Справа № 291/84/25
Провадження №2/291/192/25
іменем України
29 квітня 2025 року селище Ружин
Ружинський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді - Гарбарук І.М.,
за участю секретаря судового засідання - Колесник Р.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в с-щі Ружин цивільну справу №291/84/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей,
28.01.2025 на адресу суду надійшли матеріали цивільної справи. Позивач ОСОБА_1 просить ухвалити рішення про стягнення з відповідача ОСОБА_3 аліментів на утримання п'яти неповнолітніх дітей в твердій грошовій сумі в розмірі по 10 000,00 гривень щомісяця на кожну дитину, починаючи з дня пред'явлення позовної заяви до суду.
Позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що з відповідачем з 18 листопада 2006 року перебуває у шлюбі. За час перебування у шлюбі у них народилося п'ятеро дітей: син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дочка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Наразі вона самостійно власними силами намагається матеріально забезпечувати дітей. Відповідач від виконання свого батьківського обов'язку ухиляється, участі в утриманні дітей не приймає, є працездатною особою, інших дітей чи непрацездатних осіб на утриманні немає, тому спроможний матеріально допомагати дітям. Згоди щодо участі батька в утриманні дітей з відповідачем в добровільному порядку не досягнуто. З урахуванням положень ст.184 СК України вважає, що аліменти в твердій грошовій сумі на кожну дитину в розмірі 10 000,00 гривень будуть достатніми.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.01.2025 головуючим суддею по справі визначено суддю Гарбарук І.М.
29.01.2025 отримано відповідь №1073037 від 29.01.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру щодо зареєстрованого місця проживання відповідача.
29.01.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
17.03.2025 відповідачем до суду подана заява про перехід зі спрощеного позовного провадження без виклику сторін до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 20.03.2025 здійснено перехід із розгляду справи в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.
14.04.2025 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи за станом здоров'я.
15.04.2025 представник позивачки подав клопотання про розгляд справи без участі позивача та її представника, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
18.04.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому він позовні вимоги визнає частково, мотивуючи тим, що позивачка на даний час з дітьми перебуває на території Німеччини та отримує соціальну допомогу на дітей. Зазначає, що він працює на ПП «Автомагістраль», середній розмір заробітної плати за останній рік склав 8 837,00 грн, він часто хворіє та потребує коштів на придбання ліків. Зауважив, що він добровільно щомісячно перераховує по 1 300,00 грн на кожну дитину. Вказав, що не заперечує щодо стягнення з нього аліментів у розмірі 1 600,00 грн на кожну дитину щомісячно. До відзиву долучив довідку про доходи.
У судове засідання 29.04.2025 позивач та її представник не з'явились, водночас представник позивачки у заяві від 15.04.2025 просив розгляд справи здійснювати без їх участі, позовні вимоги підтримав.
Відповідач у заяві від 29.04.2025 позовні вимоги частково, просив їх задовольнити з врахуванням обставин, викладених у відзиві від 18.04.2025.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 223 ПЦК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З врахуванням викладеного, суд вважає, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі сторін.
Розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, з таких підстав.
Сторони перебувають у шлюбі з 18 листопада 2006 року, який зареєстровано Ружинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №16 (а.с.11).
За час перебування у шлюбі у сторін народилося п'ятеро дітей: син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дочка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дочка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження (а.с. 12-17).
Згідно з витягом №280 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб Ружинської селищної ради Житомирської області від 23.07.2024, діти зареєстровані разом з позивачкою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 17).
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними (ч.1 ст.181 СК України).
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі (ч.2 ст.181 СК України).
Частина 3 статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч.3 ст.181 СК України).
У частині 1 статті 182 СК України визначено перелік обставин, які враховуються при визначенні розміру аліментів, а саме:
- стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
- стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
- наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
- наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
- доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
- інші обставини, що мають істотне значення.
Водночас частина 2 статті 182 СК України передбачає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Частина 3 статті 182 СК України передбачає, що суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Як свідчать письмові заяви сторін по суті спору взаємної згоди щодо утримання їх спільних дітей вони не досягли, а відтак на їх утримання підлягають стягненню аліменти з відповідача, як батька, який проживає окремо від дітей.
Вирішуючи питання про розмір аліментів, який належить стягувати з відповідача, суд враховує положення ч.1 ст.182 СК України, визначений законодавством прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, а також встановлені фактичні обставини в справі.
Станом на дату розгляду справи: донці сторін ОСОБА_8 виповнилося 3 роки, донці ОСОБА_7 - 6 років, донці ОСОБА_9 - 9 років, сину ОСОБА_5 - 12 років, сину ОСОБА_4 - 14 років.
Згідно із Законом України "Про Державний бюджет на 2025 рік" розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років становить 2 563,00 гривні, для дітей віком від 6 до 18 років - 3 196,00 гривень.
