03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 369/3571/24 Головуючий у суді першої інстанції - Пінкевич Н.С.
Номер провадження № 22-ц/824/6655/2025 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.
23 квітня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Яворського М.А.,
суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,
за участю секретаря - Русан А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», поданою представником Шиліним Володимиром Анатолійовичем, на рішення Києво-Святошинський районного суду Київської області від 13 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення страхового відшкодування,-
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ПрАТ «СК «ВУСО» про стягнення страхового відшкодування, у якому просила суд, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог стягнути з відповідача на її користь: суму недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 205 186, 85 грн; судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 2 896,97 грн; витрати на правову допомогу в розмірі 22 000,00 грн та 7 572, 80 грн - витрат по оплаті за судову експертизу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04 травня 2023 року між ПрАТ «СК «ВУСО» та ОСОБА_1 було укладено договір добровільного наземного транспорту №20561039, застрахований транспортний засіб «Nissan», д.н.з. НОМЕР_1 .
08 жовтня 2023 року відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Jaguar», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «Nissan», д.н.з. НОМЕР_1 , під її керуванням. Внаслідок вищевказаної ДТП, транспортний засіб «Nissan», д.н.з. НОМЕР_1 , отримав значні механічні пошкодження.
На виконання вимог вказаного Договору, нею було подано страховику заяву про настання страхової події та заяву на виплату страхового відшкодування, а також було надано пошкоджений автомобіль на огляд представнику страховика, у зв'язку з чим вона вважає, що нею виконано всі обов'язки покладені Договором добровільного страхування наземного транспорту № 20561039.
Вказує, 05 січня 2024 року ПрАТ «СК «ВУСО» було здійснено виплату страхового відшкодування на її користь у розмірі 276 393,43 грн. Розмір страхового відшкодування ПрАТ визначила на підставі Звіту №181-10/В23, складеного 18 жовтня 2023 року ФОП ОСОБА_3 , згідно якого ринкова вартість автомобіля «Nissan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на 08 жовтня 2023 року становить 696 401,84 грн.
Не погоджуючись із виплаченою ПрАТ «СК «ВУСО» сумою страхового відшкодування, на її замовлення ФОП ОСОБА_4 було складено Звіт № 2601 від 26 січня 2024 року, відповідно до якого ринкова вартість транспортного засобу «Nissan», д.н.з. НОМЕР_1 , на момент ДТП становить 914 075,13 грн, а вартість в пошкодженому стані, на момент ДТП становить 297 984,82 грн.
З врахуванням проведеного ФОП ОСОБА_4 дослідження на її замовлення вона не погодилася із розміром страхового відшкодування та вважає його не обґрунтовано заниженим, а своє право порушеним, тому була вимушена звернутися до суду для врегулювання спірного питання у судовому порядку та просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Рішенням Києво-Святошинський районного суду Київської області від 13 листопада 2024 року позов ОСОБА_1 - задоволено. Стягнуто з ПрАТ «СК» «ВУСО Україна» на користь ОСОБА_1 відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, в розмірі 205 186,85 грн, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 896,97 грн, витрати на правову допомогу в розмірі 22 000 грн та витрати за проведення судової авто-товарознавчої експертизи у розмірі 7 572,80 грн.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ПрАТ «СК» «ВУСО Україна» - Шилін В.А. подав апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
Доводи своєї апеляційної скарги обґрунтовує тим, що внаслідок ДТП «Nissan», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить позивачу згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 отримав механічні пошкодження. Апелянтом було визнано подію страховим випадком.
Наголошує, у випадку, коли вартість відновлювального ремонту, що розрахована відповідно до умов Договору, перевищує 75% дійсної вартості транспортного засобу на момент настання страхового випадку встановлюється «повна загибель ТЗ».
З урахуванням умов Договору було визначено розмір заподіяного збитку позивачу наступним чином: 690 324, 48 грн - ринкова вартість автомобіля «Nissan», д.н.з. НОМЕР_1 станом на момент настання ДТП; 360 000, 00 грн - ринкова вартість даного автомобіля після ДТП; 50 000, 00 грн - франшиза; 3 931, 05 грн - несплачена частина платежу за Договором. Так, розмір страхового відшкодування становить 276 393,43 грн.
На виконання вимог закону апелянт здійснив огляд ушкодженого автомобіля, оцінив шкоду, та згідно із страховим актом №2323371-1 від 05 січня 2024 року, договору №20561039 від 04 травня 2023 року та на підставі заяви позивача від 17 жовтня 2023 року, здійснив виплату страхового відшкодування у визначеному розмірі.
