Справа № 953/2610/25
н/п 2-а/953/163/25
29 квітня 2025 року
Київський районний суд м. Харкова в складі
головуючого судді Вітюка Р.В.,
за участі секретаря судового засідання Соломонової К.О.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представниці позивача - Закоморної К.О. (адвокатка)
розглянув у м. Харків адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення
Короткий зміст заявлених вимог
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ТЦК), в якому просить:
- скасувати постанову начальника ТЦК № 4235 від 23.02.2025 у справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення у виді штрафу в сумі 17 000 грн та закрити провадження у справі;
- стягнути на користь ОСОБА_1 з ТЦК судовий збір.
Позов обґрунтовано таким:
-позивач не отримував повістку № 1892244 про виклик для уточнення даних на 11:00 год. 18.01.2025. Опис вкладення відправлення вказаної повістки не містить штемпеля про відправлення поштовим відділенням;
-не конкретизовано підпункт Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, за яким особу притягнуто до відповідальності;
-позивачу належним чином не було повідомлено, що 23.02.2025 відбудеться розгляд адміністративної справи щодо нього, не було роз'яснено його прав та обов'язків. Відповідно до постанови № 4235 в якості свідків відмови від підпису позивача були залучені співробітники ТЦК, які не можуть бути свідками.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач правом на подання відзиву та будь-яких інших документів не скористався.
Процесуальні дії у справі
Суд ухвалою від 31.03.2025 прийняв справу до розгляду, відкрив провадження та призначив її до розгляду на 08.04.2025, за клопотанням позивача витребував у ТЦК належним чином завірені копії документів, які передували та/або були підставою складення постанови № 4235 від 23.02.2025 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
08.04.2025 розгляд справи було відкладено до 29.04.2025 за клопотанням позивача. Також суд ухвалою від 08.04.2025 повторно витребував з ТЦК належним чином завірені копії документів, які передували та/або були підставою складення оскаржуваної постанови, зобов'язав зареєструвати електронний кабінет в ЄСІТС і роз'яснив відповідачу обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення у відповідній категорії справ та наслідки неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин.
29.04.2025 у судове засідання з'явились позивач та його представник. Відповідач у судове засідання не з'явився, витребовуваних документів і відзиву на позов не надав. Про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке отримано стороною 13.04.2025. Ухвалу про відкриття провадження у справі відповідач отримав 07.04.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Отже, відповідач обізнаний про це судове провадження. Жодних клопотань щодо неможливості розгляду справи не подав.
Відповідно до частини першої статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Позивач та його представник у судовому засіданні вважали за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності відповідача.
Суд відповідно до статей 4, 18, 44 КАС України зобов'язував відповідача зареєструвати електронний кабінет та згідно зі статтями 2, 9, 80 КАС України витребовував у відповідача документи, які стосуються предмету спору. Однак, відповідач не вчинив жодних дій на виконання вимог ухвал суду.
Суд, враховуючи належне повідомлення відповідача про дату, час та місце судового засідання, відсутність від нього клопотань про неможливість розгляду справи, дійшов висновку про розгляд справи за його відсутності.
Позивач та його представниця позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.
Фактичні обставини, встановлені судом
Відповідно до копії повістки № 1802244 від 08.01.2025 ОСОБА_1 належить з'явитись за адресою: АДРЕСА_1 18.01.2025 о 14:00 для уточнення даних до ТЦК.
Згідно з наданим позивачем описом вкладення (трекінг відправлення за № 0610221523027) до рекомендованого поштового відправлення було направлено повістку № 1802244 від 08.01.2025 на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ).
Відповідно до даних з офіційного сайту Укрпошти за трекінгом відправлення № 0610221523027 відправлення повернулось ( закінчення встановленого терміну зберігання).
Згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання особи ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
23.02.2025 начальник ТЦК ухвалив постанову № 4235, відповідно до якої 23.02.2025 о 10:00 год. працівники поліції доправили ОСОБА_1 до ТЦК .
ОСОБА_1 08.01.2025 було направлено повістку № 1802244 на 11:00 год. 18.01.2025 для уточнення даних, але ОСОБА_1 до ТЦК 18.01.2025 не з'явився. Своєю бездіяльністю громадянин порушив абзац 2 частини першої статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", абзац 3 пункту 1 Правил військового обліку призовників та військовозобов'язаних, викладених у додатку 2 до Порядку організації та ведення військовозобов'язаних, затверджених постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487, абзац 2 частини десятої статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". Обставини, що обтяжують відповідальність не виявлено, обставиною, що пом'якшу є щире розкаяння. Керівник ТЦК дійшов висновку, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Начальник ТЦК постановив накласти на ОСОБА_1 штраф у сумі 17 000,00 грн.
Згідно з вказаною постановою ОСОБА_1 відмовився її отримувати, що підтверджується підписами свідків.
Відповідач відзив на позов не подав, жодних доказів на спростування / підтвердження обставин, наведених в позові не надав.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Відповідно до пунктів 1 - 8 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Згідно з частинами другою, третьою статті 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
З матеріалів справи вбачається, що предметом оскарження є акт ТЦК про притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення порядку уточнення даних військовозобов'язаного.
Диспозиція частини третьої статті 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Відповідно, диспозиція наведеної норми є бланкетною, тобто лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших галузей права або інших підзаконних актів (інструкцій, переліків, статутів, положень, наказів, правил тощо).
