28 квітня 2025 р. Справа № 520/1089/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Любчич Л.В. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2025, головуючий суддя І інстанції: Григоров Д.В., м. Харків, по справі № 520/1089/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач 1, ГУ ПФУ в Харківській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (відповідач 2, ГУ ПФУ в Хмельницькій області), в якому просив:
- скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницький області від 09.10.2024р. №204750016545;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницький області здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідно до довідки Другого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2024р. №241 в розмірі 72%, виходячи з розміру суддівської винагороди 369037,50 грн. з 1 січня 2024 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату перерахованого довічного грошового утримання судді у відставці з 1 січня 2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що Другим апеляційним адміністративним судом було надано довідку про розмір суддівської винагороди позивача станом на 01 січня 2024 року. Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з вимогою здійснити перерахунок довічного грошового утримання згідно вказаної довідки.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2025 року задоволено позов ОСОБА_1 .
Скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницький області від 09.10.2024р. №204750016545.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницький області здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідно до довідки Другого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2024 №241 в розмірі 72%, виходячи з розміру суддівської винагороди 369037,50 грн. з 1 січня 2024 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 виплату перерахованого довічного грошового утримання судді у відставці з 1 січня 2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
ГУ ПФУ в Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач 1 вказує, що починаючи з січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, становить 2102 гривні. Оскільки з 01.01.2024 році у суддів, які працюють на відповідних посадах, базових розмір, з якого визначаються посадові оклади не змінювався і залишився на рівні 2102 грн., підстав для перерахунку пенсії згідно ст. 142 Закону № 1402 немає.
Також, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ в Хмельницькій області подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач 2 вказує, що оскільки змін у законодавстві з 01.01.2021 щодо зміни розміру прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року не було, то правових підстав для проведення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, немає. Крім того, зазначає, що підстав для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням 72% суддівської винагороди немає, оскільки позивач з 08.06.2023 отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 62% суддівської винагороди згідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016 року. Стаж роботи позивача на посаді судді становить 26 років 26 днів (50% - за 20 років).
Сторони по справі правом подання відзиву на апеляційні скарги не скористались.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи, що справа судом розглянута за правилами спрощеного провадження, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, який відноситься до незначної складності, не вимагають витребування нових доказів та проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, то за таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання Головного управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області про розгляд справ за участі їх представника та вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження.
З огляду на норми частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківський області та отримує щомісячне довічне грошове утримання у відсотковому розмірі грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Другим апеляційним адміністративним судом було надано довідку про розмір суддівської винагороди для обчислення довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2024 року №241 від 17.09.2024р.
02.10.2024р. позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою для перерахунку довічного грошового утримання, в якій просив здійснити перерахунок з 01.01.2024р. у розмірі 72% від суми грошового забезпечення визначеного в довідці №241 від 17.09.2024р., виданої Другим апеляційним адміністративним судом.
Заява позивача була розглянута ГУ Пенсійного фонду в Хмельницькій області з урахуванням принципу екстериторіальності, відповідно до Порядку № 22-1 подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України від 25.11.2005р. № 22-1 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 09.10.2024р. №204750016545 було відмовлено у здійсненні перерахунку щомісячного довічного утримання судді з посиланням на відсутність правових підстав здійснення такого перерахунку.
Не погоджуючись з вищевказаним, позивач звернувся до суду з позовом в цій справі.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що підстава відмови в перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці є протиправною та органи пенсійного фонду зобов'язані були здійснити перерахунок, виходячи з встановленого з 1 січня 2024 прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028 грн. З урахуванням чого, вважав позовні вимоги обґрунтованими, а оскаржуване рішення - протиправним, внаслідок чого таке підлягає скасуванню.
Таким чином, обираючи належний та ефективний спосіб захисту прав позивача, суд першої інстанції вважав за необхідне зобов'язати ГУ ПФУ в Хмельницькій області здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди з 1 січня 2024 року, а також зобов'язання ГУ ПФУ в Харківській області здійснити виплату перерахованого довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням раніше виплачених сум.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
У преамбулі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
За частиною першою статті 4 Закону № 1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (частина друга статті 4 Закону № 1402-VIII).
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом.
Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:
1) вислугу років;
2) перебування на адміністративній посаді в суді;
3) науковий ступінь;
4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Згідно п. 2 ч. 3, ч.ч. 4, 5 ст. 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти:
1) 1.1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб;
2) 1.2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб;
3) 1.25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.
Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Відповідно до вимог ч.ч. 1-4 ст. 142 Закону № 1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2023 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1 затверджено Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України (далі Порядок № 3-1) (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. 1 розділу ІІ Порядку, заява про призначення (перерахунок) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 1) (далі - щомісячне довічне утримання) подається до управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднаних управлінь (далі - органи, що призначають щомісячне довічне утримання) через уповноважену особу суду за останнім місцем роботи (далі - уповноважена особа).
Пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 3-1 визначено, що заява про перерахунок щомісячного довічного утримання та довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 2) (далі - довідка про суддівську винагороду) або довідка про винагороду судді Конституційного Суду України для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді Конституційного Суду України у відставці (додаток 3) (далі - довідка про винагороду судді КСУ) подається до органів, що призначають щомісячне довічне утримання.
У разі надсилання заяви і документів для перерахунку щомісячного довічного утримання поштою, днем звернення за перерахунком вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви (п. 2 розділу ІІ Порядку № 3-1).
Відповідно до п. 3, 4 розділу ІІ Порядку № 3-1 звернення за перерахунком щомісячного довічного утримання проводиться в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді (в разі збільшення розміру винагороди судді Конституційного Суду України), який працює на відповідній посаді.
Перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок.
Пунктом 2 розділу ІІІ Порядку № 3-1 визначено, що до заяви про перерахунок щомісячного довічного утримання додається довідка про суддівську винагороду (довідка про винагороду судді КСУ) працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди.
Згідно з пунктом 2 розділу ІV Порядку № 3-1 для призначення (перерахунку) щомісячного довічного утримання подаються оригінали документів
Відповідно до п. 3 розділу ІV Порядку № 3-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення щомісячного довічного утримання документами або надання додаткових документів орган, що призначає щомісячне довічне утримання, розглядає подані документи та приймає рішення про призначення щомісячного довічного утримання або відмову в його призначенні відповідно до пункту 5 розділу І цього Порядку.
Таким чином, правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
В свою чергу, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 № 966-XIV (далі - Закон № 966-XIV), відповідно до статті 1 якого прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
У змісті наведеної норми Закону № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.
Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2 920.00 гривень; для працездатних осіб - 3 028.00 гривні; для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2 102.00 гривні.
Сторонами у справі не заперечується, що суддівська винагорода, яка врахована для розрахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці (позивача у справі) у 2024 році, розрахована на підставі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2 102.00 грн.
Натомість, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2024 у справі № 520/15717/24 визнано протиправними дії Другого апеляційного адміністративного суду щодо відмови в наданні ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024 із зазначенням базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 гривні та зобов'язано Другий апеляційний адміністративний суд видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024 із зазначенням базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду, надбавки за вислугу років та інших доплат, виходячи з прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб у розмірі 3028 гривні, який визначений статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 piк».
Так, на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2024 у справі № 520/15717/24 Другим апеляційним адміністративним судом видана довідка № 241 від 17.09.2024.
Згідно довідки № 241 від 17.09.2024 станом на 01.01.2024, суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, складає : 369 037.50 грн., в тому числі:
1. Посадовий оклад судді 189 250.00 грн.;
2. Доплата за вислугу 132 475.00 грн.;
3. Доплата за науковий ступінь - 28 387.50 грн.;
4. Доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці 18 925.00 грн.;
5. Щомісячна доплата відповідно до ч. 6 ст. 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» 0 грн.
Саме на підставі вказаної довідки позивач просив здійснити йому перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці, про що ним й було подано відповідну заяву до ГУ ПФУ в Харківській області.
За принципом екстериторіальності заява була розглянута ГУ ПФУ в Хмельницькій області.
Рішенням від 09.10.2024 №204750016545 ГУ ПФУ в Хмельницькій області відмовлено у перерахунку довічного грошового утримання судді.
Отже, позивач надав органу Пенсійного фонду довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання, в якій зазначається суддівська винагорода у більшому розмірі, ніж у довідці, на підставі якої йому проведено нарахування щомісячного довічного грошового утримання.
Колегія суддів зазначає, що довідка від 17.09.2024 № 241 видана саме на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/15717/24 від 12.08.2024 (набрало законної сили 12.09.2024).
