Рішення від 21.04.2025 по справі 638/2849/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2025 року

м. Харків

Справа № 638/2849/18

Провадження № 2/638/276/25

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючої судді - Яковлевої В.М.,

за участю секретарів судового засідання: Погудіної Д.О., Проданової М.О., Федорова О.В., Поддубкіної А.В., Гасана М.С., Кріцак А.М., Сікорського А.С.,

учасники справи:

позивач - Державне підприємство «Харківський машинобудівний завод «ФЕД»,

відповідачі: ОСОБА_1 , Харківська міської рада, Департамент реєстрації Харківської міської ради,

третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Державного підприємства «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» до ОСОБА_1 , Харківської міської ради, Департаменту реєстрації Харківської міської ради, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, про визнання частково недійсним рішення Харківської міської ради, скасування запису про державну реєстрацію права та припинення права власності на земельну ділянку, визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування державної реєстрації земельної ділянки,

УСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» (далі - ДП «ХМЗ «ФЕД», позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , Харківської міської ради, Департаменту реєстрації Харківської міської ради, третя особа Головне управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання частково недійсними рішень Харківської міської ради, про скасування рішення про державну реєстрацію права власності, про визнання недійсним свідоцтва про право власності, про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Позовна заява, з урахуванням уточнень, мотивована тим, що Державне підприємство «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» є користувачем державної власності на нерухоме майно, що розташовано за адресою: м. Харків, вул. Новгородська, буд. 73 літ. «Б-2».

Наявність у ДП «ХМЗ «ФЕД» права власності на нерухоме майно (земельна ділянка та розміщений на ній житловий будинок), за адресою: АДРЕСА_1 літ. «Б-2» підтверджується реєстраційним посвідченням від 15.03.2001 року, виданим КП «Харківське міське бюро інвентаризації», яким засвідчено реєстрацію, за Державою в особі Верховної Ради України (користувач ДП «ХМЗ «ФЕД»), житлових будинків літ. «А-2» та літ. «Б-2», розташованих в АДРЕСА_1 .

Відповідно до квартальної зйомки за житловими будинками літ. «А-2» та літ. «Б-2» по АДРЕСА_1 , була закріплена земельна ділянка площею 688 м2, згідно з рішенням № 20 виконкому Дзержинської районної ради депутатів трудящих від 26.07.1955 року.

В подальшому, на виконання рішення XXVII сесії Харківської міської ради XXIII скликання від 26.12.2001 року житловий будинок літ. «А-2» по АДРЕСА_1 , було передано до комунальної власності територіальної громади м. Харкова. На підставі Розпорядження Управління комунального майна та приватизації виконавчого комітету Харківської міської ради № 1426 від 27.12.2001 року зазначений житловий будинок зараховано в господарське відання ДКВЖРЕП Дзержинського району.

Житловий будинок літ. «Б-2» по АДРЕСА_1 залишився в державній власності та, відповідно, в господарському віданні ДП «ХМЗ «ФЕД», окрім квартири АДРЕСА_2 , щодо якої, згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 19003799 від 04.11.2003 року, на підставі договору купівлі- продажу, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Шишко В.А. від 04.11.2003 року № 2221, зареєстровано право спільної сумісної власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Таким чином, після передачі житлового будинку літ. «А-2» по АДРЕСА_1 в комунальну власність за підприємством, залишилась закріпленою земельна ділянка по АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку літ, «Б-2» площею 453 м2.

Вказаний житловий будинок літ. «Б-2» в АДРЕСА_1 знаходиться між житловими будинками за поштовими адресами АДРЕСА_3 (літ. «А-2»), що підтверджується схемою генерального плану будівельного кварталу № 1179 м. Харкова з експлікацією.

За приписами п. 7 Розділу X Земельного кодексу України, юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Також, вказує на те, що ДП «ХМЗ «ФЕД» є платником земельного податку, об'єктом для оподаткування яким є, в тому числі, земельна ділянка площею 453 м , місцезнаходження якої, АДРЕСА_1 .

Так, згідно з п.п. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 Податкового кодексу України, об'єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Зазначене підтверджує наявність права на вказану земельну ділянку у ДП «ХМЗ «ФЕД».

Так, з метою впорядкування земельної ділянки, закріпленої за ДП «ХМЗ «ФЕД» згідно з рішенням виконкому Дзержинської райради депутатів трудящих № 20 від 26.07.1955 року, та подальшого проведення на ній ремонту (реконструкції) житлового будинку літ. Б-2 по АДРЕСА_1 (збудований підприємством в 1952-1957 роках), в 2014 році було організовано виконання відповідних робіт, та 14.04.2014 року між ДП «ХМЗ «ФЕД» та ТОВ «Харківське бюро технічної інвентаризації» (далі за текстом-ТОВ «ХБТІ») було укладено договір №304/1 на виготовлення останнім технічного паспорту на житловий будинок літ. Б-2 по АДРЕСА_1 .

Проте, листом № 16 від 28.10.2015 року ТОВ «ХБТІ» було повідомлено ДП «ХМЗ «ФЕД», що невідомі особи перешкоджають в обстеженні будинку, оскільки він належить фізичній особі та має адресу: АДРЕСА_4 .

ДП «ХМЗ «ФЕД» звернулось до правоохоронних органів із заявою про рейдерське захоплення земельної ділянки невідомими особами. За результатами перевірки заяви в ЄРДР були внесені відомості про кримінальне правопорушення за № 12015220000000995.

Правоохоронними органами в ході розслідування були встановлені наступні обставини та спосіб захоплення земельної ділянки, яка належить державі в особі ДП «ХМЗ «ФЕД».

Так, рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 30.01.2015 року у справі № 638/22514/14-ц, позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа - Харківська міська рада, про визнання договору купівлі-продажу садибного житлового будинку загальною площею 198,0 м.кв. по АДРЕСА_4 , а також визнання права власності на цей будинок було задоволено повністю.

Визнано договір купівлі-продажу № 30/1-2014 від 30.01.2014 року, укладений між громадянкою України ОСОБА_5 та громадянкою України ОСОБА_4 дійсним. Визнано за ОСОБА_4 , право власності на садибний (індивідуальний) житловий будинок літ.«А-1» після проведеної реконструкції загальною площею 211,3 кв.м, з прибудовами «аі», «а2», «а3», що розташований за адресою: АДРЕСА_4 .

На підставі вказаного судового рішення 16.02.2015 року за ОСОБА_4 було зареєстровано право власності на житловий будинок літ. «А-1», по АДРЕСА_4 .

Після реєстрації права власності (через 16 днів) громадянкою ОСОБА_4 вищезазначений житловий будинок було продано ОСОБА_1 , який є її батьком. Будинок був проданий одночасно 04.03.2015 року двома договорами купівлі-продажу по частині у зв'язку з відсутністю будь-якої документації на земельну ділянку з метою уникнути виконання вимог ст. 377 Цивільного кодексу, якими передбачено, що розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

В подальшому ОСОБА_1 оформив технічну документацію та рішенням Харківської міської ради № 2000/15 від 23.09.2015р. ОСОБА_1 було затверджено проєкт землеустрою та передано у власність земельну ділянку площею 0,033 га для обслуговування житлового будинку, тобто на земельну ділянку, яка з 1955 року вже була закріплена за ДП «ХМЗ «ФЕД» для обслуговування житлового будинку літ. «Б-2» в АДРЕСА_1 .

ДП «ХМЗ «ФЕД» подало апеляційну скаргу до Апеляційного суду Харківської області на рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 30.01.2015 року у справі № 638/22514/14-ц та ухвалою від 10.02.2016 року Апеляційним судом Харківської області рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 30.01.2015 року у справі № 638/22514/14-ц про визнання договору дійним, про визнання права власності за громадянкою ОСОБА_4 було скасовано.

Тобто, фактично громадянка ОСОБА_4 була позбавлена права власності, на підставі якого здійснила наступну продаж фактично неіснуючого житлового будинку, за для подальшого незаконного захоплення земельної ділянки її батьком - ОСОБА_1 .

Вищевикладене свідчить, що рішення 42 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про передачу у власність та надання в оренду громадянам земельних ділянок» від 23.09.2015 року № 2000/15 в частині затвердження проекту землеустрою ОСОБА_1 та передачу у власність земельної ділянки суперечить приписам ст.ст. 39, 116, 118 ЗК України та повинно бути визнано недійсним.

Наведені порушення порядку відведення земельної ділянки ОСОБА_1 обґрунтовуються наступними фактичними обставинами:

По-перше, місце розташування об'єкта (земельної ділянки) не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації.

Так, відповідно схеми генерального плану будівельного кварталу № 1179 м. Харкова з експлікацією, між земельними ділянками в АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_1 , відсутня земельна ділянка з поштовою адресою АДРЕСА_4 .

По-друге, відповідно до даних офіційного сайту ПАО «Укрпошта» поштової адреси « АДРЕСА_4 » (за отриманою ДП «ХМЗ «ФЕД» інформацією), взагалі не існує, а земельна ділянка надана ОСОБА_1 у власність № 130 поштову адресу: АДРЕСА_1 .

Отже, право користування земельною ділянкою (по АДРЕСА_1 ), закріплено за ДП «ХМЗ «ФЕД» рішенням № 20 виконкому Дзержинської районної ради депутатів трудящих від 26.07.1955 року та припинено не було, і погодження на її передачу ОСОБА_1 або іншим особам відсутнє.

Таким чином, на вигадану адресу, з вигаданим будинком, які ані фактично, ані юридично не існували, було прийнято рішення Харківської міської ради про відведення та приватизацію земельної ділянки, яке є незаконним та повинно бути визнано недійсним, оскільки у зазначеної земельної ділянки є законний власник - Держава України.

Вищенаведені обставини ДП «ХМЗ «ФЕД» розцінює як незаконну реєстрацію права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_4 , площею 0,033 га, та оформлення приватизації земельної ділянки під обслуговування житлового будинку та надання поштової адреси будинку та земельній ділянці, яких фактично не існує, що є порушенням норм чинного законодавства.