Вказує, апелянт не погоджується із сумою стягнутого судового збору судом першої інстанції, оскільки таке стягнення було здійснено без врахування заяви позивача про зменшення позовних вимог. Також не погоджується із стягненням судових витрат на правничу допомогу в розмірі 22 000 грн, оскільки вважає, що така сума не відповідає критеріям розумності та справедливості.
На думку сторони відповідача, судом першої інстанції помилково здійснено посилання на Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки у даній справі спір виник щодо вартості автомобіля «Nissan», д.н.з. НОМЕР_1 на дату ДТП від чого залежить правильність визначення розміру страхового відшкодування за договором добровільного страхування.
Разом з тим, судом не надано належної оцінки заяви представника апелянта від 30 жовтня 2024 року щодо неналежності доказу Висновку експерта №7657/24-54 від 12 вересня 2024 року.
Вказує, під час проведення судової експертизи експертом зазначено використання Бюлетеня №121 (за жовтень 2021 року), який не діяв на момент оцінки, тому експертом мав бути використаний Бюлетень № 131, який був діючим на дату оцінки - 08 жовтня 2023 року.
Проте, досліджуваний транспортний засіб відсутній у обох вищевказаних Бюлетенях, тому судовий експерт мав використовувати дані обмеженого ринку.
Так, вважає, експертом не дотримано вимог законодавства, а на час виконання оцінки у Висновку №7657/24-54 від 12 вересня 2024 року мала б бути визначена середня ціна пропозиції ринкового продажу автомобілів Nissan Leaf, 2021 року випуску в розмірі 779 710, 49 грн. А також застосовано неналежний коефіцієнт пробігу авто, що вплинуло на визначення ринкової вартості до ДТП.
Тому, на думку сторони відповідача належним та достовірним є Висновок експерта №423.23 від 25 грудня 2023 року.
Представник апелянта у апеляційній скарзі також вказав про можливі витрати відповідача за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, що орієнтовно складають 4 000, 00 грн та заявив клопотання про проведення повторної транспортно-товарознавчої експертизи «Nissan», д.н.з. НОМЕР_1 в частині визначення вартості на дату ДТП.
18 лютого 2025 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , відповідно до якого просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заперечуючи проти доводів, викладених у апеляційній скарзі вказує, що Висновок експерта №7657/24-54 від 12 вересня 2024 року є повним, об'єктивним та обґрунтованим. При проведенні експертизи експертом використані законодавчі та нормативно-правові акти, методики, науково-технічна та довідкова література. Експерт був також повідомлений про кримінальну відповідальність.
Щодо клопотання проведення повторної транспортно-товарознавчої експертизи «Nissan», д.н.з. НОМЕР_1 вказує, що в суді першої інстанції відповідач не скористався своїм правом з таким клопотанням, а тому, вважає, що заявлення такого клопотання в суді апеляційної інстанції є безпідставним та необґрунтованим.
Звертає увагу суду, що Висновок експерта № 423.23 є неналежним доказом вартості пошкодженого транспортного засобу, адже визначення оцінювачем експертом Картавовим Ю.О. вартості автомобіля «Nissan», д.н.з. НОМЕР_1 , в пошкодженому стані після ДТП на підставі аукціону ТОВ «Аудатекс Україна», а не згідно формули, що встановлена Методикою, є порушенням такої Методики та не може бути належним доказом вартості автомобіля після ДТП.
В апеляційній скарзі апелянт не погоджується із розміром витрат на правничу допомогу, які були понесені позивачем, проте жодних доводів того, чому правнича допомога має бути зменшена - не наводить.
При судовому розгляді справи представник позивачки у справі ОСОБА_1 , адвокат Голосна А.В. заперечила щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просила залишити її без задоволення, оскільки вважає, що доводи, на які посилається апелянт не спростовують обставин, які були встановлені судом при розгляді справи та висновків, викладених у рішенні суду. Вважає рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального права та з дотримання норм процесуального законодавства, просив залишити його без змін.
Відповідач у справі ПрАТ «СК «ВУСО», його представник Шилін В.А., будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи( а.с. 151, 153, 154 т.2) до суду апеляційної інстанції не з'явилися та заяв про відкладення розгляду справи з причин, які б могли бути визнанні поважними не подали.
У відповідності до вимог ст. 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу за відсутності представника відповідача у справі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача Голосної А.В., дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції встановив, що 04 травня 2023 року між ПрАТ «СК «ВУСО» та ОСОБА_1 укладено договір добровільного наземного транспорту №20561039, застрахований транспортний засіб «Nissan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , згідно з яким вигодонабувачем за Договором є ОСОБА_1
08 жовтня 2023 року сталася страхова подія, а саме відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Jaguar», реєстраційний № НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «Nissan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 .. Внаслідок вищевказаної ДТП, транспортний засіб «Nissan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , отримав значні механічні пошкодження.