Отже, мінімальний гарантований розмір аліментів на дитину віком до 6 років на даний час становить 1 281,50 гривень, мінімальний рекомендований - 2 563,00 гривень, а для дитини віком від 6 до 18 років - 1 598,00 гривень та 3 196,00 гривень відповідно.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК).
Заявлений у позові розмір аліментів в сумі 10 000,00 гривень на кожну дитину вищий від мінімального та від рекомендованого, тому від позивача вимагається доведення не лише достатності у відповідача заробітку (доходу) для сплати такого розміру аліментів, але й наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких ним не доведено джерела походження коштів для їх оплати.
Проте позивач не вказала обставин та не довела належними та допустимими доказами, що матеріальне становище відповідача дозволяє йому сплачувати аліменти на утримання п'яти неповнолітніх дітей у розмірі по 10 000,00 грн на кожного, тобто 50 000,00 грн щомісячно.
Заявляючи такий розмір аліментів, позивачка покликається лише на звичайні потреби, які притаманні кожній дитині відповідного віку.
В той же час, суд враховує положення ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991 року, ч.ч.7, 8 ст.7 Сімейного кодексу України, якими визначено, що під час вирішення будь-яких питань щодо дітей, за змістом яких суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення, максимально можливого урахування інтересів дитини.
Діти сторін проживають разом із матір'ю - позивачкою ОСОБА_1 , а відтак основний тягар по їх утриманню, що включають в себе також незаплановані (непередбачувані) витрати, лежать саме на позивачу. Адже утримання дітей не зводиться виключно до суми стягуваних аліментів із платника. Це поняття є набагато ширшим, як у матеріальному, так і в моральному аспекті.
Разом з тим, у відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги визнав частково, мотивуючи тим, що позивачка на даний час з дітьми перебуває на території Німеччини та отримує соціальну допомогу на дітей. Зазначає, що він працює на ПП «Автомагістраль», середній розмір заробітної плати за останній рік склав 8 837,00 грн, він часто хворіє та потребує коштів на придбання ліків. Зауважив, що він добровільно щомісячно перераховує по 1 300,00 грн на кожну дитину. Вказав, що не заперечує щодо стягнення з нього аліментів у розмірі 1 600,00 грн на кожну дитину щомісячно.
При цьому, належних та допустимих доказів про добровільне перерахування коштів на утримання дітей відповідачем не зазначено та не долучено.
Позивачем до позовної заяви долучено угоду про добровільну сплату аліментів від 23.07.2024 (а.с.19), укладену між сторонами, яку позивач просить прийняти до уваги та почати стягувати аліменти з 01.08.2024, допустивши негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.
Водночас відповідно до ч.1 ст. 189 СК України батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.
Оскільки дана угода укладена з порушенням вимог ч.1 ст. 189 СК України, суд не бере її до уваги.
Виходячи із вище наведеного та принципу рівності батьківського обов'язку по утриманню дітей, часткове визнання позовних вимог відповідачем, наявних доказів у матеріалах справи, суд вважає за необхідне стягувати з відповідача аліменти на утримання дітей у розмірі 1 600,00 гривень на кожну дитину щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Цей розмір аліментів, на переконання суду, на певному рівні забезпечить гармонійний розвиток дітей, виконання відповідачем гарантованого державою батьківського обов'язку і відповідає закріпленим у ч.9 ст.7 СК України засадами справедливості, добросовісності та розумності.
Визначаючи розмір аліментів, суд врахував, що обов'язок утримувати дітей є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, потреби дітей, матеріальний стан відповідача, загальновідомі обставини про щоденну потребу дітей у їжі, одязі, засобах особистої гігієни, забезпеченні належних побутових умов та умов для належного гармонійного розвитку, постійне зростання цін на товари та послуги для дітей.
Cуд зауважує, що факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків обов'язку по утриманню дітей.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача аліментів підлягають частковому задоволенню.
Решта пояснень, доводів та заперечень сторін не спростовують висновків суду.
Відповідно до ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину за рішенням суду присуджуються від дня пред'явлення позову.
Згідно з п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України рішення про стягнення місячного розміру аліментів підлягає негайному виконанню.
Враховуючи часткове задоволення позову, згідно із ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір по справі слід стягнути з відповідача пропорційно до задоволених вимог із розрахунку задоволення 16,00 % (8000*100/50 000,00 грн) таких вимог, а саме - у розмірі 193,80 грн.
Керуючись ст.ст.259, 264, 265 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягувати із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн 00 коп. щомісячно на кожну дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28 січня 2025 року, і до досягнення дітьми повноліття.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на користь держави 193 (сто дев'яносто три) грн 80 коп. судового збору.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони у справі:
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 .
Повне судове рішення
складено 29.04.2025.
Суддя Ружинського районного суду
Житомирської області І.М.Гарбарук