Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/1599/25
Номер провадження2/711/1133/25
29 квітня 2025 року суддя Придніпровський районний суд м.Черкаси Демчик Р.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання котів на умовах споживчого кредиту ,-
ТОВ "ФК "Артеміда-Ф" звернулося до суду з позовом в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Артеміда-Ф"" заборгованість за договором №1242316 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 13.11.2020 року в розмірі 17108.60 грн.; витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.; витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 7000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 13.11.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лінуера Україна" і ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір №1242316 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за умовами якого ТОВ ""Лінуера Україна" " надало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 5000 грн.. строком на 15 днів, а також сплатити проценти за зниженою процентною ставкою 0,01% стандартною ставкою 1.90% у день.
За договором факторингу №015-220221 від 22 лютого 2021 року ТОВ Лінуера Україна" відступило право вимоги за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту Товариству з обмеженою відповідальністю "Сіроко Фінанс", яке, у свою чергу, за договором факторингу №20240821/1 від 21.08 2024 року відступило це право позивачу.
ОСОБА_1 не виконав свої зобов'язання за договором, у зв'язку з чим станом на 21.02.2025 року виникла заборгованість у розмірі 17108.60 грн., яка складається з 5000.00 грн. залишок заборгованості за тілом, 9975.00 грн. процентів за користування, 2133.60 грн. інфляційного збільшення (нараховані за період з 29.11.2020 року по 23.02.2022 року).
За таких обставин ТОВ "ФК "Артеміда-Ф" просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 17108 грн. 60 коп. заборгованості за договором про надання кошів на умовах споживчого кредиту, 2422,40 грн. судового збору та 7000 грн. витрат на правничу допомогу адвоката.
Ухвалою Придніпровського районного суду м.Чнркаси від 12 березня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін, надано відповідачу термін на подання відзиву до суду.
Відповідачу направлялася копія ухвали суду про відкриття провадження та про розгляд справи в порядку спрощеного провадження.
18.03.2025 на адресу суду повернулося рекомендованим повідомленням з відміткою про особисте отримання відповідачем поштового відправлення.
Відповідач заяву із запереченнями про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позовну заяву до суду не направляв.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п'ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Рішенням Європейського суду з прав людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання. Одним із таких прикладів, коли поведінка заявників стала однією з причин затягування розгляду справи, є рішення Європейського суду з прав людини «Чікоста і Віола проти Італії».
Відповідно до ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
13.11.2020 року відповідач ОСОБА_1 уклав із TOB "Лінеура Україна договір №1242316 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який вчинено із використанням електронного підпису відповідача, відповідно до якого Товариство надало відповідачу кошти в сумі 5000 грн., на банківський картковий рахунок № НОМЕР_1 , а відповідач зобов'язалася повернути отриманий кредит в строк, визначений умовами договору, на визначені договором реквізити позикодавця, зі сплатою відсотків.
Пунктом 1.2 вказаного договору визначено, що за цим договором позикодавець зобов'язується надати Клієнту у власність грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Сума кредиту складає 5000.00 гривень.
Пунктом 1.3 Договору, строк кредиту 15 днів.
Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема відповідачем договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором від 13.11.2020 року, який було відправлено на номер телефону, зазначений відповідачем.
Даний договір позики містить персональні дані відповідача, зокрема, його прізвище, ім'я, по батькові, дату народження, паспортні дані, номер картки платника податків, номер банківського рахунку, на який перераховуватимуться грошові кошти, а також адресу, номер телефону та адресу електронної пошти відповідача.
Із паспорта споживчого кредиту, який підписаний сторонами вбачається, що TOB "Лінеура Україна" надається кредит в розмірі 5 000.00 грн. строком на 15 днів, знижена процентна ставка становить 0,01% вдень, стандартна процента ставка 1.90% в день. Орієнтована загальна вартість кредиту за зниженою процентною ставною становить 5007.50 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною процентною ставкою 6425.00 грн..
З повідомлення директора ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №2643_241009093133 від 09.10.2024 року вбачається що ТОВ ««Універсальні платіжні рішення», надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкритих рахунків. Для цього підприємство внесене в державний реєстр фінансових установ (свідоцтво серія ФК №342 від 0210.2012) та отримало Ліцензію Національного банка України №3 від 11.11.2013 року. Між підприємствами ТОВ Універсальні платіжні рішенні» та ТОВ «Лінеура Україна» укладено договір на переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 13.11.2020 17:41:09 на суму 5000.00 грн.. картка НОМЕР_2 номер транзакції системі iPay.иа -72329528, призначення платежу: Зарахування 5000 грн. на карту НОМЕР_2 .
