонний район, перебувають, проживають або пересуваються в їх межах на підставі документів, що посвідчують їх особу. Особи, зазначені у пунктах 7 та 8 цього Положення, на вимогу уповноважених осіб Державної прикордонної служби та органів Національної поліції, а також членів громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону зобов'язані пред'являти відповідні документи, передбачені цими пунктами.
Відповідно до п.1 ст. 2 Положення про прикордонний режим постанови КМУ №1147 від 27.07.98 року документ, що посвідчує особу: для громадян України - паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка, службове посвідчення, посвідчення водія чи інший виданий державним органом документ, який має такі обов'язкові реквізити, як прізвище, ім'я, по батькові, фотокартку, підпис відповідальної посадової особи, відбиток печатки або штампу установи, яка видала документ, дату видачі.
Частиною 1 ст.13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» визначено, що документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну; тимчасове посвідчення громадянина України; 2) документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус: посвідчення водія; посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон; посвідка на постійне проживання; посвідка на тимчасове проживання; картка мігранта; посвідчення біженця; проїзний документ біженця; посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту; проїзний документ особи, якій надано додатковий захист.
Для дотримання прикордонного режиму, громадяни України, перебуваючи в контрольованому прикордонному районі, повинні мати при собі документи, що посвідчують їх особу, та пред'являти ці документи на вимогу уповноважених осіб Державної прикордонної служби України. Дія всупереч наведеним положенням, зокрема відсутність вказаних документів, або відмова їх пред'явити, є порушенням прикордонного режиму, за що передбачена адміністративна відповідальність.
Статтею 222-1 КУпАП встановлено, що органи Державної прикордонної служби України розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в'їзду - виїзду, порушенням іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію, невиконанням рішення про заборону в'їзду в Україну, порушенням порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України або виїзду з неї, а також з порушенням порядку в'їзду до району проведення антитерористичної операції або виїзду з нього (стаття 202, частина друга статті 203, стаття 2031 (щодо порушень, виявлених у пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України, контрольному пункті в'їзду-виїзду або контрольованому прикордонному районі), статті 204-2, 204-4).
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 вересня 2013 року №898 (далі - Інструкція), складати протоколи про адміністративні правопорушення та протоколи про адміністративні затримання за вчинення правопорушень, протидію яким відповідно до статті 2221, пункту 1 частини першої та пункту 16 частини другої статті 255 КУпАП віднесено до компетенції Держприкордонслужби, мають право: військовослужбовці та працівники Держприкордонслужби під час безпосереднього виконання ними визначених законодавством України завдань.
Пунктом 3 розділу ІІ Інструкції визначено, що від імені Держприкордонслужби розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 222-1 КУпАП, та накладати адміністративні стягнення мають право: … начальники відділів прикордонної служби та їх перші заступники.
Згідно із пункту 1 розділу ІV Інструкції під час розгляду справи про адміністративне правопорушення особа, уповноважена її розглядати, зобов'язана дотримуватися вимог статті 38 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення може бути накладено за вчинення правопорушень, передбачених: статтями 202, 203-1, 204-4 КУпАП - не пізніше ніж через два місяці з дня вчинення.
Свої заперечення винуватості позивач обґрунтовує тим, що він, приїхав в село Петричанка Чернівецького району Чернівецької області до своєї дружини. У селі його було затримано групою працівників прикордонного загону разом з працівниками ІНФОРМАЦІЯ_5. Зауважує, що свої документи особи, які затримали позивача показали лише тоді, коли ОСОБА_1 попросив надати відомості, хто вони є. Протокол затримання було складено лише на вимогу позивача, хоча фактичне затримання особи розпочалося раніше. Приймати документи ОСОБА_1 в «Дії» працівники прикордонної служби відмовилися. Після цього дружина позивача принесла паспорт.
Крім того, позивач звертає увагу, що затримано його було на території населеного пункту - село Петричанка. Відповідно до інформації, наведеної на офіційному веб-сайті Сучевенської ОТГ «Сучевенська територіальна громада» утворена 08.01.2020. Внаслідок децентралізації Сучевенської сільської ради добровільно була приєднана Купська сільська рада. А вже час місцевих виборів на сесії Сучевенської сільської ради від 11.11.2020 до її складу була приєднана Корчівецька сільська рада. Таким чином, новоутворена Сучевенська територіальна громада складається з таких населених населених пунктів: Сучевени, Петричанка, Просіка, Просикуряни, Купка, Корчівці. Також вказав, що с. Петричанка Чернівецького району Чернівецької області є населеним пунктом, а тому не може належати до прикордонної смуги, так воно ще й розташоване за 9 км від державного кордону України.
