Справа № 758/8480/20 Головуючий у суді І інстанції Ларіонова Н.М.
Провадження № 22-ц/824/1752/2025 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
28 квітня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Голуб С.А., суддів: Слюсар Т.А., Таргоній Д.О., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2021 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за необліковану електричну енергію,
У липні 2020 року приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі» (далі - ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на його користь 33 170,39 грн заборгованості за необліковану електричну енергію та 2 102 грн сплаченого судового збору.
Позовні вимоги обґрунтувало тим, що ОСОБА_1 є споживачем електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 , яку постачає ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі».
19 березня 2018 року за вказаною адресою представниками енергопостачальника було виявлено порушення пунктів 9, 18, 32 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357(далі - ПКЕЕН), а саме: «самовільне підключення струмоприймачів до електричної мережі поза розрахунковим засобом обліку. Самовільне підключення виконано кабелем від опори ПЛ методом проколу в живлячу лінію будівлі до засобу обліку з метою безоблікового споживання. При виключеному навантаженні лічильник не враховує електроенергію, покази лічильника не змінюються, спожита електроенергія не враховується».
На підставі виявленого порушення складено акт про порушення № 51522 від 19 березня 2018 року, який підписали чотири представники енергопостачальника: С.М. Солодкий , О.В. Нежинський, А.П. Суліма та Д.О. Трембіцький.
Відповідно до акту про усунення порушення від 19 березня 2018 року були вжиті заходи щодо проведення відключення ПЛ 0,22 кВ від опори згідно наряду № 1456 від 19 березня 2018 року.
У відповідності до вимог ПКЕЕН 24 квітня 2018 року відбулося засідання комісії з розгляду актів порушень правил користування електричною енергією для населення, на якому споживач був відсутній.
На засіданні комісії було вирішено провести розрахунок обсягу та вартості електроенергії, спожитої з порушенням ПКЕЕН за період з 20 вересня 2017 року по 19 березня 2018 року (дату усунення порушення) відповідно пункту 3.5 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення побутовим споживачем правил користування електричною енергією, затвердженої постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04 травня 2006 року № 562 (далі - Методика), за формулою 2.7 Методики.
Нарахована сума необлікованої електричної енергії склала 33 170,39 грн, яка станом на 01 липня 2020 року відповідачем не сплачена, що змусило позивача звернутися до суду за захистом порушеного права.
Заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2021 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» борг за необліковану електричну енергію за актом про порушення № 51522 від 19 березня 2018 року у розмірі 33 170,39 грн та судовий збір в сумі 2102 грн.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 28 травня 2024 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі відповідач просить вказане заочне рішення скасувати з підстав неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справита порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначив, що він не проживав за адресою своєї реєстрації: АДРЕСА_1 , на момент складання акту № 51522 від 19 березня 2018 року, був позбавлений можливості підписати акт і внести свої заперечення щодо зазначеної в ньому інформації.
В договорі про приєднання до електричних мереж № 8165/44153/39476 від 02 березня 2009 року та у свідоцтві про право на спадщину за законом від 16 січня 2006 року вказана адреса: АДРЕСА_1 , тоді як за цієї адресою квартири АДРЕСА_1 не існує, як і лічильника за № 01619845, а в його 3/20 частині житлового будинку встановлений лічильник за № 22600752.
Стверджує, що точки, де було начебто приєднання до лінії електропостачання, представниками позивача не зафіксовано. Із наявних в матеріалах справи фото не вбачається місця приєднання до електричної мережі та використання ним електроенергії поза засобом її обліку, а також, що електропроводка проведена саме в його частину будинку. Місце, де вважає позивач протягнуто електропровід, проходить поза його частиною будинку, а куди саме поступає електропостачання (вхід самовільної лінії) не зафіксовано на фото позивача, які долучені до позовної заяви.
Відповідачу не відомо, чи було порушення ПКЕЕН, яке вони мають відношення до нього та як працівники позивача в його відсутність встановили, що не обліковується начебто електроенергія, яка надходить на його лічильник за № 22600752.
Наголошує, що з 1995 року фактично не проживає за адресою реєстрації, так як його дружина має дачний будинок АДРЕСА_4 , а співвласник житлового будинку по АДРЕСА_1 - ОСОБА_3 побудував над його 3/20 частиною будинку, яка складається із кухні та кімнати, додаткові приміщення, а також два гаража на подвір'ї самовільно.
