справа №939/1597/24 Головуючий у І інстанції - Стасенко Г.В.
апеляційне провадження №22-ц/824/7176/2025 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
22 квітня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
за участю секретаря Миголь А.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бородянського районного суду Київської області від 25 грудня 2024 року
у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: виконавчий комітет Бородянської селищної ради Бучанського району Київської області, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про визнання фізичної особи недієздатною і призначення опікуна, та за поданням виконавчого комітету Бородянської селищної ради Бучанського району Київської області про призначення опікуна
установив:
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Бородянського районного суду Київської області із заявою про визнання фізичної особи недієздатною і призначення опікуна, та за поданням виконавчого комітету Бородянської селищної ради Бучанського району Київської області про призначення опікуна, заінтересовані особи: виконавчий комітет Бородянської селищної ради Бучанського району Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Свої вимоги мотивував тим, що син його дружини ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має першу групу інвалідності з дитинства, перебуває на обліку у лікаря невролога та лікаря психіатра у зв'язку з психічним захворюванням і відповідно до висновків лікарів потребує постійного стороннього нагляду і опіки, оскільки внаслідок хвороби не може розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Також, у нього відсутні навики мовлення, він не може самостійно пересуватись і не здатен вирішувати прості побутові питання.
Його дружина ОСОБА_2 , за станом здоров'я, не може здійснювати постійний догляд за своїм сином, так як після оперативного втручання відповідно до висновку лікаря офтальмолога не може піднімати тяжкі речі і їй протипоказані фізичні навантаження; батько ОСОБА_3 помер.
Просив суд, визнати ОСОБА_3 недієздатним і призначити його (заявника) опікуном ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Крім того, Виконавчий комітет Бородянської селищної ради Бучанського району Київської області звернувся з поданням про призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_3 .
Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 25 грудня 2024 року зазначену вище заяву задоволено частково.
Визнано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шибене Бородянського району Київської області, недієздатним і встановлено над ним опіку.
В іншій частині заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Подання виконавчого комітету Бородянської селищної ради Бучанського району Київської області про призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_3 залишено без задоволення.
Строк дії рішення про визнання ОСОБА_3 недієздатним становить два роки з дня набрання рішенням законної сили.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилається на те, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов'язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння.
Недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод.
Вказує, що недієздатний ОСОБА_3 має родину, яка хоче, щоб йому був призначений відповідно опікун один з членів родини, а не якийсь заклад, так, як вони періодично його забирають додому на певний час і питання, щодо його лікування, вирішення його майнових прав та питань побуту також вирішує родина. Це їх законне право, яке передбачено законодавством України.
Всі особи, які перебувають в інтернаті та визнані судом недієздатними мають відповідно опікунів з числа родичів і тільки над тими особами, які не мають родичів, або де опікуни померли, опікуном призначено співробітника інтернату, який зобов'язаний дбати про захист їх законних прав.
Просив суд, скасувати рішення Бородянського районного суду Київської області від 25 грудня 2024 рокув частині залишення без задоволення питання призначення опікуна, та ухвалити нове рішення в цій частині, призначивши його, ОСОБА_1 опікуном над недієздатним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На вказану апеляційну скаргу Бородянська селищна рада Бучанського району Київської області подала додаткові пояснення, в обґрунтування яких зазначила, що до виконавчого комітету Бородянської селищної ради, як органів опіки та піклування 20 червня 2024 року надійшла заява з пакетом документів від гр. ОСОБА_1 .
В даній заяві заявник повідомив, що у зв'язку з підготовкою подання до суду про визнання гр. ОСОБА_3 недієздатним, просив розглянути на засіданні опікунської ради питання про доцільність призначення його опікуном.
Дана заява розглядалась на засіданні опікунської ради 25 червня 2024 року. У зв'язку з неповним пакетом документів було рекомендовано вищезазначене питання направити на доопрацювання.
Повторно питання про доцільність призначення гр. ОСОБА_1 розглядалось на засіданні опікунської ради 09 липня 2024 року, та заяву гр. ОСОБА_1 опікунською радою було задоволено, затверджено рішення виконавчого комітету «Про підготовку подання до суду про визнання гр. ОСОБА_4 недієздатним та про доцільність призначення йому опікуном гр. ОСОБА_5 », а також підготовлено подання до суду про доцільність призначення опікуна.