Таким чином, станом на 14.02.2018 року у єдиному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про право власності на земельну ділянку, яка фактично належить ДП «ХМЗ «ФЕД», а у державному земельному кадастрі містяться дані на земельну ділянку з адресою, яка не була присвоєна у відповідності до норм чинного законодавства, за межами та кадастровим номером 6310136300:07:021:0021.

ОСОБА_1 перешкоджає ДП «ХМЗ «ФЕД» як законному користувачу реалізовувати своє право користування житловим будинком літ. «Б-2» та земельною ділянкою, яка розташована в АДРЕСА_1 , що порушує права ДП «ХМЗ «ФЕД» як законного користувача, оскільки позбавляє права провести реконструкцію будинку, зареєструвати право власності на будинок у новому реєстрі та привести у належний стан земельну ділянку.

Тобто, єдиним вирішенням спірного питання є захист у судовому порядку, шляхом визнання недійсними неправомірного рішення Харківської міської ради №2000/15 від 23.09.2015 р., скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 25794842 від 03.11.2015 р., прийняте державним реєстратором Перебоєвою Тетяною Іванівною та визнання недійсним свідоцтва про право власності індексний номер 46812418 від 03.11.2015 р., видане ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,033 га кадастровий номер 6310136300:07:021:0021, яка розташована за адресою АДРЕСА_4 , та яка фактично являється земельною ділянкою за адресою по АДРЕСА_1 .

Враховуючи вищевикладене, вважає, що право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, що розташована в АДРЕСА_4 , повинно бути скасоване за рішенням суду, як єдиний спосіб відновлення порушеного права власності Держави та ДП «ХМЗ «ФЕД» на житловий будинок літ. «Б-2» та земельну ділянку, які розташовані в АДРЕСА_1 .

Позивач вважає, що в разі залишення в силі незаконних рішень Харківської міської ради, свідоцтва на право власності на земельну ділянку за адресою : АДРЕСА_4 , кадастровий номер 6310136300:07:021:0021, за ОСОБА_1 , зазначене рішення призведе до фактичної втрати земельної ділянки та будинку за адресою : АДРЕСА_1 та спричинить значні збитки Державі Україна в особі ДП «ХМЗ «ФЕД».

Враховуючи викладене, позивач змушений був звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, а саме позбавлення можливості використовувати будинок та земельну ділянку, право на користування якими належать ДП «ХМЗ «ФЕД» на законних підставах.

17 червня 2021 року через канцелярію суду в.о. директора Державного підприємства «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» Дорошенка Ю.С. подано заяву про збільшення позовних вимог та часткову зміну предмета позову, в якій просив визнати недійсним рішення Харківської міської ради № 1916/15 від 24 червня 2015 року в частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_4 , рішення Харківської міської ради № 2000/15 від 23 вересня 2015 року в частині затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_4 , з кадастровим номером 6310136300:07:021:0021 ОСОБА_1 у власність; скасувати у Державному реєстрі речових прав № 11868344 від 15 жовтня 2015 року на земельну ділянку 6310136300:07:021:0021 та державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136300:07:021:0021, припинивши право власності ОСОБА_1 на цю земельну ділянку; скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:07:021:0021; визнати недійсним свідоцтво про право власності серія та номер НОМЕР_1 , виданого 03 листопада 2015 року на ім'я ОСОБА_1 , видавник: Харківське міське управління юстиції.

З урахуванням уточнень, ДП «ХМЗ «ФЕД» зазначив наступне.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 березня 2018 року відкрито провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 6310136300:07:021:0021, власник ОСОБА_1

ДП «ХМЗ «ФЕД» оскаржило ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним рішення Харківської міської ради № 1916/15 від 24.06.2015 року в частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою АДРЕСА_7 , рішення Харківської міської ради № 2000/15 від 23.09.2015 року в частині затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_4 , з кадастровим номером 6310136300:07:021:0021 Зоріну В.П. у власність, скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 25794842 від 03.11.2015 року, прийняте державним реєстратором Харківської міської ради

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 07 червня 2018 апеляційну скаргу державного підприємства «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» задоволено. Ухвалу судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 березня 2018 року скасовано, направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Дзержинський районний суд м. Харкова в складі головуючого судді Яковлевої В.М. від 29 березня 2021 прийнято до свого провадження цивільну справу за позовом Державного підприємства «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» до ОСОБА_1 , Харківської міської ради, Департаменту реєстрації Харківської міської ради, третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання частково недійсними рішень Харківської міської ради, про скасування рішення про державну реєстрацію права власності, про визнання недійсним свідоцтва про право власності, про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Існує необхідність в уточненні позовної вимоги щодо скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, з огляду на таке.

Було заявлено позовну вимогу про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, ДІЇ «ХМЗ «ФЕД» керувалося порядком скасування записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно передбаченим Законом України від 01.07.2004 № 1952-ІУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою КМУ від 25.12.2015 №1127, Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою КМУ від 26.10.2011 № 1141.

Так, відповідно доч. 1 ст. 26 Закону № 1952 записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону № 1952 у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому п.п. «а» п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому п.п. «а» п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

За період часу, що минув від дня подання позову, судами додатково визначено юридичну значимість таких понять, як рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію та запису про проведену державну реєстрацію прав, як наслідок такого рішення.

Як зазначено у правових висновках судів, зокрема, у Постанові ВП ВС від 20.11.2019 № 802/3/18-а ( 11-474 апп19), Постанові ВП ВС від 12.03.2019 №911/3594/17 (12-234гс18) належним способом захисту права або інтересу є не скасування рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності. Рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. А тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача.

За певних умов таким належним способом може бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права.

Ураховуючи викладене, керуючись правами, наданими ст. 49 ЦПК України, позовну вимогу про скасування рішеня державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 25794842 від 03.11.2015, прийняте державним реєстратором Перебоєвою Тетяною Іванівною, позивач змінив та виклав в такій редакції:

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію прав №11868344 від 15 жовтня 2015 року на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136300:07:021:0021 та державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером: 6310136300:07:021:0021, припинивши право власності ОСОБА_1 на цю земельну ділянку.

З урахуванням викладеного, скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136300:07:021:0021 за ОСОБА_1 є неможливим без попереднього скасування її державної реєстрації в Державному земельному кадастрі.

Враховуючи викладене, ДП «ХМЗ «ФЕД» вважав необхідним збільшити позовні вимоги вимогою про скасуваня державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:07:021:0021 з одночасим припиненням права власності ОСОБА_1 щодо неї, що відповідатиме приписам ч. 2 ст. 5 ЦПК України.

З урахуванням збільшення позовних вимог та часткової зміни предмету позову, позовні вимоги у цивільній справі справа № 638/2849/18, провадження № 2/638/911/21 за позовом ДП «ХМЗ «ФЕД» до ОСОБА_1 , Харківської міської ради, Департаменту реєстрації Харківської міської ради, третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання частково недійсними рішень Харківської міської ради, про скасування рішення про державну реєстрацію права власності, про визнання недійсним свідоцтва про право власності, про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

Просив розглядати позовні вимоги в такій редакції:

Визнати недійсним рішення Харківської міської ради № 1916/15 від 24.06.2015 року в частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою АДРЕСА_7 , рішення Харківської міської ради № 2000/15 від 23.09.2015 року в частині затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_7 , з кадастровим номером 6310136300:07:021:0021 ОСОБА_1 у власність.

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію прав № 11868344 від 15 жовтня 2015 року на земельну ділянку з кадастровим номером: 6310136300:07:021:0021та державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером: 6310136300:07:021:0021, припинивши право власності ОСОБА_1 на цю земельну ділянку.

Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:07:021:0021.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності серія та номер; НОМЕР_1 , видане 03.11.2015 на ім'я ОСОБА_1 , видавник: Харківське міське управління юстиції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 березня 2018 року вищевказана цивільна справа передана в провадження судді Грищенко І.О.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 березня 2018 року відмовлено у відкритті провадження за позовом ДП «ХМЗ «ФЕД» до ОСОБА_1 , Харківської міської ради, Департаменту реєстрації Харківської міської ради, третя особа Головне управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання частково недійсними рішень Харківської міської ради № 1916/15 від 24.06.2015 р. та № 2000/15 від 23.09.2015 р., про скасування рішення про державну реєстрацію права власності, про визнання недійсним свідоцтва про право власності в частині позовних вимог про визнання недійсним рішення Харківської міської ради № 1916/15 від 24.06.2015 р. в частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою по АДРЕСА_4 , рішення Харківської міської ради № 2000/15 від 23.09.2015 р., в частині затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_4 , з кадастровим номером 6310136300:07:021:0021 ОСОБА_1 у власність, скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 25794842 від 03.11.2015 р., прийняте державним реєстратором Перебоєвою Тетяною Іванівною.

Ухвалою суду від 28 березня 2018 року відкрито провадження в цивільній справі за позовом ДП «ХМЗ «ФЕД» до ОСОБА_1 , Харківської міської ради, Департаменту реєстрації Харківської міської ради, третя особа Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, про визнання недійсним свідоцтва про право власності, в порядку загального позовного провадження.

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 07 червня 2018 року скасована ухвала судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 березня 2018 року, а справа направлена для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 червня 2018 року відкрито провадження у справі за позовом ДП «ХМЗ «ФЕД» до ОСОБА_1 , Харківської міської ради, Департаменту реєстрації Харківської міської ради, третя особа Головне управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання частково недійсними рішень Харківської міської ради, про скасування рішення про державну реєстрацію права власності, про визнання недійсним свідоцтва про право власності, про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, в порядку загального позовного провадження.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 липня 2020 року вищевказана справа передана в провадження судді Омельченко К.О., у зв'язку з відстороненням судді ОСОБА_6 від посади.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 березня 2021 року визначено головуючого суддю (суддю-доповідача) Яковлеву В.М., у зв'язку з відрахуванням зі штату судді Омельченко К.О. у зв'язку зі смертю, розпорядження № 02-06/674 від 22 березня 2021 року.

