28 квітня 2025 р. Справа № 520/26082/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Калиновського В.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2024, головуючий суддя І інстанції: Біленський О.О., м. Харків, повний текст складено 23.12.24 у справі №520/26082/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту також - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі по тексту також - відповідач), в якому просив суд:
- визнати незаконним рішення ГУ ПФУ в Волинській області №204850001655 від 10 вересня 2024 року про відмову судді Харківського районного суду Харківської області у відставці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі уточнених довідок ТУ ДСА в Харківській області №04-49/405, №04-49/406, №04-49/407, №04-49/408 від 02 вересня 2024 року за 2021-2024 роки;
- скасувати рішення ГУ ПФУ в Волинській області №204850001655 від 10 вересня 2024 року про відмову судді Харківського районного суду Харківської області у відставці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на підставі уточнених довідок ТУ ДСА в Харківській області №04-49/405, №04-49/406, №04-49/407, №04-49/408 від 02 вересня 2024 року за 2021-2024 роки;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Волинській області перерахувати судді Харківського районного суду Харківської області у відставці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці на підставі уточнених довідок ТУ ДСА в Харківській області №04-49/405, №04-49/406, №04-49/407, №04-49/408 від 02 вересня 2024 року за 2021-2024 роки;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській області провести виплату судді Харківського районного суду Харківської області у відставці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перерахованого ГУ ПФУ в Волинській області щомісячного довічного грошового утримання судді на підставі уточнених довідок ТУ ДСА в Харківській області №04-49/405, №04-49/406, №04-49/407, №04-49/408 від 02 вересня 2024 року за 2021-2024 роки;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській області негайно виконати рішення суду про виплату перерахованого щомісячного довічного грошового утримання судді Харківського районного суду Харківської області у відставці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі уточнених довідок ТУ ДСА в Харківській області №04-49/405, №04-49/406, №04-49/407, №04-49/408 від 02 вересня 2024 роки за 2021-2024 роки у межах суми стягнення щомісячного довічного грошового утримання судді за один місяць;
- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання в місячний строк з дня отримання постанови подати звіт про виконання рішення.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №204850001655 від 10.09.2024 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №04-49/405, №04-49/406, №04-49/407, №04-49/408 від 02.09.2024 за 2021 - 2024 роки, виданих Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Харківській області, з урахуванням проведених раніше виплат.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 484 грн. 48 коп.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 484 грн. 48 коп.
Позивач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає його ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про неврахування судом першої інстанції приписів Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024 за № 4094-IX в частині того, що вирішення питання про наявність підстав для здійснення судового контролю, передбаченого частинами 5, 6 статті 382 КАС України, здійснюється судом під час ухвалення судового рішення. Звертає увагу також на неврахування судом першої інстанції того, що позивач є спеціальним суб'єктом, визначеним на конституційному рівні, зі спеціальним статусом , якому держава після виходу у відставку гарантує особисту безпеку і належне матеріальне забезпечення у формі щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
За результатами апеляційного розгляду позивач просить скасувати судове рішення в оскаржуваній частині та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити; зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській області негайно виконати рішення суду про виплату перерахованого щомісячного довічного грошового утримання судді Харківського районного суду Харківської області у відставці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі уточнених довідок ТУ ДСА в Харківській області №04-49/405, №04-49/406, №04-49/407, №04-49/408 від 02 вересня 2024 роки за 2021-2024 роки у межах суми стягнення щомісячного довічного грошового утримання судді за один місяць; встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання в місячний строк з дня отримання постанови подати звіт про виконання рішення.
Відповідачі правом на подання відзиву на апеляційну скаргу позивача, передбаченим ст.304 КАС України, не скористалися.
Відповідач (Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області), не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає його ухваленим з порушенням норм матеріального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про неврахування судом першої інстанції того, що Законом України “Про державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, залишено без змін порівняно з 01.01.2020 і він становить 2102 гривні з 01.01.2021; за результатами розгляду заяви позивача від 03.09.2024 щодо здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області відмовлено позивачу у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Вважає, що у спірних правовідносинах пенсійний орган діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача, передбаченим ст.304 КАС України, не скористався.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
На підставі положень п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, розглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити частково, враховуючи наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час розгляду у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 01.08.2018, яке обчислено у розмірі 80% суддівської винагороди.
03.09.2024 позивач звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці на підставі довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №04-49/405 від 02.09.2024, №04-49/406 від 02.09.2024, №04-49/407 від 02.09.2024, №04-49/408 від 02.09.2024, виданих ТУ ДСА в Харківській області.
Вказана заява розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області.
