28 квітня 2025 року Чернігів Справа № 620/1976/25
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Тихоненко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області (далі - УДМС у Чернігівській області, відповідач), в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області щодо неприйняття заяви та рішення за результатами розгляду заяви громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 , про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 24.10.2024;
зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області прийняти заяву громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 , про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту відповідно до вимог Закону України “Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» та Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ Україні від 07.09.2011 року №649 та надати рішення за результатами розгляду заяви від 24.10.2024.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення відповідача про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, незважаючи на факт особистого подання заяви, свідчить про те, що відповідач не прийняв жодного рішення з числа тих, які відповідач повинен ухвалити за законом.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в електронній формі. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
Відповідачем подано відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позову повністю та зазначає, що позивач не має визначених Законом України від 08.07.2011 № 3671-VI «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» умов, за наявності яких особа має право на звернення із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Разом з тим, оскільки позивач відмовилась від отримання консультації стосовно процедури визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, і натомість подала заяву щодо розгляду документів із метою отримання зазначеного статусу, яка оформлена відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян». УДМС у Чернігівській області на виконання положень законодавства про звернення громадян прийняло та розглянуло її заяву, надавши повні та вичерпні роз'яснення по суті звернення з урахуванням особливостей ситуації позивача.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 відмовлено у клопотанні представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Позивачем надана відповідь на відзив, в якій остання зазначає аналогічні обставини, викладені в позові.
Відповідачем подані заперечення, в яких зазначені аналогічні обставини, викладені у відзиві.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 відмовлено у клопотанні представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
25.10.2024 позивач, яка є громадянкою російської федерації, звернулася до УДМС у Чернігівській області із заявою щодо розгляду документів із метою отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні. Разом із заявою позивач подала заяву-анкету про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. У заяві-анкеті позивач просила визнати її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у зв'язку з наявністю загрози переслідувань через релігійні переконання, оскільки вона належить до Міжнародної релігійної організації Свідків Єгови, яка заборонена та визнана екстремістською організацією в російській федерації.
За результатами розгляду заяви позивача в порядку та строки, визначені Законом України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян» останній було надано відповідь № С-97/6/7401-24/7401.6/132-24 від 07.11.2024, у якій зазначено інформацію стосовно процедури отримання міжнародного захисту в Україні.
Відповідно до листа УДМС у Херсонській області № 6501.4.5/18645-24 від 04.11.2024 ОСОБА_1 01.02.2001 документована ВГІРФО УМВС України в Херсонській області посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 терміном дії до 01.02.2003, з подальшим продовженням «безстроково», на підставі абзацу 2 частини другої статті 3 Закону України від 22.09.2011 № 3773-VI «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон № 3773-VI), оскільки її син є громадянином України. Рішення про скасування посвідки на постійне проживання УДМС у Херсонській області не приймалось.
Позивач вважаючи бездіяльність відповідача щодо не розгляду її заяви по суті відповідно до Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» протиправною, звернулась до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Законом України «Про приєднання України до Конвенції про статус біженців та Протоколу щодо статусу біженців» від 10 січня 2002 року Україна приєдналася до Конвенції про статус біженців 1951 року та Протоколу щодо статусу біженців 1967 року. Міжнародні зобов'язання України за Конвенцією про статус біженців 1951 року та Протоколом щодо статусу біженців 1967 року є чинними для України.
Закон України від 08.07.2011 № 3671-VI «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» (далі - Закон) визначає порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
Додатковий захист - форма захисту, що надається в Україні на індивідуальній основі іноземцям та особам без громадянства, які прибули в Україну або перебувають в Україні і не можуть або не бажають повернутися в країну громадянської належності або країну попереднього постійного проживання внаслідок обставин, зазначених у пункті 13 частини першої цієї статті.
Порядок звернення особи із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, передбачена ст. 5 Закону.
Оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту передбачено ст. 7 Закону.
