справа № 619/181/25
провадження № 2/619/545/25
іменем України
17 квітня 2025 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області
у складі: головуючого судді Пруднікової О.В.
за участю секретаря судового засідання Дєдової Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 104072970 від 07.09.2021 у розмірі 13 003,28 грн.
У обґрунтування позову зазначено, що 07.09.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 104072970, який підписаний електронним підписом останнього, відтвореним шляхом використання ним одноразового ідентифікатора. 16.07.2024 між ТОВ «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 16072024 згідно з яким ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, указаними в Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 16072024 від 16.07.2024 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 у сумі 13 003,28 грн, з яких: 5 048,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 7 105,28 грн сума заборгованості за відсотками; 850 грн сума заборгованості за комісією, 0,00 грн - сума заборгованості за пенею. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед позивачем за кредитним договором № 104072970 у розмірі 13 003,28 грн.
Аргументи учасників справи.
Адвокат Мироненко С.М.., яка діє в інтересах відповідача ОСОБА_1 просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Зазначила, що не доведено позивачем факт перерахування коштів згідно з договором про споживчий кредит на користь відповідача, не повідомлено відповідача про укладання договору факторингу, відсутні докази сплати коштів за придбання права вимоги у первісного кредитора, не надано розрахунок заборгованості, що унеможливлює їх перевірку та встановлення періоду розрахунку. Крім того, відповідач є військовослужбовцем, тому не повинен сплачувати відсотки.
Представник ТОВ «ФК «ЄАПБ» надала відповідь на відзив, в якій просила позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити в повному обсязі. Вказала, що позивачем повністю доведено факт укладення відповідачем кредитного договору в електронній формі. Також посилалась на те, що вартість праничої допомоги в сумі 4 000 грн, з огляду на малозначність справи та складність написання відзиву є неспівмірним.
Участь у справі сторін та інших учасників справи.
Представник позивача у судове засідання не з'явилася, надала клопотання, у якому просить здійснити розгляд справи за її відсутності.
Відповідач та його представник - адвокат - Мироненко С.М. у судове засідання не з'явилися, про день та час слухання справи були повідомлені своєчасно і належним чином.
Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Згідно з договором про споживчий кредит № 104072970 від 07.09.2021 ТОВ «Мілоан» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 8 500,00 грн на умовах строковості, платності, а останній зобов'язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію та проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором (п. 1.1, 1.2), (а.с. 5-9).
Кредит надається строком на 30 днів, тобто до 07.10.2021 (п. 1.3).
Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) 07.10.2021 (п. 1.4).
Загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 4037,50 грн в грошовому виразі та 11, 215,00 % відсотків річних у процентному значенні (орієнтована реальна річна процентна ставка) включає в себе складові, визначені в п.п. 1.5.1.-1.5.2. договору ( п. 1.5.).
Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.6).
Позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого п. 1.4. договору, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування ( п. 2.4.1.).
Згідно з даними додатку № 1 до Договору про надання споживчого кредиту № 104072970 від 07.09.2021 сторони узгодили графік платежів відповідно до якого, сума кредиту становить 8 500,00 грн, сума нарахованих процентів за користування кредитом становить 3 187,50 грн, комісія за надання кредиту 850, 00 грн до оплати (всього) 12 537,50 грн ( зворотня сторона а.с. 9 ).
Вказаний Кредитний Договір та Додаток № 1 укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, порядок (технологія) укладання договору та спосіб ідентифікації, верифікації позичальника.
Відповідно до паспорту споживчого кредиту від 07.09.2021 року підписаного ОСОБА_1 , визначено основні умови кредитування, інформація щодо орієнтовної реальної річної та щомісячної процентних ставок та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту (а.с. 10).
Згідно з розрахунком заборгованості станом на 30.11.2024 заборгованість за кредитним договором № 104072970 від 07.09.2021 складає 13 003, 28 грн (а.с. 15).
