Справа № 369/18955/24
Провадження № 3/369/1264/25
Іменем України
21.04.2025 року м. Київ
Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Патієвич А.Б., розглянувши матеріали, які надійшли від ВП № 2 Фастівського РУП ГУНП в Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
14.11.2024 року, о 00 год. 50 хв, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Renault Duster, д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Мічуріна, 44 в с. Гатне, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального технічного приладу Alcotest Drager 6820, проба позитивна, результат 1,67% проміле, тест № 1134, від керування транспортного засобу відсторонений шляхом евакуації транспортного засобу.
Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п 2.9 (а) Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім цього, 14.11.2024 року, о 00 год. 50 хв, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Renault Duster, д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Мічуріна, 44 в с. Гатне, не виконав вимогу працівника поліції про зупинку транспортного засобу, яку поліцейський здійснив шляхом увімкнення проблискового маячка синього і червоного кольору та спеціального звукового сигналу.
Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п 2.4 Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-2 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП, не визнав та пояснив, що 14.11.2024 автомобілем він не керував та за кермом транспортного засобу знаходився його знайомий ОСОБА_2 . Коли їх зупинили працівники поліції, йому невідомо, куди пішов його знайомий.
У судовому засіданні адвокат Моценко О.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , просив закрити справу про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, оскільки долучений відеозапис не містить факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та не зафіксовано факт зупинки транспортного засобу. Крім цього вказував, що протокол про адміністративне правопорушення складений з порушенням, оскільки вказані різні вулиці вчинення правопорушення (Мічуріна та Мічюріна) та в протоколі серії ЕПР1 № 173192 від 14.11.2024 не вказано про частину ст. 122-2 КУпАП.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 та доводи захисника Моценка О. В., вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суддя дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно з ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
У відповідності до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Нормою ч. 1 ст. 122-2 КУпАП передбачена відповідальність за невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу.
Ч. 2 ст. 122-2 КУпАП передбачає відповідальність за невиконання водіями вимог уповноваженої посадової особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, про зупинку транспортного засобу.
Тобто, об'єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП, складає одне з вказаних вище альтернативних діянь, зокрема невиконання водіями вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу.
Відповідно до п. 2.4 Правил дорожнього руху на вимогу працівника міліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог зазначених цих Правил, а також: а) передати для перевірки документи, зазначені в п. 2.1 Правил дорожнього руху; б) дати можливість перевірити технічний стан, номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; в) дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому технічному контролю.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суд звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 173192 від 14.11.2024 року є таким, що відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки містить усі складові, які згідно вимог цього Закону є обов'язковими для його змісту, зокрема, посилання на нормативний акт, який передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення, а саме ст. 122-2 КУпАП. На думку суду, формальна відсутність посилання на частину статті, яку ставлять у вину особі, яка притягається до адміністративної відповідальності за наявності усіх обов'язкових елементів складу адміністративного правопорушення, не позбавляє суд можливості самостійно визначити її частину, при цьому не збільшуючи обсяг обвинувачення та не звужуючи права особи.
Враховуючи наведене, суд вважає за можливе визначити обсяг обвинувачення, сформульований в протоколі серії ЕПР1 № 173192 від 14.11.2024 таким, що відповідає кваліфікації адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.
Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1
ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 173185 від 14.11.2024, протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1
№ 173192 від 14.11.2024, чеком приладу «Drager Alcotest 6820» (прилад № ARLJ-0411, принтер
№ ARНН-0764, тест № 1134) з результатом 1,67 ‰, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 14.11.2024, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 14.11.2024, відеозаписом від 14.11.2024.
З відеозаписів, які містяться на DVD-диску, вбачається, що водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Renault Duster, д.н.з. НОМЕР_1 , на вимогу працівників поліції не зупинявся та продовжував рух автомобіля протягом тривалого періоду часу. Водночас, працівники поліції рухалися за ним на службовому автомобілі з увімкненим проблисковим маячком синього та червоного кольорів, увімкненою звуковою сигналізацією та попереджали через гучномовець про застосування вогнепальної зброї. У подальшому ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції та відеозаписом зафіксовано процедуру проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Вказані докази суд бере до уваги, так як вони не викликають сумнівів чи протиріч та підтверджують обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи відповідно до ст. 280 КУпАП.
Підстав вважати ці докази такими, що отримані з порушенням встановленого законом порядку, і давали б підстави визнавати встановлені обставини недійсними, у суду немає.
Суд зауважує, що матеріали провадження містять достатню кількість належних і допустимих доказів, які в своїй сукупності дають підстави вважати доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, що ставляться йому у вину.
Будь-яких даних, які б спростовували обставини, що підтверджуються вказаними вище доказами, які були безпосередньо досліджені в судовому засіданні, та винуватість водія
ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, суду не надано.
Суд критично ставиться до тверджень водія ОСОБА_1 та його захисника Моценка О. В. про невинуватість водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки жодних фактичних даних в обґрунтування зазначених ними обставин суду не надано та розцінюється, як спосіб уникнення останнім відповідальності.
Таким чином, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, доведена поза розумним сумнівом, його дії містять склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2 та ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Враховуючи особу порушника, вважаю за можливе обрати вид адміністративного стягнення штраф в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - шостій цієї статті.
ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, - 14.11.2024 року, відповідно строк притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності сплинув 14.02.2025.
Ч. 6 ст. 38 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення.
Тому строк накладення стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП не сплив.
Згідно зі ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 40-1, ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1 (однієї) тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1
ст. 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Києво- Святошинський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Строк пред'явлення постанови до виконання - три місяці з дня її винесення.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів із дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів із дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Штраф вноситься порушником в установу банку України, документ, що підтверджує його сплату, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, вказаного вище, надсилається порушником до Києво-Святошинського районного суду Київської області.
У разі примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу у сумі 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн.
Суддя Андрій ПАТІЄВИЧ