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначені Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Процедура оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024.
Згідно з пунктом 41 Порядку належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Зі змісту наведеного положення вбачається, що у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку резервіст або військовозобов'язаний вважається належним чином оповіщення про виклик до районного (міського) ТЦК у разі проставлення у поштовому повідомленні (І) відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи (ІІ) відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою ТЦК під час уточнення своїх облікових даних (І) або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку (ІІ).
Як вбачається з матеріалів справи, повістка № 1802244 від 08.01.2025 була надіслана позивачу, що підтверджується описом вкладення до рекомендованого поштового відправлення, наданим самим позивачем, а також даними з офіційного сайту Укрпошти.
Суд відхиляє посилання позивача на відсутність штемпеля на вказаному описі вкладення з огляду на те, що п. 17 Правил надання послуг поштового зв'язку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, не містить такої обов'язкової вимоги до вказаного документу. До того ж, згідно з інформацією з сайту Укрпошти таке відправлення було надіслано.
Водночас, як вбачається з відомостей із сайту Укрпошти відповідне відправленні повернулось з відміткою: "закінчення встановленого терміну зберігання". Тобто вказана відмітка спростовує факт оповіщення позивача в порядку, передбаченому пунктом 41 Порядку.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (частина друга статті 77 КАС України).
Згідно з частиною четвертою статті 159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Суд, відкриваючи провадження у справі, надав відповідачу можливість подати відзив на позов та, ураховуючи принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі (пункт 4 частини третьої статті 2 КАС України) зобов'язав його надати документи, які передували та/або були підставою складення оскаржуваної постанови. Також суд повторно витребовував у відповідача документи, про що постановляв відповідну ухвалу, які не були виконані.
Водночас відповідач не надав суду ані відзиву на позов, ані витребовуваних документів.
У цій справі до предмету доказування входить, зокрема, встановлення порядку оповіщення позивача про необхідність з'явитись до ТЦК (докази надсилання повістки, її отримання, неотримання, причини неотримання, тощо), зокрема, дотримання пункту 41 Порядку. Однак жодного доказу щодо належного вручення позивачу повістки, відповідно, оповіщення позивача (поштове повідомлення про вручення з однією з відміток, передбаченою пунктом 41 Порядку) відповідач не надав, що виключає можливість встановлення відповідного факту. Встановлена інформація щодо повернення відправлення з відміткою: "закінчення встановленого терміну зберігання" спростовує належне оповіщення позивача. Суд також виходить з того, що відповідач не надав спростування на повернення відправлення з іншою відміткою, яка передбачена пунктом 41 Порядку.
До того ж, обов'язок військовозобов'язаного уточнити свої облікові дані, недотримання якого інкриміновано позивачу, передбачено частиною третьою статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" і абзацом 4 підпункту 10-1 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який є додатком № 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, а не частиною першою і абзацом 3 пункту 1 відповідних Закону і Правил, які наведені у мотивувальній частині оскаржуваної постанови і якими передбачено явку для взяття на військовий облік, визначення призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду та місця перебування на обліку, відповідно.
За таких обставин, суд, з урахуванням положень пункту 4 частини третьої статті 2, частини другої статті 77 та частини четвертої статті 159 КАС України вважає, що доводи позивача щодо відсутності доказів його належного оповіщення про необхідність з'явитись до ТЦК є обґрунтованими, а відповідач доказів на спростування наведеного не надав. Неподання останнім відзиву на позов без поважних причин та доказів на спростування обставин, наведених у позові, у цьому випадку кваліфікується як визнання позову.
З цих же підстав (ненадання відповідачем належних доказів на спростування) суд вважає обґрунтованими доводи позивача про неповідомлення його про розгляд справи про адміністративне правопорушення, що є порушенням статей 268, 277-2, 278 КУпАП та відповідно, порядку розгляду адміністративного матеріалу.
Щодо суб'єктного складу учасників справи
Суд враховує, що відповідач (районний центр комплектування) відповідно до абзацу 2 пункту 7 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
Згідно з частиною першою статті 43 КАС України здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами), адміністратором за випуском облігацій.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Тобто зі змісту наведених норм вбачається, що стороною у справі, яка є суб'єктом владних повноважень може бути орган державної влади без статусу юридичної особи.
Суд також відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України враховує висновок Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права, викладений у постанові від 19.10.2022 у справі № 522/22225/21, згідно з яким незважаючи на те, що районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки не має статусу юридичної особи та є відокремленим підрозділом обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, він є суб'єктом владних повноважень у розумінні КАС України та є належним відповідачем у цьому спорі, пов'язаному зі скасуванням постанови про накладення адміністративного стягнення, яка прийнята військовим комісаром цього районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Такої ж практики притримується Другий апеляційний адміністративний суд (постанова від 03.02.2025 у справі № 638/22555/24).
Отже, районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки є належним відповідачем у цій справі.
Висновки за результатами розгляду заяви
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи встановлені судом обставини, норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, тому постанову ТЦК слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Судові витрати
З урахуванням статті 139 КАС України та задоволення позову, судовий збір підлягає відшкодуванню з відповідача.
Керуючись ст. 2, 5, 48, 77, 243 - 246, 250, 255, 286, 292 КАС України, суд
1. Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі задовольнити.
2. Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 4235 від 23.02.2025 у справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП закрити.
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 грн 60 коп. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_4 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Роман ВІТЮК