Матеріали цивільної справи № 638/2849/18 передані в провадження судді Яковлевої В.М. 29 березня 2021 року.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 березня 2021 року прийнято до свого провадження цивільну справу за позовом Державного підприємства «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» до ОСОБА_1 , Харківської міської ради, Департаменту реєстрації Харківської міської ради, третя особа Головне управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання частково недійсними рішень Харківської міської ради, про скасування рішення про державну реєстрацію права власності, про визнання недійсним свідоцтва про право власності, про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання.

17 червня 2021 року через канцелярію суду в.о. директора Державного підприємства «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» Дорошенка Ю.С. подано заяву про збільшення позовних вимог та часткову зміну предмета позову, в якій просив стягнути визнати недійсним рішення Харківської міської ради № 1916/15 від 24 червня 2015 року в частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_4 , рішення Харківської міської ради № 2000/15 від 23 вересня 2015 року в частині затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_4 , з кадастровим номером 6310136300:07:021:0021 ОСОБА_1 у власність; скасувати у Державному реєстрі речових прав № 11868344 від 15 жовтня 2015 року на земельну ділянку 6310136300:07:021:0021 та державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136300:07:021:0021, припинивши право власності ОСОБА_1 на цю земельну ділянку; скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:07:021:0021; визнати недійсним свідоцтво про право власності серія та номер НОМЕР_1 , виданого 03 листопада 2015 року на ім'я ОСОБА_1 , видавник: Харківське міське управління юстиції.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 липня 2021 року заяву в.о. директора Державного підприємства «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» Дорошенка Ю.С. про збільшення позовних вимог та часткову зміну предмета позову задоволено.

Прийнято до розгляду уточнену редакцію позовної заяви Державного підприємства «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» до ОСОБА_1 , Харківської міської ради, Департаменту реєстрації Харківської міської ради, третя особа Головне управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання частково недійсними рішень Харківської міської ради, про скасування рішення про державну реєстрацію права власності, про визнання недійсним свідоцтва про право власності, про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі за позовом Державного підприємства «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» до ОСОБА_1 , Харківської міської ради, Департаменту реєстрації Харківської міської ради, третя особа Головне управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання частково недійсними рішень Харківської міської ради, про скасування рішення про державну реєстрацію права власності, про визнання недійсним свідоцтва про право власності, про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на 30 днів.

Департамент реєстрації Харківської міської ради подав відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позову просив відмовити, зокрема, з огляду на те, що є неналежним відповідачем у справі.

Відзив мотивовано тим, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації лння адміністративних послуг» внесені зміни до відповідних законодавчих актів, ми розширені повноваження органів місцевого самоврядування, в тому числі в сфері державної реєстрації.

Департамент реєстрації Харківської міської ради є виконавчим органом міської ради, до повноважень якого віднесена, поряд з іншим, державна реєстрація речових ргав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень здійснюється Департаментом реєстрації Харківської міської ради на підставі Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(далі - Закон) в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 затверджено ядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі-Порядок), їй регламентує умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав.

До організаційної системи державної реєстрації прав також входять державні реєстратори.

Таким чином, в зв'язку зі змінами в чинному законодавстві, на теперішній час Законом визначена множинність суб'єктів, що надають послуги в сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Як вбачається із заявленого позову, оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 25794842 від 03.11.2015 прийнято державним реєстратором реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції.

Звертає увагу, що спірні правовідносини виникли до моменту створення апартаменту реєстрації. Права та законні інтереси позивача Департаментом та його осадовими особами не порушувались, відсутні незаконні дії або бездіяльність, які южуть бути оскаржені позивачем до суду.

Постановою КМУ від 21.01.2015 № 17 «Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції» прийнято рішення про ліквідацію Державної реєстраційної служби. Пунктом 1 цієї постанови закріплено ліквідувати Державну реєстраційну службу та Державну виконавчу службу.

Прямим правонаступником Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, Державної реєстраційної служби України є Міністерство юстиції України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.01.2015 № 17 «Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції».

Вважає, що справа, яка знаходяться на розгляді суду може бути розглянута за участю представників Департаменту реєстрації Харківської міської ради, залучених у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог.

Враховуючи вищевикладене, вважає, що Департамент реєстрації безпідставно залучений до розгляду даної справи у якості відповідача.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_7 подав відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позову просив відмовити.

Відзив мотивовано тим, що доводи, викладені в позовній заяві, є безпідставними та необгрунтованими, з огляду на наступне.

Житловий будинок та земельна ділянка, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 та перебувають у користуванні ДП «ХМЗ «ФЕД» жодним чином не відносяться до житлового будинку та земельної ділянки, які знаходяться за адресою АДРЕСА_4 та належать на праві власності ОСОБА_1 .

Так, як вбачається з позову, ДП «ХМЗ «ФЕД» на праві господарського відання належали житлові будинки літ. «А-2» та літ. «Б-2», що розташовані за адресою АДРЕСА_1 .

Згодом, житловий будинок літ. «А-2» по АДРЕСА_1 перейшов у комунальну власність, а житловий будинок літ. «Б-2», площею 453 кв.м, залишився в господарському віданні ДП «ХМЗ «ФЕД» та відповідно як зазначає ДП «ХМЗ «ФЕД» за ним залишилась на праві користування земельна ділянка по АДРЕСА_1 для обслуговування такого житлового будинку.

В той же час, в позові зазначено, що ОСОБА_1 , нібито, перешкоджає ДП «ХМЗ «ФЕД» використовувати належний їм будинок та земельну ділянку, оскільки останній набув права власності на земельну ділянку, яка насправді належить ДП «ХМЗ «ФЕД».

Однак, ОСОБА_1 не має будь-якого відношення до об'єктів нерухомого майна ДП «ХМЗ «ФЕД» та жодним чином не перешкоджає останнім користуватися їх майном.

Так, ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі-продажу частини житлового будинку від 04.03.2015, які посвідчені приватним нотаріусом ХМНО Малаховою Г.І. та зареєстровані в реєстрі за № 275 та № 279 набув право власності на житловий будинок літ. «А-1», загальною площею 211, 3 кв.м., житловою площею 134, 1 кв.м, що розташований за адресою АДРЕСА_4 .

З метою набуття також права власності на земельну ділянку для обслуговування будинку, відповідач 1 звернувся до Харківської міської ради з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згодом, ОСОБА_1 на підставі рішення 40 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про надання дозволу громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» від 24.06.2015 № 1916/15 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_4 .

У подальшому, після оформлення всіх необхідних документів, рішенням Харківської міської ради № 2000/15 від 23.09.2015 було затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, яка належить територіальній громаді м. Харкова (кадастровий номер 6310136300:07:021:0021), за рахунок земель житлової та громадської забудови (код КВЦПЗ - 02.01) площею 0, 033 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою - АДРЕСА_4 .

03.11.2015 ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

Таким чином, ОСОБА_1 є власником житлового будинку літ. «А-1», загальною площею 211, 3 кв.м., житловою площею 134, 1 кв.м, що розташований за адресою АДРЕСА_4 та власником земельної ділянки, кадастровий номер 6310136300:07:021:0021, площею 0, 033 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_4 .

При цьому, житловий будинок та земельна ділянка, які належить ОСОБА_1 жодним чином не відносяться до житлового будинку та земельної ділянки, які зазначає ДП «ХМЗ «ФЕД», оскільки такі будинки та відповідно ділянки для їх обслуговування містять різні номери, площу та місцерозташування, а тому такі об'єкти не можуть бути пов'язані між собою.

ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку, що розташована за адресою АДРЕСА_4 , відповідно до вимог земельного законодавства.

Так, ДП «ХМЗ «ФЕД» зазначає, що останні користуються земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 , в свою чергу, ОСОБА_1 набув право власності на таку земельну ділянку всупереч законодавству.

В той же час, як вбачається з позовної заяви та доданих до неї документів, ДП «ХМЗ «ФЕД» взагалі не реалізував своє право на належне оформлення власності вказаної земельної ділянки, останні не здійснили ані приватизацію земельної ділянки, ані інших дій для використання землі, наприклад укладення договору на правах оренди.

В свою чергу, як вбачається з витягу реєстру об'єктів державної власності, ДП «ХМЗ «ФЕД» належить флігель за адресою АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 91, 7 кв.м. та згідно з витягу № 390/08 від 26.02.08 № 790 ДП «ХМЗ «ФЕД» є користувачами земельної ділянки 6310136300:07:021:0501, площею 453.

При цьому, надана відповідачу ОСОБА_1 земельна ділянка не має відношення до площі об'єктів ДП «ХМЗ «ФЕД», містить різні місцезнаходження та взагалі жодним чином з ними не пов'язана.

ОСОБА_1 , починаючи з вересня 2015 по цей час (більше 5 років), фактично є власником земельної ділянки за площею 0, 033 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою по АДРЕСА_7 та здійснює своє право власності на земельну ділянку у межах норм встановлених законом.

При цьому, розроблений проєкт землеустрою щодо відведення землі у власність відповідачу 1 для обслуговування будинку було погоджено відповідно до вимог земельного законодавства, будь-яких зауважень до проекту не було та не було підстав для відмови у погодженні проєкту землеустрою.

В той же час, майно було передано у власність за волею держави та у спосіб визначений законом, з урахуванням усіх достатніх повноважень на розпорядження земельними ділянками.

Таким чином, надання земельної ділянки у власність відповідача 1 на підставі рішення Харківської міської ради від 23.09.2015 № 2000/15 було оформлено відповідно до вимог Земельного кодексу України.

В той же час, ДП «ХМЗ «ФЕД» має намір отримати також у користування земельну ділянку, яка належить ОСОБА_1 на законних підставах.

Вважає, що права та інтереси ДП «ХМЗ «ФЕД» не порушені, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Вказує на те, що захисту підлягає лише порушене право, в той час як відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Проте, доводи ДП «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» про порушення їх прав чи інтересів є абстрактними, не містять жодного обґрунтування негативного впливу рішень ХМР на їх конкретні права чи інтереси та свідчать лише про їх незгоду з вказаними рішеннями. У свою чергу, незгода позивача не є тотожним порушенню права чи інтересу та не може бути підставою для задоволення позову.

