Постанова від 28.04.2025 по справі 200/9110/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2025 року справа №200/9110/24

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі № 200/9110/24 (головуючий суддя у І інстанції Кравченко Т.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 09 вересня 2024 року № 212450013918 щодо відмови ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком;

- зобов'язати ГУ ПФУ в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 15 серпня 2024 року, зарахувавши до її страхового стажу періоди роботи з 02 грудня 1997 року по 06 червня 1999 року повністю за фактичною тривалістю з 02 грудня 1997 року по 06 червня 1999 року у відкритому акціонерному товаристві «Бериславська харчосмакова фабрика»;

- зобов'язати ГУ ПФУ в Донецькій області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 , призначеної з 15 серпня 2024 року пенсії за віком.

В обґрунтування позову зазначила, що 02.09.2024 звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням відповідача 09 вересня 2024 року № 212450013918 позивачу відмовлено в призначені пенсії за віком у зв'язку з відсутністю на день звернення необхідного стажу.

При цьому пенсійний орган не зарахував до страхового стажу позивача період роботи у відкритому акціонерному товаристві «Бериславська харчосмакова фабрика» з 02 грудня 1997 року по 06 червня 1999 року згідно з записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 у зв'язку з тим, що в даті наказу про прийом на роботу наявне виправлення.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 09 вересня 2024 року № 212450013918 «Про відмову в призначенні пенсії».

Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 02 грудня 1997 року по 31 грудня 1998 року та з 01 травня 1999 року по 06 червня 1999 року.

Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06 вересня 2024 року про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням правової оцінки, наданої судом в цьому рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання судових витрат по справі.

Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Обґрунтування апеляційної скарги.

За наслідком розгляду наданого пакету документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу встановлено, що на час звернення ОСОБА_1 досягла віку 60 років і набула страховий стаж - 29 років 07 місяців 29 днів.

До страхового стажу не враховано період роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_2 з 02 грудня 1999 року по 06 червня 1999 року у відкритому акціонерному товаристві «Бериславська харчосмакова фабрика», оскільки наявне виправлення в даті наказу про прийом.

ГУ ПФУ в Донецькій області правомірно відмовило позивачці в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 31 рік.

Позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржується.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

З огляду на наведене суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції тільки в межах доводів апеляційної скарги відповідача ГУ ПФУ в Донецькій області.

Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров'я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.

Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, суд першої інстанції листом повідомив, що всі документи у цій справі сформовано в електронному вигляді та експортовано в КП “Діловодство спеціалізованого суду».

Верховний Суд листом від 19.08.2022 № 2097/0/2-22 на лист вх. № 1730/0/1-22 щодо надання Науково-консультативною радою при Верховному Суді висновку з питань, пов'язаних з електронним адміністративним судочинством повідомив, що підстав для звернення до НКР щодо надання вченими-членами НКР наукових висновків немає. Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).

Відповідно до листів Державної судової адміністрації України від 01.08.2018 № 15-14040/18, від 13.09.2018 № 15-17388/18 судами забезпечено сканування та експортування в підсистему “Електронний суд» матеріалів всіх судових справ, як перебували в провадженні суддів станом на 01.08.2018. Тобто вказана підсистема містить усі матеріали судової справи.

Отже, враховуючи зазначені листи, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі “Електронний суд».

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.

Фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , 02 вересня 2024 року звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком.

За принципом екстериторіальності для розгляду заяви ОСОБА_2 визначений структурний підрозділ ГУ ПФУ в Донецькій області.

09 вересня 2024 року за наслідками розгляду заяви позивача та поданих нею документів, а також з урахуванням Індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) ГУ ПФУ в Донецькій області прийняло рішення № 212450013918 «Про відмову в призначенні пенсії».

Відмовляючи позивачці в призначенні пенсії, пенсійний орган виходив з такого.

Дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України - 02 вересня 2024 року.

Пенсійний вік відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058 - 60 років.

Вік заявниці - 60 років.

Необхідний страховий стаж відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058 з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Страховий стаж особи - 29 років 07 місяців 29 днів.

Результати розгляду документів, доданих до заяви:

за доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_2 з 02 грудня 1997 року по 06 червня 1999 року у відкритому акціонерному товаристві «Бериславська харчосмакова фабрика», оскільки наявне виправлення в даті наказу про прийом. Період з 01 січня 1999 року по 30 квітня 1999 року зараховано за даними, наявними в Індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Трудова книжка позивача серії НОМЕР_2 містить, зокрема, такі записи:

Запис 15 - 02 грудня 1997 року на підставі наказу від 01 грудня 1997 року № 30-к ОСОБА_1 була прийнята на роботу до відкритого акціонерного товариства «Бериславська харчосмакова фабрика» начальником планово-бухгалтерського відділу.