16.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» було укладено Договір факторингу № 16072024. (а.с. 11-12).
16.07.2024 фактор ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та клієнт ТОВ «Мілоан» склали акт, підписаний сторонами та скріплений їх печатками, відповідно до якого клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр боржників в електронному вигляді (а.с.13).
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 16072024 від 16.07.2024, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 104072970 у розмірі 13 003,28 грн, з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу 5 048,00 грн, сума заборгованості за відсотками 7 105,28 грн, сума заборгованості за комісією 850,00 грн (а.с.14).
Платіжним дорученням № 32122152 від 07.09.2021 підтверджується, що ТОВ «Мілоан» перерахувало на банківський рахунок ОСОБА_1 кошти у розмірі 8 500 грн на виконання договору 104072970 від 07.09.2021 (а.с. 81).
Згідно з відомістю про щоденні нарахування та погашення наданою суду позивачем, відповідач всього сплатив позивачу на погашення заборгованості за договором - 9 610 грн (а.с. 83-84).
Мотиви, з яких виходить суд, застосовані норми права та висновки суду.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Згідно ізст. 638 цього Кодексу, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно із ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст .207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Згідно з ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Відповідно до ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 2статті 11 Закону України "Про електронну комерцію".
Статтею 12 Закону України"Проелектронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1).
Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 цього Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.
Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Положеннями ст. 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за основною сумою боргу та процентами.
Судом встановлено, що за умовами договору про споживчий кредит № 104072970 від 07.09.2021 ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 погодили суму кредиту у розмірі 8 500 грн та сплату відсотків за користування кредитом, який наданий на 30 днів з 07.09.2021 до 07.10.2021.
Отже, у межах строку кредитування за договором споживчого кредиту № 104072970 від 07.09.2021 відповідач мав, зокрема, повернути позивачу кредит і сплатити проценти. Починаючи з 08.10.2021 відповідач мав обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.
Таким чином, припис абз. 2 ч. 1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
У постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Позивач не зазначив та матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відбулась пролонгація договору, відповідно до його умов (п.2.3).
Ураховуючи наведене та зміст заявлених позовних вимог, відсутні правові підстави для стягнення з позичальника процентів, передбачених кредитним договором, поза межами строку кредитування.
Враховуючи викладене, а також те, що 1) матеріали справи містять докази перерахування 07.09.2021 ОСОБА_1 коштів на виконання договору у розмірі 8 500, 2) сторони погодили сплату відсотків за користування кредитом, який наданий на 30 днів з 07.09.2021 до 07.10.2021, що, зважаючи на п. 1.5.2 Договору, становить -- 3 187, 50 грн, 3) відповідач всього сплатив позивачу на погашення заборгованості за договором - 9 610 грн -- тому до стягнення з відповідача на користь позивача за договором про споживчий кредит № 104072970 від 07.09.2021 підлягає заборгованість у розмірі - 2 502, 50 (8 500 + 3 187,50 - 9 610 ) грн.
На час розгляду справи судом, відповідачем не надано доказів, які свідчать про повне погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.
Суд відхиляє доводи, викладені у відзиві на позов представником відповідача адвокатом Мироненко С.М. про те, що відповідач є військовослужбовцем, який проходить службу у полку поліції особливого призначення ГУНП в Харківській області, у зв'язку з чим до даних кредитних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту 15 ст. 14 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому проценти за користування кредитними коштами не повинні нараховуватися.
Відповідно до частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобовязаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/305/14 (провадження № 61-10861 св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів його сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.
Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов?язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.
Натомість представником відповідача на підтвердження статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів його сімей» у зобов'язаннях за кредитним договором № 104072970 від 07.09.2021, надано суду копію спеціального жетона сержанта поліції, виданого відповідачу 20.12.2022, що не може бути підставою для поширення на нього положень вищезазначеного Закону.
Інших доказів звільнення ОСОБА_1 від нарахування процентів за користування кредитом в розумінні пункту 15 частини 3 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідачем не надано.
