22 квітня 2025 р.Справа № 520/35420/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Бегунца А.О. ,
за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Карпенка В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2025 (головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В.) по справі № 520/35420/24
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та зобов'язати вчинити дії: повідомити письмово ОСОБА_1 причину своєчасного невиконання вимог:
ч. 1 ст. 28 Закону № 1404-VIII та абз. 2 ч. 2 ст. 28 Закону № 1404- VIII - щодо не надсилання стягувачу копії постанови про закінчення виконавчого провадження від 04.07.2024, не пізніше наступного робочого дня з дня її винесення, за адресою, що зазначена у заяві від 01.05.2024 року та у виконавчому документі виданого 18.12.2023 Харківським окружним адміністративним судом, а саме: АДРЕСА_1 ;
ч. 3 ст. 39 Закону № 1404-VIII - щодо не прийняття виконавцем рішення шляхом винесення постанови про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 3 частиною 1 статті 39 Закону №1404-VІІІ, в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини, а саме в день 27.05.2024 року, згідно листа № 06/2/2-259ВИХ-24;
ч. 2 ст. 39 Закону № 1404-VIII - щодо не надсилання виконавчого документу, у вигляді виконавчого листа виданого 18.12.2023 Харківським окружним адміністративним судом, разом із постановою про закінчення виконавчого провадження від 04.07.2024 до суду, який видав цей виконавчий лист, у випадках, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VІІІ.
В обґрунтування позову зазначив, що Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України безпідставно не направив ОСОБА_1 у строк, визначений ч.1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копію постанови про закінчення виконавчого провадження від 04.07.2024 та копію постанови про відкриття виконавчого провадження на підставі його звернення.
Також, за твердженням позивача, Департамент державної виконавчої служби не прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» в день, коли виконавцю стало відомо про відповідні обставини.
Крім того, орган державної виконавчої служби не надіслав виконавчий лист разом із постановою про закінчення виконавчого провадження від 04.07.2024 до суду, який його видав.
Вказував, що наведена бездіяльність суб'єкта владних повноважень порушує його права як стягувача в межах виконавчого провадження, що стало підставою для його звернення до суду з цим позовом.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2025 позов задоволено частково.
Визнано противоправною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України стосовно своєчасного невиконання вимог ч. 1 ст. 28 Закону №1404-VIII та абз. 2 ч. 2 ст. 28 Закону №1404- VIII - щодо не надсилання стягувачу копії постанови про закінчення виконавчого провадження від 04.07.2024, не пізніше наступного робочого дня з дня її винесення, за адресою, що зазначена у заяві від 01.05.2024 та у виконавчому документі виданого 18.12.2023 Харківським окружним адміністративним судом, а саме: АДРЕСА_1 .
Визнано противоправною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України стосовно своєчасного невиконання вимог ч. 3 ст. 39 Закону №1404-VIII - щодо не прийняття виконавцем рішення шляхом винесення постанови про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VІІІ, в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини, а саме в день 27.05.2024, згідно листа № 06/2/2-259ВИХ-24.
Визнано противоправною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України стосовно своєчасного невиконання вимог ч. 2 ст. 39 Закону №1404-VIII - щодо не надсилання виконавчого документу, у вигляді виконавчого листа виданого 18.12.2023 Харківським окружним адміністративним судом, разом із постановою про закінчення виконавчого провадження від 04.07.2024 до суду, який видав цей виконавчий лист, у випадках, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VІІІ.
Міністерство юстиції України, не погодившись із судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправомірного висновку, просило його скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не допущена протиправна бездіяльність у відношенні до позивача.
Так, щодо строків прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження, вказує, що п. 10-2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України "Про виконавче провадження" передбачено зупинення строків на час дії воєнного стану. Крім того, згідно ч. 5 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.
Таким чином, прийняття державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження пізніше виявлення обставин, які слугували її прийняттю не свідчить про допущену ним бездіяльність з огляду на вищенаведені норми Закону України "Про виконавче провадження".
Щодо надсилання стягувачу копії постанови про закінчення виконавчого провадження від 04.07.2024 , зазначає що відповідачем в цей же день, у строк, встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" постанова направлена ОСОБА_1 в його електронний кабінет в ЄСІТС . В паперовому вигляді постанову від 04.07.2024 направлено позивачу простим поштовим відправленням на підставі його звернення в листопаді 2024, про що свідчить реєстр передачі документів на відправку, наданий суду першої інстанції.
З урахуванням наведеного, відповідачем не вчинено бездіяльності щодо не направлення стягувачу постанови про закінчення виконавчого провадження.
Висновки суду про не направлення державним виконавцем виконавчого документу до суду, який його видав разом з постановою про закінчення виконавчого провадження вважає такими, що суперечать доказам у справі, а саме копії реєстру передачі рекомендованої кореспонденції, з якої вбачається вчинення відповідних дій відповідачем наступного дня після прийнятті постанови.