Так, договір купівлі-продажу житлового будинку на підставі якого ОСОБА_1 набув право власності є чинним, у встановленому законом порядку не розірваний та недійсним не визнаний, а тому власник має право на мирне володіння, користування та розпорядження своїм майном відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб.

ОСОБА_1 зареєстрував право власності на земельну ділянку для обслуговування свого будинку відповідно до Закону.

Окрім цього, заявлені позовні вимоги фактично є втручанням у мирне володіння майна ОСОБА_1 , а задоволення вимог про визнання недійсними рішень щодо земельної ділянки буде фактично намаганням держави виправити допущені в минулому державою «помилки».

Харківська міська рада надала суду такі письмові пояснення, в яких позовні вимоги ДП «ХМЗ «ФЕД» вважає незаконними та необгрунтованими.

ХМР зазначила, що обставинами, які визнаються відповідачем, є наступні.

Рішенням Харківської міської ради «Про надання дозволу громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» від 24.06.2015 №1916/15 було надано ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель територіальної громади м.Харкова за рахунок земель житлової та громадської забудови площею, орієнтовно, 0,0300 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою по АДРЕСА_8 .

Рішенням Харківської міської ради «Про передачу у власність та надання в оренду громадянам земельних ділянок» від 23.09.2015 №2000/15 було передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку, яка належить територіальній громаді м. Харкова (кадастровий номер 6310136300:07:021:0021), за рахунок земель житлової та громадської забудови (код КВЦПЗ - 02.01) площею 0,0330 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою по АДРЕСА_8 .

Як вбачається з документів, що стали підставою для прийняття пункту 40 Додатку до рішення Харківської міської ради «Про надання дозволу громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» від 24.06.2015 № 1916/15, ОСОБА_1 було направлено до Харківської міської ради заяву з проханням надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,03 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 разом з додатками, передбаченими ч.б ст.118 ЗК України (в редакції від 06.06.2015), а саме графічними матеріалами, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Згідно з витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.03.2015 №34499154 та №344497481, на підставі договорів купівлі-продажу від 04.03.2015 №279 та №275, житловий будинок літ. «А-1» по АДРЕСА_4 належить на праві власності ОСОБА_1 .

Як вбачається з листа Управління Держземагентства у м. Харкові від 22.06.2015 №2821/0/2-15 за наданою схемою розташування Харківською міською радою було розглянуто вищезазначену заяву з додатками та прийнято рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею, 0,03 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідно до акту обгрунтування меж та розмірів земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд від 23.06.2015, що є складовим проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, право користування спірною земельною ділянкою не оформлено.

Як вбачається з технічного завдання на виконання робіт по складанню проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 19.09.2015, категорія земель, з яких передбачається вилучення - землі житлової та громадської забудови.

Харківською міською радою було отримано погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 19.09.2015, на підставі якого було прийнято рішення про затвердження вищезазначеного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність ОСОБА_1 .

Отже, твердження ДП «ХМЗ «ФЕД» про невідповідність рішень Харківської міської ради №1916/15 від 24.06.2015, №2000/15 від 23.09.2015 ст.118 ЗК України є безпідставним так, як вони були прийняті у відповідності до положень статей 118, 122 ЗК України, у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень.

Таким чином, вважає, що заявлені позовні вимоги є необгрунтованими, безпідставними та задоволенню не підлягають.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 липня 2021 року клопотання представника Державного підприємства «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» Ковальової Л.В. про долучення доказів до матеріалів справи задоволено.

Долучено до матеріалів справи документи, а саме: лист Департаменту Харківської міської ради від 28 березня 2018 року № 9875/0/50-18 ; лист КП «ХМБТІ» № 75527 від 14 грудня 2015 року; лист Департаменту реєстрації ХМР від 08 лютого 2018 року № 427/0/50-18 та № 232/18-269 від 11 квітня 2018 року; лист ДП «ХМЗ «ФЕД» № 232/18-269 від 11 квітня 2018 року; лист ДП «ХМЗ «ФЕД» № 235/17-429 від 29 грудня 2017 року; лист ДП «Центр державного земельного кадастру» від 30 листопада 2018 року № 07/1377; ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 05 липня 2021 року.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 серпня 2021 року клопотання директора Державного підприємства «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» Леонова Д.А. про витребування цивільної справи для огляду у судовому засіданні задоволено.

Витребувано у Дзержинському районному суді м. Харкова матеріали цивільної справи № 638/22514/14-ц(провадження№ 2/638/1234/15) для огляду у судовому засіданні.

Викликано в судове засідання свідків: ОСОБА_8 , який проживає за адресою: АДРЕСА_9 ; ОСОБА_9 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_5 .

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 серпня 2021 року заяву директора Державного підприємства «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» Леонова Д.А. про забезпечення позову у цивільній справі повернуто заявнику.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 вересня 2021 року призначено у справі комплексну земельно - технічну, будівельно - технічну та грунтознавчу експертизу, на вирішення якої поставити такі питання:

- встановити фактичне місцезнаходження земельних ділянок, що знаходяться в АДРЕСА_4 (кадастровий номер 6310136300:07:021:0021), та за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6310136300:07:021:0501), а саме фізичних характеристик земельних ділянок (конфігурації, площі, координат, промірів, з прив'язкою до генерального плану будівельного кварталу № 1179 міста Харкова)?

- чи відповідає фактичне розташування будівель, споруд та інших об'єктів на земельній ділянці по АДРЕСА_4 (кадастровий номер 6310136300:07:021:0021) їх розташуванню у відповідній технічній документації та правовстановлюючих документах? Якщо не відповідає, то в чому полягає невідповідність?

- чи має місце порушення землекористування, зокрема порушення меж між земельними ділянками, що розташовані в АДРЕСА_4 (кадастровий номер 6310136300:07:021:0021) та по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6310136300:07:021:0501), відповідно до їх фактичного місцезнаходження? Якщо має місце порушення землекористування, то в якій частині?

- чи накладається земельна ділянка, що належить ОСОБА_1 , та яка розташована в АДРЕСА_4 , (кадастровий номер 6310136300:07:021:0021) на земельну ділянку, яка розташована у АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6310136300:07:021:0501) ? Якщо накладається, то в якій частині?

- чи знаходиться на земельних ділянках, які розташовані в АДРЕСА_4 (кадастровий номер 6310136300:07:021:0021) та по АДРЕСА_1 інші об'єкти нерухомості, окрім будинків, позначених на плані літ «А-2» та літ «Б-2» по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6310136300:07:021:0501)?

- чи містяться сліди будівельних матеріалів - глини, піску, каміння, шлаку, крейди, гіпсу, цегли чи будівельних розчинів, що містять пісок, крейду тощо в нашаруваннях ґрунту у межах земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_4 (кадастровий номер 6310136300:07:021:0021), які б свідчили про те, що на земельній ділянці існував об'єкт капітального будівництва, позначений у технічній документації, як житловий будинок літ. «А-1», загальної площею 211,3 кв.м?

Проведення експертизи доручено експертам Харківского НДІ судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса (61000, м. Харків, вул. Золочівська, 8А).

Попереджено експертів про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України, а сам, за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

Витрати по оплаті судової експертизи покладено на Державне підприємство «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» та обов'язок щодо забезпечення прибуття експертів до об'єкта дослідження.

Покладено на сторони цивільної справи, обов'язок забезпечити експертам вільний доступ до земельної ділянки по АДРЕСА_4 на визначену експертами дату та час проведення експертного дослідження.

Роз'яснено сторонам, що відповідно до вимог, передбачених статтею 109 ЦПК України, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Роз'яснено представнику позивача наслідки несплати судової експертизи відповідно до вимог частини третьої статті 135 ЦПК України.

Матеріали цивільної справи з ухвалою суду про призначення комплексної експертизи направлено для дослідження до ХНДІСЕ ім. М.С. Бокаріуса (61000, м. Харків, вул. Золочівська, 8А).

Провадження по справі на час проведення експертизи зупинено.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 червня 2023 року поновлено провадження у справі. Призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 жовтня 2023 року призначено у справі комплексну земельно - технічну, будівельно - технічну та грунтознавчу експертизу, на вирішення якої поставити такі питання:

Проведення експертизи доручено експертам ННЦ "Інститут судових експертиз" ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса".

Попереджено експертів про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України, а саме, за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

Покладено на сторони цивільної справи обов'язок забезпечити експертам вільний доступ до земельної ділянки по АДРЕСА_4 на визначену експертами дату та час проведення експертного дослідження.

Матеріали цивільної справи з ухвалою суду про призначення комплексної експертизи направлено для дослідження до Національного наукового центру "Інститут судових експертиз" ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса".

Провадження по справі на час проведення експертизи зупинено.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 лютого 2024 року поновлено провадження у справі. Призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 квітня 2024 року закрито підготовче провадження у цивільній справі.

Призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

У судовому засіданні представник позивача Ковальова Л.В. позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, в повному обсязі та просила їх задовольнити повністю.

21 квітня 2025 року представник позивача Ковальова Л.В. подала через канцелярію суду заяву, в якій просила подальший судовий розгляд справи здійснювати за відсутності представника ДП «ХМЗ «ФЕД», на підставі наявних поданих доказів та з урахуванням пояснень представника ДП «ХМЗ «ФЕД», позов підтримує в повному обсязі.

Інші учасники справи у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені своєчасно та належним чином у встановленому законом порядку відповідно до вимог статті 128 ЦПК України.

Представник відповідача ОСОБА_1 - Павлов Є.О. подав заяву про відкладення розгляду справи, однак жодних доказів на підтвердження викладених в заяві доводів суду не надав.

Третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області просило провести судове засідання за відсутності представника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Відповідно до вимог частини першої - третьої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

В силу положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

Суд враховує, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.

У справі зібрано достатньо доказів, містяться достатні дані про права та взаємовідносини сторін.

З урахуванням тривалості судового провадження, правових підстав для подальшого відкладення розгляду справи суд не вбачає.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, як кожен окремо так і у їх сукупності, суд доходить таких висновків.

Судом встановлено такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Державне підприємство «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» (далі за текстом - ДП «ХМЗ «ФЕД», позивач) є користувачем державної власності на нерухоме майно, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 літ. «Б-2».

