справа № 755/12454/23
провадження № 22-ц/824/787/2025
28 квітня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.
суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 21 лютого 2024 року в складі судді Катющенко В. П.,
встановив:
23.08.2023 Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_2 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву №б/н від 14.02.2012 року.
Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Відповідно до виявленого бажання, відповідачу було відкрито кредитний рахунок, що підтверджується випискою по рахунку, та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.
Для користування кредитним картковим рахунок відповідач отримав кредитну картку, номери та строк дії отриманих кредитних карток зазначено у довідці про отримані картки.
У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 51 500 грн, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 2.1.1.2.3 договору, на підставі яких відповідач при укладенні договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.
Банк свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором та підтверджується випискою по рахунку.
У зв'язку з ухиленням відповідача від виконання своїх зобов'язань та непогашенням заборгованості, останній станом на 17.07.2023 має заборгованість в розмірі 60 324,58 грн, яка складається з наступного: 49 348,11 грн - заборгованість за кредитом; 10 976,47 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Посилаючись на вказані обставини позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 14.02.2012 в розмірі 60 324,58 грн станом на 17.07.2023 та відшкодувати витрати по сплаті судового збору в сумі 2 684 грн.
15.02.2024 АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з клопотанням про долучення письмових доказів до матеріалів справи: Анкети-заяви клієнта фізичної особи - про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 05.03.2021; заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 05.03.2021, що містить розмір відсоткової ставки 40,8% річних та підписана клієнтом; копію довіреності представника; докази направлення копій письмових доказів на адреси сторін.
Позивач посилався на вказані документи як на докази обставин погодження відповідачем умов щодо розміру нарахування відсоткової ставки. Підписання вказаних документів відповідачем відбулось у системі самообслуговування Приват24 за допомогою ОТР пароля, про що зазначено в полі підпис клієнта із позначкою дати та часу. Використання ОТР пароля в якості простого електронного підпису погоджено із відповідачем у Анкеті-опитувальнику від 05.03.2021, яка підписана відповідачем власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 №151 «Про затвердження Положення про застосовування цифрового власноручного підпису в банківській системі України».
Вказане клопотання надійшло до Дніпровського районного суду м. Києва 20 лютого 2024 року.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 21 лютого 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що на підтвердження позовних вимог в частині укладання з відповідачем договору про надання банківських послуг та його умов позивачем долучено документи, викладені іноземною (російською) мовою, а саме: «Анкета-заявление о присоединении к Условиям и Правилам предоставления банковских услуг в ПриватБанке, Извлечение из Условий и Правил предоставления банковских услуг, Об утверждении Условий и правил предоставления банковских услуг для ПриватБанка и всех дочерних банков», без здійснення відповідного перекладу, що було підставою для залишення позовної заяви без руху. Суд позбавлений можливості дослідити зміст вказаних документів під час судового розгляду, оскільки мовою судочинства є українська.
Долучена позивачем виписка по рахунку, відкритому на ім'я відповідача, не може бути підставою для стягнення з відповідача грошових коштів, оскільки з останньої випливає, що старт карткового рахунку відбувся 19.03.2021, однак відомості щодо встановлення кредитних лімітів, як це зазначено у довідці банку про зміну умов кредитування - відсутні. Відсутні відомості і щодо зарахування таких коштів на рахунок відповідача, при цьому банк здійснював списання грошових коштів з рахунку в рахунок сплати відсотків та комісій, що впивало на загальний баланс по картці, та відповідно неможливість встановлення судом дійсного розміру отриманих відповідачем коштів, за наявності таких домовленостей між позивачем та відповідачем, які суд не може встановити у зв'язку із подання позивачем документів в обґрунтування позовних вимог в цій частині документів, що викладені іноземною мовою.
Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» не містять підпису клієнта - позичальника, і ніяких інших належних доказів на підтвердження того, що позичальник ознайомлений і погодився саме з такими умовами договору кредиту, позивач не надав. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Крім того, ні Анкета-опитувальник клієнта-фізичної особи, ні Інформація про кредитодавця, основних умов кредитування та ін., не може бути прийнятий судом, оскільки за умовами останнього така інформація зберігає чинність та є актуальною у період з 05.03.2021, а тому не може вважатися як погоджені умови кредитування у 2012 році.
Позивачем не доведено належними та допустимими доказами укладання між позивачем та відповідачем договору про надання банківських послуг та відповідно його умов.
15.03.2024 АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 лютого 2024 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неповне дослідження письмових доказів та дійсних обставин справи, що мають значення для справи.
Зазначає, що відповідач звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 14.02.2012 року. Активація картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору. Дії з користування кредитними коштами та погашення заборгованості свідчать про визнання заборгованості по кредиту та згоду з умовами кредитування. Надана виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами по справі. Відповідач самоусунувся від розгляду даної справи, заперечення на позовну заяву та доказів на їх підтвердження не надав, надані позивачем докази не спростував. Фактично суд першої інстанції виступив «адвокатом» відповідача, а оскаржене рішення ухвалив, нехтуючи засадами змагальності сторін, засадами доказовості позицій обох сторін судового спору.
Звертає увагу, що на момент укладення кредитного договору у 2012 році позивач не відносився ні до органів державної влади, ні до органів місцевого самоврядування, будь-які заборони щодо укладення договору російською мовою були відсутні.
На даний час не існує жодного законодавчого акту, який би зобов'язував учасників справи подавати до суду документи, які були складені російською мовою, перекладеними на українську.
Надання позивачем документів, які були складені у 2012 році російською мовою, не порушує жодну норму процесуального права, а тому не може бути підставою для визнання даних доказів неналежними.
Правом на надання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень частини 1 статті 369 ЦПК України в редакції, що діяла на час відкриття апеляційного провадження, апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що відповідач звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 14.02.2012 року.
У анкеті-заяві від 14 лютого 2012 року зазначено, що відповідач погоджується з тим, що ця анкета-заява разом із пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Зобов'язався виконувати вимоги умов та Правил надання банківських послуг а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті www.privatbank.com.ua.
Також відповідачем 05 березня 2021 року були підписані анкети-заяви клієнта-фізичної особи при приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг з метою ідентифікації та верифікації та вивчення клієнта Банку, в яких міститься загальна інформація про позичальника ОСОБА_1 , його відповіді на поставлені Банком запитання, а також угода про використання простого електронного підпису.
Також 05.03.2021 відповідачем була підписана заява про приєднання до Умов та Правил надання послуг, яка мстить погоджену між сторонами процентну ставку по кредиту - 40,8% річних (а.с. 188-197).
У довідці АТ КБ «ПриватБанк» міститься інформація про отримані відповідачем за вказаним договором кредитних карток «Універсальна» та «Універсальна GOLD» у кількості 4 штук (а.с.14).
У довідці про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , міститься інформація про зміну кредитного ліміту, як в сторону зменшення так і в сторону збільшення (а.с.13).
В матеріалах справи наявна копія Паспорту споживчого кредиту підписана відповідачем 05 березня 2021 року, із застереженням про чинність та актуальність інформації до 05 березня 2041 року (а.с. 107-111).
Представником позивача до матеріалів справи також було додано Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с.112).
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача станом на 17.07.2023 становить 60 324,58 грн, з яких: 49 348,11 грн - заборгованість за кредитом; 10 976,47 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Із виписки по рахунку відповідача за договором №б/н за період 13.11.2013 -20.07.2023 становить 60 324,58 грн.
До кредитного договору банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг (а.с. 22-45).
Також представником позивача до позовної заяви долучено копію паспорту відповідача (а.с.47).
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За змістом ст. 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З наведених обставин вбачається, що анкета-заява від 14 лютого 2012 року, яка підписана позичальником ОСОБА_3 , містить анкетні дані останнього, його контактну інформацію. Зі змісту вказаної заяви вбачається, що відповідач погодився з тим, що дана заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, складають між ним та банком договір банківського обслуговування.
