24 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 462/2339/20
провадження № 61-4388ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Водопийко Христиною Тарасівною, на постанову Львівського апеляційного суду від 18 березня 2025 рокуу справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання права власності,
У травні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила визнати за нею право власності на частину квартири АДРЕСА_1 та частину гаражу № НОМЕР_1 , загальною площею 36,1 кв.м, що розташований у АДРЕСА_2.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 04 листопада 2024 року позов залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що належним чином повідомлений позивач не з'явився у судові засідання, що були призначені на 03 жовтня 2024 року та 04 листопада 2024 року.
Постанову Львівського апеляційного суду від 18 березня 2025 року ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 04 листопада 2024 року скасовано, направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Скасовуючи ухвалу місцевого суду, апеляційний суд виходив з того, що судова повістка про виклик в судове засідання на 03 жовтня 2024 року позивачу не вручена, конверт з направленою судовою повісткою повернувся без вручення з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою», доказів про вручення судової повістки позивачу про виклик в судове засідання на 04 листопада 2024 року матеріали справи не містять, а повноваження представника позивача - адвоката Вівчарівського В. П. припинено 24 червня 2024 року у зв'язку з відмовою від договору про надання правничої допомоги від 27 квітня 2022 року № 27-04/22.
03 квітня 2025 року засобами поштового зв'язку представник ОСОБА_1 - адвокат Водопийко Х. Т. звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати Львівського апеляційного суду
від 18 березня 2025 року.
Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник вказує порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 січня 2025 року у справі № 308/530/21, від 06 червня 2024 року у справі № 756/7038/15.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до частини першої, пунктів 1-2 частини другої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
У разі повторної неявки позивача (усіх позивачів) в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина п'ята статті 223 ЦПК України).
Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України).
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.
Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду.
При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з'явився.
Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду.
Встановивши, що доказів належного повідомлення позивача про розгляд справи, призначений на 04 листопада 2024 року матеріали справи не містять, а повноваження представника позивача - адвоката Вівчарівського В. П. припинено 24 червня 2024 року у зв'язку з відмовою від договору про надання правничої допомоги від 27 квітня 2022 року № 27-04/22, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що правові підстави для залишення позову без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України відсутні.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про скасування ухвали місцевого суду про залишення позову без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, тому направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Висновки суду апеляційної інстанції не суперечать правовим позиціям Верховного Суду, викладених у постановах на які посилається заявник у касаційній скарзі.
Аргументи касаційної скарги не спростовують висновків суду, правильне застосовування судом апеляційної інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними, постановлені з додержанням норм права, підстави для їх скасування відсутні.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Водопийко Христиною Тарасівною, на постанову Львівського апеляційного суду від 18 березня 2025 рокуу справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання права власності.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:М. Є. Червинська
Є. В. Коротенко В. М. Коротун