Наявність у ДП «ХМЗ «ФЕД» права власності на нерухоме майно (земельна ділянка та розміщений на ній житловий будинок), за адресою: АДРЕСА_1 літ. «Б-2» підтверджується реєстраційним посвідченням на об'єкти нерухомого майна від 15.03.2001 року, виданим КП «Харківське міське бюро інвентаризації», яким засвідчено реєстрацію, за Державою в особі Верховної Ради України (користувач ДП «ХМЗ «ФЕД»), житлових будинків літ. «А-2» та літ. «Б-2», розташованих в АДРЕСА_1 . (а. с. 18 т. 1).

Вказаний житловий будинок літ. «Б-2» в АДРЕСА_1 знаходиться між житловими будинками за поштовими адресами АДРЕСА_10 , АДРЕСА_1 (літ. «А-2»), що підтверджується схемою генерального плану будівельного кварталу № 1179 м. Харкова з експлікацією.

Заступником голови Фонду державного майна України ОСОБА_10 на запит від 10.12.2015 року № 218/116 надано витяг з Єдиного реєстру обєктів державної власності щодо окремого нерухомого державного майна, яке перебуває на балансі ДП «ХМЗ «ФЕД» (код ЄДРПОУ 14310052, суб'єкт управління: Державний концерн «Укроборонпром»).

Згідно з додатком до листа ФДМУ від 15.01.2016 № 10-15-625, а саме, витягом з Єдиного реєстру обєктів державної власності щодо державного майна на балансі ДП «ХМЗ «ФЕД» перебуває майно за адресою: АДРЕСА_1 , назва майна - флігель, залишковою вартістю 34,2 тис. грн. (а.с. 21).

Так, на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, №3 90/08 від 26.02.2008 року виданого управлінням земельних ресурсів у м. Харків, ДП «ХМЗ «ФЕД» сплачує податок на земельну ділянку, що знаходиться за адресою по АДРЕСА_1 , кадастровий код земельної ділянки 6310136300:07:021:0501, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить 210399 грн. (а.с. 22-23 т. 1).

Відповідно до доданого розрахунку, земельний податок розраховано щодо земельної ділянки кадастровим номером 6310136300:07:021:0501 (а.с. 24-26 т. 1).

Відповідно до архівної копії рішення № 604-4 виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих про відвід земельної ділянки заводу на Павловому полі для житлового будівництва, вирішено було відвести заводу земельну ділянку, орієнтовно площею 0,25 га за рахунок вільної від забудови землі на Павловому полі для побудови двоповерхового житлового будинку (а.с. 27 т. 1).

Згідно з рішенням 42 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про передачу у власність та надання в оренду громадянам земельних дділянок» від 23.09.2015 № 2000/15 Харківська міська рада затвердила проекти землеустрою щодо відведення земельних діялнок та технічні документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) громадянам, зазначеним у додатках 1, 2, 3 до цього рішення.

Передано у приватну власність земельні ділянки громадянам України, зазначеним у додатку 1 до цього рішення (а.с. 28-30 т. 1).

У додатку 1 до рішення 42 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про передачу у власність та надання в оренду громадянам земельних дділянок» від 23.09.2015 № 2000/15 міститься перелік громадян, яким передано у приватну власність земельні ділянки, зокрема, ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку, яка належить територіальній громаді м. Харкова (кадастровий номер 6310136300:07:021:0021), за рахунок земель житлоової та громадської забудови (код КВЦПЗ - 02.01) площею 0, 0330 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_8 (а.с. 31 т. 1).

Згідно з рішенням 40 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про надання дозволу громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» від 24.06.2015 № 1916/15 Харківська міська рада вирішила надати дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам України, зазначеним у додатку до цього рішення. (а.с. 42 т. 1).

У додатку до рішення 40 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про надання дозволу громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» від 24.06.2015 № 1916/15 міститься перелік громадян, яким надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зокрема, ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель територіальної громади м. Харкова за рахунок земель житлової та громадської забудови площею оріжнтовно 0, 0330 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_8 (а.с. 42 т. 1).

Відповідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03.11.2015, індексний номер: 46812418, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер: 6310136300:07:021:0021. (а.с. 43 т. 1).

На підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03.11.2015, індексний номер: 4681248, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер: 6310136300:07:021:0021, дата державної реєстрації земельної ділянки 19.09.2015, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер 46813278, 03.11.2015. (а.с. 44 т. 1).

Листом директора Департаменту Харківської міської ради О.І. Дробот від 28 березня 2018 року № 9875/0/50-18 щодо розгляду звернення Директору ДП «ХМЗ «ФЕД» Пащенку О.Ю. щодо присвоєння поштової адреси об'єкту нерухомого майна, розташованому за адресою: АДРЕСА_4 , повідомлено про те, що відповідно до інформації, наданої Департаментом містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради або виконавчого комітету Харківської міської ради щодо присвоєння або зміни адреси об'єкту нерухомого майна по АДРЕСА_4 містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради не готувалися. (а.с. 6 т. 3).

Згідно листа Директора КП «ХМБТІ» М.І. Дегтярьова № 75527 від 14 грудня 2015 року, на запит № 218/114 від 10.12.2015 р надано ксерокопії: експлікації та схематичного плану будівельного кварталу № 1179; копію реєстраційного посвідчення від 15.03.2001, виданого на підставі Закону України «Про власність» від 07.02.1991 року V ст. 32-1; довідки про балансову належність від 02.03.2001 року № 45-ЖКО, згідно якого, житловий будинок літ. «Б-2» по АДРЕСА_1 , зареєстрований за Державою в особі Верховної Ради (користувач Державне підприємство Харківський машинобудівний завод «ФЕД»).

Одночасно повідомлено, що згідно даних відділу збереження технічної документації, інвентаризаційна справа по АДРЕСА_4 відсутня.

Щодо надання технічного паспорту, КП «ХМБТІ» повідомило, що технічний паспорт виготовляється в єдиному екземплярі та надається власнику особисто. (а.с. 7 т. 3).

Листом директора Департаменту реєстрації Харківської міської ради О.І. Дробот від 08 лютого 2018 року № 427/0/50-18 щодо проведення перевірки обставин прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та подальших рішень стоосвно набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 повідомлено наступне.

Відповідно до інформації, наданої Департаментом земельних Харківської міської ради, рішенням 40 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про надання дозволу громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» від 24.06.2015 № 1916/15 ОСОБА_1 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_4 .

Дане рішення було прийнято на підставі відповідного звернення ОСОБА_1 , документів, що підтверджують право власності на житловий будинок за вказаною адресою, обгрунтування меж та розмірів земельної ділянки, розроблених Управлінням містобудування та архітектури та затверджених Департаментом містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради, технічного паспорту на об'єкт нерухомого майна та документів, що підтверджують особу заявника.

Відповідно до листа Управління містобудування та архітектури від 29.01.2018 № 925/0/27-18 акт обгрунтування меж та розмірів земельної дділянки було виготовлено на підставі документів, наданих заявником, згідно з якими, житловий будинок літ. «А-1» по АДРЕСА_4 на праві приватної власності належить ОСОБА_1 .

Рішенням 42 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про передачу у власність та надання в оренду громадянам земельних ділянок» від 23.09.2015 № 2000/15 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку (кадастровий номер 6310136300:07:021:0021) площею 0,0330 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_4 .

Зазначене вище рішення було прийнято відповідно до вимог діючого законодавства на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого у встановленому законом порядку, в тому числі погодженого суб'єктами користування суміжними земельними ділянками, розташованими за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , АДРЕСА_6 . (а.с. 8-9 т. 3).

Листом директора Департаменту реєстрації Харківської міської ради О.І. Дробот № 232/18-269 від 11 квітня 2018 року щодо присвоєння поштової адреси об'єкту нерухомого майна та набуття права власності на об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_4 , повідомлено, що рішенням 40 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про надання дозволу громадянам на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» від 24.06.2015 № 1916/15 ОСОБА_1 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_4 .

Дане рішення було прийнято на підставі відповідного звернення ОСОБА_1 , документів, обгрунтування меж та розмірів земельної ділянки, розроблених Управлінням містобудування та архітектури та затверджених заступником директора Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради, технічного паспорту на будинок та документів, що посвідчують особу громадянина України.

Відповідно до листа Управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради № 4690/0/27-18 від 11.06.2018 акт обгрунтування меж та розмірів земельної ділянки було виготовлено на підставі документів, наданих заявником.

Зазначене вище рішення було прийнято відповідно до вимог діючого законодавства на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого у встановленому законом порядку, в тому числі погоджене суб'єктами користування суміжними земельними ділянками, розташованими за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , АДРЕСА_6 . (а.с. 10-11 т. 3).

Згідно листа директора філії ДП «Центр державного земельного кадастру» А.М. Шаповалова № 07/1377 від 30 листопада 2018 року, на виконання договору № 171/18-209 від 27.11.2018 року Харківською регіональною філією Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» забезпечено аналіз та співставлення інформації щодо меж та місця розташування земельної ділянки по АДРЕСА_1 та земельної ділянки по АДРЕСА_4 , якій згідно Публічної кадастрової картки України присвоєно кадастровий номер 6310136300:07:021:0021.

Роботи здійснювалися на підставі технічного звіту по земельно-кадастровій інвентаризації земельної ділянки Державного підприємства «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» м. Харків, вул. Новгородська, 73 (розробник ТОВ «ЗІК» 2000 р.), матеріалів Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», наданих листами від 14.12.2015 року № 7527 та від 26.07.2018 року № 8341/04-11, а також даних Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки по АДРЕСА_4 , кадастровий номер 6310136300:07:021:0021, та суміжних земельних дділянок по АДРЕСА_5 , кадастровий номер 6310136300:07:021:0006, та по АДРЕСА_1 ,

кадастровий номер 6310136300:07:021:0016.