Страхувальником було подано страховику заяву про настання події та на виплату страхового відшкодування, а також було надано пошкоджений автомобіль на огляд представнику страховика.
05 січня 2024 року ПрАТ «СК «ВУСО» було здійснено виплату страхового відшкодування на користь позивача у розмірі 276 393,43 грн.
Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи уточненні позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідно до висновку №7657/24-54 від 12 вересня 2024 року за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи на підставі ухвали суду першої інстанції у даній цивільній справі, ринкова вартість автомобіля до настання ДТП, станом на 08 жовтня 2023 року становить 883 920,18 грн, а ринкова вартість автомобіля у пошкодженому стані після ДТП становить 352 339,90 грн. Згідно з умовами договору страхування передбачено франшизу у розмірі 50 000,00 грн, тому суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог, оскільки з боку страховика залишаються невідшкодованими збитки страхувальника в розмірі 205186,85 грн (883 920,18 грн - 352 339,92 грн - 50 000,00 грн - 276 393,43 грн = 205 186,85 грн, де 883 920,18 грн - ринкова вартість автомобіля до настання ДТП, станом на 08 жовтня 2023 року; 352 339, 90 грн - ринкова вартість автомобіля у пошкодженому стані після ДТП; 50 000,00 грн - франшиза за договором; 276 393,43 грн - виплачена сума страхового відшкодування).
Посилаючись у рішенні суду на висновок експерта №7657/24-54 від 12 вересня 2024 року, за яким ринкова вартість автомобіля до настання ДТП, станом на 08 жовтня 2023 року становить 883 920,18 грн, а ринкова вартість автомобіля у пошкодженому стані після ДТП становить 352 339,90 грн, як доказ у справі суд першої інстанції мотивував своє рішенням тим, що даний висновок судового експерта є належним, допустимим та достатнім доказом на підтвердження дійсної вартості транспортного засобу «Nissan», реєстраційний номер НОМЕР_1 на момент ДТП та після ДТП, є письмовим доказом, стосується предмету доказування та підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами у справі відповідно до положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України.
Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції також поклав на відповідача понесені позивачкою судові витрати, пов'язані з оплатою судового збору пропорційно задоволених вимог, у сумі 2 896,97 грн, а також понесені витрати на проведення транспортно-товарознавчої експертизи в розмірі 7 572,80 грн.
Судом встановлено, що вищенаведені витрати знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку з частковим невиконанням своїх зобов'язань ПрАТ «СК «ВУСО Україна», позивачем були понесені витрати за проведення транспортно-товарознавчої експертизи, а тому такі витрати мають бути відшкодовані відповідачем ПрАТ «СК «ВУСО Україна» на користь позивача.
Обґрунтованим та правомірним суд визнав і вимоги позивача в частині стягнення із відповідача понесених ОСОБА_1 витрати по оплаті правничої допомоги. При цьому, суд послався на те, що з матеріалів справи, 09 жовтня 2023 року між адвокатським бюро «Лідії Поліщук» та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги.
Представником позивача на підтвердження наданих витрат на правову допомогу було надано також додаткову угоду №1 від 09 жовтня 2023 року до договору про надання правової допомоги, акт виконаних робіт №11.02 від 19 лютого 2024 року та квитанцією про оплату правничої допомоги від 19 лютого 2024 року.
Апеляційний суд в цілому погоджується із висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в частині вирішення спору по суті відповідає з огляду на наступне.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» ( в редакції Закону який діяв на час укладення договору страхування - 04 травня 2023 року) страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно із частиною другою статті 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, яка передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Відповідно до частини першої статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов'язків (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023 року в справі № 465/5980/17 (провадження № 61-1178св20)).
Згідно із частинами першою, третьою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18)).
Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства (частина перша статті 6 Закону України «Про страхування», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (частина шістнадцята статті 9 Закону України «Про страхування», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (стаття 16 Закону України «Про страхування»).
Статтею 17 Закону України «Про страхування» визначено: «Правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування. Правила страхування повинні містити: предмет договору страхування; порядок визначення розмірів страхових сум та (або) розмірів страхових виплат; страхові ризики; виключення із страхових випадків і обмеження страхування; строк та місце дії договору страхування; порядок укладення договору страхування; права та обов'язки сторін; дії страхувальника у разі настання страхового випадку; перелік документів, що підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків; порядок і умови здійснення страхових виплат; строк прийняття рішення про здійснення або відмову в здійсненні страхових виплат; причини відмови у страховій виплаті або виплаті страхового відшкодування; умови припинення договору страхування; порядок вирішення спорів; страхові тарифи за договорами страхування іншими, ніж договори страхування життя; страхові тарифи та методику їх розрахунку за договорами страхування життя; особливі умови.