За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів прийнято рішення №204850001655 від 10.09.2024, яким відмовлено позивачу у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
У спірному рішенні відповідач зазначив про відсутність підстав для здійснення перерахунку та виплати позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі наданих довідок у зв'язку з тим, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, залишено без змін порівняно з 01.01.2020 і він становить 2102 гривні з 01.01.2021. Оскільки після 18.02.2020 збільшення розміру складових суддівської винагороди, який працює на відповідній посаді, не відбулося, прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.
Не погодившись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що підстава відмови в перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці є протиправною, оскільки органи пенсійного фонду зобов'язані здійснити відповідний перерахунок, виходячи з встановленого з 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року та 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Водночас, суд першої інстанції дійшов висновку, що у спірному випадку обов'язок щодо перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має бути покладено саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, у якому позивач перебуває на обліку.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційних скарг позивача та відповідача (Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області), колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
За приписами статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016 (далі по тексту - Закон №1402-VIII).
За приписами ч.1 ст.142 Закону №1402-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Водночас, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (частина 2 статті 142Закону №1402-VI).
За приписами ч.3 ст.142 Закону №1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 за №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 за №3-рп/2013(справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Крім цього, зазначений підхід до статусу судді у відставці та питання належного матеріального забезпечення суддів у відставці знайшов своє продовження у Рішенні Конституційного Суду України від 08.06.2016 за № 4-рп/2016, у абзаці другому пункту 3 мотивувальної частини якого Суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов'язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.
Частиною 4 та 5 статті 142 Закону №1402-VI передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Частиною 1 статті 135 Закону №1402-VIII передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці (частина друга статті 135 Закону № 1402-VIII).
Відповідно до частини 3статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Частиною 4 статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1-якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2-якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб; 3) 1,25-якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.
За правилами частини 5 статті 135 Закону №1402-VIII суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років-15 відсотків, більше 5 років-20 відсотків, більше 10 років-30 відсотків, більше 15 років-40 відсотків, більше 20 років-50 відсотків, більше 25 років-60 відсотків, більше 30 років-70 відсотків, більше 35 років-80 відсотків посадового окладу.
Згідно з частиною 9 статті 135 Закону №1402-VIII обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.
Законом України "Про судоустрій і статус суддів" визначено базовий розмір посадового окладу судді (апеляційного суду), який становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Отже, виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону №1402-VIII. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть. Будь-які обмеження суддівської винагороди не можуть бути застосовані до позивача іншими нормативно-правовими актами, окрім Закону №1402-VIII, з огляду на таке.
Гарантії незалежності суддів зумовлені конституційно визначеною виключною функцією судів здійснювати правосуддя (ч. 1 ст. 124 Основного Закону України).
Наведені положення Конституції України, юридичні позиції Конституційного Суду України дають підстави стверджувати, що законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу через інші законодавчі акти.
Так, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України від 15 липня 1999 року № 966-XIV «Про прожитковий мінімум» (далі - Закон «№966-XIV»).
Згідно зі статтею 1 цього Закону прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
У змісті наведеної норми Закону №966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.
Колегія суддів зазначає, що Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді».
Водночас цим Законом судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», як і будь-яким іншим діючим нормативно-правовими актами не скасовані та не внесені зміни в чинні норми права, передбачені: ч.2 ст.135 Закону України Про судоустрій і статус суддів (визначає, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами); ст. 130 Конституції України (визначає, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій); ст. 1 Закону України Про прожитковий мінімум (встановлює перелік до основних соціальних і демографічних груп населення).
Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
Згідно із правовою позицією Верховного Суду у цій категорії спорів Законом № 1402-VIII визначено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402-VIII (постанови від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21, від 30.11.2021 у справі № 360/503/21, від 02.06.2023 у справі № 400/4904/21, від 13.07.2023 у справі № 280/1233/22, від 24.07.2023 у справі № 280/9563/21, від 25.07.2023 у справі № 120/2006/22-а, від 26.07.2023 у справі № 240/2978/22, від 27.07.2023 у справі № 240/3795/22, від 20.11.2023 у справі № 120/709/22-а).
Враховуючи наведене, довідки №04-49/405 від 02.09.2024, №04-49/406 від 02.09.2024, №04-49/407 від 02.09.2024, №04-49/408 від 02.09.2024, видані ТУ ДСА в Харківській області, є підставою для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача відповідно до приписів Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Пунктом 1 розділу IV Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 за № 3-1, передбачено, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини другої статті 27 Закону України «Про Конституційний Суд України» органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання.
Згідно з п.6 Розділу IV Порядку № 3-1, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду/довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного Суду України), або за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України.
Звернення судді за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання здійснюється шляхом подання до органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду судді у відставці/довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, в тому числі через вебпортал або засобами Порталу Дія з використанням суддею електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), або надсилання поштою.
Заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання приймається органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, за наявності в судді всіх необхідних документів та оформляється відповідно до вимог розділу III цього Порядку.
Днем звернення за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання вважається день прийняття органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України.
Згідно з п.7-9 Розділу IV Порядку №3-1 документи про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання розглядає орган, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про перерахунок або про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.
Орган, що приймає рішення про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, не пізніше 10 днів після винесення рішення інформує особу про перегляд щомісячного довічного грошового утримання із зазначенням його розміру або про відмову в перегляді щомісячного довічного грошового утримання із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок. У разі якщо внаслідок перерахунку розмір щомісячного довічного грошового утримання зменшується, щомісячне довічне грошове утримання виплачується в раніше встановленому розмірі, про що орган, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, повідомляє суддю.
Отже, підставою для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є відповідна довідка у тому числі подана за зверненням судді у відставці.
При цьому, Верховний Суд уже розглядав питання стосовно механізму перерахунку розміру щомісячного довічного утримання суддів і у постанові від 27.10.2022 у справі № 640/10564/21 зазначив, що довідка про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою не є юридичним фактом, з яким пов'язується виникнення права на перерахунок. Суддівська винагорода визначається безпосередньо законом. Видаючи таку довідку, голова суду чи інша особа, що діє від його імені, лише інформує Пенсійний фонд про розмір та складові суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді. Суд дійшов висновку, що до внесення змін до законодавства щодо статусу суддів Верховного Суду України на виконання Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 за № 2-р/2020, Пенсійний фонд України та/або його органи повинен проводити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді Верховного Суду України у відставці у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді Верховного Суду, що працює на відповідній посаді, автоматично, незалежно від подання довідки про суддівську винагороду судді, що працює на відповідній посаді.
Згодом такий висновок підтримано Верховним Судом у постановах від 12.09.2023 у справі № 540/7777/21 та від 27.11.2023 у справі № 640/16655/21, від 12 вересня 2024 року у справі №580/2522/24.
Застосовуючи зазначений висновок до спірних правовідносин, колегія суддів зазначає, що на виконання Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 за № 2-р/2020, Пенсійний фонд України та/або його органи повинні проводити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, автоматично, незалежно від подання довідки про суддівську винагороду судді, що працює на відповідній посаді.
Отже, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2021 року, на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року, на 01 січня 2024 року на іншу розрахункову величину, яка Законом № 1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді), на підставі ст. 7 Закону № 2710, є неправомірною.
Позивач з дотримання вказаних вимог звернувся із заявою до органу ПФУ про здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок.
Враховуючи наведене, позивач має право на обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки суду про суддівську винагороду в яких зазначено розмір суддівської винагороди судді, який визначено станом на 01 січня календарного року. Водночас, з урахуванням вказаних обставин, такий перерахунок відповідач повинен проводити автоматично.
Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №204850001655 від 10.09.2024 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки відображені в ньому підстави для відмови у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання (відсутність факту збільшення розміру складових суддівської винагороди) не відповідають положенням чинного законодавства.
Водночас, суд першої інстанції, зобов'язуючи ГУ ПФУ в Харківській області здійснити позивачу відповідний перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, не врахував наступні обставини.
Згідно з положеннями розділу IV Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року N 3-1 приймання, розгляд та опрацювання заяви та документів, необхідних для призначення (перерахунку) щомісячного довічного утримання, органами, що призначають щомісячне довічне утримання, здійснюється відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року N 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за N 1566/11846 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року N 13-1).
Процедура прийняття, оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005 за № 22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок).
Відповідно до абз.13 п.4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
За приписами п. 4.3 Порядку створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до п. 4.10 Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації) / фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.
З матеріалів справи встановлено, що розгляд заяви та винесення рішення за заявою позивача від 03.09.2024 здійснювалось ГУ ПФУ у Волинській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2 Порядку.
Отже, оскільки ГУ ПФУ у Волинській області рішенням безпідставно відмовило судді у відставці ОСОБА_1 у проведенні перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідок ТУ ДСА в Харківській області №04-49/405, №04-49/406, №04-49/407, №04-49/408 від 02 вересня 2024 роки за 2021-2024 роки, саме останнім має бути поновлено порушені права позивача в частині здійснення такого перерахунку.
Водночас дії зобов'язального характеру щодо виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці після проведення позивачу перерахунку ГУ ПФУ у Волинській області на підставі зазначених довідок, має вчинити ГУ ПФУ у Харківській області.
Так, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області є органом Пенсійного фонду України, у якому позивач перебуває на обліку та який здійснює виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивачу.
