Справа № 939/717/25
Іменем України
28 квітня 2025 рокуБородянський районний суд
Київської області в складі: головуючої судді - Герасименко М.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
Позивач, через представника - адвоката Башинську О.П., звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи його тим, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 346 від 21 лютого 2025 року його ( ОСОБА_1 ) притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн за те, що він не прибув 21 жовтня 2024 року на 11-ту годину до ІНФОРМАЦІЯ_2 по повістці № 462083, яка була згенерована та доставлялася засобами національного поштового оператора «Укрпошта» за адресою: АДРЕСА_1 у поштовому відправленні 0600294591840; поштове відправлення було повернуто оператором поштового зв'язку з відміткою про невручення у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. Вважав, що вказана постанова є незаконною з наступних підстав. Так, він ( ОСОБА_1 ), маючи відстрочку від мобілізації до 08 травня 2025 року, переглядав 14 лютого 2025 року застосунок «Резерв+» і побачив інформацію про те, що він порушив правила військового обліку, в зв'язку з чим 15 лютого 2025 року він звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 . По прибуттю до ІНФОРМАЦІЯ_2 йому було повідомлено про те, що він 21 жовтня 2024 року не з'явився за повісткою, яка була направлена йому через «Укрпошту», але не була вручена через його відсутність за вказаною у поштовому відправленні адресою, а тому відносно нього ( ОСОБА_1 ) було складено протокол № 346 про адміністративне правопорушення. Його (позивача) пояснення з приводу того, що працівниками Немішаївського відділення «Укрпошти» поштове відправлення йому чи його родичам не вручалося, і ніяких повідомлень від пошти про те, що на його адресу надійшов лист від відповідача, він також не отримував, при складанні протоколу враховані та зафіксовані не були. 21 лютого 2025 року за його відсутності відбувся розгляд справи, проте постанову йому вручено не було. 08 березня 2025 року він ( ОСОБА_1 ) отримав копію постанови, в якій були зазначені не його персональні дані, а копію оскаржуваної постанови з виправленнями він отримав лише 10 березня 2025 року. В подальшому він звернувся до поштового відділення у селищі Немішаєве, де йому повідомили про те, що через відсутність поштарів лист відповідача йому вручений не був, а за відповідною довідкою він має звернутися до головного офісу «Укрпошти». Однак, станом на день звернення до суду з вказаним позовом відповідь він не отримав. Оскільки постанова відносно нього винесена без достатніх доказів того, що він був належним чином повідомлений про необхідність з'явитися 21 жовтня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також з огляду на те, що оскаржувана постанова винесена через 4 місяці після виявлення правопорушення, просив скасувати постанову № 346 від 21 лютого 2025 року про притягнення його ( ОСОБА_1 ) до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Крім того, просив поновити йому (позивачу) строк звернення до суду з даним позовом, оскільки копію оскаржуваної постанови з внесенням виправлень його персональних даних він отримав 10 березня 2025 року.
Ухвалою суду від 21 лютого 2024 року відкрито провадження у даній справі та ухвалено провести розгляд справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Сторонам роз'яснено право подати до суду заяви по суті справи та встановлені строки для їх подання; відповідач відзив на позов суду не направив.
Дослідивши наявні в справі докази, суд приходить до висновку, що висунуті позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Розглядаючи клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).
Оскаржувана постанова винесена 21 лютого 2025 року, а позовна заява про її скасування, яка надіслана засобами поштового зв'язку 20 березня 2025 року, надійшла до суду 21 березня 2025 року.
Частиною шостою статті 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Як стверджує позивач копію оскаржуваної постанови із зазначенням виправлених його персональних даних він отримав 10 березня 2025 року, що також підтверджується копією вказаної постанови.
Враховуючи наведене, оскільки постанова № 346 від 21 лютого 2025 року не містить інформації про участь ОСОБА_1 у розгляді справи про адміністративне правопорушення, копію постанови ОСОБА_1 отримав лише 10 березня 2025 року, а даний позов було направлено до суду засобами поштового зв'язку 20 березня 2025 року, то суд вважає, що строк звернення до суду з вказаним позовом пропущений позивачем з поважних причин, а тому підлягає поновленню.
Судом встановлено, що 21 лютого 2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову № 346 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (а.с. 8, 9).
Відповідно до змісту вказаної постанови, 15 лютого 2025 року було встановлено, що ОСОБА_1 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 21 жовтня 2024 року об 11 годині 00 хвилин по повістці № 462083, яка була згенерована автоматично та доставлялася засобами національного поштового оператора «Укрпошта» за адресою: 07853, Київська область, Бучанський район, смт Немішаєве, вул. Різдвяна, 20 у поштовому відправленні 0600294591840.
На звернення ОСОБА_1 АТ «Укрпошта» повідомила про те, що відділенням поштового зв'язку селище Немішаєве, поштовий індекс 07853, проведено перевірку в системі АРМ ВЗ (автоматизоване робоче місце оператора ВПЗ) наявності інформації щодо рекомендованого поштового відправлення з описом вкладення і повідомленням про вручення з позначкою «Повістка ТЦК», за наслідками якої така інформація не виявлена (а.с. 11-14).