Крім того вказує, що суд першої інстанції розглянув заяву про перегляд заочного рішення без його участі, хоча він прибув безпосередньо до суду для прийняття участі у призначеному судовому засіданні.
У відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» в особі представника - адвоката Полєтаєва А.А. просить вказану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на те, що доводи відповідача є необґрунтованими, недоведеними і такими, що суперечать встановленим судом обставинам справи та зводяться до зловживання правами з метою уникнення відповідальності за вчинене діяння.
Згідно із частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною першою статті 7 ЦПК України встановлено, що розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
У зв'язку з наведеним та на підставі ухвали апеляційного суду про призначення справи до судового розгляду у порядку письмового провадження, перегляд справи в апеляційному порядку здійснено без повідомлення (виклику) учасників справи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також заперечень відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвалене у справі судове рішення не відповідає.
Суд першої інстанції встановив, що згідно даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» є правонаступником ПАТ «Київенерго».
Відповідач ОСОБА_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачем електричної енергії, яку постачає ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі».
19 березня 2018 року за адресою відповідача: АДРЕСА_1 , представниками енергопостачальника було виявлено порушення пунктів 9, 18, 32 ПКЕЕН, а саме: «самовільне підключення струмоприймачів до електричної мережі поза розрахунковим засобом обліку. Самовільне підключення виконано кабелем від опори ПЛ методом проколу в живлячу лінію будівлі до засобу обліку з метою безоблікового споживання. При виключеному навантаженні лічильник не враховує електроенергію, покази лічильника не змінюються, спожита електроенергія не враховується».
На підставі виявленого порушення складено акт про порушення № 51522 від 19 березня 2018 року, який підписали чотири представники енергопостачальника: С.М. Солодкий , О.В. Нежинський, А.П. Суліма та Д.О. Трембіцький.
Відповідно до акту про усунення порушення від 19 березня 2018 року представниками енергопостачальника були вжиті заходи щодо проведення відключення ПЛ 0,22 кВ від опори згідно наряду № 1456 від 19 березня 2018 року.
24 квітня 2018 року відбулося засідання комісії з розгляду актів порушень правил користування електричною енергією для населення, на якому ОСОБА_1 був відсутній.
На засіданні комісії було вирішено провести розрахунок обсягу та вартості електроенергії, спожитої з порушенням ПКЕЕН за період з 20 вересня 2017 року по 19 березня 2018 року (дату усунення порушення) відповідно пункту 3.5 Методики, за формулою 2.7.
Нарахована сума необлікованої електричної енергії склала 33 170,39 грн, яка станом на 01 липня 2020 року відповідачем не сплачена, незважаючи на попередження позивача про необхідність сплати заборгованості.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем заявлено до стягнення заборгованість за спожиту відповідачем електроенергію, яка не була облікована, обґрунтованість позовних вимог підтверджується зібраними у справі доказами, тому наявні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» боргу за необліковану електроенергію за актом про порушення № 51522 від 19 березня 2018 року у розмірі 33 170,39 грн.
Проте колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Правовідносини з приводу постачання фізичним особам електричної енергії в період існування спірних правовідносин сторін регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 (далі - ПКЕЕН), та Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженою постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04 травня 2006 року № 562 (далі - Методика).
Відповідно до частини першої статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
За змістом статей 526, 530, 610, 611, 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
У відповідності до статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» електрична енергія - енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу.
Споживачем електричної енергії є фізична особа, у тому числі фізична особа-підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання.
Відповідно до частин першої, другої статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Частиною третьою статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що споживач зобов'язаний, зокрема: сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; надавати постачальникам послуг комерційного обліку, з якими він уклав договір, доступ до своїх електроустановок для здійснення монтажу, технічного обслуговування та зняття показників з приладів обліку споживання електричної енергії; дотримуватися правил технічної експлуатації, правил безпеки під час експлуатації власних електроустановок, нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов укладених договорів.
Згідно зі частиною першою статті 77 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку, які порушили нормативно-правові акти, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, несуть відповідальність згідно із законом.
Положення Закону України «Про ринок електричної енергії» деталізовані нормами ПКЕЕН, які регулюють відносини між побутовими споживачами та енергопостачальниками.
