Справа № 754/11616/22
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/199/2025
28 квітня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 11 травня 2023 року (суддя Сенюта В.О.) у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
у грудні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» (далі - ТОВ «ФК «Паріс») звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у сумі 55 569,63грн.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що 07 лютого 2020 року між ОСОБА_2 та Акціонерним товариством «РВС Банк» (далі - АТ «РВС Банк») підписано заяву-договір про надання банківської послуги № 0050444, що є договором про приєднання до публічної пропозиції АТ «РВС Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб. За умовами цієї заяви відповідачу надано споживчий кредит, шляхом перерахування на картковий рахунок у сумі 30 303,03грн, строк дії кредиту 12 місяців, зі сплатою 18 % річних, разова комісія при видачі кредиту - 1 % від суми наданого кредиту, щомісячна комісія за супроводження кредиту - 5% від суми наданого кредиту. 05 травня 2021 року між АТ «РВС Банк» та ТОВ «ФК «Паріс» укладено договір про відступлення прав вимоги № 05/05/2021-1, за яким право вимоги за кредитними договорами зокрема й за договором від 07 лютого 2020 року № 0050444, укладеного між АТ «РВС Банк» та ОСОБА_2 , перейшло до ТОВ «ФК «Паріс».
Позивач стверджував, що відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконував, у зв'язку з чим станом на 29 серпня 2022 року утворилася заборгованістьу сумі 55 569,63грн, яка складається з: 27 964,24грн - заборгованість за тілом кредиту, 1 120,48грн - заборгованість за процентами, 16 237,37грн - заборгованість за комісією, 6 593,43грн - 18% річних відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, 3 654,11грн - інфляційні втрати за період з 05 травня 2021 року до 23 лютого 2022 року.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 11 травня 2023 року позов ТОВ «ФК «Паріс» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» заборгованість за кредитним договором від 07 лютого 2020 року № 0050444 в сумі 39 332,26грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 756,05грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду в частині задоволених
позовних вимог скасувати та постановити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідач зазначає, що судом не враховано зміст прикінцевих положень Закону України «Про споживче кредитування», згідно з якими споживачі звільняються від фінансової відповідальності за прострочення виконання зобов'язань за кредитами з 01 березня 2020 року (через карантин, пов'язаний з COVID-19), а також впродовж воєнного стану та 30 днів після його закінчення.
Відповідач посилається на те, що 05 травня 2021 року право вимоги за кредитним договором від 07 лютого 2020 року № 0050444 було відступлено ТОВ «ФК «Паріс» без його повідомлення про вказаний факт, що позбавило його можливості здійснювати будь-яку взаємодію, направлену на врегулювання питання погашення кредиту.
Враховуючи те, що відповідач не володів будь-якою інформацією про позивача як свого кредитора, а не виконання зобов'язань за кредитним договором настало внаслідок умисних дій позивача, то відповідач вважає, що суд безпідставно застосував положення статті 625 ЦК України до спірних правовідносин.
Відповідач зазначав, що надавав суду інформацію, яка підтверджує про наявність у нього такого захворювання як епілепсія, що було встановлено у 2021 році, він потребує лікування, не має постійної роботи, а тому направив на адресу позивача лист з проханням про розстрочення основної суми боргу за кредитним договором, оскільки її примусове стягнення призведе до арешту рахунків, що унеможливить оплату вартості лікування для підтримання життєдіяльності і отримання можливості працювати, виконувати зобов'язання та утримувати дружину і двох неповнолітніх дітей.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Паріс», від імені якого діє представник Слюзенко В.О., просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, посилаючись на те, що відповідачу було відомо про заміну кредитора за кредитним договором від 07 лютого 2020 року № 0050444 з АТ «РВС Банк» на ТОВ «ФК «Паріс» ще в грудні 2021 року, коли відповідач звернувся до суду з позовом до ТОВ «ФК «Паріс», у якому просив визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Грисюк О.В. 15 липня 2021 року щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Паріс» за кредитним договором від 07 лютого 2020 року № 0050444.
Представник позивача вважає, якщо відповідач не згоден із нарахованою сумою заборгованості за кредитом, то він мав зазначити в апеляційній скарзі, з якими саме сумами заборгованості він не згоден та чому, і відповідно мав обґрунтувати свої твердження відповідними доказами та власними розрахунками.
Згідно з частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 07 лютого 2020 року ОСОБА_2 підписав заяву-договір № 0050444 про надання банківської послуги, що є договором про приєднання до публічної пропозиції АТ «РВС Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (с.с. 26).