Згідно ст. 213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються, у тому числі органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Від імені органів Державної прикордонної служби України розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: начальники органів охорони державного кордону та їх заступники; інші посадові особи, уповноважені керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону України чим уповноважено його це робити.
Уповноважені посадові особи органів Державної прикордонної служби України можуть стягувати накладені ними штрафи незалежно від їх розміру в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон, контрольних пунктах в'їзду-виїзду та місцях їх дислокації виключно за допомогою безготівкових платіжних терміналів.
У відповідності до Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства Внутрішній Справ України від 18 вересня 2013 р. №898, пункту 3 розділу «Уповноважені посадові особи Держприкордонслужби», від імені Держприкордонслужби розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення мають право також: старші змін прикордонних нарядів, старші прикордонних нарядів у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон або контрольних пунктах в'їзду-виїзду.
Разом з тим, за фактичними обставини даної справи про адміністративне правопорушення, суть інкримінованого позивачу правопорушення полягає у відмові ОСОБА_1 надавати документи, що посвічують його особу, перебуваючи на напрямку 824 прикордонного знаку, на території Глибоцької об'єднаної територіальної громади, Чернівецького району Чернівецької області, на ділянці відповідальності відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 », затриманий прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» тил, під час руху в бік державного кордону на відстані близько 4900 м. від лінії державного кордону.
Судом також встановлено, що складення протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 та розгляд справи про адміністративне правопорушення і винесення оскаржуваної постанови відповідачем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.202 КУпАП відбулося в один день 15 квітня 2023 року, без надання ОСОБА_1 необхідного часу для підготовки до захисту, без з'ясування чи згоден позивач на розгляд справи в день складання протоколу про адміністративне правопорушення.
15.04.2023 відносно громадянина ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 019576 та зазначено, що 15.04.2023 о 10 год 50 хв., вчинив спробу незаконного перетинання державного кордону України із Румунією, поза пунктами пропуску через державний кордон України на напрямку 824 прикордонного знаку, на території Глибоцької об'єднаної територіальної громади, Чернівецького району Чернівецької області, на ділянці відповідальності відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 », затриманий прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» тил, під час руху в бік державного кордону на відстані близько 4900 м. від лінії державного кордону, чим порушив вимоги ст.ст. 9, 12 Закону України «Про Державний кордон України» від 04.11.1991, тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
15.04.2023 відносно громадянина ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 019577 та зазначено, що 15.04.2023 о 10 год 50 хв., ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на напрямку 824 прикордонного знаку, на території Глибоцької об'єднаної територіальної громади, Чернівецького району Чернівецької області, на ділянці відповідальності відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 », затриманий прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» тил. Під час руху в бік державного кордону на відстані близько 4900 м. від лінії державного кордону, який порушив прикордонний режим, а саме: перебував в прикордонній смузі без документів, що посвідчують особу, чим порушив п. 7 Положення «Про прикордонний режим» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України «Про прикордонний режим» від 27.07.1998 № 1147, тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 202 КУпАП.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, 15.04.2023 відносно громадянина ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 019578 та зазначено, що 15.04.2023 о 10 год 50 хв громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 був виявлений прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» тил, під час руху в бік державного кордону на відстані близько 4900 м від лінії державного кордону на ділянці відповідальності відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який під час перевірки документів згідно п. 7 Положення «Про прикордонний режим» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України «Про прикордонний режим» від 27.07.1998 № 1147, почувши неодноразову вимогу прикордонного наряду «Прикордонний патруль» відмовився пред'являти документ, що посвідчує особу, тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 185-10 КУпАП.
Також, 15.04.2023 відносно громадянина ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення та зазначено, що 15.04.2023 о 10 год 50 хв громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 вчинив спробу незаконного перетинання державного кордону України із Румунією, поза пунктами пропуску через державний кордон України на напрямку 824 прикордонного знаку, на території Глибоцької об'єднаної територіальної громади, Чернівецького району Чернівецької області, на ділянці відповідальності відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 », затриманий прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» тил, під час руху в бік державного кордону на відстані близько 4900 м. від лінії державного кордону, чим порушив вимоги ст.ст. 9, 12 Закону України «Про Державний кордон України» від 04.11.1991, тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 204-1 КУпАП. При цьому, під час затримання встановлено, що ОСОБА_1 порушив прикордонний режим, а саме: перебував в прикордонній смузі без документів, що посвідчують особу, чим порушив п. 7 Положення «Про прикордонний режим» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України «Про прикордонний режим» від 27.07.1998 № 1147, тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 202 КУпАП. Разом з тим, ОСОБА_1 , при спробі затримання вчинив злісну непокору законному розпорядженню прикордонному наряду, а саме: відмовився надати документ, що посвідчує особу. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 10 Положення «Про прикордонний режим» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України «Про прикордонний режим» від 27.07.1998 № 1147, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 185-10 КУпАП.