Із довідки наданої позивачем вбачається, що відповідач на підставі підписаного кредитного договору №б/н отримав кредитні картки «Універсальна» та «Універсальна GOLD» у кількості 4 штук.
У довідці про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на відповідача, міститься інформація про зміну кредитного ліміту, як в сторону зменшення так і в сторону збільшення, зокрема, 13 листопада 2013 року відбувся старт карткового рахунку, 18.11.2013 встановлено кредитний ліміт в розмірі 2 000,00 грн, 27.11.2017 відбулося зменшення кредитного ліміту до 10 грн, 02.03.2018 - до 0 грн, 21.03.2018 - збільшення до 10 000 грн, 17.02.2000 - до 50 000 грн, 05.03.2021 -до 51 500 грн, 26.12.2022 - зменшення кредитного ліміту до 0 грн (а.с.13).
На підтвердження того, що відповідач отримував та користувався кредитними коштами позивачем було надано виписку про рух коштів відповідача за договором № б/н, з якої вбачається, що відповідач користувався коштами наданими позивачем. Станом на 06.01.2022 залишок коштів на рахунку становив 19,28 грн.
З огляду на відсутність заборгованості станом на момент підписання заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 05.03.2021 заборгованості по кредиту, а також враховуючи погодження з цієї дати розміру процентів за користування кредитними коштами, наявні правові підстави для стягнення заборгованості, яка відповідно до виписки порахунку станом на 01.01.2023 становила 60 324,58 грн.
Доказів щодо відсутності заборгованості чи її наявність у іншому розмірів відповідач суду не надав.
Суд першої інстанції вказаного не врахував, тому дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк».
При цьому апеляційний суд вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо неналежності «Анкети-заявления о присоединении к Условиям и Правилам предоставления банковских услуг в ПриватБанке, Извлечения из Условий и Правил предоставления банковских услуг, Об утверждении Условий и правил предоставления банковских услуг для ПриватБанка и всех дочерних банков» як доказів по справі.
Згідно зі ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.
Крім того, як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.1999 року у справі №10-рп/99, українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації того), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п'ята ст. 10 Конституції України)
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Суди ухвалюють рішення та оприлюднюють їх державною мовою у порядку, встановленому законом. Текст судового рішення складається з урахуванням стандартів державної мови.
Відповідно до ч.6 ст. 13 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).
До письмових доказів, викладених іноземною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою в порядку статті 79 Закону України «Про нотаріат». Така правова позиція неодноразово викладена у постановах Верховного Суду.
Однак незважаючи на викладене, даючи оцінку встановленим обставинам, дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилався позивач, як на підставу вимог, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, з врахуванням засад розумності і справедливості, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність вимог позивача, оскільки матеріали справи містять достатньо належних доказів існування між сторонами кредитних правовідносин та наявності у відповідача заборгованості у вказаному позивачем розмірі.
Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, позовна заява АТ КБ «ПриватБанк» викладена українською мовою, тобто, відповідає вимогам ЦПК України та Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» від 25 квітня 2019 року.
При цьому, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що на момент підписання анкети-заяви (14 лютого 2012 року) позивач АТ КБ «ПриватБанк» не відносився до державних органів та не мав заборони на укладення договору російською мовою.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ч.ч. 1, 2 ст. 376 ЦПК України).
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 60 324,58 грн.
В порядку визначеному ч. 1 ст. 382, ч.13 ст. 141 ЦПК України, у випадку скасування або зміни судового рішення суд апеляційної інстанції здійснюється розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду з позовом позивачем була сплачена сума судового збору в розмірі 2 684 грн, при зверненні з апеляційною скаргою - в розмірі 4 026 грн, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору за подачу позову та апеляційної скарги в розмірі 6 710 грн.
Керуючись ст. 367, 368, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 21 лютого 2024 року скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором в розмірі 60 324,58 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570)судові витрати по сплаті судового збору в сумі 6 710 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. І. Ящук