Відтак, відповідний обов'язок щодо проведення позивачу виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №04-49/405, №04-49/406, №04-49/407, №04-49/408 від 02.09.2024 за 2021 - 2024 роки, виданих Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Харківській області, з урахуванням проведених раніше виплат, має провести саме Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання ГУ ПФУ в Харківській області негайно виконати рішення суду про виплату перерахованого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі уточнених довідок ТУ ДСА в Харківській області №04-49/405, №04-49/406, №04-49/407, №04-49/408 від 02.09.2024 за 2021-2024 роки у межах суми стягнення щомісячного довічного грошового утримання судді за один місяць, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: 1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць; 2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; 3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби; 4) припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності; 5) уточнення списку виборців; 6) усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань; 7) включення фізичних осіб, юридичних осіб та організацій до переліку осіб, пов'язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції, виключення фізичних осіб, юридичних осіб та організацій з такого переліку та надання доступу до активів, що пов'язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням. Негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1-4 частини першої статті 283, пунктами 1 і 2 частини першої статті 289 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.2 ст.371 КАС України суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні суду звернути до негайного виконання рішення: у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.
Враховуючи, що в межах розгляду цієї справи судом не ухвалено рішення про стягнення певних (конкретних) сум з відповідача, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для звернення рішення суду до негайного виконання.
Щодо вимоги позивача встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання в місячний строк з дня отримання постанови подати звіт про виконання рішення та доводів апеляційної скарги позивача про неврахування судом першої інстанції приписів Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024 за № 4094-IX в частині того, що вирішення питання про наявність підстав для здійснення судового контролю, передбаченого частинами 5, 6 статті 382 КАС України, здійснюється судом під час ухвалення судового рішення, колегія суддів зазначає наступне.
Так, за приписами частини 5 статті 382 КАС України (в редакції Закону № 4094-IX від 21.11.2024) за письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.
Перебіг строку для подання звіту починається з дня набрання законної сили рішенням суду.
Заява, передбачена абзацом першим цієї частини, може бути подана не пізніше завершення судових дебатів, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд під час ухвалення рішення суду за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду, якщо суд допускає його негайне виконання (ч. 6 статті 382 КАС України).
Отже, в частинах 5 та 6 статті 382 КАС України встановлено форму контролю за виконанням судових рішень, відповідно до якої за заявою учасника справи суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, що має виконати це рішення, подати звіт про виконання судового рішення. Проте з огляду на наявне в частинах 5 та 6 статті 382 КАС України формулювання «може зобов'язати» застосування такого заходу під час ухвалення рішення суду є правом, а не обов'язком суду.
З огляду на викладене, враховуючи, що у суду на цей час відсутні підстави вважати, що відповідачем - пенсійним органом, не буде виконане рішення суду у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для встановлення контролю за виконанням рішення у цій справі шляхом зобов'язання відповідача подати звіт.
Помилкове посилання суду першої інстанції на приписи статті 382 КАС України в редакції до внесення змін Законом № 4094-IX від 21.11.2024 не є підставою для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у цій справі.
Разом з цим колегія суддів звертає увагу, що з огляду на приписи частин першої - третьої статті 382 КАС України після прийняття рішення у справі за письмовою заявою заявника в адміністративній справі з приводу перерахунку пенсійних виплат, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви (ч.4 ст.382 КАС України).
Крім того, колегія враховує доводи апеляційної скарги позивача, що право особи, тобто позивача, на здійснення виплати перерахованого грошового забезпечення на виконання рішення суду у цій справі не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Проте встановлення судом судового контролю під час ухвалення судового рішення у цій справі не захищає право позивача на отримання відповідних виплат, які фактично можуть бути виплачені за наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно зі статтею 95 Конституції України бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства; виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків; держава прагне до збалансованості бюджету України. КАС України передбачені додаткові процесуальні механізми, які спрямовані на гарантування реалізації положень статті 129-1 Конституції України, згідно з якими судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям постанови про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії. Відтак, за наслідками апеляційного перегляду даної справи скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а скарга відповідача (Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області) частковому задоволенню.
Відповідно до ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст. ст. 139, 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 у справі №520/26082/24 скасувати.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №204850001655 від 10.09.2024 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №04-49/405, №04-49/406, №04-49/407, №04-49/408 від 02.09.2024 за 2021 - 2024 роки, виданих Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Харківській області.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести ОСОБА_1 виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №04-49/405, №04-49/406, №04-49/407, №04-49/408 від 02.09.2024 за 2021 - 2024 роки, виданих Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Харківській області, з урахуванням проведених раніше виплат.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Мінаєва
Судді О.А. Спаскін В.А. Калиновський