За умовами цієї заяви ОСОБА_2 надано споживчий кредит шляхом перерахування на картковий рахунок 30 303,03грн, строк дії кредиту 12 місяців, із сплатою 18 % річних, разова комісія при видачі кредиту - 1 % від суми наданого кредиту, щомісячна комісія за супроводження кредиту - 5% від суми наданого кредиту.
В день підписання заяви-договору від 07 лютого 2020 року № 0050444 ОСОБА_2 отримав платіжну картку за № НОМЕР_1 .
07 лютого 2020 року грошові кошти у сумі 30 303,03грн були зараховані АТ «РВС Банк» на картковий рахунок ОСОБА_2 , що підтверджується меморіальними ордерами № 5120 та № 5121 та виписками по особовому рахунку (с.с. 34-40).
05 травня 2021 року між АТ «РВС Банк» та ТОВ «ФК «Паріс» було укладено договір про відступлення права вимоги № 05/05/2021-1 (с.с. 28-30).
Відповідно до пункту 1.2. цього договору, право вимоги за кредитними договорами відступаються в повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, включаючи: право вимоги основної суми заборгованості за кредитним договором; право вимоги суми нарахованих процентів за кредитним договором, строк платежу по яких настав на дату укладення цього договору; процентів; сплати інших платежів, згідно з умовами кредитного договору, які виникли та/або можуть виникнути після укладення цього договору, тощо.
Як вбачається з додатку № 1 до договору про відступлення права вимоги, АТ «РВС Банк» відступило ТОВ «ФК «Паріс» право вимоги до ОСОБА_2 за заявою-договором від 07 лютого 2020 року № 0050444 на загальну суму 45 501,89грн (позиція № 4), з яких: заборгованість за тілом кредиту - 27 964,24грн; заборгованість за процентами - 1 300,28грн; заборгованість за комісією - 16 237,37грн; заборгованість за штрафними санкціями (пеня) - 0,00грн (с.с. 31).
05 травня 2021 року між АТ «РВС Банк» та ТОВ «ФК «Паріс» підписано акт прийому-передачі прав вимоги і документів до договору про відступлення права вимоги від 05 травня 2020 року № 05/03/2020-1 (с.с. 32).
29.08.2022 року ТОВ «ФК «Паріс» направило на адресу ОСОБА_1 вимогу за № 290822/2 про усунення порушення кредитного зобов'язання, у якій вимагало погасити протягом 30 календарних днів з моменту отримання цієї вимоги: прострочену заборгованість за кредитним договором у сумі 45 501,89грн; 18 % річних за користування грошовими коштами за період з 05 травня 2021 року по 23 лютого 2022 року у сумі 6 619,59грн; інфляційні втрати за період з 05 травня 2021 року по 23 лютого 2022 року у сумі 3 668,60грн (а.с.49-51).
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що на дату звернення до суду відповідач грошові кошти, отримані в кредит, не повернув, проценти за користування кредитними коштами не сплатив, і заборгованість підлягає стягненню з врахуванням положень частини 2 статті 625 ЦК України. При цьому сторони встановили, що у разі прострочення виконання зобов'язання за споживчим кредитом згідно частиною другою статті 625 ЦК України процентна ставка встановлена на рівні 18 % річних.
Також суд зазначив, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача комісії у розмірі 16237,37грн задоволенню не підлягає, оскільки банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією не оскаржується, тому не є предметом апеляційного перегляду відповідно до положень частини 1 статті 357 ЦПК України.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу,
сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За нормою статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач ТОВ «ФК «Паріс» на підставі договору про відступлення права вимоги від 05 травня 2021 року № 05/05/2021-1стало правонаступником всіх прав та обов'язків АТ «РВС Банк» за договорами, зазначеними в Додатку №1 до вказаного договору, в тому числі і за кредитним договором від 07 лютого 2020 року, укладеним між АТ «РВС Банк» та ОСОБА_2 .
З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «РВС Банк» та ОСОБА_2 при укладенні кредитного договору від 07 лютого 2020 року були досягнуті усі істотні умови договору. Крім того, відповідач 07 лютого 2020 року отримав платіжну картку за № НОМЕР_1 , яка відкрита згідно з умов заяви-договору № 0050444 про надання банківської послуги. Також 07 лютого 2020 року відповідач отримав кредитні кошти у сумі 30 303,03грн, що підтверджується відповідними меморіальними ордерами № 5120 та № 5121, які є належними доказами виконання умов кредитного договору від 07 лютого 2020 року зі сторони АТ «РВС Банк».