Відповідно до частини третьої та четвертої статті 18 Закону України «Про страхування» факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування. Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування».
Згідно з пунктами 1-3 частини першої статті 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний: ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування; протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику; при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом; відшкодувати витрати, понесені страхувальником при настанні страхового випадку щодо запобігання або зменшення збитків, якщо це передбачено умовами договору; за заявою страхувальника у разі здійснення ним заходів, що зменшили страховий ризик, або збільшення вартості майна переукласти з ним договір страхування; не розголошувати відомостей про страхувальника та його майнове становище, крім випадків, встановлених законом; надавати відповідним підрозділам Національної поліції інформацію про укладення договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю. Умовами договору страхування можуть бути передбачені також інші обов'язки страховика.
Положеннями статті 21 Закону України «Про страхування» визначені обов'язки страхувальника, а саме страхувальник зобов'язаний: своєчасно вносити страхові платежі; при укладанні договору страхування надати інформацію страховикові про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику; при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші чинні договори страхування щодо цього предмета договору; вживати заходів щодо запобігання та зменшення збитків, завданих внаслідок настання страхового випадку; повідомити страховика про настання страхового випадку в строк, передбачений умовами страхування. Умовами договору страхування можуть бути передбачені також інші обов'язки страхувальника.
Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводяться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту, що складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, визначеній страховиком.
Договір страхування укладається в письмовій формі. Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката). У разі недодержання письмової форми договору страхування такий договір є нікчемним (стаття 981 ЦК України).
Відповідно до статті 982 ЦК України істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.
Суд першої інстанції встановив, що 04 травня 2023 року між сторонами у справі був укладений договір добровільного страхування №20561039 предметом якого був транспортний засіб марки «Nissan», д.н.з. НОМЕР_1 .
Умовами укладеного між сторонами договору визначено, що страховик зобов'язується відшкодувати страхувальнику або вигодонабувачу, прямі збитки, що сталися внаслідок ризиків, позначених у Договорі як прийняті під страховий захист (п.7.1 Договору а.с. 25 т.1).
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом , 08 жовтня 2023 року сталася страхова подія, а саме відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Jaguar», реєстраційний № НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «Nissan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 .. Внаслідок вищевказаної ДТП, транспортний засіб «Nissan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , отримав значні механічні пошкодження.
ОСОБА_1 як страхувальником було подано страховику заяву про настання події та на виплату страхового відшкодування, а також було надано пошкоджений автомобіль на огляд представнику страховика.
Також судом першої інстанції встановлено, що 05 січня 2024 року ПрАТ «СК «ВУСО» було здійснено виплату страхового відшкодування на користь позивача у розмірі 276 393,43 грн.
Вказані обставини сторонами визнані та не оспорюються.
Так із матеріалів справи вбачається, що між сторонами вищевказаного договору добровільного страхування виник спір щодо визначення розміру страхового відшкодування тобто визначення ринкової вартості застрахованого транспортного засобу автомобіля «Nissan LEAF»», реєстраційний номер НОМЕР_1 на час настання страхової події та на дату сплати страхового відшкодування.
Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що відповідач у справі ПрАТ «СК «ВУСО», здійснюючи страхову виплату у розмірі 276393,43 грн, посилалася на Звіт №181-10/В23, складений 18 жовтня 2023 року ФОП ОСОБА_3 , згідно якого ринкова вартість автомобіля «Nissan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на 08 жовтня 2023 року становить 696 401,84 грн.
Із матеріалів справи також вбачається, що за заявою ОСОБА_1 . СПД ОСОБА_4 05 листопада 2023 року було проведено дослідження з визначення ринкової вартості автомобіля «Nissan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на 08 жовтня 2023 року та складено висновок, що ринкова вартість вище вказаного авто складає 914075,13 грн (а.с. 114 т.1).
Після звернення позивачки до відповідача у справі з претензією щодо не відповідності визначеного розміру страхового відшкодування, ПрАТ «СК «ВУСО» звернулася 22 грудня 2023 року до судового експерта Картавого Ю.О. із заявою щодо проведення автотоварознавчої експертизи автомобіля Nissan LEAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 та визначення його ринкової вартості до, а також після ДТП, що мала місце 08 жовтня 2023 року.