Так, відповідно до ч. 1 2ст. 7 Закону центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту: реєструє заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та подані документи; ознайомлює заявника або його законного представника під їх власний підпис з порядком прийняття рішення за їх заявами, правами та обов'язками особи, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; проводить дактилоскопію особи, яка подала заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; у разі потреби направляє особу на обстеження для встановлення віку у порядку, встановленому законодавством України; заповнює реєстраційний листок на особу, яка звернулася із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та членів її сім'ї, які не досягли вісімнадцятирічного віку, або на дитину, розлучену із сім'єю, від імені якої заяву про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, подав її законний представник; заповнює інші необхідні документи; оформлює особову справу; роз'яснює порядок звернення про надання безоплатної правничої допомоги відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу"; заносить отримані відомості до централізованої інформаційної системи.
Відповідно до пункту 2.1. Правил уповноважена посадова особа територіального органу ДМС, до якого особисто звернулась особа, яка має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, або її законний представник у випадках, передбачених Законом, зокрема, встановлює особу заявника; реєструє заявника в журналі реєстрації осіб, які бажають подати заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (додаток 1) (далі - журнал реєстрації осіб); протягом одного робочого дня здійснює перевірку наявності підстав, за яких заявнику може бути відмовлено в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Рішення щодо прийняття заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймається територіальним органом ДМС протягом робочого дня, в який до нього звернулась відповідна особа (пункт 2.2. Правил).
У разі наявності передбачених Законом підстав територіальний орган ДМС ухвалює рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, яке оформлюється наказом (додаток 2). Після ухвалення рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, уповноважена посадова особа територіального органу ДМС: видає особі письмове повідомлення про відмову в прийнятті заяви (додаток 3); під підпис ознайомлює заявника з порядком оскарження рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; вносить відповідні відомості до журналу реєстрації осіб (пункт 2.4. Правил розгляду).
Згідно з пунктом 3.1. Правил у разі відсутності підстав для відмови в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, уповноважена посадова особа територіального органу ДМС, зокрема, забезпечує можливість для заявника особисто або за допомогою законного представника скласти заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; реєструє заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та подані документи у журналі реєстрації заяв про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (додаток 5); ознайомлює заявника або його законного представника під їхній власний підпис з порядком прийняття рішення за їх заявами, правами і обов'язками особи, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Згідно з пунктом 3.2. Правил у день отримання заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, територіальний орган ДМС видає заявникові під підпис у журналі реєстрації видачі довідки про звернення за захистом в Україні (додаток 4) довідку про звернення за захистом в Україні, про що заносить відповідні відомості до зазначеного журналу. Довідка видається строком на один місяць.
Аналізуючи вказані норми законодавства, суд дійшов висновку, що закон встановлює лише дві можливі форми поведінки органу міграційної служби, у разі звернення до нього особи з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, а саме: відмовити у прийнятті заяви у разі наявності підстав для такого рішення чи прийняти заяву та видати особі довідку про звернення за захистом, якщо відсутні підстави для прийняття рішення про відмову.
Як встановлено судом 25.10.2024 позивач, яка є громадянкою російської федерації, звернулася до УДМС у Чернігівській області із заявою щодо розгляду документів із метою отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Однак, за результатами розгляду заяви позивача в порядку та строки, визначені Законом України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян» останній було надано відповідь № С-97/6/7401-24/7401.6/132-24 від 07.11.2024, у якій зазначено інформацію стосовно процедури отримання міжнародного захисту в Україні.
Таким чином, суд зазначає, що відповідачем не прийнято рішення по суті за заявою позивача від 25.10.2024 відповідно до вимог Закону.
Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про відсутність можливості у суб'єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення у формі, передбаченій чинним законодавством, з урахуванням висновків суду.
Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд приходить до висновку, що з метою захисту порушеного права позивача є необхідним зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 25.10.2024 відповідно до вимог Закону України від 08.07.2011 № 3671-VI «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».
Таким чином, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог частково, шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо не розгляду заяви позивача від 25.10.2024 відповідно до вимог Закону України від 08.07.2011 № 3671-VI «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»; зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 25.10.2024 відповідно до вимог Закону України від 08.07.2011 № 3671-VI «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні суду.
У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 139, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 25.10.2024 відповідно до вимог Закону України від 08.07.2011 № 3671-VI «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».
Зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.10.2024 відповідно до вимог Закону України від 08.07.2011 № 3671-VI «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні суду.
В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області (вул. Шевченка, 51а, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 37804450).
Повне судове рішення складено 28.04.2025.
Суддя Оксана ТИХОНЕНКО