Справа № 367/13343/24
Провадження №2/367/3010/2025
Іменем України
29 квітня 2025 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:
головуючого судді Шестопалової Я.В.,
при секретарі судових засідань Пронченко О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпінь цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія"Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ТОВ "Фінансова компанія"Європейська агенція з повернення боргів" звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 12 червня 2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - Первісний кредитор, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та ОСОБА_1 (далі - Відповідач) було укладено кредитний договір № 862064538.
28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі - ТОВ «Таліон Плюс») було укладено Договір факторингу №28/1118-01 відповідно до якого Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.
31.12.2020 року Додатковою угодою №26 до Договору факторингу №28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст Договору у новій редакції.
Відповідно до Реєстру боржників № 147 від 17.08.2021 року до Договору факторингу №28/1118-01 укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Талюн Плюс» до ТОВ «Талюн Плюс» перейшло право грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором № 862064538.
20.10.2022 року між ТОВ «Талюн Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія"Європейська агенція з повернення боргів" (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ», Позивач) укладено Договір факторингу № 20102022 (далі - Договір факторингу), у відповідності до умов якого, ТОВ «Талюн Плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ТАЛЮН ПЛЮС» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрах прав вимоги.
Відповідно до Реєстру прав вимоги № 2 від 06.03.2023 року до Договору факторингу №20102022 від 20.10.2022 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 78 152,00 грн., з яких: 22 000,00 грн. - сума заборгованості по основному боргу; 56 152,00 грн. - сума заборгованості по відсоткам.
Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ "ФК"ЄАПБ" за кредитним договором № 862064538 в розмірі 78 152,00 грн., з яких: 22 000,00 грн. - сума заборгованості по основному боргу; 56 152,00 грн. - сума заборгованості по відсоткам.
Тому ТОВ «ФК «ЄАПБ» просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія"Європейська агенція з повернення боргів" суму заборгованості: за Договором позики № 862064538 в розмірі 78 152,00 грн., з яких: 22 000,00 грн. - сума заборгованості по основному боргу; 56 152,00 грн. - сума заборгованості по відсоткам, та понесені судові витрати.
Ухвалою судді Ірпінського міського суду Київської області Шестопалової Я.В. від 06.01.2025 року розгляд справи призначений в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін.
До суду представник відповідача Цокало Т.М. направила відзив, у якому просила у задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначила, що Позивачем не надано суду належних, допустимих і достовірних доказів того, що відповідачу після укладення кредитного договору було видано кредит саме в сумах заявлених позовних вимог. Визначення даних сум в кредитному договорі не свідчить про отримання саме в цьому розмірі кредиту відповідачем і виконання кредитодавцем своїх зобов'язань по договорах. Розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належними доказами існування боргу. Наявність роздрукованого розрахунку заборгованості за договором є не достатнім для задоволення позовних вимог, оскільки сам розрахунок, умови кредитування тощо, є внутрішніми документами банку та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи видавалися кредитні кошти відповідачу, на який строк, правильність нарахування відсотків позивачем, а також, за відсутності належних та допустимих доказів, зробити висновок, що ця заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов відповідного кредитного договору, та неможливо встановити, які саме умови спірного договору порушені відповідачем. Розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належними доказами існування боргу. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставину переходу права вимоги за договором №862064538 від 12.06.2021 р. від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів». Виходячи з вищевказаного, позов є безпідставним, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» є неналежним позивачем, тому що не довів своє право вимагати від ОСОБА_1 сплати заборгованості за договором №862064538, укладеним 12 червня 2021 року між ним та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Крім того, позивач не надав докази щодо отримання відповідачем від первісного кредитора кредитних коштів на суму 22000,00 грн. Також повідомила, що сторона відповідача вже понесла 9000,00 грн. судових витрат на правничу допомогу, отже попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат становить 9000,00 грн. та просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", на користь ОСОБА_1 , понесені судові витрати.