На думку апелянта, відповідачем не порушено права ОСОБА_1 , а отже відсутні підстави для задоволення позову.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Позивач заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважав рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що ОСОБА_1 є стягувачем у виконачому провадженні № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 520/15316/2020 щодо зобов'язання Другу кадрову комісію з добору на вакантні посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора за результатами співбесіди на зайняття вакантної посади прокурора в Офісі Генерального прокурора ОСОБА_1 прийняти відповідні рішення з урахуванням висновків суду.
Так, 01.05.2024 позивач звернувся до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (м. Київ) з заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа № 520/15316/2020, в якій також просив копію постанови про відкриття виконавчого провадження та всю подальшу кореспонденцію направляти на адресу: АДРЕСА_2 та на e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1
Поштова адреса у заяві співпадає з адресою стягувача, зазначеною у виконавчому листі.
У жовтні 2024 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про отримання інформації щодо розгляду заяв, щодо виконавчого провадження та отримання документів виконавчого провадження по адміністративній справі № 520/15316/2020, в якій повторно просив всі документи виконавчого провадження доводити до його відома шляхом надсилання поштовим відправленням на адресу - АДРЕСА_2 .
Як зазначив ОСОБА_1 , виконавчі документи йому направлені не були.
13.11.2024 позивач звернувся до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про надання постанови про закінчення виконавчого провадження від 04.07.2024 № НОМЕР_1, проте виконавчий документ на підставі заяви йому не направлено.
14.11.2024 та 24.11.2024 ОСОБА_1 звертався до відповідача із заявами про направлення виконавчих документів на його адресу, зазначену у виконавчому документі: АДРЕСА_2 .
Також , 25.11.2024 позивач звернувся до відповідача із заявої про отримання інформації щодо виконання державним виконавцем вимог ч. 3 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» за виконавчим провадженням № НОМЕР_1 та просив надати підтверджуючу інформацію надсилання виконавчого документу (виконавчого листа виданого 18.12.2023 Харківським окружним адміністративним судом) разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду, який видав цей виконавчий лист.
На звернення позивача відповідачем 18.12.2024 листом повідомлено про результати розгляду його заяв від 13.11.2024, 14.11.2024, 24.11.2024 та 25.11.2024, до якої додано копію постанови про закінчення виконавчого провадження від 04.07.2024. У листі від 18.12.2024 відповідач зазначив, що виконавчі документи направлено стягувачу до електронного кабінету ЄСІТС.
Не погодившись із бездіяльністю відповідача щодо своєчасного направлення виконавчих документів на поштову адресу, не прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження в строк, встановлений Законом України «Про виконавче провадження» та не направлення її до суду, який видав виконавчий документ, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з доведеності невиконання відповідачем вимог Закону України «Про виконавче провадження» в частині своєчасного направлення позивачу постанови про закінчення виконавчого провадження, дотримання строку її прийняття та направлення її до суду разом з виконавчим листом.
Враховуючи оскарження відповідачем судового рішення першої інстанції фактично лише в частині задоволення позовних вимог та межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, слід зазначити наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404-VIII).
Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частина 1 ст. 5 зазначеного Закону передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 28 Закону № 1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Документи виконавчого провадження органам та особам, які мають електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), яка забезпечує обмін документами, надсилаються виключно в електронній формі.
За письмовим зверненням таких осіб документи виконавчого провадження їм додатково надсилаються за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі.
Згідно з ч. 2 ст. 39 Закону № 1404-VIII постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
Частиною 3 ст. 39 Закону № 1404-VIII у випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14-18, 19-1 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
Судом встановлено, що на примусовому виконанні Департаменту державної виконавчої служби України перебував виконавчий лист, виданий Харківським окружним адміністративним судом у справі № 520/15316/2020 про зобов'язання Другу кадрову комісію з добору на вакантні посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора за результатами співбесіди на зайняття вакантної посади прокурора в Офісі Генерального прокурора ОСОБА_1 прийняти відповідні рішення з урахуванням висновків суду.
В заяві про пред'явлення виконавчого листа у справі № 520/15316/2020 до виконання поданої 01.05.2024 до відповідача, ОСОБА_1 також просив направляти копії рішень, прийнятих державним виконавцем на його поштову адресу: АДРЕСА_2, яка відповідає поштовій адресі стягувача, визначеній у виконавчому листі.
04.07.2024 державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа у справі № 520/15316/2020 на підставі п.3 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України " Про виконавче провадження" ( Офіс Генерального прокурора не є правонаступником другої кадрової комісії з добору на вакантні посади прокурорів в Офіс Генерального прокурора) .
Судом встановлено, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 04.07.2024 доставлена стягувачу до електронного кабінету ЄСІТС в день її винесення (04.07.2024), проте направлена державним виконавцем на поштову адресу стягувача лише в грудні 2024, а не в строк визначений ст. 28 Закону № 1404-VIII.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо несвоєчасного направлення відповідачем на адресу позивача в паперовому вигляді постанови про закінчення виконавчого провадження, оскільки направлення її на електронну адресу не свідчить про виконання відповідачем вимог Закону № 1404-VIII , враховуючи наявність відповідної заяви стягувача від 01.05.2024, в якій останній просив направляти все процесуальні документи виконавця на його поштову адресу.
Отже, державний виконавець був зобов'язаний додатково направити таку постанову і на поштову адресу ОСОБА_1 .