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості станом на 29 серпня 2022 року сума заборгованості відповідача за тілом кредиту становить 27 964,24грн,
заборгованість за процентами - 1 120,48грн.
Відповідачем не спростовано наданий банком розрахунок заборгованості.
Таким чином, враховуючи доведеність наявними у справі належними та допустимими доказами факту укладення між ТОВ «РВС Банк», права якого перейшли до ТОВ «ФК «Паріс», та ОСОБА_3 кредитного договору та доведеність факту невиконання відповідачем його обов'язків по поверненню кредиту, внаслідок чого за договором утворилась заборгованість за тілом кредиту у розмірі 27 964,24грн та за процентами у розмірі 1 120,48грн, висновок суду першої інстанції про стягнення вищевказаної суми з відповідача на користь позивача є законним та обґрунтованим, оскільки наявність заборгованості, її розмір та період утворення відповідачем не спростований.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 7.7.2.17 Публічної пропозиції АТ «РВС Банк» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб передбачено, що Клієнт зобов'язується сплачувати Банку нараховані проценти за користування кредитними коштами до повного фактичного виконання Клієнтом зобов'язань за Споживчим кредитом. При цьому розмір процентів для Клієнта, який прострочив виконання зобов'язання за споживчим кредитом згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюється на рівні процентної ставки за користування кредитними коштами, яка визначена умовами Заяви-Договору.
Згідно з умовами заяви-договору від 07 лютого 2020 року № 0050444 розмір процентної ставки за користування кредитними коштами становить 18%.
Таким чином, сторони встановили, що у разі прострочення виконання зобов'язання за споживчим кредитом згідно частиною другою статті 625 ЦК України процентна ставка встановлена на рівні 18% річних.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 18% річних та інфляційних втрат, проте помилково здійснив такий розрахунок виходячи із суми заборгованості 45 322,09грн, в яку включено заборгованість за комісією у розмірі 16 237,37грн, що не підлягає стягненню з відповідача.
Таким чином, розрахунок 18% річних та інфляційних втрат необхідно рахувати з основної суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 29 084,72грн [заборгованість за тілом (27 964,24 грн) + заборгованість за процентами (1 120,48грн)].
За розрахунком суду апеляційної інстанції з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4 231,23грн - 18% річних за користування грошовими коштами за період з 05 травня 2021 року по 23 лютого 2022 року; 2 344,96 грн - інфляційні втрати за період з 05 травня 2021 року по 23лютого 2022 року.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом помилково нараховані 18% річних та інфляційні втрати у період карантину, пов'язаного із COVID-19, є безпідставними.
Так, Верховний Суд у постанові від 18 березня 2019 року у справі №210/5796/16 дійшов висновку, що інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та 3% річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами, що підлягають сплаті кредиторові.
Таким чином, нараховані позивачем 18% річних та інфляційні втрати за період з 05 травня 2021 року по 23 лютого 2022 року не є стягненням неустойки (штрафів, пені),
нарахування яких обмежено згідно вимог Закону України від 17 березня 2020 року № 530-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби», та пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, а відповідно нараховані судом правомірно, але обчислені використовуючи невірну основну суму заборгованості за договором.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач не отримував повідомлення про відступлення права вимоги ТОВ «ФК «Паріс», не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки такі обставини не спростовують законність вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Частиною другою статті 516 ЦК України передбачено, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідачем не доведено, а судом не встановлено факту виконання відповідачем свого обов'язку за кредитним договором первісному кредитору.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на наявність у нього такого захворювання як епілепсія, не мають правового значення для вирішення цього спору, оскільки такі обставини не можуть бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за не виконання умов кредитного договору.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки апеляційний суд установив помилковість розрахунку суду першої інстанції у частині вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 18% річних та інфляційних втрат, то рішення суду першої інстанції підлягає змінні шляхом зменшення стягненої з відповідача на користь позивача основної заборгованості за кредитним договором від 07 лютого 2020 року№ 0050444 із 39 332,26грн до 35 660,91грн.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням часткового задоволення вимог апеляційної скарги, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги пропорційно розміру задоволених вимог (9,4%) у сумі 347,38 грн.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381- 383 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 11 травня 2023 року змінити, зменшивши стягнену з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» заборгованість за кредитним договором від 07 лютого 2020 року № 0050444 із 39 332,26грн до 35 660,91грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги
у розмірі 347,38 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, зазначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.І. Ящук