До суду представник позивача Летун Т.І. направила відповідь на відзив, у якому зазначила, що Договір укладений в електронному варіанті та з електронним підписом. Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою Логіна Особистого кабінету і Пароля Особистого кабінету кредитний договір між позичальником та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» не був би укладений. Тому укладення кредитного договору відповідало внутрішній волі позичальника.Договір укладено в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства, таким чином, він є Електронним договором, укладеним за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи. Товариство здійснило верифікацію Позичальника шляхом використання Системи BankID Національного банку України. Отже, кредитний договір було укладено в електронній формі та підписано з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». У відповідності до умов укладеного договору в електронній формі, кошти надаються Позичальнику в безготівковій формі на банківську картку вказану власноруч Позичальником при укладанні кредитного договору, а саме: 5355-08 XX -XXXX -2063. Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що наведена позивачем теза про отримання відповідачем грошових коштів за умовами кредитних договорів стороною Позивача не доведена, при цьому сам відповідач не визнає і одночасно не заперечує факт отримання грошових коштів, виносячи свою версію подій відносно отримання коштів «за дужки». Тобто, фактично сторона захисту не заперечує факт отримання коштів, але намагається показати, що позивач не довів його належним чином. Відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ», а саме того, що відповідні кошти не були зараховані на картковий рахунок Позичальника, вказаний у договорі, або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, Відповідач не позбавлений можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких. ТОВ «ФК «ЄАПБ» не володіє та не може володіти доказами належності картки карток позичальнику та Первинними документами бухгалтерського обліку, що підтверджують факт перерахування коштів зі сторони Первісних кредиторів Відповідачу за укладеним договором відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність». Доступ до даних документів мають право отримати безпосередньо Власник рахунку або суд. У розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за Договором кредитної лінії відображено суму виданого кредиту та деталізовано порядок нарахування відсотків. У розрахунку заборгованості за Договором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» міститься інформація від 17.08.2021 р. щодо відступлення прав вимоги за Кредитним договором в сумі 22 000,00 грн. за тілом боргу та 29 334,00 грн. за відсотками, з 18.08.2021 нарахування заборгованості надалі здійснювало відповідно до умов договору ТОВ «Таліон Плюс». З моменту отримання права вимоги до Відповідача, Позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. На підставі викладеного просили задовольнити позов та відмовити відповідачу у стягненні з позивача витрат на правничу допомогу.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи належним чином повідомлений. До суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без їх участі, заявлені вимоги підтримують у повному обсязі та просять їх задовольнити.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явились, про час, місце та дату судового розгляду справи повідомлялись належним чином. Представник відповідача направила до суду заяву, в якій просила розглянути справу без участі сторони відповідача, заявлені вимоги заперечили у повному обсязі та просили у їх задоволенні відмовити.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на вказане, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали цивільної справи суд встановив наступне.
Між сторонами існують правовідносини, які ґрунтуються на вимогах ст. 526, 530, 536, 553-554, 610-611, 625, 629, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України.
Судом встановлено, що 12 червня 2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 862064538.
За умовами кредитного договору, кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 22000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю Манівео швидка фінансова допомога» (п.1.1. договору).
Кредитна лінія надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання Кредиту позичальником. У випадку надання першого Траншу не в день укладення договору строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором (п.1.7 договору).
У відповідності до умов укладеного договору в електронній формі, кошти надано Позичальнику в безготівковій формі на банківську картку вказану власноруч Позичальником при укладанні кредитного договору, а саме: 5355-08 XX -XXXX -2063.
28 листопада 2018 року між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» був укладений Договір факторингу №28/1118-01, за умовами якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги щодо відповідача.
31 грудня 2020 року Додатковою угодою №26 до Договору факторингу №28/1118-01, сторони дійшли згоди викласти Договір №28/1118-01 у новій редакції.
Відповідно до Реєстру боржників № 147 від 17.08.2021 року до Договору факторингу №28/1118-01 укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Талюн Плюс» до ТОВ «Талюн Плюс» перейшло право грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором № 862064538.
20 жовтня 2022 року між ТОВ «Талюн Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія"Європейська агенція з повернення боргів" (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ», Позивач) укладено Договір факторингу № 20102022 (далі - Договір факторингу), у відповідності до умов якого, ТОВ «Талюн Плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ТАЛЮН ПЛЮС» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрах прав вимоги.
Відповідно до Реєстру прав вимоги № 2 від 06.03.2023 року до Договору факторингу №20102022 від 20.10.2022 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 78 152,00 грн., з яких: 22 000,00 грн. - сума заборгованості по основному боргу; 56 152,00 грн. - сума заборгованості по відсоткам.
За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже, підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Згідно положень статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі . Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
В ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до ч. 1ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно доЗакону України "Про електронний цифровий підпис".
Нормою ст.11 Закону України«Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Також, приписами ст. 12 цього закону, передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України"Проелектронний цифровийпідпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, укладений сторонами Кредитний договір відповідає вимогам законодавства щодо укладення правочинів в електронній формі.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди відповідно до ст. 611 ЦК України.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.ст.610, 612 ЦК України).
