Провадження № 2-з/359/58/2025
Справа № 359/4633/25
про забезпечення позову
23 квітня 2025 року м. Бориспіль
Суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Муранова-Лесів І.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,-
встановив:
21 квітня 2025 року до Бориспільського міськрайонного суду Київської області від представника заявника ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» надійшла вищезазначена заява, з проханням : накласти арешт на все майно, належне ОСОБА_3 на праві власності.
Подану заяву обґрунтовано тим, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 велися перемовини про викуп останнім автомобіля для Позивача з американського провідного аукціону Copart: https://www.copart.com, автомобіля Dodge Journey.
09 квітня 2024 року між сторонами було укладено змішаний договір з елементами договору комісії, договору купівлі-продажу тощо, відповідно до якого ОСОБА_3 зобов'язався здійснити для заявника купівлю, доставку та ремонт автомобіля Dodge Journey: доставка якого мала відбутися до 19.04.2024, а ремонт - від 30 до 45 днів.
Крім того зазначено, що заявником було передано кошти ОСОБА_3 у якості оплати за здійснення відповідачем купівлі, доставки та ремонту вказаного автомобіля, передоплату в розмірі 9500 доларів США що, що підтверджується двома розписками, які були написані ним власноручно. Заявником належним чином виконані умови домовленості, проте відповідачем умови не виконані, автомобіль не доставлено. Заходи забезпечення позову застосовуються лише для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Зміст та форма заяви відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України, до заяви додано документ, що підтверджує сплату судового збору відповідно до пп. 4 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Дослідивши подану заяву та вивчивши матеріали позовної заяви, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Частиною 2 вказаної статті визначено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується в тому числі накладенням арешту на майно.
Згідно ч. 1 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 4 постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Верховним Судом України у постанові від 25.05.2016 року по справі №6-605цс16 зроблено висновок, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Таким чином, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб або учасників процесу.
Так, 21 квітня 2025 року до Бориспільського міськрайонного суду Київської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 , з проханням : розірвати змішаний договір з елементами договору комісії, договору купівлі-продажу що, укладений 09.04.2024 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , згідно якого ОСОБА_3 зобов'язався здійснити для ОСОБА_1 купівлю, доставку та ремонт автомобіля Dodge Journey : доставка якого мала відбутися до 19.04.2024, а ремонт - від 30 до 45 днів відповідно, в той час, як ОСОБА_1 у якості оплати за здійснення ОСОБА_3 купівлі, доставки та ремонту вказаного автомобіля було передано, а останнім отримано передоплату в розмірі 9500 доларів США тощо; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 9500 доларів США з перерахунком суми, що підлягає сплаті у гривнях, за офіційним курсом долара США на день платежу; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі : 3137,00 грн., 969,00 грн., 484,48 грн. та витрати по сплаті послуг адвоката за надання правничої допомоги.
Відповідно до роз'яснень викладених у постанові Верховного Суду від 19.02.2021 справа №643/12369/19 , провадження №61-21685св19, арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна; заборона на відчуження об'єкта нерухомого майна - це перешкода у вільному розпорядженню майном.
В цьому зв'язку слід також зазначити, що за змістом п.2 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
Згідно з положеннями ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» а решт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Зі змістом поданих заяв та долучених доказів встановлено, що між сторонами виник майновий спір, та внаслідок тривалого невиконання зазначених позивачем умов договору і неповернення відповідачем отриманих отриманих в рахунок передоплати коштів, враховуючи відсутність будь-яких відомостей щодо майнового стану боржника, існують ризики, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до наслідків, коли, у разі задоволення позову його виконання може бути ускладнене.
З огляду на вищевикладене, заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню, а саме: шляхом накладення арешту на майно боржника в межах визначеної ціни позову, що становить 392113,45 гривень.
При цьому суддя враховує, за відсутності відомостей про наявність у боржника ОСОБА_3 грошових коштів чи іншого рухомого майна, за рахунок якого можливо забезпечення позову, та у разі фактичного накладення арешту на належне йому нерухоме майно вартістю співмірною з майновими вимогами позивача ОСОБА_1 , суд за клопотанням учасника справи в порядку, визначеному ст.158 ЦПК України вправі допустити заміну одного виду забезпечення на інший.
За змістом п. 1 ч. 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір не стягується за виконавчим документом про накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог та що підлягають негайному виконанню.
Крім того відповідно до ч. 7 ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Згідно ч. 1 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Частино 2 ст. 154 ЦПК України визначено, що зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 3 ст. 154 ЦПК України, суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
При цьому відповідно до ч. 5 даної статті розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
Враховуючи зазначене, суд дійшов до висновку, щодо відсутності підстав зустрічного забезпечення, оскільки будь-яких належних доказів в тому числі, що позивач не має на території України майна в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків, а також що майновий стан позивача або його дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.151-153ЦПК України, суддя -
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити частково.
Накласти арешт на майно, яке належить ОСОБА_3 , співмірною вартістю з заявленими вимогами у межах ціни позову - 392113,45 гривень (триста дев'яносто дві тисячі стотринадцять гривень сорок п'ять копійок).
В межах виконання даної ухвали визначити, що стягувачем є : ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), боржником - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 24.01.1996 Рокитнянський РВ ГУ МВС України в Київській області, інша інформація щодо боржника (дата народження, РНОКПП) відсутня).
Ухвала судді набирає законної сили з моменту її винесення - 23 квітня 2025 року і підлягає негайному виконанню.
Строк пред'явлення ухвали до виконання - в межах строків, визначених Законом України «Про виконавче провадження» для пред'явлення виконавчого документа.
Копію даної ухвали направити для відома та виконання Бориспільському міськрайонному відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), стягувачу та боржнику.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
На ухвалу може бути подана апеляція безпосередньо до Київського апеляційного суду, або через Бориспільський міськрайонний протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали.
Суддя І. В. Муранова-Лесів