Посилання скаржника на реєстр передачі документів на відправку, згідно з яким ОСОБА_1 направлено копію постанови 05.07.2024 колегія суддів оцінює критично, оскільки зазначений реєстр не містить повної адреси особи, якій направлялась поштова кореспонденція (т. 1 а.с. 167). В свою чергу, у постанові від 04.07.2024 адреса стягувача: АДРЕСА_3 , не відповідає адресі стягувача, зазначеній у виконавчому листі: АДРЕСА_2.
Направлення постанови від 04.07.2024 у грудні 2024 р. також підтверджує порушення відповідачем строку, встановленого для направлення виконавчих документів, а саме - не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про вчинення відповідачем бездіяльності, що полягає у невиконанні вимог ч. 1 ст. 28 Закону №1404-VIII та абз. 2 ч. 2 ст. 28 Закону №1404-VIII - щодо не надсилання стягувачу копії постанови про закінчення виконавчого провадження від 04.07.2024, не пізніше наступного робочого дня з дня її винесення, за адресою, що зазначена у заяві від 01.05.2024 та у виконавчому листі.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині дотримання відповідачем строку прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження.
Судом встановлено, що постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 Закону № 1404-VIII прийнята відповідачем 04.07.2024.
Водночас, про обставини, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 40 Закону № 1404-VIII державному виконавцю стало відомо у травні 2024 р., що ним визнається.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції вважав, що відповідач мав прийняти спірну постанову в день коли виконавцю стало відомо про обставини, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 40 Закону № 1404-VIII.
Разом з тим, суд першої інстанції залишив поза увагою п. 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII, відповідно до якого тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який триває на теперішній час.
Таким чином, прийняття державним виконавцем постанови не в день, коли йому стало відомо про обставини для закінчення виконавчого провадження не свідчать про вчинення ним протиправної бездіяльності.
Крім того, колегія суддів враховує, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 у справі № 520/30595/24 визнано протиправною та скасовано постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження від 04.07.2024 НОМЕР_1.
Як наслідок, прийняття державним виконавцем вищевказаної постанови не в строк, встановлений ст. 39 Закону № 1404-VIII не зумовлює для позивача жодних протиправних наслідків, враховуючи її скасування судом.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції не вірно застосував норми права, що призвело до невірного вирішення справи, а тому рішення в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нового про відмову в цій частині в позові.
Щодо вимог про визнання протиправної бездіяльності в частині не направлення виконавчого листа з постановою про закінчення виконавчого провадження до суду.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем виконавчий лист разом із постановою про закінчення виконавчого провадження від 04.07.2024 направлений 05.07.2024 до Харківського окружного адміністративного суду, що підтверджується реєстром передачі рекомендованої кореспонденції до відділу відправки та обліку документів Управління забезпечення та документообігу Міністерства юстиції України (т. 1 а.с. 168-170).
Крім того, позивач як у відзиві на апеляційну скаргу, так і в судовому засіданні також визнав факт направлення вищенаведених документів до Харківського окружного адміністративного суду.
Проте, суд першої інстанції в цій частині невірно встановив обставини справи та не надав оцінку доказам, які в ній містяться.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність з боку відповідача протиправної бездіяльності щодо не направлення постанови про закінчення виконавчого провадження разом з виконавчим листом до суду, який його видав.
Натомість, висновки суду першої інстанції в цій частині є такими, що не відповідають обставинам справи.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Колегія суддів зазначає, що у спірних правовідносинах відповідач в частині дотримання строку прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження та направлення її разом з виконавчим листом до суду діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому в цій частині позов підлягає залишенню без задоволення.
За приписами п. 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги частково спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до її неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправною бездіяльності Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо не прийняття виконавцем рішення шляхом винесення постанови про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VІІІ, в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини, а саме в день 27.05.2024, згідно листа № 06/2/2-259ВИХ-24, щодо не надсилання виконавчого документу, у вигляді виконавчого листа виданого 18.12.2023 Харківським окружним адміністративним судом, разом із постановою про закінчення виконавчого провадження від 04.07.2024 до суду, який видав цей виконавчий лист, у випадках, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VІІІ підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.
В іншій частині судове рішення є законним та обґрунтованим, а отже підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 287, 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2025 по справі № 520/35420/24 скасувати в частині визнання протиправною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України стосовно своєчасного невиконання вимог ч. 3 ст. 39 Закону №1404-VIII - щодо не прийняття виконавцем рішення шляхом винесення постанови про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VІІІ, в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини, а саме в день 27.05.2024, згідно листа № 06/2/2-259ВИХ-24 та стосовно своєчасного невиконання вимог ч. 2 ст. 39 Закону № 1404-VIII - щодо не надсилання виконавчого документу, у вигляді виконавчого листа виданого 18.12.2023 Харківським окружним адміністративним судом, разом із постановою про закінчення виконавчого провадження від 04.07.2024 до суду, який видав цей виконавчий лист, у випадках, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VІІІ.
В цій частині прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2025 у справі № 520/35420/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді О.В. Присяжнюк А.О. Бегунц
Повний текст постанови складено 28.04.2025 року