Справа № 752/3526/21
Провадження №: 2-др/752/87/25
28.04.2025 року Голосіївський районний суд міста Києва,
у складі: головуючого по справі судді - Мазура Ю.Ю.
за участю секретаря - Бєляєвої К.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Розсоха Сергій Сергійович, Акціонерне товариства «Альфа-Банк» про поділ майна, -
В квітні 2025 представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулася до Голосіївського районного суду м. Києва із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просить ухвалити додаткове рішення у справі, яким стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 19600,00 грн.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку; в силу положень ч. 4 ст. 270 ЦПК України, неявка сторін не перешкоджає розгляду даного питання.
Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ухвалоюГолосіївського районного суду м. Києва від 02.04.2025 позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Розсоха Сергій Сергійович, Акціонерне товариства «Альфа-Банк» про поділ майна - залишено без розгляду.
Звертаючись до суду з вказаною заявою про ухвалення додаткового рішення, заявник зазначив, що судом не винесено рішення щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 2 Постанови від 18 грудня 2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Як вбачається із поданої заяви, позивач просить ухвалити додаткове рішення у справі та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 19600,00 грн витрат на професійну правничу (правову) допомогу.
На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правову допомогу надані Договір № 41 про надання правової допомоги від 01.03.2021, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АА № 1311278, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 5196/10, дублікат квитанції № 0.0.2158026558 від 12.06.2021, дублікат квитанції № 0.0.2148009777.1 від 02.06.2021, дублікат квитанції № 0.0.2046918823.1 від 11.03.2021, дублікат квитанції № 0.0.2079752811.1.
Відповідно до п. 11.2 Договору № 41 про надання правової допомоги від 01.03.2021, договір припиняє свою дію після закінчення розгляду зазначеної справи в суді першої інстанції та підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), що є невід'ємною частиною договору.
Суд зауважує, що види робіт або послуг адвоката, витрат, про відшкодування яких у справі заявлено вимогу, мають відповідати умовам договору про надання правової допомоги, положенням Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і процесуального закону.
Згідно з ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Так, заява про ухвалення додаткового рішення не містить акту прийому-передачі виконаних робіт.
У постанові Верховного суду від 28.05.2024 у справі № 910/1757/22 вказано, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку з недоведеністю їх наявності. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20).
З урахуванням вказаного, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, у зв'язку із відсутністю акту приймання-передачі виконаних робіт, передбаченого п. 11.2 договору про надання правової допомоги № 41 від 01.03.2021, подання якого є необхідною умовою належного виконання умов договору та стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, та як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішення питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Белеш та інші проти Чеської Республіки», «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. Croatia), (Beles and Others v. the Czech Republic), №47273/99, пп. 50-51 та 69, ЄСПЛ 2002 IX, та «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), №35787/03, п. 29, від 26 липня 2007 року).
При цьому, Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення.
Керуючись ст.ст. 259, 260 ЦПК України, -
У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - Цимейко Ганни Олегівни про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Розсоха Сергій Сергійович, Акціонерне товариства «Альфа-Банк» про поділ майна - відмовити.
На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Суддя: Ю.Ю. Мазур