Справа № 240/20014/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Леміщак Д.М.
Суддя-доповідач - Біла Л.М.
28 квітня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Гонтарука В. М. Моніча Б.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСББ «ФЕНІКС +3» в особі голови правління Єсипенко Світлани Володимирівни до Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов,
ОСББ «ФЕНІКС +3» звернулось до суду з позовом до Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просило визнати протиправними та скасувати постанови старшого державного виконавця Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Татарчук О.А. у виконавчому провадженні № 75043644 від 16.05.2024 про стягнення виконавчого збору у розмірі 32000 грн та від 21.06.2024 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року позов задоволено в повному обсязі.
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
За правилами п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області у справі №274/1164/23 від 08.11.2023 зобов'язано голову правління ОСББ "Фенікс+3" Єсипенко Світлану Володимирівну організувати, із залученням спеціаліста, обстеження та складання акту про стан стоякових труб водопостачання та водовідведення у квартирі ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
На виконання вказаного судового рішення видано виконавчий лист, який пред'явлено до відділу на виконання 15.05.2024 особисто стягувачем - ОСОБА_1
16.05.2024 постановою старшого державного виконавця Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Татарчук О.А. відкрито виконавче провадження за № 75043644 з примусового виконання виконавчого листа № 274/1164/23, виданого 15.05.2024. Боржника - голову правління ОСББ "Фенікс+3" Єсипенко С.В., зобов'язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
Водночас, державним виконавцем винесено постанову ВП № 75043644 від 16.05.2024 про стягнення виконавчого збору з боржника у розмірі 32000 грн.
31.05.2024 Єсипенко С.В., як головою правління ОСББ«ФЕНІКС +3», було надіслано виконавчій службі заяву про долучення до матеріалів виконавчого провадження документи на підтвердження виконання виконавчого листа № 274/1164/23, виданого 15.05.2024. Зокрема, боржником надіслано акт №158 від 13.01.2024, копії поштового відправлення ОСОБА_1 від 14.01.2024, довідка про стан боргів квартири ОСОБА_1 , яка розташована за адресою : АДРЕСА_1 .
21.06.2024 старшим державним виконавцем Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Татарчук О.А. винесена постанова про накладення штрафу на боржника ОСББ «ФЕНІКС +3» в особі голови правління Єсипенко С.В., за невиконання рішення суду у розмірі 5100,00 грн.
05.07.2024 державним виконавцем на адресу сторін виконавчого провадження направлено вимогу державного виконавця про проведення виконавчих дій до 09.08.2024 .
09.08.2024 складено акт державного виконавця про те, що за адресою: АДРЕСА_1 , головою правління ОСББ "Фенікс+3" було організовано та проведено обстеження спеціалістом стану стоякових труб водопостачання та водовідведення.
09.08.2024 директором ПП «Інвард-Бердсервіс» Степанюком Г.Б. затверджено акт обстеження стоякових труб водопостачання та водовідведення у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 ., який складено в присутності державного виконавця Татарчук О.А., понятих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та власниці квартири ОСОБА_1
04.09.2024, керуючись вимогами пункту 9 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
Позивач, вважаючи протиправними постанови про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу, звернувся до суду з даним позовом.
За результатом розгляду матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) визначено, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження".
В свою чергу, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Вказаним Законом визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3).
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 статті 3 вказаного Закону визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Частиною першою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" врегульовано, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
За приписами статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
При цьому, ч.4 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору.
Частиною п'ятою статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
В той же час, наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень, яка розроблена відповідно до Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон), інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.
Отже, положення цієї Інструкції слід розглядати як такі, що прийняті відповідно до вимог вказаних законів, та такі, що не можуть їм суперечити, у тому числі встановлювати нові вимоги, які прямо не передбачені законами, на виконання яких ця Інструкція затверджена.
Так, у пункті 8 розділу ІІІ Інструкції №512/5 зазначено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.
Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.
Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.
Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.
Таким чином, стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов'язком державного виконавця.
Тобто, норми закону не встановлюють залежності між прийняттям постанови про стягнення виконавчого збору та обставинами вчинення державним виконавцем дій по здійсненню примусового стягнення з боржника в межах виконавчого провадження, оскільки, як зазначено вище, законодавчо прямо визначається обов'язок державного виконавця прийняти постанову про стягнення виконавчого збору одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.
Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №0340/1792/18 (провадження №11-733апп19) та в постанові Верховного суду від 26.08.2020 у справі № 360/4369/19.
Як встановлено з матеріалів справи, 13.01.2024 року на виконання рішення у справі №274/1164/23 була створена комісія з членів правління ОСББ, із залученням спеціаліста - представника ФОП ОСОБА_4 , що займається заміною стояків.
ОСОБА_1 , власниця квартири АДРЕСА_2 , комісію не впустила, а тому огляд стояків був проведений виключно спеціалістом - представником ФОП ОСОБА_4 , що займається заміною стояків.
За результатом проведеного огляду було складено акт від 13.01.2024 року №158, зі змісту якого встановлено, що комісія в складі членів правління: ОСОБА_5 , Шаповал В.В., Д'яченко С.Е. згідно рішення суду про огляд стояка у квартирі АДРЕСА_3 ОСОБА_1 , разом з представниками ФОП Складенюк, об 11:00 год зібралися для огляду стояка. ОСОБА_1 у квартиру членів ОСББ не пустила. Огляд стояка здійснено спеціалістами ФОП, після чого ОСОБА_1 було запропоновано сплатити борг за квартиру у розмірі 4476,50 грн і після оплати боргу буде проводитися позачергова заміна стояка у її квартирі. Вказане засвідчено в акті підписами членів правління ОСББ "Фенікс+З" та відтиском печатки.
Вказаний акт був надісланий 31.05.2024 до Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (зареєстрований у відділі 03.06.2024).
Окрім того, як було встановлено судом з матеріалів справи, 13.01.2024 року, окрім акту №158 про недопуск комісії в квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , було складено окремий акт спеціалістом - ФОП ОСОБА_4 , який здійснює обслуговування стояків, про обстеження стоякових труб водопостачання та водовідведення в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , де зафіксовано, що спеціалістом в присутності власниці квартири ОСОБА_1 було проведено візуальне обстеження стоякових труб водопостачання та водовідведення та встановлено, що труба стояка водопостачання в задовільному стані, має ремонтний цементно-марлевий бандаж і на момент огляду підтікань не має.
Колегія суддів, надаючи правову оцінку вказаним обставинам, погоджується з висновком суду першої інстанції, що фактично позивач добровільно виконав рішення суду по справі № 274/1164/23 до відкриття виконавчого провадження, адже рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області у справі №274/1164/23 від 08.11.2023 було зобов'язано голову правління ОСББ "Фенікс+3" ОСОБА_5 виключно організувати, із залученням спеціаліста, обстеження та складання акта про стан стоякових труб водопостачання та водовідведення у квартирі ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Жодних інших дій зобов'язального характеру стосовно голови правління ОСББ вказане рішення не містило.
В світлі вказаного, позивач не погоджується з постановою про стягнення виконавчого збору, оскільки судове рішення виконано ним добровільно, до відкриття виконавчого провадження, а саме - 13.01.2024 року.
В даному випадку, колегія суддів враховує, що згідно з частиною дев'ятою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону.
Отже, у разі виконання боржником судового рішення до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, останній вправі не сплачувати виконавчий збір, однак лише за умови закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Матеріалами справи засвідчується, що 04.09.2024, керуючись вимогами пункту 9 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відтак, судова колегія відзначає, що позивачем доведений факт виконання рішення суду у справі №274/1164/23 до відкриття виконавчого провадження, а в призмі застосування державним виконавцем при закінченні виконавчого провадження саме приписів пункту 9 частини першої статті 39 «Про виконавче провадження», судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору є такою, що підлягає скасуванню.
При цьому, доводи апеляційної скарги не містять обгрунтованих пояснень щодо наявності у державного виконавця сумнівів стосовно достатності акту № 158 від 13.01.2024, складеного за результатом огляду квартири ОСОБА_1 , як доказу в підтвердження повного виконання рішення у справі №274/1164/23.
Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу у розмірі 5100 грн, то судова колегія враховує наступне.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом (п. 16 ч. 3 ст. 18 Закону № 1404-VIII).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 63 Закону № 1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Статтею 75 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Отже, суд першої інстанції вірно виснував, що накладення штрафу за невиконання рішення, яке зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання. Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. При цьому, умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Таким чином, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Так, 21.06.2024 старшим державним виконавцем Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Татарчук О.А. за невиконання боржником рішення суду винесена постанова про накладення штрафу у розмірі 5100 грн на ОСББ«ФЕНІКС +3» в особі голови правління Єсипенко Світлани Володимирівни.
При цьому, судом встановлено, а відповідачем не спростовано, факт виконання головою правління ОСББ "Фенікс+3" ОСОБА_5 (боржником) рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 08.11.2023 у справі № 274/1164/23 до моменту відкриття виконавчого провадження №75043644, а тому підстави для накладення штрафу за невиконання такого судового рішення відсутні.
Відтак, суд першої інстанції вірно виснував, що постанова від 21.06.2024 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн, винесена в межах виконавчого провадження № 75043644, є такою, що також підлягає скасуванню як протиправна.
В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
При цьому, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, судова колегія враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Гонтарук В. М. Моніч Б.С.