Справа № 711/3303/25
Номер провадження 3/711/1001/25
28 квітня 2025 року м. Черкаси
Суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Комплєктова Т.О., розглянувши матеріали, які надійшли з Центрального міжрегіонального управління державної служби з питань праці, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 , фізичної особи-підприємця, ІПН НОМЕР_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП,-
Відповідно до протоколу № Ц/ЧК/6555/347/П/ПТ від 31.03.2025 при проведенні заходу державного нагляду (контролю) у ФОП ОСОБА_1 31.03.2025 о 15.00 год., за місцем знаходження суб'єкта господарювання за адресою АДРЕСА_2 , виявлено порушення законодавства про працю, а саме: аналізом Розрахункових відомостей нарахування заробітної плати та Відомості на виплату готівки № 33 за листопад 2024 встановлено, що заробітна плата за листопад 2024 року, остаточний розрахунок при звільненні та компенсація за невикористану відпустки нараховані, але не були виплачені про що свідчить відсутність підпису ОСОБА_2 у відомості на виплату готівки за листопад 2024 року, чим ФОП ОСОБА_1 порушив вимоги ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та скоїв правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст. 41 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав та пояснив, що з ОСОБА_2 при звільненні був проведений остаточний розрахунок, а також виплачена компенсація за невикористану відпустку, що підтверджується відомістю на виплату готівки № 33 та додатком до відомості № 33, з якого вбачається, що ОСОБА_2 отримав кошти, належні йому до виплати, про що розписався. Копія вставного аркушу до додатку № 33, що знаходиться в матеріалах справи не містить підпису ОСОБА_2 , оскільки останній не бажав підписувати відомість саме в той день, але перевіркою це вже було зафіксовано. Пізніше ОСОБА_2 розписався у додатку до відомості про отримання грошових коштів. Просив закрити провадження стосовно нього за відсутності складу адміністративного правопорушення, оскільки умислу на порушення законодавства про правцю він не мав.
Дослідивши письмові матеріали справи, заслухавши ОСОБА_1 , суддя приходить до наступного.
Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративне правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору (ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці»).
Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором.
Відповідно до положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Суд зазначає, що адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 41 КУпАП передбачена за порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, терміну надання посадовими особами підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та фізичними особами - підприємцями працівникам, у тому числі колишнім, на їхню вимогу документів стосовно їх трудової діяльності на даному підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця, необхідних для призначення пенсії (про стаж, заробітну плату тощо), визначеного Законом України "Про звернення громадян", або надання зазначених документів, що містять недостовірні дані, порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення, а також інші порушення вимог законодавства про працю.
Склад адміністративного правопорушення це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Відсутності хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.
Суб'єктом адміністративного проступку, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП є посадові особи підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності.
Суб'єктивна сторона правопорушення - це сукупність ознак, що характеризують психічне ставлення особи до вчиненого нею діяння і його негативних наслідків, зокрема вина, мотив, мета правопорушення. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони є вина, що виражається у формах умислу (прямого і непрямого) чи необережності (самовпевненості і недбалості).
Правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 41 КУпАП, яке полягає у порушенні посадовою особою встановлених термінів виплати зарплати або виплату її не в повному обсязі, характеризується умисною формою вини, тобто посадова особа, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння (дій чи бездіяльності), передбачаючи шкідливі наслідки своїх дій, бажала настання цих наслідків.
Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12.09.2023, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, місцезнаходження якого АДРЕСА_1 .
Суд зазначає, що в якості доказу наявності у ОСОБА_1 порушень законодавства про працю, до суду було надано акт державного нагляду (контролю) № Ц/ЧК/6555/347 від 31.03.2025, що був складений головними державними інспекторами Центрального міжрегіонального управління державної служби з питань праці.
Крім того, до протоколу надані копія відомості на виплату готівки № 33 за листопад 2024 року на суму 34673,23 грн. та вставний аркуш до додатка № 33, в якому перераховані прізвища працівників та належні до виплати їм суми, з підписами вказаних осіб, крім одного, а саме ОСОБА_2 .
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 отримав йому належні при звільненні грошові кошти, але у відомості в день їх отримання відмовився розписатись, а розписався пізніше. ОСОБА_1 надав в судовому засіданні вставний аркуш до додатку № 33, в якому наявний підпис ОСОБА_2 про отримання належних йому коштів.
Разом з тим, ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечив свою вину у вчиненні правопорушення. За таких обставин одного лише акту та протоколу, які складені фахівцями Центрального міжрегіонального управління державної служби з питань праці, недостатньо для доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення.
Суд зазначає, що акт державного нагляду, який підписаний головними державними інспекторами Центрального міжрегіонального управління державної служби з питань праці, так само як і протокол про адміністративне правопорушення, є доказами з низьким ступенем достовірності, особливо коли проти їх достовірності заперечує особа, яка притягається до відповідальності. Вказані документи відображають точку зору публічних посадових осіб щодо необхідності притягнення особи до адміністративної відповідальності, проте самі по собі ці докази не є первинними щодо наявності або відсутності будь-яких обставин. Іншими словами, акт перевірки та протокол про адміністративне правопорушення є недостатніми для доведення вини особи у вчиненні правопорушення, коли особа заперечує проти факту вчинення правопорушення.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Ураховуючи вищевикладене слід зазначити, що зважаючи на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20 вересня 2016 року, заява № 926/08), суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v.Spain» від 06 грудня 1998 року (п.146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч. 1,2 ст.7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст.245).
Діяння тільки тоді визнається адміністративним правопорушенням, коли воно містить всі ознаки його складу, відсутність хоча б однієї з них означає відсутність складу взагалі.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, суд вважає, що не надано достатніх доказів наявності в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП, а тому провадження у справі належить закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю достатніх доказів складу правопорушення в діях особи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 40-1, 163-1, 280,283,284 КУпАП,-
Закрити провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 41 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: Т. О. Комплєктова