Справа № 120/9432/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Поліщук І.М.
Суддя-доповідач - Сушко О.О.
28 квітня 2025 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сушка О.О.
суддів: Залімського І. Г. Мацького Є.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
позивач звернулась до суду з позовом в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 29.02.2024 № 023830027275 Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову у призначені їй пенсії за віком, передбачену Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» .
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити їй пенсію за віком, передбачену Законом України від 09.07.2003 року № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно поданої заяви від 21.02.2024, зарахувавши, окрім іншого, до страхового стажу періоди роботи з 01.10.1990 по 31.12.2000 року в адвокатському об'єднанні «Вінницька обласна колегія адвокатів» та період з 01.01.2001 по 31.12.2003 року здійснення підприємницької (адвокатської) діяльності.
Відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №023830027275 від 29.02.2024;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 починаючи з 08.02.2024 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до її страхового стажу періоди роботи з 02.10.1990 по 31.12.2000 в адвокатському об'єднанні "Вінницька обласна колегія адвокатів" та періоду здійснення підприємницької (адвокатської) діяльності з 01.01.2001 по 31.12.2003. В задоволенні решти вимог, - відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що 21.02.2024 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком.
Подана позивачем заява про призначення пенсії була передана за принципом екстериторіальності на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
За результатом розгляду такої заяви прийнято рішення від 29.02.2024 №023830027275, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком. Відмова мотивована тим, що наявний у позивача страховий стаж (26 років 2 місяці 25 днів) є недостатнім для призначення пенсії за віком. При цьому, в рішенні також зазначено, що до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 16.03.1990 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.07.1981, оскільки відсутній запис про звільнення та в системі персоніфікованого обліку відсутні відомості про роботу за вказаний період.
Позивач, не погоджуючись із прийнятим рішення, звернулась з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, приписами ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Нормами статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відтак, положення Порядку №637 щодо підтвердження стажу роботи, який є спеціальним по відношенню до Закону України «Про пенсійне забезпечення», мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме: за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Разом з тим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях (далі - Інструкція №162).
Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Абзацами 2, 3 пункту 2.2 Інструкції №162 передбачено, що заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Положеннями абзацу 1 пункту 2.10 Інструкції №162 встановлено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Пунктом 2.11 Інструкції №162 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Згідно пункту 4.1 Інструкції №162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, що внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, завіряються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Аналогічні вимоги закріплені в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58).
Отже, законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб.
Таким чином позивач, як особа, на яку не покладено обов'язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести відповідальність за неповноту внесених до її трудової книжки відомостей.
В оскаржуваному рішенні від 29.02.2024 №023830027275 відповідач зазначив., що до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 16.03.1990 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.07.1981, оскільки відсутній запис про звільнення та в системі персоніфікованого обліку відсутні відомості про роботу за вказаний період.
Ознайомившись із долученим позивачем розрахунком страхового стажу, який був підтверджений відповідачем (26 років 2 місяці 25 днів), судом встановлено, що до страхового стажу позивача зараховано період її роботи з 16.03.1990 по 01.10.1990 (6 місяців 16 днів).
Проте, відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача період її трудової діяльності з 02.10.1990 по 31.12.2000 в адвокатському об'єднанні "Вінницька обласна колегія адвокатів" та період здійснення підприємницької (адвокатської) діяльності з 01.01.2001 по 31.12.2003.
Суд критично оцінює посилання відповідача на відсутність в трудовій книжці позивача запису про звільнення, як на підставі для відмови в зарахуванні до її страхового стажу періоду роботи в адвокатському об'єднанні "Вінницька обласна колегія адвокатів", адже як вбачається із матеріалів справи, зокрема, із довідки президії адвокатського об'єднання "Вінницька обласна колегія адвокатів" №5 від 20.03.2004, на момент звернення із заявою про призначення пенсії позивач продовжувала працювати.
З листа Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №0200-0603-8/53452 від 04.06.2024 вбачається, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) відповідно до повідомлення страхувальника взята на облік в органах пенсійного фонду з 12.01.1997. Із даного листа також вбачається, що збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.01.2001 по 31.12.2003 сплачений позивачем, як підприємцем, в повному обсязі. Дана інформація надана на підставі даних архівних книг реєстрації приватних підприємців.
Період роботи позивача в адвокатському об'єднанні "Вінницька обласна колегія адвокатів" підтверджується довідками про заробітну плату для обчислення пенсії №2 від 06.02.2024 та №3 від 06.02.2024, що видані президією адвокатського об'єднання "Вінницька обласна колегія адвокатів".
В силу ч. 1 ст. 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Частиною 2 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Нормами ч. 1, 10, 12 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
За змістом ч. 16 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків.
Таким чином, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несплату, несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків, законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.
Відтак, до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачено страхові внески.
Виходячи зі змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку, у свою чергу, нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки.
Отже, позивач не має відповідати за ймовірне неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо обов'язкового порядку взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків та належної сплати страхових внесків, а відтак, відсутність інформації про таку сплату в системі персоніфікованого обліку не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів її трудової діяльності.
З огляду на викладене, дії відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду її роботи з 02.10.1990 по 31.12.2000 в адвокатському об'єднанні "Вінницька обласна колегія адвокатів" та періоду здійснення підприємницької (адвокатської) діяльності з 01.01.2001 по 31.12.2003 є протиправними, а тому слід зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача відповідні періоди її роботи з 02.10.1990 по 31.12.2000 та з 01.01.2001 по 31.12.2003.
Враховуючи наявний у позивача страхований стаж, який уже був підтверджений відповідачем (26 років 2 місяці 25 днів), зарахування до її страхового стажу періодів її трудової діяльності з 02.10.1990 по 31.12.2000 та з 01.01.2001 по 31.12.2003, свідчитиме про наявність у неї більш ніж 31 року страхового стажу, що є достатнім для призначення пенсії за віком.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Позивач досягнула пенсійного віку 07.02.2024, а за призначенням пенсії звернулась 21.02.2024, суд приходить до висновку, що пенсію позивачу слід призначити з 08.02.2024.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сушко О.О.
Судді Залімський І. Г. Мацький Є.М.