Пунктом 2 ПКЕЕН передбачено, що під об'єктом побутового споживача розуміється житловий будинок (частина будинку), квартира або будівля, які розміщені за однією адресою та належать одній фізичній особі або декільком фізичним особам на правах власності або користування.
Самовільне підключення - це споживання електричної енергії без укладення з електропостачальником договору про користування електричною енергією або підключення з порушенням цих Правил.
У пункті 42 ПКЕЕН визначено, що побутовий споживач електричної енергії зобов'язаний, зокрема: дотримуватися вимог нормативно-технічних документів та договору; забезпечувати збереження засобів обліку і пломб на них у разі розміщення засобу обліку в квартирі або на іншому об'єкті побутового споживача; оплачувати спожиту електричну енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил; узгоджувати з енергопостачальником нові підключення та переобладнання внутрішньої електропроводки, здійснювані з метою збільшення споживання електричної потужності; забезпечувати доступ представникам енергопостачальника після пред'явлення ними службових посвідчень до квартири або іншого об'єкта для обстеження засобу обліку, електроустановок та електропроводки.
Згідно з пунктом 48 ПКЕЕН побутовий споживач несе відповідальність згідно із законодавством за порушення правил користування електричною енергією; розкрадання електричної енергії у разі самовільного підключення до електричних мереж і споживання електричної енергії без засобів обліку.
Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно з частинами першою, другою статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
В частині першій статті 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
У пункті 53 ПКЕЕНвстановлено, що у разі виявлення представником енергопостачальника порушення побутовим споживачем правил користування електричною енергією, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, складається акт, який підписується представником енергопостачальника та побутовим споживачем чи представником побутового споживача (особою, яка є співвласником об'єкта або має право користуватися цим об'єктом відповідно до договору). Один примірник акта вручається побутовому споживачу, другий залишається у енергопостачальника. Побутовий споживач має право внести до акта свої зауваження.
У разі відмови побутового споживача від підпису в акті робиться позначка про відмову. Акт вважається дійсним, якщо його підписали три представники енергопостачальника.
Акт про порушення цих Правил розглядається комісією з розгляду актів, що утворюється енергопостачальником і складається не менш як з трьох уповноважених представників енергопостачальника.
Побутовий споживач має право бути присутнім на засіданні комісії з розгляду актів.
Енергопостачальник повідомляє побутового споживача не пізніше ніж за 20 календарних днів до дня засідання комісії про його час і дату.
Акт про порушення цих Правил не розглядається у разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення побутового споживача про час і дату засідання комісії.
Акт про порушення Правил, не розглянутий у визначеному цими Правилами порядку протягом 50 календарних днів від дня його складення, вважається недійсним та підлягає скасуванню.
Рішення комісії з розгляду актів оформляється протоколом, копія якого видається побутовому споживачу. У протоколі зазначається інформація про причетність побутового споживача до порушення цих Правил.
У разі причетності побутового споживача до порушення цих Правил у протоколі зазначаються: відомості щодо обсягу та вартості необлікованої електричної енергії; розрахунок проведених нарахувань з посиланням на відповідні пункти цих Правил та затвердженої постановою НКРЕ від 04 травня 2006 року № 562 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення побутовими споживачами правил користування електричною енергією.
У разі виявлення фактів розкрадання електричної енергії електропостачальник має право відключити лише безоблікове приєднання до електричних мереж. Якщо неможливо усунути безоблікове приєднання під час оформлення акта, відключенню підлягає об'єкт споживача в цілому, про що зазначається в акті.
У разі відмови побутового споживача від сплати вартості необлікованої електричної енергії енергопостачальник звертається з позовом до суду та має право припинити постачання електричної енергії після прийняття судом рішення на користь енергопостачальника (крім випадку виявлення факту самовільного підключення).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/12901/17-ц (провадження № 14-503цс18) зроблено висновок про те, що акт про порушення є лише фіксацією такого порушення, що було виявлено під час проведення перевірки дотримання цих Правил, тому оскарження лише факту складення такого акта, який не встановлює для споживача будь-яких обов'язків і є різновидом претензії, не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту прав. Зазначений акт може бути визнаний як доказ (із наданням йому відповідної оцінки судом під час вирішення іншого спору), зокрема щодо відшкодування матеріальних збитків, при вирішенні якого суд зобов'язаний дати оцінку щодо дійсності цього акта.