22 лютого 2021 року ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ "Сіроко Фінанс" уклали Договір факторингу №015-220211, яке в свою чергу відступило право вимоги за договором, укладеним з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Артеміда-Ф" на підставі договору факторингу №20240821/1 від 21.08.2024 року.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимог №015-220221 від 22 лютого 2021 року, сформованого 21 серпня 2024 року, позивач набув право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_2 , в сумі 14975.00 грн. (порядковий номер 623)
Згідно розрахунку заборгованості ТОВ "ФК "Артеміда-Ф", станом на 21.02.2025 року, за Договором №1242316 про надання коштів на умовах фінансового кредиту від 13.11.2020 становить 17108 грн.60 коп., а саме: 5000.00 грн. заборгованість по тілу кредиту, 9975.00 грн. заборгованість по відсотках (та прострочені відсотки), 2133.00 грн. інфляційне збільшення (нараховані за період з 29.11.2020 року по 23.02.2022 року).
TOB "ФК "Артеміда-Ф" за вих.№366/91-211070091 від 08.10.2024 р. направило повідомлення ОСОБА_1 про відступлення права вимоги за договором про надання коштів у позику №1242316 від 13.11.2020, із зазначенням суми боргу, яка складає 14975.00 грн. та досудову вимогу від 14.02.2024 року про сплату заборгованості за договором про надання коштів у позику за договором № 1242316 від 13.11.2020 в добровільному порядку.
Позивач надав бланки додатків до договору факторингу 20240821/1 від 21.08.2024 року, а саме: форми реєстру прав вимоги; форми акт прийому-передачі, форми надання інформації згідно реєстру прав вимоги, форма акту повернення прав вимоги, форма додаткової угоди до договору факторингу, у яких відсутня інформація про визначені вимоги і до яких саме боржників.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Відповідно до положень ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Згідно правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі №914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.
У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення (постанова Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі №755/15965/17).
В постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі №5026/886/2012 тощо).
Позивачем зазначено, що право вимоги до відповідача переходило двічі: від первісного кредитора ТОВ «Лінеура Україна» до ТОВ «Сіроко Фінанс», та від ТОВ «Сіроко Фінанс» до ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда Ф».
Разом з тим, ТОВ «ФК «Артеміда Ф» не надано доказів на підтвердження оплати за договором факторингу №015-220221 від 22.02.2021, укладеним між ТОВ «Лінеура» та ТОВ «Сіроко Фінанс».
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків, оформлена в електронній формі.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
У постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 Верховний Суд зазначив, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Суд погоджується із доводами позивача, висловленими у позові, щодо того, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Відповідно, під час оформлення замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Проте, судом за результатами розгляду даної справи встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази про надсилання позичальнику в електронній формі даних у вигляді алфавітно-цифрової послідовності,
Суду не доведено й факту використання грошових коштів позичальником в розмірі суми наданого кредиту.
Також, належними доказами, що підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно до правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18) банк зобов'язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених Договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
На підтвердження надання кредиту ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» надало копію листа від ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 09.10.2024 року, в якому зазначено, що ТОВ «Універсальні платіжні рішення» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Для цього підприємство внесена в державний реєстр фінансових установ (свідоцтво серія ФК №342 від 02.10.2021) та отримало ліцензію Національного банку України №21/788-рк від 01.05.2023. між підприємства ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» укладено договір на переказ коштів ФК-19/03-21 від 2019-03-12. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 13-11-2020 17:41:09 на суму 5000.00 грн. маска картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua-72329528, призначення платежц : Зарахування 5000 грн на карту НОМЕР_2 .
Наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором не є зведеним документом, який не підтверджено первинними обліковими бухгалтерськими документами.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів. Жодний доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами для підтвердження обставин, на які він посилається, а саме, не надано первинних бухгалтерських документів, що підтверджують факт перерахування відповідачу коштів за кредитним договором, не обґрунтовано наявність у відповідача заборгованості за вказаним договором кредиту у розмірі, зазначеному у розрахунку, як і не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за договором, за яким просить у судовому порядку стягнути заборгованість. Тому, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 4, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання котів на умовах споживчого кредиту - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: Р.В.Демчик