Справа № 161/1877/25
Провадження № 3/161/993/25
м.Луцьк 24 квітня 2025 року
Суддя Луцький міськрайонний суд Волинської області Антіпова Т.А., за участю секретаря судового засідання - Семенової І.М., захисника ОСОБА_1 -адвоката Мацея А.М.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції (дистанційного судового провадження) матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,-
за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №221901 від 15.01.2025 о 17:08 в м. Луцьк по вул. Ковельська, буд.1, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Богдан А-09202, д.н.з. НОМЕР_1 не був уважний за кермом, не стежив за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого допустив наїзд на транспортний засіб Volkswagen Passat д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_1 , порушив п. 13.1 ПДР України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 -адвокат Мацей А.М. заперечуваввинуватість свого підзахисного та просив закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Додатково пояснив, що порушень правил дорожнього руху в діях ОСОБА_1 не було, оскільки саме з боку другого учасника ДТП - водія ОСОБА_2 мало порушення ПДР, а саме: останній рухався з другорядної дороги та мав намір виїхати на головну дорогу, по якій в цей час рухався водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Богдан А-09202. Оскільки водій ОСОБА_2 передньою частиною свого транспортного засобу вже виїхав на головну дорогу, ОСОБА_1 не мав можливості уникнути зіткнення з ним та вчасно зреагувати, оскільки саме водій транспортного засобу Volkswagen Passat д.н.з. НОМЕР_2 - ОСОБА_2 мав впевнитися в безпечності свого маневру - виїзду на головну дорогу з другорядної, чого ним зроблено не було, та, окрім цього, ОСОБА_2 повинен був надати перевагу у русі громадському транспорту, яким керував водій ОСОБА_1 . Окрім цього, послався на порушення з боку працівника поліції, який складав протокол про дане адміністративне правопорушення та оформляв матеріали ДТП, в частині здійснених замірів та фотофіксації місця ДТП.
В судовому засіданні був допитаний поліцейський УПП у Волинській області рядовий поліції ОСОБА_3 , який надав суду наступні пояснення. Так, 15.01.2025 року ним складався протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №221901 від 15.01.2025, яке мало місце о 17:08 в м. Луцьк по вул. Ковельська, буд.1, здійснювалось фотографування місця ДТП та складалась схема місця ДТП. Щодо складання протоколу за ознаками вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, стосовно водія транспортного засобу Богдан А-09202, д.н.з. НОМЕР_1 - ОСОБА_1 , пояснив, що висновку щодо наявності ознак в діях водія ОСОБА_1 порушень ПДР, він дійшов внаслідок перегляду відеозапису з відеореєстратора другого учасника ДТП ОСОБА_2 , проте зазначив, що скачати це відео на носій - не вдалося з технічних підстав, отже, дане відео відсутнє в матеріалах справи.
Заслухавши пояснення захисника особи, яка притягається до відповідальності, поліцейського УПП У Волинській області рядового поліції Філюка М.М., перевіривши інші матеріали справи та надавши оцінку доказам, наявним в ній, суд доходить до наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до положень ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:
1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;
2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;
3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;
4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;
5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Виходячи з вимог статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутись до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод (п.2 рішення Конституційного Суду України 25.12.1997 року по справі №9-зп).
Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутись до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.
Як вбачається із змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №221901 від 15.01.2025 року, безпосередньо у провину ОСОБА_1 ставиться те, що 15.01.2025 року о 17.08 год. в м. Луцьк по вул. Ковельська, буд.1, він, керуючи транспортним засобом Богдан А-09202, д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважний за кермом, не стежив за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого допустив наїзд на Volkswagen Passat д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 .
Крім того, судом встановлено, що відносно іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_2 складено протокол серії ЕПР1 № 221906, відповідно до якого ОСОБА_2 ставиться в провину порушення п. 2.3 «б», п. 1.5 ПДР України, а саме те, що 15 січня 2025 року о 17:08 в м. Луцьк по вул. Ковельська, буд.1, водій ОСОБА_2 , не був уважний за кермом, не стежив за дорожньою обстановкою, допустив виїзд з другорядної дороги та зупинку на головній дорозі, чим створив перешкоду для руху Т/З Богдан А-09202 Н/З НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який рухався по головній дорозі, що призвело до ДТП.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07.04.2025 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Так, як вбачається з постанови Луцького міськрайонного суд Волинської області, у справі 161/1874/25 від 07.04.2025 року, яка не була оскаржена та набрала законної сили, водієм ОСОБА_2 , під час судового розгляду справи були надані наступні пояснення: 15.01.2025 року була погана видимість, в зв'язку з чим не було видно дорожньої розмітки, та було підтверджено факт того, що він рухався з другорядної дороги, мав намір виїхати на головну дорогу та здійснити маневр «поворот ліворуч», при виїзді на головну дорогу, помітив, що по ній рухається транспортний засіб Богдан, зупинився, але при цьому передня частина його транспортного засобу вже перебувала на головній дорозі, тобто погодився, що такі дії свідчать про порушення ним правил дорожнього руху.
Отже, фактично даною постановою встановлено винуватість особи - водія ОСОБА_2 в спричиненні ДТП, яка мала місце 15.01.2025 року о 17:08 год..
Відповідно до статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям ЄСПЛ.
У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
ЄСПЛ підкреслює, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.
Так, в рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
Відповідно до п. 2.3.б. Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою КМУ № 1306 від 10 жовтня 2001 р., для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Згідно з п. 1.5 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою КМУ № 1306 від 10 жовтня 2001 р. дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Диспозиція статті 124 КУпАП передбачає відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Так, водій ОСОБА_1 та його захисник, від самого початку послідовно зазначали про відсутність порушення ним положень Правил дорожнього руху України, пояснювали, що водій транспортного засобу Volkswagen Passat д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 , виїжджаючи з другорядної дороги з вул. Данила Галицького, зупинився лише коли передня частина транспортного засобу знаходилась на проїзній частині головної дороги , по якій рухався транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 .
Дана обставина не спростована іншими доказами у справі, а покази водія іншого автомобіля не можуть спростувати зазначеного.
Окрім цього, жодних доказів на підтвердження порушень з боку водія ОСОБА_1 правил дорожнього руху, матеріали справи не містять, натомість винуватість другого учасника ДТП - водія ОСОБА_2 встановлена постановою суду, яка набрала законної сили.
З огляду на встановлені під час розгляду обставини, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження беззаперечної винуватості водія ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, суд приходить висновку, що наявними у справі доказами не доведено наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Враховуючи викладене, провадження у справі щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 124, 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суддя, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП - закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови і може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Т.А. Антіпова