Згідно із частиною третьою статті 2 ЦПК України одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статтях 12, 81 цього Кодексу.
Так, в частині третій статті 12, частині першій статті 81 ЦПК України закріплено загальне правило розподілу обов'язків з доказування, а саме кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши належні, допустимі, достовірні та достатні докази відповідно до вимог статей 77-80 ЦПК України.
У постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 вказано, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності (стаття 13 ЦПК України), який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.
Тобто, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
Таким чином, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, зобов'язана їх довести, надавши суду докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про такі обставини. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення по справі на користь протилежної сторони. Отже, доказування є юридичним обов'язком сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У справі, яка переглядається, позивач, звертаючись до суду з позовною заявою зобов'язаний був довести наявність порушених його прав та законних інтересів з боку відповідача, а суд першої інстанції, у свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для захисту прав позивача.
Колегія суддів зауважує, що предметом позовних вимог у справі є стягнення вартості необлікованої електроенергії, у зв'язку з чим визначальним питанням є саме доведеність факту порушення ПКЕЕН споживачем. Наявність або відсутність такого порушення має бути встановлена судом з урахуванням усіх обставин, пов'язаних із цим порушенням.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 16 січня 2006 року відповідач ОСОБА_1 є власником 3/20 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до зазначеного свідоцтва у фактичне користування відповідача в порядку спадкування перейшла кімната під № 2-2 площею 12,3 кв. м та кухня під № 2-1 площею 5,6 кв. м, що знаходяться на першому поверсі житлового будинку та мають окремий вихід, а також підсобне приміщення під № 5 площею 14,6 кв. м, що знаходиться у підвальному приміщенні та має окремий вихід.
02 березня 2009 року між АЕК «Київенерго» та ОСОБА_1 було укладено договір про приєднання до електричних мереж № 8165/44153/39476.
Відповідно до даних ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» за адресою: АДРЕСА_1 , споживання та облік електричної енергії відбувається за трьома окремими приладами обліку електричної енергії, відповідно за кожним із яких наявний свій окремий особовий рахунок.
Як зазначав позивач, порушення ПКЕЕН було зафіксовано працівниками енергопостачальника за особовим рахунком НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), який відкрито на ОСОБА_1 .
Сторонами не заперечується, що у приміщенні 3/20 частин житлового будинку відповідача встановлений прилад обліку електричної енергії за № 22600752, типу: СОЕ-5028В.
19 березня 2018 року працівниками ПАТ «Київенерго» складено акт про порушення № 51522, згідно із яким було виявлено порушення споживачем за адресою: АДРЕСА_1 , пункту 4 частини другої статті 77 Закону України «Про ринок електричної енергії», пунктів 9, 18, 32 ПКЕЕН, а саме: «самовільне підключення струмоприймачів до електричної мережі поза розрахунковим засобом обліку. Самовільне підключення виконано кабелем від опори ПЛ методом проколу в живлячу лінію будівлі до засобу обліку з метою безоблікового споживання. Самовільне підключення виконано відкрито. При виключеному навантаженні лічильник не враховує електроенергію, покази лічильника не змінюються, спожита електроенергія не враховується».
Колегія суддів вважає, що вказаний акт про порушення, в якому зафіксовано факт порушення на об'єкті побутового споживача, що є підставою для визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, не є належним, допустимим і достатнім доказом порушення ОСОБА_1 зазначених вище вимог Закону України «Про ринок електричної енергії» та ПКЕЕН.
Так, до правопорушень на ринку електричної енергії, зокрема відносяться крадіжка електричної енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики, споживання електричної енергії без приладів обліку (пункт 4 частини другої статті 77 Закону України «Про ринок електричної енергії»).
Згідно з пунктом 9 ПКЕЕН споживання електричної енергії без засобів обліку не допускається, крім випадків, передбачених цими Правилами. У квартирах або інших об'єктах побутового споживача, розташованих за однією адресою, встановлюється один засіб обліку незалежно від кількості господарських будівель. За наявності декількох наймачів (власників) квартири засіб обліку встановлюється для кожного з них.