За наслідками проведеної експертизи судовим експертом Картавим Ю.О. 25 грудня 2023 року було складено висновок експерта №423.23 відповідно до якого визначено ринкову вартість автомобіля «Nissan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , а саме, станом на 08 жовтня 2023 року становить 690 324,48 грн, а вартість цього ж автомобіля після ДТП становить 360 000, 00 грн (а.с. 62 т.1).
Суд з урахуванням наданих сторонами справи звітів: Звіту №181-10/В23, складений 18 жовтня 2023 року ФОП ОСОБА_3 , Звіту про визначення вартості матеріального збитку складеного 05 листопада 2023 року СПД Кохан О.А., а також вищевказаної експертизи проведеної судовим експертом Картавим Ю.О. від 25 грудня 2023 року та з урахуванням різності висновків в частині визначення ринкової вартості вище вказаного автомобіля «Nissan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на 08 жовтня 2023 року ухвалою від 21 травня 2024 року призначив у вказаній справі судову автотоварознавчу експертизу проведення якої доручив КНДІСЕ (а.с. 211,212 т.1).
За результатами проведеної експертизи на підставі ухвали суду головним судовим експертом відділу транспортно-товарознавчих досліджень КНДІСЕ Єрмоленко О.О. було складено висновок експерта №7657\24-54 від 12 вересня 2024 року та визначено, що ринкова вартість вищевказаного автомобіля «Nissan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на 08 жовтня 2023 року становить 883 920,18 грн, а вартість цього ж автомобіля після ДТП становить 352 339,90 грн (а.с. 217-234 т.1).
Суд першої інстанції, вирішуючи вказаний спір взяв за основу ринкову вартість визначену саме експертом КНДІСЕ як належний та допустимий доказ, оскільки вказана експертиза проведена у відповідності до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну діяльність в Україні» від 12 липня 2001 року; Національного стандарту №1 «загальні засади оцінки майна і майнових прав» затверджених постановою КМУ від 10 вересня 2003 року; «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» (затверджена наказом Міністра юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року, за № 142/5/2092), у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.05.2022, за № 2060/5/496; Звіту про науково-дослідну роботу «Дослідження змін ринкових умов та їх впливу на методичний підхід при автотоварознавчій оцінці транспортних засобів» (заключний), КНДІСЕ, Київ 2003 з використанням Програмного комплексу AUDATEX(ТОВ «Аудатех Україна»), комп'ютерні програми для складання кошторису відновлювального ремонту КТЗ іноземного виробництва «Audatex М 21», Бюлетенів автотоварознавця, випуски № 121, жовтень 2021 року, № 131, жовтень 2023р., Інформацію мережі Інтернет, зокрема сайти: https://exist.ua/uk/; https://bank.gov.ua/.
Доводи апелянта проте, що вказана експертиза є неповною колегія суддів відхиляє, оскільки із тексту вказаної експертизи вбачається, що експертом використовувався як Бюлетень автотоварознавця, випуску № 121 за жовтень 2021 року, так і бюлетень автотоварознавця № 131 за жовтень 2023 року.
Тому колегія суддів повністю погоджується із висновком суду щодо визначення розміру страхового відшкодування, із визначенням розміру витрат, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача в частині оплати вартості проведення транспортно-товарознавчої експертизи в розмірі 7 572,80 грн та витрат на оплату вартості правничої допомоги. Вказані витрати документально підтвердженні.
Разом із тим, визначаючи розмір компенсації витрат позивачці по оплаті судового збору суд допустився помилки та визначив вказаний розмір на рівні заявлених первісних вимог де розмір страхового відшкодування складав 289 696,88 грн, і тому позивачка просила стягнути судовий збір у розмірі 2 896, 97 грн, однак суд не врахував, що позивачкою було уточнено позовну вимогу із врахуванням проведеної експертизи і такий розмір був зменшений до суми 205 186,85 грн, який судом і був задоволений, тому і розмір компенсації витрат згідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України повинен був становити 2 051,87 грн, тому рішення в цій частині підлягає зміні.
В іншій частині рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального права та процесуального законодавства тому повинно бути залишено без змін.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Частиною 2 статті 376 ЦПК України визначено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки суд апеляційної інстанції в частині вирішення спору по суті не змінює рішення суду першої інстанції, тому і підстав для зміни розміру судових витрат не вбачається.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», подану представником Шиліним Володимиром Анатолійовичем, задовольнити частково.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 листопада 2024 року в частині стягнення із Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО Україна» на користь ОСОБА_1 судових витрат по сплаті судового збору змінити, зменшивши його розмір із 2896,97 грн до 2051,87 грн.
В іншій частині рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 25 квітня 2025 року.
Головуючий суддя : М.А.Яворський
Судді : Т.Ц.Кашперська
В.О.Фінагеєв