За результатами аналізу та співставлення зазначених вище документів та інформації можна зробити наступні висновки:

1) земельна ділянка по АДРЕСА_4 , кадастровий номер 6310136300:07:021:0021, була частиною земельної ділянки по АДРЕСА_1 , щодо якої було розроблено технічний звіт по земельно-кадастровій інвентаризації земельної ділянки Державного підприємства «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» (м. Харків, вул. Новгородська, 73 (розробник ТОВ «ЗІК» 2000 р.);

2) земельна ділянка по АДРЕСА_1 , на півночі мала спільну межу з земельною ділянкою по АДРЕСА_5 , кадастровий номер 6310136300:07:021:0006, а зі сходу мала спільну межу з земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310136300:07:021:0016.

3) земельна ділянка по АДРЕСА_4 , кадастровий номер кадастровий номер 6310136300:07:021:0021, на півночі має спільну межу з земельною ділянкою по АДРЕСА_5 , кадастровий номер 6310136300:07:021:0006, а зі сходу має спільну межу з земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310136300:07:021:0016.

План співставлення земельних ділянок, розташованих по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4 . (а.с. 20 т. 3).

Мотиви, з яких виходить суд, та їх нормативно-правове обґрунтування.

Пунктом четвертим частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 10, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, крім випадків, встановлених статтею 82 ЦПК України.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 30.01.2015 року у справі № 638/22514/14-ц, позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа Харківська міська рада, про визнання договору купівлі-продажу садибного житлового будинку, загальною площею 198,0 м.кв. по АДРЕСА_4 , та визнання права власності на цей будинок було задоволено повністю.

Визнано договір купівлі-продажу №30/1-2014 від 30.01.2014 року, укладений між громадянкою України ОСОБА_5 та громадянкою України ОСОБА_4 дійсним. Визнано за ОСОБА_4 , право власності на садибний (індивідуальний) житловий будинок літ.«А-1» після проведеної реконструкції загальною площею 211,3 кв.м, з прибудовами «аі», «а2», «а3», що розташований за адресою: АДРЕСА_4 .

Після реєстрації права власності ОСОБА_4 вищезазначений житловий будинок було продано ОСОБА_1 , який є її батьком, 04.03.2015 року двома договорами купівлі-продажу - по частині.

Після реєстрації права власності на житловий будинок літ. «А-1» ОСОБА_1 рішенням 40 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про надання дозволу громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» від 24.06.2015 року №1916/15 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою по АДРЕСА_4 . В подальшому ОСОБА_1 оформив технічну документацію та рішенням Харківської міської ради №2000/15 від 23.09.2015 р. ОСОБА_1 було затверджено проект землеустрою та передано у власність земельну ділянку площею 0,033 га для обслуговування житлового будинку,

Тобто, на думку позивача, на земельну ділянку, яка з 1955 року вже була закріплена за ДП «ХМЗ «ФЕД» для обслуговування житлового будинку літ. «Б-2» в АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 10.02.2016 року Апеляційним судом Харківської області рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 30.01.2015 року у справі №638/22514/14-ц про визнання договору дійсним, про визнання права власності було скасовано.

Вищевикладене свідчить, що рішення 42 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про передачу у власність та надання в оренду громадянам земельних ділянок» від 23.09.2015 року № 2000/15 в частині затвердження проекту землеустрою ОСОБА_1 та передачу у власність земельної ділянки суперечить приписам ст. ст. 39, 116, 118 ЗК України та повинно бути визнано недійсним.

Наведені порушення порядку відведення земельної ділянки ОСОБА_1 обґрунтовуються наступними фактичними обставинами, що місце розташування об'єкта (земельної ділянки) не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації.

Відповідно до даних офіційного сайту ПАО «Укрпошта» поштової адреси « АДРЕСА_4 » (за отриманою ДП «ХМЗ «ФЕД» інформацією), не існує, а земельна ділянка надана ОСОБА_1 у власність № 130 має поштову адресу: АДРЕСА_1 .

Таким чином, вважає, що Харківської міської ради було прийнято рішення про відведення та приватизацію земельної ділянки, яке є незаконним та повинно бути визнано недійсним, оскільки у зазначеної земельної ділянки є законний власник - Держава України.

Позивач посилається на те, що ОСОБА_1 перешкоджає ДП «ХМЗ «ФЕД» як законному користувачу реалізовувати своє право користування житловим будинком літ. «Б-2» та земельною ділянкою, яка розташована в АДРЕСА_1 , що порушує права ДП «ХМЗ «ФЕД» як законного користувача.

Частиною п'ятою статті 177 ЦПК України передбачено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до вимог статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

До позовної заяви додано договори купівлі-продажу частини житлового будинку від 04 березня 2025 року, за реєстровим № 279, № 275 згідно з якими, ОСОБА_4 (продавець) з однієї сторони, та ОСОБА_1 (покупець) з іншої сторони, уклали договір, згідно з п. 1 якого, продавець передав у власність покупця, а покупець прийняв (одну другу) частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 .

Згідно з п. 4 договору, за домовленістю сторін продаж вчинено за суму 445 000 гривень, які покупець сплатив продавцю ще до піписання та нотаріального посвідчення цього договору. (а.с. 45, 46 т. 1).

Тобто, матеріали справи свідчать, що власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 та земельної ділянки площею 0,033 га, кадастровий номер 6310136300:07:021:0021, яка розташована за адресою АДРЕСА_4 , є ОСОБА_1 , що підтверджується, в тому числі, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, який додано до позовної заяви. (а.с. 44 т. 1).

Разом із тим, матеріали справи не містять та в ході судового розгляду стороною позивача суду не надано належних доказів на підтвердження доводів про те, що ухвалою від 10.02.2016 року Апеляційним судом Харківської області рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 30.01.2015 року у справі № 638/22514/14-ц про визнання договору дійсним, про визнання права власності за ОСОБА_4 було скасовано.

Також, в обгрунтування позову вказує на те, що ДП «ХМЗ «ФЕД» звернулось до правоохоронних органів із заявою про рейдерське захоплення земельної ділянки невідомими особами, відомості про яке було внесено до ЄРДР за № 12015220000000995.

Однак, за відсутності у суду протягом судового розгляду будь-яких належних доказів стосовно стадії розгляду кримінального провадження, зокрема, які б свідчили про те, чи було ухвалене остаточне процесуальне рішення у вказаному кримінальному провадженні, та встановлення відповідних обставин під час судового розгляду, що належить до предмету доказування та безпосередньо стосується предмета спору у даній цивільній справі, суд позбавлений можливості встановити належним чином всі фактичні обставини справи, які мають важливе значення для правильного вирішення справи, що є необхідним під час ухвалення рішення суду, повно та всебічно розглянути позовні вимоги і ухвалити законне та обгрунтоване рішення, а, відтак, судом не встановлено наявності правових підстав для задоволення позову.

Окрім цього, ХМР щодо позовних вимог зазначила, що обставинами, які визнано відповідачем, є наступні.

Рішенням Харківської міської ради «Про надання дозволу громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» від 24.06.2015 № 1916/15 було надано ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель територіальної громади м.Харкова за рахунок земель житлової та громадської забудови площею, орієнтовно, 0,0300 га за адресою по АДРЕСА_4 .

Зазначене вище рішення було прийнято відповідно до вимог діючого законодавства на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого у встановленому законом порядку, в тому числі погоджене суб'єктами користування суміжними земельними ділянками, розташованими за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 .

Роботи здійснювалися на підставі технічного звіту по земельно-кадастровій інвентаризації земельної ділянки Державного підприємства «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» м. Харків, вул. Новгородська, 73 (розробник ТОВ «ЗІК» 2000 р.), матеріалів Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», наданих листами від 14.12.2015 року № 7527 та від 26.07.2018 року № 8341/04-11, а також даних Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки по АДРЕСА_4 , кадастровий номер 6310136300:07:021:0021, та суміжних земельних ділянок по АДРЕСА_5 , кадастровий номер 6310136300:07:021:0006, та по АДРЕСА_1 ,кадастровий номер 6310136300:07:021:0016.

Харківською міською радою було отримано погоджений проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 19.09.2015, на підставі якого було прийнято рішення про затвердження вищезазначеного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність ОСОБА_1 .

Судом під час судового розгляду не було встановлено будь-яких невідповідностей чи порушень норм чинного законодавства при прийнятті рішень Харківської міської ради № 1916/15 від 24.06.2015 року та № 2000/15 від 23.09.2015 року, а, відтак, і обгрунтованості позовних вимог.

Окрім того, розглядаючи спір у даній справі, суд виходить з наступного.

Згідно ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

В силу ч.2 ст.158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Відповідно до ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Частиною п'ятою статті 116 ЗК України встановлено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіти земельною ділянкою, і відшкодування збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення права; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом способів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 388 ЦК України.

Правила частини першої статті 388 ЦК України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) "юридично" - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб'єктом (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року в справі N 752/13695/18).

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (частина перша статті 330 ЦК України).

Виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2019 року в справі № 521/8368/15-ц).

Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 1522/25684/12 та у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 285/3414/17.

У пункті 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року в справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20) зроблено висновок, що "розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо".

Водночас Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності підлягає державній реєстрації.

Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно.

Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц (провадження №14-93цс20, пункт 87).

Також Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що за загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи (стягнення з неї) нерухомого майна. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за кінцевим набувачем, який є відповідачем (див., зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі №488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19 травня 2020 року у справі №916/1608/18 (пункт 80), від 30 червня 2020 року у справі №19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18 (пункти 63, 74), від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц (пункт 146)), незалежно від того чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387, 388 ЦК України), чи в порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212 - 1215 ЦК України), чи в порядку примусового виконання обов'язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 6 липня 2022 року у справі №914/2618/16 (пункт 38), від 21.09.2022 у справі №908/976/19 (провадження №12-10гс21, пункт 5.38)).

За висновками Великої Палати Верховного Суду задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає характеру спірних правовідносин і призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі №488/5027/14-ц (пункт 125), від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 (пункт 146), від 02 липня 2019 року у справі №48/340 (пункт 6.43), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (пункт 92), від 16 червня 2020 року у справі №372/266/15-ц (пункт 44)), від 21 вересня 2022 року у справі №908/976/19 (провадження № 12-10гс21, пункт 5.37)).