Крім того, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2023 по справі 520/15536/23 (набрало законної сили 20.10.2023) визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання: стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді (3 роки), періоду проходження строкової військової служби (2 роки 11 днів) та половину строку навчання в Українській державній юридичній академії за денною формою (20 днів) та розрахунку довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 62 відсотка від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання: стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді - 3 роки, період проходження строкової військової служби в лавах Радянської армії - 2 роки 11 днів та половину строку навчання в Українській державній юридичній академії за денною формою - 20 днів.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 з 08.06.2023р. перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 72 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з правовим висновком, що міститься постанові Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14, преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву стабільність судового акта, який набрав законної сили. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Велика Палата Верховного Суду в пункті 32 постанови від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 вже звертала увагу, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Колегія суддів зазначає, що приймаючи рішення про відмову в здійсненні перерахунку пенсії (за заявою №4456 від 02.10.2024) за даними довідки від 17.09.2024 № 241 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці пенсійний орган виходив з того, що ст. 135 Закону №1402 визначено, що базовий розмір посадового окладу судді встановлюється виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого визначено на 1 січня календарного року. Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, з 1 січня 2024 року становить 2102,00 грн. Таким чином, базовий розмір посадового окладу місцевого та апеляційного суду порівняно з минулим роком не змінювався. Враховуючи зазначене, пенсійний орган відмовив у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.
Апеляційні скарги відповідачів обґрунтовані такими саме доводами, які зазначені в рішенні про відмову в перерахунку пенсії від 09.10.2024 п/с №204750016545.
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційних скарг про відсутність підстав для здійснення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб у розмірі 3028 гривні, який визначений статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 piк», з огляду на наступне.
Виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII й норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.
Зміни до Закону № 1402-VIII у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, про який йдеться у позовній заяві, а також до Закону № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися.
Законом № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402-VIII.
Відповідачами не враховано, що Закон про Державний бюджет України не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми.
Конституція України не надає Закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Також відповідачами помилково не враховано сталу та послідовну практику Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права (постанови від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21, від 30.11.2021 у справі № 360/503/21, від 02.06.2023 у справі № 400/4904/21, від 24.07.2023 у справі № 280/9563/21, від 25.07.2023 у справі № 120/2006/22-а, від 26.07.2023 у справі № 240/2978/22, від 27.07.2023 у справі № 240/3795/22, від 13.09.2023 у справі № 240/44080/21, від 21.09.2023 у справі № 380/25627/21).
Верховний Суд у постанові від 13.09.2023 у справі № 240/44080/21 сформулювати такі правові висновки у спірних правовідносинах:
- Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
- суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів»;
- зміна Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» складової для визначення базового розміру посадового окладу судді, є порушенням гарантії незалежності суддів.
Підсумовуючи викладене, доводи відповідачів про необхідність застосування положень Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік», який визначає прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2 102.00 грн, та відсутність підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду, в яких визначена суддівська винагорода, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня відповідного року, ґрунтуються на помилковому застосуванні наведених законодавчих норм та суперечать усталеній практиці Верховного Суду.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення ГУ ПФУ України в Хмельницькій області від 09.10.2024 про відмову в зарахуванні довідки про заробітну плату при перерахунку пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відсутність підстав для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням 72% суддівської винагороди, оскільки з 08.06.2023 позивач отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 62% суддівської винагороди, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2023 по справі 520/15536/23 (набрало законної сили 20.10.2023) зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 з 08.06.2023р. перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 72 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (пункт 64 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009 (заява № 40450/04).
Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (пункт 95 рішення ЄСПЛ у справі «Аксой проти Туреччини» від 18.12.1996 (заява № 21987/93).
При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (пункт 101 рішення ЄСПЛ у справі «Джорджевич проти Хорватії» від 24.07.2012 (заява № 41526/10); пункти 36-40 рішення ЄСПЛ у справі «Ван Остервійк проти Бельгії» від 06.11.1980 (заява № 7654/76). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29.08.2012 № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об'єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 № 13-рп/2011).
Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).
Отже, рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що судом першої інстанції обрано ефективний спосіб захисту порушених прав на пенсійне забезпечення позивача шляхом зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницький області здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідно до довідки Другого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2024 №241 в розмірі 72%, виходячи з розміру суддівської винагороди 369037,50 грн. з 1 січня 2024 року та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 виплату перерахованого довічного грошового утримання судді у відставці з 1 січня 2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доводи апеляційних скарг зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2025 по справі № 520/1089/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко
Судді(підпис) (підпис) Л.В. Любчич С.П. Жигилій