Вказує, що з урахуванням того, що гр. ОСОБА_3 визнаний недієздатним, а опікуна йому не призначено - виникає питання хто буде від його імені вчиняти певні дії, у зв'язку з тим, що Центр комплексної реабілітації та надання соціальних послуг (колишня назва - Бородянський психоневрологічний інтернат з геріатричним відділенням) не має на це законних підстав (хоч недієздатна особа проживає в даному закладі), так як у недієздатного гр. ОСОБА_6 є близькі родичі, а суд першої інстанції відмовив у призначенні заявленого опікуна з числа сім'ї.
Також виникне проблема, щодо отримання соціальної пенсії по інвалідності недієздатним гр. ОСОБА_3 (який до визнання його недієздатним отримував її сам на себе), у зв'язку з тим, що недієздатна особа не може на себе отримувати кошти і потрібно її переоформити на опікуна.
Міністерство соціальної політики України постійно наголошує, що з питань соціального забезпечення недієздатних осіб, може звертатись лише призначений відповідно до норм чинного законодавства опікун (це або фізична особа, або соціальний заклад, в якому перебуває недієздатна особа), з відповідними підтверджуючими документами.
Так як рішенням суду першої інстанції гр. ОСОБА_3 визнано недієздатним, але відмовлено в призначені заявленого опікуна, він втрачає право на соціальне забезпечення, та не тільки, що порушує законні права недієздатної особи.
Просило суд, скасувати рішення Бородянського районного суду від 25 грудня 2024 року в частині залишня без задоволення питання про призначення опікуна, та винести нове рішення у даній частині, призначивши опікуном гр. ОСОБА_1 над недієздатним гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На вказану апеляційну скаргу ОСОБА_2 подала відзив, в обґрунтування якого зазначила, що 20 червня 2024 року її чоловік ОСОБА_1 подав заяву та пакет документів до виконавчого комітету Бородянської селищної ради, як органу опіки та піклування із заявою про те, що у зв'язку з підготовкою подання до суду про визнання її сина ОСОБА_3 недієздатним і просив розглянути на засіданні опікунської ради питання про доцільність призначення його опікуном.
З 24 лютого 2022 року, від початку повномасштабного вторгнення російських окупантів, до неї перейшов проживати ОСОБА_1 , так як вона проживала одна і потребувала допомоги, разом з ним вони пережили окупацію, і з того часу і по сьогодні вони не розлучаються, офіційно уклали шлюб 07 червня 2024 року, що підтверджується свідоцтвом.
Вказує, що після окупації у неї дуже погіршилося здоров'я і продовжує погіршуватись, що вже і вона потребує сторонньої допомоги, яку їй надає її чоловік ОСОБА_7 .
У її чоловіка ОСОБА_5 склались гарні та теплі стосунки з її сином ОСОБА_8 .
Чоловік допомагає їй доглядати сина, коли вони забирають ОСОБА_9 додому (посадити в інвалідний візок, переодягти, покупати), тому що через свої хвороби вона не може належним чином здійснювати постійний догляд за своїм сином так, як після оперативного втручання відповідно до висновку лікаря офтальмолога від 11 червня 2024 року не може піднімати тяжкі речі, та їй протипоказані фізичні навантаження, а батька у ОСОБА_3 нема, так як він помер.
Разом із нею, її чоловік ОСОБА_7 відвідує ОСОБА_9 в інтернатному закладі, що вони роблять регулярно, кожного тижня. У ОСОБА_9 немає жувального рефлексу, тому кожного тижня вони привозять йому спеціально приготовану їжу, допомагають санітаркам помити ОСОБА_9 та переодягти. Коли ОСОБА_9 хворіє (у нього бувають часті напади астми і декілька разів на рік він потрапляє в реанімацію, а потім продовжує лікування в терапії) то її чоловік ОСОБА_10 возить його до лікарні та виконує інші обов'язки по догляду, так як їй не можна піднімати важкого та нахилятись за станом здоров'я.