Отже, відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, якщо право власності неправомірно зареєстроване за відповідачем, то належному способу захисту прав відповідає лише позовна вимога про витребування нерухомого майна від відповідача, а не позовні вимоги про скасування рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, скасування рішення державного реєстратора, визнання права власності, припинення права власності чи будь-які інші позовні вимоги. (постанова Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.12.2024 у справі № 910/21682/15 (910/17038/21).

Крім цього, у висновку Верховного Суду, що був викладений у Постанові № 359/2597/18 від 25.05.2021 зазначено, що наявність рішення суду про задоволення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Згідно з ч.3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

На підставі вищевикладеного у задоволенні позовних вимог щодо про скасування запису про державну реєстрацію права, припинення права власності, про визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування державної реєстрації права власності слід відмовити в зв'язку з неефективністю обраного способу захисту.

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п'ятій, шості статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Щодо заявлених вимог про визнання частково недійсними рішення Харківської міської ради, скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Згідно зі статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з пунктом "в" частини третьої статті 116 ЗК України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження цих проектів регулюються статтями 118, 186-1 ЗК України.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною сьомою статтею 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним, відповідний орган у разі ухвалення рішення про відмову в наданні такого дозволу зобов'язаний належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (частина дев'ята статті 118 ЗК України).

Згідно зі статтею 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до частини першої статті 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розробляються у разі формування нових земельних ділянок із земель державної, комунальної власності (крім випадків формування земельних ділянок за іншою документацією із землеустрою) та у разі зміни цільового призначення земельних ділянок у випадках, визначених законом.

Дозвіл на розробку проекту землеустрою означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, щоб мати змогу у подальшому точно визначити предмет оренди. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду у майбутньому.

Рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц, (провадження № 14-301цс18), від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20).

Отже, рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки у власність чи користування зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод.

Зазначений інтерес, у разі формування земельної ділянки за заявою такої особи та поданими документами, підлягає правовому захисту.

Погодження та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка раніше сформована на підставі проекту землеустрою іншої особи, порушує законний інтерес такої особи щодо можливості завершити розпочату ним відповідно до чинного законодавства процедуру приватизації земельної ділянки та суперечить вимогам землеустрою. За наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності у власність при безоплатній передачі земельних ділянок в межах встановлених норм (стаття 121 ЗК України) першочергове право на таке отримання має особа, на підставі проекту землеустрою якої сформована відповідна ділянка, якщо для цього немає законних перешкод.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про землеустрій», проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про землеустрій», документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації.

Видами документації із землеустрою є:

а) схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць;

б) проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць;

в) проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів;

г) проекти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок;

д) проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб;

е) проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь;

є) проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів;

ж) проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

з) робочі проекти землеустрою;

и) технічна документація із землеустрою щодо визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України;

і) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

ї) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту;

й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок;

к) технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про землеустрій» розробниками документації; з землеустрою, зокрема, є юридичні особи, що володіють необхідним та технічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи сертифікований інженер-землевпорядник, який є відповідальним за якість робіт із землеустрою.

Статтею 19 Конституції Країни встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Окрім того, пунктом 3.12 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України і земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, передбачено, що закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється землевпорядкованою організацією у присутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноважених ними особою.

Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез'явлення, якщо вони були належно повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається в акті приймання-передачі межових знаків на відповідне зберігання.

Непогодження сусідами меж земельної ділянки не являється підставою для прийняття рішення органами місцевого самоврядування про відмову у затвердженні технічної документації на земельну ділянку та відмови у передачі такої земельної ділянки у власність заявника.

Щодо твердження позивача на рахунок захоплення земельної ділянки відповідачем, то позивач вважає необґрунтованим, оскільки приватизація земельної ділянки здійснюється відповідно до законодавства України.

Існує встановлена законом України процедура з приватизації земельної ділянки за якою особа має пройти декілька етапів: 1 етап - виготовлення технічної документації для встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд; 2 етап - реєстрація земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; 3 етап - отримання рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у приватну власність; 4 етап - реєстрація права власності на земельну ділянку.

Під час проходження кожного етапу з приватизації земельної ділянки, органи державної влади перевіряють відповідність поданих документів. Зокрема, відповідно до п. 4 ст. 9 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» державний кадастровий реєстратор:

- здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей;

- перевіряє відповідність поданих документів вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою та містобудівної документації;

- формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг;

- здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову їх внесенні;

- присвоює кадастрові номери земельним ділянкам;

- надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні;

- здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі;

- передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

Відповідно до п. 3 ст. 10 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

- відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

- відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

- відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;

- наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

- наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав, похідних від права власності, здійснюється у зв'язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв'язку з вчиненням такої дії.

4) під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом, безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи;

5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження;

6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом;

7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);

8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;

9) формує реєстраційні справи у паперовій формі;

9-1) надає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», інформацію органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю»;

10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до п. 1 та п. 2 ст. 118 Земельного Кодексу України, громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

До клопотання додається розроблена відповідно до Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення.

У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) приймає рішення про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність або вмотивоване рішення про відмову.

Таким чином, під час здійснення приватизації земельної ділянки подані документи проходять декілька перевірок на відповідність вимог законодавства.

Також, позивач вказує на численні порушення під час здійснення приватизації земельної ділянки, проте не вказує які саме є порушення, а також не надає належних доказів цих «порушень».

Таким чином, на підставі вище зазначеного, порушених прав користування та володіння земельної ділянки АДРЕСА_11 судовими та державними органами не встановлено та не підтверджено. Перевірку всіх наявних документів для приватизації земельної ділянки проведено відповідними органами та на підставі цих документів.

Відповідно до ст. 153 Земельного Кодексу України, власник не може бути позбавлений права власності па земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Також, відповідно до ст. 141 ЗК України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

г) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини;

ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об'єктом державно-приватного партнерства або об'єктом концесії.

Вилучення земельних ділянок відбувається тільки у випадках зазначених в ст. 149 ЗК України. Відповідно до частини другої статті 149 Кодексу вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України. Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку (частина десята статті 149 Кодексу).

Отже, заявлені вимоги щодо визнання частково недійсними рішення Харківської міської ради, скасування державної реєстрації земельної ділянки також не підлягають задоволенню, оскільки виключають порушене право позивача та є неефективним способом захисту.

Більше того, визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку фактично позбавляє його права на мирне володіння майном, гарантоване ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відтак, усунення порушення прав позивача щодо неможливості внесення відомостей про належну йому земельну ділянку до земельного кадастру, не вказує на невизнання чи оспорення відповідачем права власності позивача на земельну ділянку, а тому позбавлення останнього права власності на належну йому земельну ділянку не є пропорційним та співмірним, відтак такий спосіб захисту права не можна визнати ефективним та справедливим.

Належний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18) зазначено, що «у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження, що право ОСОБА_3 порушене, оскільки для таких висновків мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивачки, де проходить її межа, чи порушена межа її земельної ділянки відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 360/2066/17 (провадження № 61-14866 св 20) зазначено, що:

«у наведеному рішенні державного кадастрового реєстратора вказані наступні підстави для відмови: знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини, із рекомендацією державного кадастрового реєстратора звернутися заявнику до організації розробника для виправлення технічної помилки та приведення документації із землеустрою у відповідність до чинного законодавства»;

…Отже, позивач не позбавлений можливості внести відповідні відомості щодо належної йому земельної ділянки до Державного земельного кадастру з присвоєнням кадастрового номеру у разі виправлення технічної помилки та приведення документації із землеустрою у відповідність до чинного законодавства, тому є правильними висновки суду апеляційної інстанції, щодо недоведеності позивачем порушення відповідачем його права власності на землю».

Отже, сторонам у справі потрібно усунути технічні помили, допущених під час визначення меж суміжних земельних ділянок, яке проводилось у різний час, відповідно до порядку, визначеному у пункті 4 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр». Встановлення (відновлення) меж земельних ділянок потрібно у зв'язку з неможливістю визначення меж, які б відповідали державним актам, можливо, і шляхом зміни площі, лінійних розмірів та конфігурації земельних ділянок обох сторін. При цьому формування нових земельних ділянок не здійснюється, а лише вносяться зміни до відомостей про нові межі земельних ділянок до Державного земельного кадастру. Таке встановлення (відновлення) може бути здійснено за згодою сторін як за фактичним використанням, такі за межами, які сторони погодять між собою».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року в справі № 449/1165/17 (провадження № 61-22096св19) зазначено про те, що згідно із пунктом 4 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр», у разі якщо після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру виявлені помилки у визначенні площ та/або меж земельних ділянок (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки; невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам; невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель, її дійсній площі у зв'язку із зміною методів підрахунку (округлення); присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів), такі помилки за згодою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності можуть бути виправлені на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або за матеріалами інвентаризації земель.

Зміна меж земельної ділянки при виправленні вказаних помилок допускається за письмовим погодженням з особами, яким належить право власності (а щодо земель державної та комунальної власності - право користування) на суміжні земельні ділянки. Відсутність згоди власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на виправлення вказаних помилок не є підставою для відмови у перенесенні відомостей про відповідну земельну ділянку до Державного земельного кадастру, надання відомостей про земельну ділянку з Державного земельного кадастру.

Про виявлені помилки центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, письмово безоплатно повідомляє власників (користувачів) земельних ділянок. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом (частина четверта, п'ята статті 158 ЗК України).

Сторони у позасудовому порядку мають можливість скористатися визначеним у пункті 4 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр» способом відновлення своїх порушених прав, шляхом усунення технічних помилок, і лише у разі, якщо цей спосіб виявиться недієвим, чи згоди щодо визначення конкретних меж земельних ділянок не буде досягнуто, позивачі, чиї права порушені у результаті невідповідності інформації землевпорядної документації фактичним даним щодо площі, лінійних розмірів та конфігурації земельних ділянок, так і даним, визначеним державними актами, що є порушення вимог земельного законодавства, можуть звернутись до суду за захистом порушених прав.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Крім того, за змістом статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу для встановлення фактів, які мають значення для справи.

Цивільно-процесуальне законодавство також встановлює окрему відповідальність учасника справі за ухилення від участі у експертизі, призначеної судом.