Згідно з трекінгом поштових відправлень АТ «Укрпошта» дані про відправлення за номером вказаним в оскаржуваній постанові - 0600294591840 відсутні, тому що не зареєстровані в системі (а.с. 29).
За ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
За змістом частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк. У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Аналогічні вимоги закріплені в п. 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року (далі - Порядок), згідно з яким за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Наведені норми права дають можливість дійти висновку, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП, складає неявка військовозобов'язаного за викликом без поважних причин до територіального центру комплектування та соціальної підтримки в строк і місце, зазначені в повістці.
Відповідно до вимог пункту 28 Порядку виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки.
Згідно з п.п. 2 п. 41 Порядку в разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: - день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; - день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; - день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Абзацом 2 пункту 82 Правил поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05 березня 2009 року (в редакції, чинній на 21 жовтня 2024 року) рекомендовані листи з позначкою “Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою “Повістка ТЦК».
Згідно з абз. 4 п. 82 Правил поштового зв'язку, якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою “Повістка ТЦК», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку “адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
Отже, матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у даному випадку повинні містити достатню сукупність належних, допустимих і достовірних доказів, на підтвердження того, що військовозобов'язаний або резервіст, будучи належним чином повідомленим про необхідність явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або іншого визначеного законодавством органу влади, не прибув до відповідного органу влади в установлені дату та час, а також у встановлений строк не повідомив відповідний орган влади про причини своєї неявки або вказані причини не підпадають під перелік законодавчо визначених поважних причин неявки за повісткою.
Водночас, жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 в порядку статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» отримував виклик органу військового управління і не прибув у визначений час, суду не надано.
Так, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що повістка про необхідність ОСОБА_1 прибути 21 жовтня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 була направлена йому засобами поштового зв'язку.
Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 було належним чином повідомлено про надходження на його адресу повістки, а також того, що в разі відсутності адресата (одержувача) за вказаною у рекомендованому листі адресою, працівник об'єкта поштового зв'язку проінформував адресата (одержувача) за наявним номером телефону або вклав до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».
Як стверджував ОСОБА_1 , він не отримував ні повістку з вимогою з'явитися 21 жовтня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 , ні будь-яких повідомлень з поштового відділення про те, що на його адресу надійшов лист від відповідача.
При цьому відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву та доказів на спростування тверджень позивача щодо неотримання повістки, як і доказів на підтвердження виклику останнього до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Також, у ході розгляду даної справи судом встановлено, що дані про відправлення за номером вказаним в оскаржуваній постанові - 0600294591840 відсутні, тому що не зареєстровані в системі, що підтверджується трекінгом поштових відправлень і відповіддю АТ «Укрпошта» на звернення позивача (а.с. 11-14, 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилався, суд вирішує справу на підставі наявних доказів (ч. 6 ст. 77 КАС України).
Отже, процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності відповідно до положень чинного законодавства покладено на відповідача як на суб'єкта владних повноважень.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року в справі № 463/1352/16-а.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не доведено те, що в ОСОБА_1 виник обов'язок з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 в строк, зазначений у постанові, та що він ухилився від виконання цього обов'язку.
Крім того, відповідно до вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Обов'язок повідомити особу про місце та час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, знає (проінформована) про час і місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи в розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.
Наслідком несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, є позбавлення особи прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу та є підставою для визнання постанови в справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18 липня 2019 року в справі № 216/5226/16-а.
Проте, всупереч вказаним вимогам, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 було повідомлено про дату, час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за наслідками якого було винесено оскаржувану постанову.
Також, слід зазначити, що відповідно до вимог ч. 7 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 ставиться у вину те, що він 21 жовтня 2024 року не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 по повістці № 462083.
Враховуючи те, що, як стверджується у вказаній постанові, сам відповідач здійснював виклик ОСОБА_1 на 21 жовтня 2024 року, а позивач не з'явився за вказаним викликом, в зв'язку з чим відповідач був обізнаний про таку неявку, то 21 жовтня 2024 року повинно вважатися датою вчинення адміністративного правопорушення та датою його виявлення.
Таким чином, тримісячний строк накладення адміністративного стягнення за інкриміноване ОСОБА_1 діяння закінчився 21 січня 2025 року, натомість оскаржувана постанова була винесена лише 21 лютого 2025 року, тобто поза строком накладення адміністративного стягнення.
З огляду на вказані обставини, суд вважає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень діяв не в межах та не в спосіб визначений законом, що призвело до притягнення позивача до адміністративної відповідальності після закінчення строку накладення адміністративного стягнення.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину й не може бути піддана покаранню, поки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року в справі № 463/1352/16-а, в якій колегія суддів Верховного Суду Касаційного адміністративного Суду вважає, що процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб'єкта владних повноважень. У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідно до вимог статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене, оскільки доводи позивача не спростовані будь якими доказами з боку відповідача для підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, жодних доказів того, що в діях ОСОБА_1 були ознаки правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, також не надано, то суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити, скасувати постанову № 346 від 21 лютого 2025 року та закрити провадження у справі.
Керуючись ст. 2, 5, 8, 9, 19, 72-77, 78, 241-246, 286 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити.
Постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 346 від 21 лютого 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП скасувати та закрити провадження у справі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМ.Герасименко