Вказує, що у даний час стан її здоров'я погіршився вже настільки, що вона повинна бути впевнена, що залишить свою дитину, в разі чого, під опікою свого чоловіка, у якого з її сином склались довірливі стосунки. За своїм станом здоров'я я потребує додаткового обстеження та лікування, що зокрема підтверджується направленням №7090-2415-9491-4142 від 03 березня 2025 року ( проходжу і готуюсь до лікування в гінеколога-онколога).
Зазначає, що її син ОСОБА_3 не розуміє значення своїй дій, та не може ними керувати, у нього відсутні навики мовлення, він не може самостійно пересуватись, і не здатен навіть вирішувати прості побутові питання, та потребує постійного стороннього догляду, а тому необхідно встановити над ним опіку, для чого виникла необхідність визнання його недієздатним та призначення опікуна.
Наголошує ,що ситуацію в їх сім'ї також вивчали представники органу опіки та піклування, які і надали свої висновки про доцільність призначення опікуном над її сином саме її чоловіка, так як інших родичів, які це можуть здійснювати, немає.
Так як рішенням суду першої інстанції гр. ОСОБА_3 визнано недієздатним, але відмовлено в призначені заявленого опікуна, він втрачає право на соціальне забезпечення, та не тільки, що порушує законні права недієздатної особи.
Просила суд, скасувати рішення Бородянського районного суду від 25 грудня 2024 року в частині залишня без задоволення питання про призначення опікуна, та винести нове рішення у даній частині, призначивши опікуном ОСОБА_1 над недієздатним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з копією паспорта громадянина України, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Драгово, Хустського району, Закарпатської області, і він зареєстрований по АДРЕСА_1 .
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 07 червня 2024 року зареєстрували шлюб, про що Бородянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 07 червня 2024 року складено актовий запис за №65.
З копії паспорта громадянина України і витягу з реєстру Бородянської територіальної громади вбачається, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Шибене, Бородянського району, Київської області, і з 11 липня 2019 року він зареєстрований в АДРЕСА_2 (Центр комплексної реабілітації та надання соціальних послуг - раніше Бородянський психоневрологічний інтернат з геріатричним відділенням).
Відповідно до копії свідоцтва про народження, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Шибене, Бородянського району, Київської області і його батьками є ОСОБА_11 та ОСОБА_2 .
З копії свідоцтва про смерть вбачається, що ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Боярці, Фастівського району, Київської області.
Відповідно до копії довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 05 березня 2018 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено першу групу інвалідності, підгрупа «А» з 03 березня 2018 року; інвалідність з дитинства, довічно.
Згідно з копією довідки КНП БСР «Бородянська ЦРЛ» від 19 червня 2024 року №36, ОСОБА_3 , 2000 року народження, оглянутий ЛКК Бородянської поліклініки, і йому встановлений діагноз - важка розумова відсталість; потребує постійного стороннього догляду та опіки.
З копії висновку про стан здоров'я від 13 червня 2024 року та копії довідки №132 від 13 червня 2024 року, які видані Бородянською поліклінікою, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за станом здоров'я може бути опікуном, на обліку у лікаря психіатра не знаходиться.
Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи №449-ц від 21 жовтня 2024 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , страждає на хронічний, стійкий психічний розлад - важку розумову відсталість внаслідок ДЦП, F-72.0 за МКХ-10. За своїм психічним станом ОСОБА_3 не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Задовольняючи заяву в частині визнання ОСОБА_3 недієздатним та встановлення над ним опіки, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні на підставі висновку судово-психіатричної експертизи установлено, що ОСОБА_3 страждає на хронічний, стійкий психічний розлад - важку розумову відсталість внаслідок ДЦП, F-72.0 за МКХ-10, за своїм психічним станом не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, оцінюючи зібрані у справі в цій частині докази, суд вважав їх достовірними та достатніми для визнання недієздатним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відмовлячи у встановленні опіки над ОСОБА_3 та призначенні йому опікуна ОСОБА_1 , суд посилався на те, що відповідно до копії консультативного висновку спеціаліста КНП БСР «Бородянська ЦРЛ» від 11 червня 2024 року, ОСОБА_2 була оглянута лікарем офтальмологом і їй встановлено діагноз: периферична дегенерація сітківки і міопія (обох очей) та надані рекомендації: протипоказані фізичні навантаження, підняття тяжкості, зорове навантаження; періодичний огляд через три місяці, проте, з наданої довідки не вбачається, що заінтересована особа ОСОБА_2 не може бути опікуном свого сина ОСОБА_3 .