Зокрема, за змістом статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

- чи знаходиться на земельних ділянках, які розташовані в АДРЕСА_4 (кадастровий номер 6310136300:07:021:0021) та по АДРЕСА_1 інші об'єкти нерухомості, окрім будинків, позначених на плані літ «А-2» та літ «Б-2» по АДРЕСА_1 ( кадастровий номер 6310136300:07:021:0501)?

Провадження по справі на час проведення експертизи зупинено.

Так, 22 червня 2023 року до суду з Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» разом із матеріалами цивільної справи № 638/2849/18 надійшов лист, відповідно до якого, повідомлено про неможливість надання висновку експертів № 26875/27912 від 15 червня 2023 року за матеріалами цивільної справи № 638/2849/21 (провадження № 2/638/911/21) за позовом Державного підприємства «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» до ОСОБА_1 , Харківської міської ради, Департаменту реєстрації Харківської міської ради, третя особа Головне управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання частково недійсними рішень Харківської міської ради, про скасування рішення про державну реєстрацію права власності, про визнання недійсним свідоцтва про право власності, про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки у термін сорок п'ять календарних днів необхідні додаткові матеріали та оплата за проведення експертизи по зазначеній справі до експертної установи не надійшли, згідно з п. 1.13, 2.1, 4.10 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 жовтня 2023 року за клопотанням позивача знову призначено у справі комплексну земельно - технічну, будівельно - технічну та грунтознавчу експертизу повторно.

26 лютого 2024 року до суду з Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» разом із матеріалами цивільної справи № 638/2849/18 надійшов лист, відповідно до якого, повідомлено про неможливість надання висновку експертів № 25451/25485 від 20 лютого 2024 року за матеріалами цивільної справи № 638/2849/21 (провадження № 2/638/911/21) за позовом Державного підприємства «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» до ОСОБА_1 , Харківської міської ради, Департаменту реєстрації Харківської міської ради, третя особа Головне управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання частково недійсними рішень Харківської міської ради, про скасування рішення про державну реєстрацію права власності, про визнання недійсним свідоцтва про право власності, про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки у термін сорок п'ять календарних днів необхідні додаткові матеріали по зазначеній справі до експертної установи не надійшли, згідно з п. 2.1, 2.2, 4.10 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 № 53/5.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 лютого 2024 року поновлено провадження у справі. Призначено підготовче судове засідання. 15 квітня 2024 року закрито підготовче провадження у цивільній справі. Cправу призначено до розгляду по суті.

За таких обставин, експертизу не було проведено внаслідок процесуальної бездіяльності сторони позивача, а, відтак, судом не встановлено факту, для з'ясування якого була призначена експертиза.

Тож, у вказаній справі не було проведено відповідної експертизи, яка призначалася двічі, що позбавляє суд можливості встановити наявність чи відсутність факту накладення земельних ділянок сторін.

Відтак, як встановлено та підтверджено матеріалами справи, ці земельні ділянки мають різні координати, межі, площу, адреси та різні кадастрові номери, спірна земельна ділянка була відведена на підставі розробленого проєкту землеустрою.

Стороною позивача не забезпечено явку у судове засідання та допит судом свідків сторони позивача, які були були заявлені за клопотанням позивача.

Отже, іншими беззаперечними, належними та достатніми доказами цих фактів, а саме, накладення спірних земельних ділянок сторін, стороною позивача також не доведено та судом не встановлено.

Таким чином, стороною позивача не доведено та судом не встановлено факту того, що земельні ділянки, які розташовані в АДРЕСА_4 (кадастровий номер 6310136300:07:021:0021) та по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6310136300:07:021:0501) є аналогічними, тобто однією і тією ж самою земельною ділянкою, cуміжними, накладаються одна на одну чи їх межі якимось чином (частково чи повністю) перетинаються.

Як передбачено ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.

Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З метою безумовного дотримання цього конституційного принципу статті 12, 13 Цивільного процесуального кодексу України також гарантують те, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Міжнародні стандарти у сфері судочинства приділяють значну увагу питанням дотримання принципу змагальності судового процесу.

Так, у пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи «Щодо якості судових рішень» міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю. Зв'язок принципів змагальності та рівності акцентовано також у деяких рішеннях Європейського суду з прав людини.

Так, у справі «Салов проти України» (заява №65518/01, п. 87) Суд зробив висновок, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу («Руїс-Матеос проти Іспанії» (Ruiz-Mateosv. Spain), заява №12952/87, п. 63).

У справі «Лазаренко та інші проти України» (№70329/12, п. 37) Суд нагадує, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, невід'ємними частинами права на суд необхідно розглядати, зокрема, такі вимоги, як змагальність процесу (Екбатані проти Швеції (Ekbataniv. Sweden), заява №10563/83, п. 24-33) та право на ефективну участь (T. проти Сполученого Королівства (T. v. theUnitedKingdom), заява №24724/94, п. 83-89).

Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття «право на справедливий суд», що гарантоване Конвенцією.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» (заява № 4241/03, п. 50), в аспекті змагальності, наголошується на тому, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору оцінку фактів, яку їм було надано в межах національного провадження, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд; стаття 6 Конвенції, в той же час, не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або способів їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами. Аналогічна позиція також міститься у рішенні в справі «Олюджіч проти Хорватії» (OlujicvCroatia), № 22330/05, п. 77).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Аналізуючи наявні у справі та безпосередньо досліджені судом докази, суд дійшов висновку, що позивачем не надано доказів того, що земельна ділянка вибула із володіння держави в особі ДП «ХМЗ «ФЕД» незаконно та неправомірно чи безпідставно надана ОСОБА_1 .

Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що позивачем заявлено необґрунтовані, недоведені належними та достатніми доказами позовні вимоги.

Оскільки позивачем не доведено порушення інтересів Держави в особі ДП «ХМЗ «ФЕД» внаслідок надання ОСОБА_1 спірної земельної ділянки підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Таким чином, виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, з урахуванням встановлених судом обставин, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов'язків у сторін.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Згідно з частиною першою, пунктом 2 частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду по захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вирішуючи спір, суд повинен дати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу позивача на момент його звернення до суду.

Таким чином, вирішуючи спір у даній справі, у межах пред'явлених позовних вимог, суд, водночас, виходить також із того, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.

Окрім того, стосовно відповідача - Департаменту реєстрації Харківської міської ради, то суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, яка в постанові від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 висловила правову позицію, згідно з якою, суду потрібно було з'ясувати належність відповідача у спорі про визнання недійсними та скасування реєстраційних дій, вчинених державним реєстратором. Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб'єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача. А також Велика Палата Верховного Суду не вбачала підстав для відступу від правових висновків про те, що державний реєстратор не є належним відповідачем у спорах про визнання незаконними та скасування реєстраційних дій, вчинених щодо третьої особи, а ним є особа, щодо якої були здійснені ці дії (записи).

Згідно з частинами першою, другою, п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04)

На підставі наведеного вище, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частин першої-другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» до ОСОБА_1 , Харківської міської ради, Департаменту реєстрації Харківської міської ради, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, про визнання частково недійсним рішення Харківської міської ради, скасування запису про державну реєстрацію права та припинення права власності на земельну ділянку, визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування державної реєстрації земельної ділянки - відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Дзержинський районний суд м. Харкова.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Позивач - Державне підприємство «Харківський машинобудівний завод «ФЕД», код ЄДРПОУ 14310052, адреса місцезнаходження: 61023, м Харків, вул. Сумська, 132.

Відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_12 .

Відповідач - Харківська міська рада, код ЄДРПОУ 04059243, адреса місцезнаходження: 61003, м Харків, м-н Конституції, 7.

Відповідач - Департамент реєстрації Харківської міської ради, код ЄДРПОУ 40214227, адреса місцезнаходження: 61003, м Харків, м-н Конституції, 7.

Третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, код ЄДРПОУ 39792822, адреса місцезнаходження: 61165, м Харків, вул. Космічна, 21, поверх 8-9.

Повний текст судового рішення складено 29 квітня 2025 року.

Суддя В. М. Яковлева

Попередній документ

126933372

Наступний документ

126933374

Інформація про рішення:

№ рішення:	126933373
№ справи:	638/2849/18
Дата рішення:	21.04.2025
Дата публікації:	01.05.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Цивільне
Суд:	Шевченківський районний суд міста Харкова
Категорія справи:	Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із земельних правовідносин

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто у апеляційній інстанції (26.11.2025)
Результат розгляду:	залишено без змін
Дата надходження:	02.03.2018
Предмет позову:	про визнання частково недійсним рішення, про скасування рішення про державну реєстрацію права власності, про визнання недісним свідоцтва про право власності

Розклад засідань:

Минулі засідання (21)

10.10.2020 10:00	Дзержинський районний суд м.Харкова
10.11.2020 10:00	Дзержинський районний суд м.Харкова
31.03.2021 14:00	Дзержинський районний суд м.Харкова
22.04.2021 14:00	Дзержинський районний суд м.Харкова
19.05.2021 10:00	Дзержинський районний суд м.Харкова
24.06.2021 10:00	Дзержинський районний суд м.Харкова
09.07.2021 14:30	Дзержинський районний суд м.Харкова
17.08.2021 15:00	Дзержинський районний суд м.Харкова
14.09.2021 14:40	Дзержинський районний суд м.Харкова
16.08.2023 11:30	Дзержинський районний суд м.Харкова
05.10.2023 13:00	Дзержинський районний суд м.Харкова
15.04.2024 13:00	Дзержинський районний суд м.Харкова
13.06.2024 14:30	Дзержинський районний суд м.Харкова
08.08.2024 14:30	Дзержинський районний суд м.Харкова
07.10.2024 14:00	Дзержинський районний суд м.Харкова
28.11.2024 12:30	Дзержинський районний суд м.Харкова
06.02.2025 14:00	Дзержинський районний суд м.Харкова
21.02.2025 13:00	Дзержинський районний суд м.Харкова
21.04.2025 14:30	Дзержинський районний суд м.Харкова
01.10.2025 10:40	Харківський апеляційний суд
26.11.2025 11:10	Харківський апеляційний суд