28 квітня 2025 року Чернігів Справа № 620/357/25
Чернігівський окружний адміністративний суд, під головування судді Житняк Л.О., розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти та науки України, третя особа - Державне підприємство «Інфоресурс» про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 позов ОСОБА_1 задоволено повністю.
Від представника позивача до суду надійшла заява про розподіл судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу, з огляду на що, останній просить прийняти додаткове рішення у справі №620/357/25.
Вирішуючи вказану заяву, суд враховує таке.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ) суд, що ухвалив судове рішення, може, в тому числі, за заявою учасника справи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи (ч.3 ст.252 КАСУ).
Так, право на правову допомогу гарантовано ст.ст.8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення яким надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 №13-рп/2000, від 30.09.2009 №23-рп/2009 та від 11.07.2013 №6-рп/2013.
У рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно з ч.1 ст.132 КАСУ, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частина третя вказаної статті).
За змістом ст.134 КАСУ, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, з огляду на принципи диспозитивності та змагальності, суд не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (висновок Об'єднаної Палати Верховного Суду у справі №922/445/19, викладений у постанові від 03.10.2019).
Так, відповідно до ч.7 ст.139 КАСУ розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При цьому суд враховує, що вимога частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
Таким чином, право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, кореспондується з її обов'язками, зокрема, заявити про розмір суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи до закінчення судових дебатів у справі, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою, а саме до закінчення судових дебатів.
Як вбачається з матеріалів справи, докази на підтвердження розміру витрат на правову допомогу, які позивач поніс у зв'язку з розглядом справи, подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, проте без заявлення про їх розмір (орієнтовний розмір) до закінчення судових дебатів у справі в заявах по суті спору або в будь-яких інших заявах.
Такі дії представника позивача впливають на можливість відповідача підготувати свої заперечення щодо розміру судових витрат та порушують принцип змагальності та правової визначеності. Крім того, в порушення зазначених вище принціпів, заяву про ухвалення додаткового рішення з доказами понесення витрат на правову допомогу на адресу відповідача не надіслано і після ухвалення рішення у справі.
Суд зазначає, що потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи:
- неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат;
- неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов'язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду.
Таким чином, у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення слід відмовити.
Керуючись ст. 132, 134, 139, 241-243, 248, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити в ухваленні додаткового рішення у справі №620/357/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти та науки України, третя особа - Державне підприємство «Інфоресурс» про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали суду складено 28.04.2025.
Суддя Л.О. Житняк