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що заявник ОСОБА_1 та заінтересована особа ОСОБА_2 зареєстрували шлюб лише 07 червня 2024 року, тобто за 14 днів до звернення ОСОБА_1 до суду з даною заявою, і жодні докази про проживання ОСОБА_3 в сім'ї ОСОБА_1 і ОСОБА_2 суду не надані, також відсутня будь-яка інформація, щодо особистих стосунків між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
При цьому, суд першої інстанції критично оцінив подання виконавчого комітету Бородянської селищної ради Бучанського району Київської області про призначення ОСОБА_1 опікуном сина його дружини, так як воно не містить належної мотивації, оскільки у поданні лише зазначається, що ОСОБА_3 проживає на постійній основі в АДРЕСА_2 , де знаходиться Центр комплексної реабілітації та надання соціальних послуг, в якому над ним вже здійснюється опіка і постійний догляд, а обґрунтування, чому саме ОСОБА_1 необхідно призначити опікуном ОСОБА_3 суду не надано.
Відповідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду в частині визнання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним та встановлення над ним опіки не оскаржується, а тому відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України судом апеляційної інстанції в цій частині не переглядається.
З висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог заяви про встановлення опіки над ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та призначення опікуна, колегія суддів не погоджується, оскільки вони зроблені з неправильним застосування норм матеріального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 41 ЦК України, над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (ч. 1 ст. 40 ЦК України).
Недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов'язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння; недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод (абзац третій підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 01 червня 2016 року №2-рп/2016).
Згідно зі ст. 55 ЦК України, опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Відповідно до ст. 58 ЦК України, опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.
У ч. 1 ст. 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (ч. 1 ст. 300 ЦПК України).
Відповідно до ст. 62 ЦК України, опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.
У частинах 2-5 ст. 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
Згідно з ч. 1 ст. 67 ЦК України, опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.
При призначенні опікуна важливі і обов'язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.
Наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України і Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року №34/166/131/88 затверджено Правила опіки та піклування, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України 17 червня 1999 року за №387/3680 (далі - Правила).
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Правил, опіка (піклування) є особливою формою державної турботи, зокрема, про повнолітніх осіб, які потребують допомоги, щодо забезпечення їх прав та інтересів.
Опіка (піклування) встановлюється для захисту особистих і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки.
Згідно з пунктами 2.1, 2.4 Правил, опіка установлюється над неповнолітніми, які не досягли п'ятнадцяти років і залишились без піклування батьків, а також над громадянами, визнаними судом недієздатними внаслідок психічних захворювань.
Опіка (піклування) встановлюється за місцем проживання особи, яка підлягає опіці (піклуванню), або за місцем проживання опікуна (піклувальника).
Згідно з підпунктами 3.2, 3.3 Правил, опікунами (піклувальниками) не можуть бути особи, які: не досягли 18 років; визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними; перебувають на обліку або лікуються в психоневрологічних та наркологічних закладах; раніше були опікунами чи піклувальниками та з їх вини опіку чи піклування було припинено; позбавлені батьківських прав; інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню; засуджені за скоєння тяжкого злочину.
Документи, за наявності яких органи опіки і піклування призначають опікуна: повідомлення державних, громадських організацій або заяви громадянина (громадян); копії свідоцтва про народження особи, що потребує опіки, або іншого документа, який підтверджує її вік; копія свідоцтва про смерть батьків або рішення суду про визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошення їх померлими чи інших матеріалів, які підтверджують неможливість виховання дитини.
