28 квітня 2025 року справа №200/8026/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року (головуючий суддя І інстанції Чекменьов Г.А.), складеного у повному обсязі 05 лютого 2025 року, у справі № 200/8026/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просила:
визнати протиправним та скасувати рішення № 262240022881 від 06.11.2024;
зобов'язати провести з 13.09.2023 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, зазначеного в довідці Дніпровського апеляційного суду від 28.10.2024 № 04.4-22/43/2024 з урахуванням фактично виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 262240022881 від 06.11.2024.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити ОСОБА_1 з 13.09.2023 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із розміру суддівської винагороди судді, зазначеного в довідці Дніпровського апеляційного суду від 28.10.2024 № 04.4-22/43/2024.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 з 13.09.2023 виплату перерахованого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із розміру суддівської винагороди судді, зазначеного в довідці Дніпровського апеляційного суду від 28.10.2024 № 04.4-22/43/2024, з урахуванням фактично виплачених сум.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги вказує, що відповідно до Законів України Про державний бюджет України на 2022-2024 роки розмір складових суддівської винагороди розрахований з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 2102 гривні, що залишається незмінним, починаючи з 2020 року.
Отже, зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді не відбулося, у зв'язку з чим відсутні підстави для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
З наведених підстав просить відмовити у задоволенні позову.
Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
Апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд».
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) рішенням Вищої Ради правосуддя від 07.09.2023 № 79/0/15-23 звільнена з посади судді Донецького апеляційного суду у відставку.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві як отримувач щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із Законом України від 02.06.2016 № 1402-VIII “Про судоустрій і статус суддів» (надалі - Закон № 1402-VIII) з 13.09.2023, яке було обчислено із суддівської винагороди, яка визначена в довідці Дніпровського апеляційного суду від 13.09.2023 №04.22/137/23-С про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а саме: суддівська винагорода 189180 гривень, у тому числі: посадовий оклад - 126120 грн; доплата за вислугу років - 63060 грн.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08.01.2024 у справі № 200/6369/23, залишеним без змін постановою Першого адміністративного апеляційного суду від 01.04.2024, зобов'язано Дніпровський апеляційний суд видати ОСОБА_1 довідку за формою, встановленою додатком 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 25.01.2008, про суддівську винагороду, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди судді Донецького апеляційного суду, що працює на відповідній посаді, з урахуванням складових суддівської винагороди: посадовий оклад з урахуванням встановленого розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, та регіонального коефіцієнту 1,2; доплата за вислугу років - 50 %, а саме: про суддівську винагороду станом на 01 січня 2023 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11 2022 № 2710-ІХ на 1 січня 2023 року у сумі 2684,00 грн.
На виконання зазначеного рішення суду, 28.10.2024 Дніпровським апеляційним судом позивачу видана довідка № 04.4-22/43/2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій зазначено, що суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці складає: 241560 гривень, у тому числі: посадовий оклад 161040 грн; доплата за вислугу років - 80520 грн.
30.10.2024 ОСОБА_1 звернулась до головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки, виданої на виконання рішення суду.
Рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 06.11.2024 № 262240022881 відмовлено позивачу у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно заяви від 30.10.2024 у зв'язку з відсутністю правових підстав для проведення перерахунку.
У спірному рішенні вказано, що відповідно до частини 4 статті 142 Закону № 1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Статтею 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік», встановлено у 2021-2024 роках прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу суддів, з 01 січня становить 2102 грн.
Отже, базовий розмір посадового окладу судді місцевого та, відповідно, апеляційного суду з 01.01.2020 не змінився.
Враховуючи викладене, прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання згідно з наданою довідкою.
Вважаючи протиправним зазначене рішення, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Суд апеляційної інстанції погоджує висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні визначає Закон України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі Закон від 02.06.2016 № 1402-VIII).
Статті 130 Конституції України кореспондують норми ч. 1 ст. 135 Закону № 1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій, тобто Закон № 1402-VIII.
