22 квітня 2025 р.Справа № 480/1163/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Бегунца А.О. , Присяжнюк О.В. ,
за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 (головуючий суддя І інстанції: Є.Д. Кравченко) по справі № 480/1163/25
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Сумській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Сумській області про анулювання свідоцтва платника єдиного податку № 9723/18-28-24-09-03 від 24.12.2024;
- зобов'язати ГУ ДПС у Сумській області поновити реєстрацію ФОП ОСОБА_1 у якості платника єдиного податку третьої групи зі ставкою 5% з 30.09.2024 та включити до Реєстру платників податку.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
24.02.2025 ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якій просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення ГУ ДПС у Сумській області про анулювання свідоцтва платника єдиного податку № 9723/18-28-24-09-03 від 24.12.2024 на період до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 480/1163/25.
В обґрунтування заяви зазначив, що спірне рішення прийнято з порушенням вимог п. 299.11 ст. 299 ПК України, що свідчить про його очевидну протиправність.
Також зауважив, що спірне рішення спричиняє зміну системи оподаткування позивача, а невжиття судом тимчасових обмежувальних заходів унеможливить поновлення його прав у випадку задоволення позову щодо застосування спрощеної системи оподаткування на 3 групі єдиного податку зі ставкою 5%.
Крім того, реалізація відповідачем спірного рішення надасть податковому органу можливість нарахування позивачу податків за загальною системою оподаткування у податковому (звітному) році або штрафних санкцій за попередні періоди, від сплати яких він був звільнений, як платник єдиного податку третьої групи.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 заяву задоволено.
Зупинено дію рішення ГУ ДПС у Сумській області про анулювання свідоцтва платника єдиного податку від 24.12.2024 № 9723/18-28-24-09-03 на період до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 480/1163/25.
ГУ ДПС у Сумській області (далі - відповідач), не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин справи, що призвело до неправомірного висновку, просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів ОСОБА_1 , що залишено поза увагою суду першої інстанції.
В свою чергу, лише твердження про можливе настання негативних наслідків для суб'єкта господарювання не є підставою для забезпечення позову.
Крім того, на думку апелянта, суд першої інстанції не врахував не наведення позивачем і ознак очевидної протиправності спірного рішення, тоді як доводи щодо неможливості скасування статусу платника єдиного податку за наслідками камеральної перевірки мають бути перевірені судом під час розгляду справи по суті.
Зауважує, що фактично забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб є вирішенням справи по суті до її розгляду.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця та був платником єдиного податку третьої групи.
У листопаді 2024 р. ГУ ДПС у Сумській області проведено камеральну перевірку щодо дотримання ФОП ОСОБА_1 умов перебування на спрощеній системі оподаткування, за наслідками якої складено акт від 20.11.2024 № 13092/А/18-28-24-09-02/ НОМЕР_1 .
Актом встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 умов перебування на спрощеній системі оподаткування, а саме: здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування або невідповідність вимогам організаційно-правових форм господарювання (абз. 5 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України): 61.90 - Інша діяльність у сфері електрозв'язку.
24.12.2024 відповідач на підставі акту перевірки прийняв рішення № 9723/18-28-24-09-03, яким ФОП ОСОБА_1 анулював реєстрацію платника єдиного податку.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням позивач оскаржив його до суду, а також просив зупинити його дію до прийняття судового рішення по справі.
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що виключення з реєстру платників єдиного податку позивача призведе до зміни системи оподаткування. В свою чергу, відновлення порушених прав позивача без вжиття заходів забезпечення позову вимагатиме значних зусиль, оскільки у разі задоволення позовних вимог останній знову матиме право перебувати на спрощеній системі оподаткування, що в свою чергу потягне за собою вжиття заходів щодо зміни порядку звітування до контролюючих органів, сплати податків, тощо. Отже зупинення дії оскаржуваного рішення необхідно для збереження існуючого становища позивача до вирішення справи по суті.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Згідно із частиною 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Водночас підстави забезпечення позову, передбачені ч. 2 ст. 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно із Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, у постановах Верховного Суду від 09 січня 2025 року по справі № 600/1928/24-а, від 14 січня 2025 року у справі № 280/9045/24.
При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач оскаржує правомірність прийнятого податковим органом рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку № 9723/18-28-24-09-03 від 24.12.2024.
Отже, саме незгода позивача із прийнятим рішенням, стала підставою для звернення до суду із позовом.
В заяві про забезпечення позову, заявник вказував, що не вжиття таких заходів як зупинення дії спірного рішення може призвести до істотного ускладнення поновлення порушених прав, а також звертав увагу на очевидну протиправність рішення податкового органу.
Забезпечуючи позов та зупиняючи дію оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив про існування визначених у ст. 150 КАС України обставин для вжиття заходів забезпечення позову.
Однак, колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції передчасним, оскільки судом не обґрунтовано, яким чином невжиття заходів забезпечення позову стосовно спірного рішення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд першої інстанції обмежився лише висновками, що анулювання ОСОБА_1 статусу платника єдиного податку призведе до зміни системи оподаткування, через що на нього буде покладено додаткове податкове навантаження у вигляді податку на прибуток та податку на додану вартість, що в свою чергу може суттєво вплинути на ведення господарської діяльності, звільнення працівників, розірвання договірних відносин з контрагентами, тощо.
Разом з тим, суд першої інстанції не врахував, що позивач не надав жодних доказів, які б свідчили про очевидні ознаки протиправності рішення та небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам, необхідність докладання ним значних зусиль та витрат для відновлення прав без вжиття заходів забезпечення позову. Таких доказів не встановлено і судом першої інстанції.
Натомість, сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке ймовірно стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Водночас, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. Разом з тим, за умови відсутності належних, допустимих та достатніх доказів настання події, яка спричинить порушення прав заявника, посилання на відсутність ефективного захисту його прав є неспроможними.
У постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Під час вирішення питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у справах щодо оскарження рішень податкового органу про анулювання реєстрації платника єдиного податку підлягає врахуванню також наступне правове регулювання.
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено у главі 1 Податкового кодексу України «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» розділу XIV «Спеціальні податкові режими».
Згідно із п.299.11 ст.299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
З огляду на вказане колегія суддів зазначає, що анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп за рішенням податкового органу проводиться в разі виявлення під час проведення перевірки таким платником порушень та є передбаченим законом заходом.
При цьому, оцінку виявленим під час проведення перевірки порушенням суд може надати лише під час розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.
У межах досліджуваного питання є неможливим встановлення наявності або відсутності порушень в контексті правомірності анулювання реєстрації платника єдиного податку.
Забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення від 24.12.2024 до набрання законної сили судовим рішенням у справі фактично свідчить про ухвалення рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Також, здійснюючи розгляд питання щодо забезпечення позову, суд апеляційної інстанції враховує усталену позицію Верховного Суду, згідно із якою безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний негативний вплив на суб'єктів господарювання, зокрема, на їх господарську діяльність. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.
Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Колегія суддів зазначає, що анулювання реєстрації платника єдиного податку є формою здійснення контролюючим органом податкового контролю.
Водночас, для позитивного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог за позивачем залишається право належними документами підтвердити протиправність відповідного індивідуального акту суб'єкта владних повноважень.
Отже, за наслідком дослідження змісту заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у системному зв'язку із наявними у матеріалах справи доказами, колегія суддів вважає, що заявником належним чином не обґрунтовано та документально не підтверджено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам захист яких стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Натомість, суд першої інстанції неповно встановив обставини справи, не звернув уваги на відсутність доказів на підтвердження обґрунтувань, викладених у заяві про забезпечення позову, помилково застосував норми процесуального права, що призвело до помилкових висновків про задоволення заяви.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області задовольнити.
Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 по справі № 480/1163/25 скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді А.О. Бегунц О.В. Присяжнюк
Повний текст постанови складено 28.04.2025 року