Якщо опіка призначається над повнолітньою особою, - рішення суду про визнання даної особи недієздатною; акт обстеження умов життя особи, що потребує опіки, і опис її майна; довідки про стан здоров'я особи, що потребує опіки (якщо вона раніше проживала окремо), та майбутнього опікуна (піклувальника); довідка про місце проживання майбутнього опікуна і його заява про прийняття на себе обов'язків про опіку; акт перевірки умов життя майбутнього опікуна та висновок від органів опіки та піклування за місцем проживання опікуна про можливість виконувати опікунські обов'язки; довідка лікувальної установи про відсутність в сім'ї майбутнього опікуна (піклувальника) захворювань, що перешкоджають влаштуванню до нього особи, що потребує опіки; документ про закріплення за дитиною житлової площі.
Отже, можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна. Тому за наявності висновку органу опіки та піклування про доцільність призначення опікуном певної особи суд зобов'язаний лише перевірити відповідність цього висновку вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, зокрема чи складений такий висновок на підставі документів, передбачених Правилами опіки та піклування.
Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 08 січня 2024 року у справі №753/1905/22 (провадження №61-8758св23) зроблено висновок про те, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка.
Обов'язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.
Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №736/1508/17, від 23 листопада 2021 року у справі №751/9572/19 , від 28 лютого 2024 року у справі №372/3474/21, від 24 липня 2024 року у справі №727/597/24 .
Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК України, за винятком положень, щодо змагальності та меж судового розгляду.
Встановлено, що поданням виконавчого комітету Бородянської селищної ради Бучанського району Київської області визначено за доцільне призначити ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_3 .
Відмовляючи в задоволенні подання органу опіки та піклування про встановлення опіки над ОСОБА_3 , суд першої інстанції керувався тим, що подання органу опіки та піклування про призначення опікуна не є рішенням за процесуальним статусом та має для суду лише рекомендаційний характер і при ухваленні судом рішення по справі не має пріоритетного значення та може бути враховане на розсуд суду.
Колегія судів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки суд залишив поза увагою те, що обов'язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування, щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном, а тому за наявності висновку органу опіки та піклування про доцільність призначення опікуном певної особи, суд зобов'язаний лише перевірити відповідність цього висновку вимогам закону, щодо його обґрунтованості та змісту, зокрема чи складений такий висновок на підставі документів, передбачених Правилами опіки та піклування.
Посилання суду першої інстанції на існування інших членів сім'ї, а саме на заінтересовану особу ОСОБА_2 , яка може бути опікуном свого сина ОСОБА_3 , не можна визнати обґрунтованим, оскільки окрім матері ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , яка має ряд захворювань, і за станом свого здоров'я вказує про неможливість виконання нею обов'язків опікуна, даних про інших близьких родичів ОСОБА_3 , які могли б виконувати обов'язки опікуна, матеріали справи не містять.
Апеляційний суд вважає за доцільне зазначити, що положення цивільного законодавства передбачають обов'язкове призначення опікуна над недієздатною особою, і залишення особи, яка визнана недієздатною без призначеного опікуна призводить до унеможливлення реалізації такою особою будь-яких її прав, а отже відсутність опікуна над недієздатною особою є порушенням, перш за все, її прав, що є неприпустимим у соціальній і правовій державі, якою є Україна.
За викладених обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення вимог заяви в частині призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_3 .
Встановивши, що ОСОБА_3 , який визнаний недієздатним, потребує опіки, враховуючи те, що ОСОБА_1 є законним чоловіком ОСОБА_2 та родиною ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , подав заяву про призначення його опікуном, може здійснювати опіку і не відноситься до осіб, які не можуть бути призначені опікуном, приймаючи до уваги відсутність інших родичів, які б подали заяви про призначення їх опікунами, враховуючи подання органу опіки та піклування, щодо доцільності призначення саме заявника опікуном ОСОБА_3 та відсутність фактів поведінки ОСОБА_1 , що суперечать інтересам ОСОБА_3 , колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення заяви в частині призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням встановленого, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення опіки над ОСОБА_3 та призначення його опікуном недієздатного ОСОБА_3 підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового судового рішення про задоволення заяви в цій частині.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381 - 383 ЦПК України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Бородянського районного суду Київської області від 25 грудня 2024 року скасувати в частині вирішення позовних вимог про призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення вказаної вимоги.
Призначити ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 28 квітня 2025 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба