20 березня 2025 року
м. Київ
справа № 183/11171/23
провадження № 61-11840ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Першин Віталій Вячеславович, на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової шкоди, завданої надзвичайною ситуацією природного характеру державного рівня,
21 серпня 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Першин В. В., за допомогою підсистеми «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 23 липня 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду від 9 вересня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику десять днів з дня вручення зазначеної ухвали для усунення недоліків, а саме сплати судового збору у розмірі 21 472 грн або надання документу, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2024 року відмовлено заявнику у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору, продовжено строк для усунення недоліків касаційної скарги на десять днів з дня отримання копії зазначеної ухвали.
25 лютого 2025 року адвокат Першин В. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , за допомогою підсистеми «Електронний суд» подав до Верховного Суду заяву про усунення недоліків, в якій просить звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору.
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.
За змістом статті 136 ЦПК України єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати є врахування судом майнового стану сторони і особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (частина друга статті 8 Закону України «Про судовий збір»).
Відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умови, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Звільнення від сплати судового збору мотивовано тим, що в 2024 році позивачі не отримували дохід і мають скрутний майновий стан. Крім того, війна та вимушений переїзд спричинили позивачам душевні страждання, які також посилюються втратою будинку у зв'язку з пожежею та бездіяльністю профільного міністерства щодо вирішення питання відповідної компенсації.
Касаційний суд зауважує, що під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду, а з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 4 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції»).
Касаційний суд вважає, що, з урахуванням встановлених обставин та долучених до заяви доказів відсутності у заявника доходів за 2024 рік, ОСОБА_1 на засадах верховенства права необхідно забезпечити доступ до незалежного і безстороннього вирішення спору за встановленою процедурою.
Враховуючи обставини, викладені у клопотанні про звільнення від сплати судового збору, та надані докази майнового стану заявника, та з огляду на предмет спору суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 липня 2024 року.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження
(про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставою касаційного оскарження рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2024 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 23 липня 2024 року представник заявника вказує неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 8 вересня 2021 року у справі № 757/54567/16-ц, від 6 грудня 2021 року у справі № 229/667/18, від 27 квітня 2022 року у справі № 426/10482/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також підставою касаційного оскарження судових рішень представник заявника вказує порушення норм процесуального права, зазначаючи, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга подана у визначений законодавством строк та оформлена відповідно до вимог статті 392 ЦПК України, зокрема містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
З огляду на викладене, касаційний суд доходить висновку про відкриття касаційного провадження та витребування матеріалів справи.
Керуючись статтями 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 липня 2024 року.
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Першин Віталій Вячеславович, на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області
від 20 лютого 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 23 липня 2024 року.
Витребувати із Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області матеріали цивільної справи № 183/11171/23 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової шкоди, завданої надзвичайною ситуацією природного характеру державного рівня.
Роз'яснити учасникам справи право подати до суду касаційної інстанції з додержанням вимог статті 395 ЦПК України відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом десяти днів з дня вручення ухвали про відкриття касаційного провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді С. О. Карпенко
В. В. Сердюк
І. М. Фаловська