Відповідно до пункту 18 ПКЕЕН якщо виникає необхідність тимчасового використання електричної енергії для виконання побутовим споживачем робіт протягом декількох годин або діб і встановлення засобу обліку недоцільно або неможливо, побутовий споживач повинен звернутися за відповідним дозволом на тимчасове безоблікове використання електричної енергії до енергопостачальника та укласти з ним відповідний договір. У договорі зазначаються величина підключеної потужності (за паспортними даними струмоприймачів), кількість днів безоблікового користування на місяць та годин на добу. Договір підписується енергопостачальником та побутовим споживачем.
Пунктом 32 ПКЕЕН визначено, що у разі необхідності використання електричної енергії без встановлення засобу обліку (для виконання тимчасових робіт) побутовий споживач оплачує спожиту електричну енергію на підставі договору про тимчасове безоблікове користування електричною енергією, який оформляється під час отримання побутовим споживачем відповідного дозволу енергопостачальника.
Частиною першою, другою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.
Згідно зі статтею 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).
За загальним правилом, встановленим у статтях 89, 264 ЦПК України обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Зі змісту акту про порушення № 51522 від 19 березня 2018 року вбачається, що споживач при користуванні електричною енергією за адресою: АДРЕСА_1 (особовий рахунок НОМЕР_1 ), допустив самовільне підключення до електричної мережі поза засобом обліку, саме таке підключення виконано кабелем від опори ПЛ методом проколу в живлячу лінію будівлі до засобу обліку з метою безоблікового споживання, внаслідок чого при виключеному навантаженні лічильник не враховує електроенергію, покази лічильника не змінюються, спожита електроенергія не враховується.
Разом з тим, у графі акту щодо відомостей про прилади обліку електричної енергії споживача зазначено, що зняти показання лічильника неможливо у зв'язку з недопуском до засобу обліку заводський номер 500454, типу: СОЕ-5028В. Крім того, працівниками енергопостачальника вказано, що у них не було можливості демонтувати самовільне приєднання до електромережі, яке знаходилося за огорожею та під напругою, а споживач вийти з будівлі та від підпису відмовився.
На схемі електропостачання споживача, яка є додатком до акта про порушення № 51522, зображено місце самовільного приєднання до електричної мережі шляхом проколу в живлячу лінію будівлі (крокодилами) ВВГ (мідь) 2 х 10 мм та житловий будинок АДРЕСА_1 в якому безпосередньо знаходиться лічильник № 500454, типу: СОЕ-5028В.
Проте відповідач в доводах апеляційної скарги стверджує, що працівники енергопостачальника склали акт № 51522 від 19 березня 2018 року у його відсутність, без безпосереднього доступу і обстеження домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яке перебуває у спільній частковій власності, в тому числі засобу обліку електроенергії, який знаходиться в тій частині житлового будинку, якою він фактично користується та в якій за доводами позивача не обліковувалась електрична енергія.
Наявність трьох особових рахунків у будинку визнається також позивачем.
Як вбачається із заперечень ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» на заяву відповідача про перегляд заочного рішення, позивач визнає, що в домоволодінні по АДРЕСА_1 наявні три особові рахунки, встановлено три прилади обліку електричної енергії. Однак, порушення ПКЕЕН було зафіксовано працівниками ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» саме за особовим рахунком НОМЕР_1 , який відкрито на ім'я ОСОБА_1 .
Перевіряючи доводи відповідача щодо того, що позивач не надав доказів порушення саме ним, а не іншими власниками особових рахунків ПКЕЕН, колегія суддів дослідила надані позивачем докази на доведення своїх позовних вимог.
Так, позивач на схемі зазначив місце самовільного приєднання до електричної мережі шляхом проколу в живлячу лінію будівлі (крокодилами) ВВГ (мідь) 2 х 10 мм, а також вказав, що це приєднання заходить саме в частину будинку відповідача.
Між тим, із доданих до акту про порушення № 51522 фото фіксації порушень ПКЕЕН не вбачається використання саме ОСОБА_1 електроенергії поза засобом її обліку, а також те, що електропровід, на якому представниками позивача було проведено заміри навантаження самовільного приєднання, проведений саме в його частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Більш того, самовільно приєднаний до опори ПЛ кабель безоблікового електропостачання на наданих позивачем фото не входить в частину будинку, яка фактично перебуває у користуванні ОСОБА_1 , та проходить вздовж всього житлового будинку, однак куди саме надходить електропостачання (вхід самовільної лінії) на фото не відображено і енергопостачальником достовірно не встановлено.
