Справа № 161/4493/25
Провадження № 3/161/1735/25
м.Луцьк 24 квітня 2025 року
суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Філюк Т.М., за участю особи, яка притягується до відповідальності, її захисника Семенюк Л.В., потерпілої ОСОБА_1 , розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої в АДРЕСА_1 , -
- за ч.1, ч.2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
До Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшли матеріали щодо ОСОБА_2 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1, ч.2 ст.173-2 КУпАП.
З протоколів про адміністративне правопорушення вбачається, що 26 лютого 2025 року близько 11 год 15 хв. за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2 вчинила домашнє насильство психологічного та фізичного характеру щодо своєї колишньої свекрухи ОСОБА_1 , що виражалось в словесних образах, штовханні нанесенні ляпасу по обличчю, що призвело до тілесних ушкоджень, внаслідок чого могла бути заподіяна шкода психологічному та фізичному здоров'ю потерпілої, такі дії відбувались в присутності малолітньої дитини ОСОБА_3 . За таких обставин дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ч. 1 та ч.2 ст. 173-2 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину не визнала, вказувала, що в період, вказаний в протоколі про адміністративне правопорушення, між нею та колишньою свекрухою виникла словесна суперечка, однак жодних дій, які б свідчили про вчинення насильства щодо ОСОБА_1 вона не вчиняла.
Потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні просила притягнути ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності
Всебічно, повно та об'єктивно дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що провадження підлягає закриттю з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком)визнається протиправна, винна (умисна, необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до положень статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
При цьому, суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Частиною першою статті 173-2 КпАП України передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Відповідно до вимог ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Як визначено ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.
Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому. Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення знаходить свій прояв у дії чи бездіяльності, що заборонені адміністративним правом, та залежить від місця, часу, обставин і способу скоєння адміністративного правопорушення тощо, а також від причинного зв'язку між діянням і шкідливими наслідками цього діяння, вчинення протиправного діяння в минулому, його системності.
Відповідно до пунктів 3, 14 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 7 грудня 2017 року (далі - Закон) домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Таким чином Законом встановлено, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією статті 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, сексуального, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди.
Зокрема, психологічне насильство має місце тоді, коли словесні образи, погрози, приниження тощо викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Отже, домашнє насильство є правопорушенням із матеріальним складом, обов'язковою ознакою якого є настання відповідних суспільно-небезпечних наслідків у виді шкоди фізичному або психологічному здоров'ю потерпілого або реальної можливості заподіяння такої шкоди, тобто такої, що об'єктивно могла настати, але не настала через незалежні від волі кривдника обставини.
Таким чином, у справах про домашнє насильство доказуванню підлягає не лише факт вчинення відповідних дій (бездіяльності) особи, а й наслідки, які в результаті таких дій (бездіяльності) були заподіяні постраждалій особі.
Так, у справах про психологічне домашнє насильства обов'язково необхідно встановлювати які саме негативні наслідки для психологічного стану постраждалої особи, перелічені у пункті 14 частини першої статті 1 Закону, настали внаслідок дій кривдника.
Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
В той час, як під конфліктом необхідно розуміти таких стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.
Виникнення конфлікту залежить не лише від об'єктивних причин але й від суб'єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.
За змістом протоколу про адміністративне правопорушення ВАД № 598794 та ВАД 598795, ОСОБА_2 26 лютого 2025 року близько 11 год 15 хв. за адресою: АДРЕСА_1 вчинила домашнє насильство психологічного та фізичного характеру щодо своєї колишньої свекрухи ОСОБА_1 , що виражалось в словесних образах, штовханні нанесенні ляпасу по обличчю, що призвело до тілесних ушкоджень, внаслідок чого могла бути заподіяна шкода психологічному та фізичному здоров'ю потерпілої, такі дії відбувались в присутності малолітньої дитини ОСОБА_3 .
В обґрунтування доведеності інкримінованого ОСОБА_2 правопорушення, до матеріалів справи долучено виключно такі документи: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 598794 та протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД 598795 від 26.02.2025; заява ОСОБА_1 від 26.02.2025;рапорт старшого інспектора- чергового Луцького РУП ГУНП у Волинській області, пояснення ОСОБА_1 , пояснення ОСОБА_2 .
Виходячи зі змісту ст.ст.7, 254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
За наслідком аналізу матеріалів справи та встановлених обставин суд вважає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства.
Дії визначені у пункті 14 частини першої статті 1 Закону (психологічне насильство) становлять склад правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, лише за умови, що внаслідок їх вчинення така шкода настала (що може підтверджуватись відповідними медичними документами, висновком експерта). В іншому ж випадку (за відсутності таких даних) доказуванню підлягає реальність сприйняття відповідних дій кривдника постраждалою особою як таких, що посягають на їх безпеку чи безпеку третіх осіб, створюють емоційну невпевненість, нездатність захистити себе. Ці дані можливо встановити і на підставі пояснень постраждалої особи та кривдника, але вони обов'язково мають бути зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення (які саме дії, бездіяльність, висловлювання кривдника призвели до яких конкретно наслідків для постраждалої особи). За відсутності таких даних доведеною вину особи у вчинені домашнього насильства у формі психологічного насильства вважати не можна.
Судом встановлено, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 та потерпіла ОСОБА_1 проживають в одному помешканні, між ними постійно виникають конфлікти на побутовому грунті з приводу користування квартирою та предметами повсякденного вжитку.
Таким чином, між невісткою та колишньою свекрухою в розглядуваному випадку виник конфлікт, але завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілому чи можливість завдання такої шкоди будь-якими доказами не доведено.
Так, конфлікт це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями. Конфлікт - ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.
Суд вважає, що відсутня подія вчинення ОСОБА_2 правопорушення, передбаченого ч. 1 та ч.2 ст. 173-2 КУпАП, оскільки суду не надано жодних доказів на підтвердження обставин, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення. Окрім того, встановлено, що відносно ОСОБА_1 складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП з тих самих підстав.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості (ст.62 Конституції України).
Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов'язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності складу адміністративного правопорушення (п.1 ч.1 ст.247 КУпАП).
За вказаних обставин, не можна констатувати, що зібрані у справі докази винуватості ОСОБА_2 в скоєнні правопорушення за ч.1 та ч.2 ст. 173-2 КУпАП, відповідають критерію «поза розумним сумнівом».
Частиною 1 ст. 7 КУпАП також визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Аналізуючи надані суду докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що провадження по справі відносно ОСОБА_2 підлягає закриттю через відсутність в її діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 та ч.2 ст. 173-2 КУпАП
Пунктом 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на вказане, проаналізувавши та оцінивши відповідно до вимог статті 252 КУпАП наведені вище обставини справи та докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись статтями 7, 247, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суддя -
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч.1 та ч.2 ст. 173-2 КУпАП закрити, на підставі ст. 247 п.1 КУпАП, в зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Філюк Т.М.