Відтак, п. 1 ч. 3, п. 1 ч. 4, ч. 5 ст. 135 Закону № 1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,1, якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб.
Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Таким чином, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-XIV (надалі - Закон № 966-XIV), відповідно до статті 46 Конституції України дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.
Статтею 1 Закону № 966-XIV визначено, що прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
Відповідно до ст. 4 Закону № 966-XIV, прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України після проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг.
Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
З системного аналізу викладених норм, суд встановив, що перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум є вичерпним, судді до окремої соціальної демографічної групи населення не віднесені.
Поряд з цим, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року № 3460-IX установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема: працездатних осіб - 3028 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.
Зміни до Закону № 1402-VIII щодо розміру суддівської винагороди у спірний період, а також до Закону № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож підстави для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який установлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року для цілей визначення суддівської винагороди, відсутні.
Натомість, Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року № 1082-IX, Закон України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02 грудня 2021 року № 1928-IX, Закон України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03 листопада 2022 року № 2710-IX та Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року № 3460-IX, фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушило гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII.
Проте, вказані Закони не можуть містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, зокрема тієї сфери суспільних відносин, які врегульовані спеціальними законами. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України переваги у юридичній силі відносно інших законів. Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 № 10-рп/2008 вказав, що однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід'ємною складовою його статусу; зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому (перше речення абзацу третього пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, перше речення абзацу шостого підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, друге речення абзацу шостого підпункту 3.2., абзаци двадцять сьомий, тридцять третій, тридцять четвертий підпункту 3.3 пункту З мотивувальної частини Рішення від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018). Відтак, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди прожиткового мінімум для працездатних осіб на іншу розрахункову величину (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102,00 грн), яка Законом № 1402-VIII не передбачена, при виплаті позивачу суддівської винагороди, є неправомірною.
З матеріалів справи вбачається, що довідка Дніпровського апеляційного суду від 28.10.2024 № 04.4-22/43/2024 видана у відповідності до Додатку 2 Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року № 3-1, міститься підписи посадових осіб та скріплена гербовою печаткою.
Розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці залежить від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. При цьому статтею 135 Закону №1402-VIII передбачена можливість застосування до базового розміру посадового окладу регіональних коефіцієнтів, передбачених частиною четвертою вказаної статті, які є складовою частиною окладу судді.
З наведених підстав суд вважає, що ОСОБА_1 , яка вийшла у відставку з посади судді відповідно до Закону № 1402-VIII, має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Дніпровського апеляційного суду від 28.10.2024 № 04.4-22/43/2024.
Суд апеляційної інстанції вважає неприйнятним доводи апеляційної скарги, що вимога позивача про виплату пенсії є вимогою на майбутнє, оскільки рішення відповідача про відмову у перерахунку довічного грошового утримання створює для позивача правові наслідки.
Ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає ефективність розгляду та вирішення справи, ефективність способу захисту, ефективність судового рішення та ефективність його виконання.
Всі ці складові можна охопити єдиним терміном «ефективне правосуддя», що виступає еталоном для оцінки судової гілки влади та є запорукою довіри до неї з боку громадян, а також інших суб'єктів. Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам
Наслідком задоволення в адміністративному судочинстві позовних вимог є відновлення фактично порушених прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно- правових відносин. Суд при прийнятті рішення про задоволення позовних вимог має не лише вирішити позовні вимоги відповідно до принципів верховенства права, а й обрати найбільш ефективний спосіб захисту порушеного права. Тобто такий, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення.
З огляду на викладене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 262240022881 від 06.11.2024 про відмову ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є протиправним та підлягає скасуванню, а порушене право щодо непроведення такого перерахунку та виплати належних сум підлягає відновленню.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року у справі № 200/8026/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 28 квітня 2025 року.
Судді А.В. Гайдар
Е.Г. Казначеєв
І.Д.Компанієць