За наявності в одному житловому будинку трьох окремих споживачів електричної енергії, позивач мав би більш детально зафіксувати порушення саме відповідачем ПКЕЕН, а не іншими споживачами.
Отже, колегія суддів вважає, що акт про порушення ПКЕЕН від 19 березня 2018 року не може бути належним доказом у справі, оскільки наведена у ньому інформація щодо самовільного підключення до електричної мережі з метою безоблікового використання електроенергії в 3/20 частині будинку, що належить ОСОБА_1 , в результаті чого лічильник останнього не враховує спожиту електроенергію і покази приладу обліку не змінюються, не відповідає дійсності.
Інших доказів порушення саме ОСОБА_1 вимог пункту 4 частини другої статті 77 Закону України «Про ринок електричної енергії» та пунктів 9, 18, 32 ПКЕЕН матеріали справи не містять.
За наведених обставин суд першої інстанції безпідставно вважав, що позивач довів факт самовільного підключення до мереж постачання електроенергії частини будинку, власником і фактичним користувачем якої є відповідач, та використання останнім необлікованої електроенергії, а відповідно - й факт завдання йому заявлених збитків.
Вищевикладене свідчить, що вирішуючи даний спір в межах заявлених позовних вимог та задовольняючи позовні вимоги ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», суд першої інстанції належним чином не дослідив і не надав оцінку поданим позивачем доказам, зокрема, акту про порушення № 51522 від 19 березня 2018 року з додатками, у зв'язку з чим дійшов необґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» вартості необлікованої електричної енергії у розмірі 33 170,39 грн внаслідок самовільного підключення електропроводки до електромережі енергопостачальника, що призвело до споживання електроенергії поза приладом обліку.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
У зв'язку з цим, суд першої інстанції повинен був неухильно додержуватися вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі, втім зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що розглядаючи вказаний позов, суд першої інстанції належним чином не визначився з характером спірних правовідносин, не дослідив наявні у справі докази та не надав їм належну правову оцінку, в результаті чого ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому відповідно до положень статті 376 ЦПК України воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за необліковану електричну енергію.
За змістом підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України у постанові суду апеляційної інстанції має бути зазначено про новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення, та розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частина перша, пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).
Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України.
У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України встановлено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Отже, розподіл судових витрат, понесених стороною у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції та її переглядом, зокрема, у суді апеляційної інстанції, має здійснити той суд, який ухвалює остаточне рішення у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат.
Відповідно до положень частин першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного з позивача стягуються документально підтвердженні судові витрати, понесені відповідачем у межах даної справи, а саме 536,80 грн сплаченогосудового збору за подання заяви про перегляд заочного рішення та 3 150,00 грн - за подання апеляційної скарги, а всього 3 686,80 грн судового збору.
Щодо вимог апеляційної скарги відповідача про стягнення з позивача 12 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, то вони задоволенню не підлягають, з огляду на таке.
До апеляційної скарги ОСОБА_1 долучено копії: договору про надання юридичних послуг № М-1925 від 12 жовтня 2023 року, укладеного між ним та ФОП ОСОБА_4 ; акту від 19 жовтня 2023 року про надання юридичних послуг (проект супровідного листа з уточненнями по справі, проект заяви до виконавця) на суму 12 000,00 грн; квитанцій про оплату вказаних юридичних послуг від 12 та 18 жовтня 2023 року.
Відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.
Поняття «надання професійної правничої допомоги» не тотожне поняттю «представництво особи в суді». Надання професійної правничої допомоги здійснюють лише адвокати, натомість представництво особи у суді може бути здійснене за вибором особи адвокатом або іншим суб'єктом (абзац другий підпункту 2.2.1 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини висновку Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо скасування адвокатської монополії) вимогам статей 157 і 158 Конституції України від 31 жовтня 2019 року № 4-в/2019).
Таким чином, витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 ЦПК України.
Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).
З огляду на положення частини третьої статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Керуючись статтями 367 - 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за необліковану електричну енергію відмовити.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» на користь ОСОБА_1 3 686,80 грн сплаченого судового збору.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Судді: С.А. Голуб
Т. А. Слюсар
Д.О. Таргоній