З огляду на зазначене, відповідач повинен був виконати свої зобов'язання за Кредитним договором № 862064538 у строк до 12 липня 2021 року.
У порушення умов Кредитного договору та вимог ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідач зобов'язання за цим договором не виконав, отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 22 000,00 грн. суми кредиту за Кредитним договором № 862064538.
Суд не погоджується з нарахуванням позивачем процентів за користування кредитом після закінчення строку кредитного договору.
Так, поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов'язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (ч. 2 вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (ч. 3 цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).
Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею обов'язків під час дії договору.
Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у ст. 530 ЦК України. За приписами ч. 1 цієї статті якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У даній справі сторони визначили строк Кредитного договору № 862064538 - 30 днів, а саме до 12.07.2021 року.
Отже, відповідач повинен був виконати свої зобов'язання за Кредитним договором № 862064538 у строк на та умовах, встановлених цим договором, тобто до 12.07.2021 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 862064538 від 12.06.2021 року, заборгованість відповідача з 12.06.2021 року по 17.08.2021 року становила 51 334,00 грн., з яких: 22 000,00 грн. - сума заборгованості по основному боргу; 29 334,00 грн. - сума заборгованості по відсоткам.
З огляду на зазначене, суд не погоджується з позивачем щодо нарахуваних процентів за користування кредитом після закінчення строку кредитного договору.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12.
Після спливу строку договору кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.
За таких обставин, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню проценти за користування кредитом за Кредитним договором № 862064538 за період з 12.06.2021 року по 12.07.2021 року в розмірі 3 531,60 грн.
Відповідач не надав належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження погашення ним заборгованості за вказаним кредитним договором.
Згідно з ч. 3 ст.12, ч.ч. 1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд,оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до положень частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ціна позову 78 152,00 грн., за подання позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 3028,00 грн.
Задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в загальній сумі 25 531,60 грн.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 989,25 грн.
Щодо судових витрат на правову допомогу, які заявлено стороною відповідача, суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої шостої статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (пункт 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Наведений підхід до вирішення питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу є сталим та неодноразово викладався у постановах Верховного Суду, зокрема від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20), від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 753/15683/15, від 18 червня 2019 року у справі № 910/3929/18.
Представник відповідача Цокало Т.М. просила стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9 000,00 грн.
Судом встановлено, що 30.01.2025 р. між Литвин Віталієм Олександровичем, як клієнтом, з однієї сторони та Цокало Т.М., як адвокатом, з іншої сторони, було укладено договір №1192 про надання правничої допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача на підтвердження своїх вимог надала: Акт приймання-передачі наданої правничої допомоги №1 до Договору №1192 про надання правової допомоги від 30.01.2025 р., копію квитанції №1192 від 30.01.2025 р. про сплату гонорару адвокату Цокало Т.М. на суму 9 000,00 грн., детальний опис робіт (наданих послуг) від 10.02.2025 р.
Врахувавши складність справи, обсяг виконаної адвокатом Цокало Т.М. роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності цих витрат та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також враховуючи заперечення іншої сторони щодо обґрунтованості розміру зазначених витрат, а також те, що позов задоволено частково та відповідно покладення на сторони судових витрат пропорційно розміру задоволених вимог, дійшов висновку про необхідність зменшення відповідачу розміру витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з позивача на користь відповідача 2 940,30 грн. витрат на професійну правову (правничу) допомогу.
На підставі п. 10 ст.141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладену більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Враховуючи зазначену правову норму, суд приходить до висновку про стягнення з позивача на користь відповідача, різницю у судових витратах в сумі 1951,05 гривень.
Враховуючи викладене, керуючись Законом України «Про електронну комерцію»,Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», ст.ст.251,252,509,525-527, 530, 598, 610, 612, 615, 625-629, 631,638,638,641,644,1046,1048-1050, 1054 Цивільного кодексу України; ст.ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 141, 263, 265, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія"Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія"Європейська агенція з повернення боргів", код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, реквізити IBAN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк») суму заборгованості: за Кредитним договором № 862064538 в розмірі 25 351,60 грн. (двадцять п'ять тисяч триста триста п'ятдесят одна гривня 60 копійок).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія"Європейська агенція з повернення боргів", код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, реквізити IBAN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк») на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1951,05 грн. (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят одна гривня 05 копійок).
В іншій частині позову - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя: Я.В. Шестопалова