15.04.2023 старшим зміни прикордонних нарядів відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 », начальником 4-ї групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » лейтенатаном ОСОБА_2 складено протокол особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів, в якому зазначено, що під час огляду виявлено та вилучено для тимчасового зберігання: паспорт громадянина України НОМЕР_2 , виданий Ясинуватським МВ УМВС України в Донецькій області, 25.10.1999; картка Visa, мобільний телефон.
Слід зазначити, що постановою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 19.04.2023 у справі № 715/1325/23 об'єднано в одне провадження справу про адміністративне правопорушення № 715/1325/23, провадження № 3/715/710/23 запроваджену відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-10 КУпАП, справу про адміністративне правопорушення № 715/1326/23, провадження № 3/715/711/23 запроваджену відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП та присвоєно справі номер 715/1325/23-п, провадження № 3/715/710/23.
Постановою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 19.04.2023, адміністративні провадження відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 185-10 та ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Як вбачається з постанови Глибоцького районного суду Чернівецької області від 19.04.2023 судом було встановлено, що від крайньої межі с. Петричанка до лінії державного кордону відстань складає приблизно 7000 метрів. Від центру села Петричанка, де був затриманий ОСОБА_1 відстань до лінії державного кордону складає приблизно 8500 метрів.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. ст.245, 252 КУпАП України завданням провадження в справі про адміністративне правопорушення і обов'язком органу, який її розглядає, є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи і вирішення її в точній відповідності з законом. Оцінка доказів, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні, інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, також має ґрунтуватися на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, на підставі закону.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ст. 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Обов'язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.
Аналогічна правова позиція викладена Верховим Судом у постанові від 14.03.2018 у справі № 760/2846/17.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який визначає людину, її права та свободи найвищою цінністю в державі, що обумовлює можливість обмеження її прав та свобод лише при неухильному дотриманні законодавства України та лише за наявності вини.
Відповідно до ст.62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Тобто, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.
Відповідно до ст. 77 ч. 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Ч. 2 цієї ж статті передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не подано до суду доказів та не зазначено обставин, які підтверджують наявність складу правопорушення та спростовують пояснення позивача ОСОБА_1 , викладені в адміністративному позові, які б дозволили вказати на достовірність обставин викладених у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності позивача, а тому спростувати пояснення позивача немає можливості, і будь-які сумніви з приводу наявності вини трактуються на користь особи відносно якої складена постанова, оскільки наявні у справі докази, зокрема постанова не дає підстав для висновку про скоєння ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст. 202 КУпАП.
При цьому, незважаючи на заперечення позивачем своєї вини, відповідач, як суб'єкт владних повноважень мав би, використовуючи свої повноваження, зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення та спростувати свідчення позивача, тобто не тільки зафіксувати його шляхом складення постанови, однак такі докази в матеріалах справи відсутні.
Отже, законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене, оцінивши наведені позивачем доводи на підтвердження заявлених позовних вимог, відзив відповідача, суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування постанови про адміністративне правопорушення, оскільки доказів, які мали б підтвердити факт відмови у наданні документів, що посвідчують особу на момент перевірки документів та відповідно, факт адміністративного правопорушення, відповідачем в межах розгляду даної справи надано не було, а судом таких обставин не встановлено.
Відтак, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 про скасування постанови є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.
За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною п'ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Слід також зазначити, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб'єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі №826/841/17.
В матеріалах справи міститься ордер на надання правничої допомоги від 21.04.2023, який виданий на підставі договору про надання правничої допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги б/н від 21.04.2023, яким уповноважено адвоката Кишеню В.С. надавати правову допомогу ОСОБА_1 .
Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованими, співмірними та підтвердженими належними доказами понесені відповідачем витрати на правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.
Відповідно до ч. 1ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 536,80 грн.
Керуючись ст.ст. 241-244, 246 КАС України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної прикордонної служби України в особі відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 », ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення -задовольнити.
Скасувати постанову старшого зміни прикордонних нарядів відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 », начальника 4-ї групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » лейтенанта ОСОБА_4 серії ЗхРУ № НОМЕР_3 від 15.04.2023 про накладення адміністративного стягнення у вигляді 170 грн відносно ОСОБА_1 , за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.202 Кодексу України про адміністративні правопорушення - скасувати.
Провадження в адміністративній справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 202 КУпАП - закрити.
Стягнути солідарно за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Державної прикордонної служби України в особі відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 536 (п?ятсот тридцять шість) грн 80 коп.
Стягнути солідарно за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Державної прикордонної служби України в особі відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) витрат на правову допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп.
Рішення суду може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Текст рішення суду складено 29.04.2025.
Суддя: Ю.Ю. Мазур