Запис 15 містить незасвідчене у встановленому законодавством порядку виправлення в даті наказу про прийом на роботу - «01.10.1997» виправлено на «01.12.1997».

Запис 16 - 06 червня 1999 року на підставі наказу від 09 червня 1999 року № 16-к позивач звільнена за ст. 38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням.

Як свідчать Індивідуальні відомості про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), в системі персоніфікованого обліку наявна інформація про страховий стаж ОСОБА_1 , починаючи з 1999 року.

Зокрема, в системі персоніфікованого обліку наявні дані про суму заробітку для нарахування пенсії, кількість днів трудових відносин та позначки про сплату страхових внесків за період роботи ОСОБА_1 у відкритому акціонерному товаристві «Бериславська харчосмакова фабрика» (ідентифікаційний код 05529550) з січня 1999 року по квітень 1999 року включно.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що неправильне заповнення трудової книжки не може бути підставою для незарахування страхового стажу і, як наслідок, для обмеження права позивача на пенсійне забезпечення. На працівника не може перекладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені в його трудовій книжці; працівник не відповідає за правильність записів в трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення.

Оцінка суду.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

На підставі статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно з абзацом другим частини першої статті 26 Закону № 1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Відповідно до абзацу першого пункту 1.1 розділу I «Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії» Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II «Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший» Порядку № 22-1 встановлено, що документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17, від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 25.04.2019 у справі № 159/4178/16-а, від 22.06.2021 у справі № 607/5873/16-а.

Судами з трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 , встановлено, що в період 02 грудня 1997 року по 06 червня 1999 року ОСОБА_1 працювала у відкритому акціонерному товаристві «Бериславська харчосмакова фабрика» начальником планово-бухгалтерського відділу, що підтверджено записами 15-16.

Запис 15 в трудовій книжці ОСОБА_1 містить виправлення в даті наказу про прийом на роботу - «01.10.1997» виправлено на «01.12.1997».

Однак, відповідачем при вирішенні питання про призначення позивачу пенсії, повністю не враховано відомостей, що зазначені у трудовій книжці позивача.

Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція № 58).

Відповідно до абзацу першого пункту 1.1 Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Пунктом 1.5 Інструкції № 58 визначено, що питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 «Про трудові книжки працівників», цією Інструкцією та іншими актами законодавства.

Також відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Станом на час заповнення трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою від 20.06.1974 № 162 Державного комітету СРСР по праці і соціальним питанням (далі - Інструкція № 162).

Пунктом 1.4 Інструкції № 162 визначалося, що питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, регулюються постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 06.09.1973 № 656 «Про трудові книжки працівників та службовців» (далі - Порядок № 656) та цією Інструкцією.

Відповідно до пункту 18 Порядку № 656 відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, що призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.

Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб.

Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.

Таким чином, позивач, як особа на яку не покладено обов'язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до його трудової книжки відомостей.

Недотримання підприємством вимог законодавства не є відповідальністю працівника та не може бути причиною позбавлення останнього права на належне пенсійне забезпечення. Адже позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи та ці записи є доказами для підтвердження його трудового стажу. Право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 677/277/17, від 07.02.2018 у справі № 275/615/17, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 17.09.2024 у справі № 440/4164/23.

Трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії, скасував його з визначенням обов'язку пенсійному органу зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 02 грудня 1997 року по 31 грудня 1998 року та з 01 травня 1999 року по 06 червня 1999 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06 вересня 2024 року про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням правової оцінки, наданої судом в цьому рішенні.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення адміністративного позову.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Як визначено пунктом 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно з пунктом 2 частини п'ятої 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі № 200/9110/24 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі № 200/9110/24 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 28 квітня 2025 року є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 28 квітня 2025 року.

Головуючий суддя І.Д. Компанієць

Судді А.В. Гайдар

Е.Г. Казначеєв

Попередній документ
126932783
Наступний документ
126932785
Інформація про рішення:
№ рішення: 126932784
№ справи: 200/9110/24
Дата рішення: 28.04.2025
Дата публікації: 01.05.2025
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Перший апеляційний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (09.06.2025)
Дата надходження: 27.05.2025
Предмет позову: про зобов'язання призначити пенсію за віком, провести нарахування та виплату пенсії