25 квітня 2025року
м. Київ
справа № 619/4823/21
провадження № 61-5319ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Фаловської І. М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді-доповідача Карпенко С. О. від участі у розгляді справи за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах якого дієзаконнийпредставник ОСОБА_1 , до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди,
24 квітня 2025 року ОСОБА_1 за допомогою підсистеми «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 22 квітня 2025 року.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 24 квітня2025 року визначено такий склад колегії суддів: Карпенко С. О.
(суддя-доповідач), Сердюк В. В., Фаловська І. М.
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу
(далі - ЦПК) України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
25 квітня 2025 року ОСОБА_1. за допомогою підсистеми «Електронний суд» звернувся до суду касаційної інстанції із заявою про відвід судді-доповідача Карпенко С. О. від участі у розгляді справи № 619/4823/21.
Заява мотивована тим, що суддею Карпенко С. О. 12 грудня 2024 року постановлено ухвалу Верховного Суду у справі № 919/9131/24
(провадження № 61-15508ск24) про повернення касаційної скарги заявника
на ухвалу Дергачівського районного суду від 15 листопада 2024 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 21 листопада 2024 року.
У зазначеній ухвалі замість, як він вважає, розгляду скарги по суті, суддя через свої особисті хибні припущення вважала подання касаційної скарги зловживанням процесуальними правами, оскільки у ній заявник висловив неповагу до суду. Безпідставне повернення вказаної касаційної скарги призвело до подальшого порушення прав малолітньої дитини, яке досі триває. Повертаючи касаційну скаргу, суддя Карпенко С. О. порушила частину першу статті 2 ЦПК України, що викликає сумнів у заявника в неупередженості та об'єктивності судді під час розгляду його касаційної скарги на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 22 квітня 2025 року
(провадження № 61-5319ск25) та є підставою для відводу відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України.
Згідно з частинами першою та другою статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, що врегульовує недопустимість повторної участі судді в розгляді справи.
ЦПК України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ'єктивність судді, проте визначає, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання, не може бути підставою для відводу (частина четверта статті 36 ЦПК України).
У частинах першій, другій та третій статті 40 ЦПК України вказано, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що
розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою
статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Європейський суд з прав людини вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або небезсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію, це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Білуха проти України», № 33949/02, § 49-52, від 9 листопада 2006 року).
Презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з'являться докази на користь протилежного.
Немає підстав стверджувати, що суддя Верховного Суду Карпенко С. О.виявляє особисту упередженість до заявника, оскільки відповідних доказівзаявник не надав.
Під час розгляду заяви про відвід суд має встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об'єктивно виправдані.
Доводи ОСОБА_1 зводяться до його незгоди з ухвалою Верховного Суду
від 12 грудня 2024 року, постановленою суддею Карпенко С. О.
у справі № 919/9131/24 (провадження № 61-15508ск24), що не може бути підставою для відводу відповідно до частини четвертої статті 36 ЦПК України.
Крім того, суд звертає увагу на маніпулятивне твердження заявника, що внаслідок повернення суддею Карпенко С. О. касаційної скарги, поданої у справі № 919/9131/24 (провадження № 61-15508ск24), він змушений неодноразово звертатися до суду з подібними позовними заявами і триває порушення прав дитини.
Повернення вказаної касаційної скарги пов'язано з недотриманням
ОСОБА_1 вимог процесуального закону щодо змісту скарги і такі аргументи не свідчать про порушення прав дитини та про упереджене ставлення судді до заявника, тому не є підставою для відводу судді у розумінні статті 36 ЦПК України.
Зміст заяви ОСОБА_1 про відвід судді-доповідача Карпенко С. О. не підтверджує підстави, передбачені статтею 36 ЦПК України, тому касаційний суд визнає таку заяву необґрунтованою.
Ураховуючи необґрунтованість заявленого ОСОБА_1 відводу судді-доповідачу Карпенко С. О., питання про відвід судді відповідно до
частини третьої статті 40 ЦПК України підлягає передачі на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.
Керуючись статтями 36, 40 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Визнати необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід
судді-доповідача Карпенко С. О. від участі у розгляді справи № 619/4823/21.
Заяву про відвід судді-доповідача Карпенко С. О. передати для вирішення зазначеного питання у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:С. О. Карпенко В. В. Сердюк І. М. Фаловська