Щодо позовної вимоги про стягнення комісії.
За пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування'Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Пунктом 5 Правил про споживчий кредит передбачено, що банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Частиною 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частиною 1 та частиною 2 статті 11, частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 461/2857/20.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частиною 1 та частиною 2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частини 1 та частини 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.
При цьому, з розрахунку заборгованості за кредитним договором № 104072970 від 07.09.2021 року вбачається, що товариством нараховано позичальнику комісію в розмірі 850,00 грн. Крім того, згідно з відомістю про щоденні нарахування та погашення наданою суду позивачем, сплачені відповідачем кошти на погашення заборгованості частково були зараховані на погашення боргу за комісією.
Однак, в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надавались ОСОБА_1 та за які товариством встановлена комісія за управління кредитом.
Враховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору -- положення договору та вимоги про стягнення комісії за управління кредитом є нікчемними відповідно до частини 1 та частини 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Таким чином, суд дійшов висновку, що банком неправомірно нараховано позичальнику комісію за кредитним договором № 104072970 від 07.09.2021 у сумі 850 грн, а тому вказані позовні вимоги задоволенню не підлягають.
У відзиві на позов адвокат Мироненко С.М. посилається на те, що відповідач не був повідомлений про відступлення права вимоги, а також те, що позивачем не надано до суду доказів виконання договорів факторингу, укладених між ним та первісним кредитором, що ставить під сумнів набуття права вимоги до відповідача.
Пунктом 3.2.6 договору про споживчий кредит № 104072970 від 07.09.2021 передбачено право кредитодавця відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу права за цим договором на користь третіх осіб без згоди позичальника.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Також, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Статтею 1082 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
За змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Згідно з правовою позицією, висловленої Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Крім того, дослідивши додані позивачем докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відступлення права грошової вимоги ТОВ "Мілоан" до відповідача за кредитним договором від 07.09.2021 та набуття такого права позивачем відбулося відповідно до норм чинного законодавства та договірних умов.
Щодо стягнення судового збору та витрат на правову допомогу.
Суд розподіляє судові витрати згідно зі статтею 141 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1, 2 п. 1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 1-6 статті 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження розміру судових витрат на надання правової допомоги представником відповідача до суду надано копію ордеру на надання правничої допомоги від 23.01.2025 (а.с.55), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ( зворотній а.с. 55), копію договору про надання правової допомоги від 23 січня 2025 року (а.с.56-57). У відзиві на позовну заяву представником відповідача зазначено, що розмір витрат на правову допомогу відповідача становить 4 000 грн.
Позивач у відповіді на відзив посилався на те, що розмір судовий витрат відповідача у сумі 4000 грн є неспівмірним зі складністю справи.
З огляду на вищевикладене, враховуючи ціну позову, складність справи, яка є типовою та нескладною, обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, який об'єктивно підтверджується матеріалами справи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат, критерії розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 2 000, 00 грн.
Позивач, посилаючись у позовній заяві на витрати, повязані із витребуванням доказів у розміоі 1 514 грн, доказів на їх понесення не надав, тому заявлені витрати не підлягають відшкодуванню.
Позивачем на підтвердження сплати судового збору надано платіжну інструкцію №91178 від 10.12.2024 (а.с.31) на суму 3 028.00 грн.
На підставі положень ст. 141 ЦПК України, у зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог (на 19,2 %) з відповідача на користь позивача належить стягнути 582 грн 60 коп. судового збору.
Керуючись ст. 7,12,13,81,141, 247, 259, 263-265, 268,354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за Кредитним договором № 104072970 від 07.09.2021 у розмірі 2 502 (дві тисячі п'ятсот дві) гривні 50 копійок.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» витрати по сплаті судового збору у розмірі 582 (дві тисячі вісімсот тридцять) гривень 60 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім'я) сторін:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 01032 м. Київ вул. Симона Петлюри, 30;
відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя О. В. Пруднікова