Справа №351/49/24
Номер провадження №2/351/52/25
07 квітня 2025 року м. Снятин
Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Сегіна І.Р.,
за участі секретаря - Бабшинської К.С.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Снятині справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп", про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 , Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Позовні вимоги мотивувала тим, що у Коломийському районному відділі поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області перебували матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022090180000531 за ч. 1 ст. 286 КК України. 23.12.2022 року старшим слідчим СВ Коломийського РВП капітаном поліції Буджаком І.В. було винесено постанову про закриття кримінального провадження. Згідно резолютивної частини вищевказаної постанови кримінальне правопорушення, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022090180000531 від 16.08.2022р. за ч. 1 ст. 286 КК України закрито на підставі п.2ч.1 ст. 284 КПК України, у зв'язку із тим, що вона, ОСОБА_1 не отримала тілесних ушкоджень, а тому в даному кримінальному провадженні відсутні ознаки складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, однак в діях водія ОСОБА_4 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, тому вказане кримінальне провадження підлягає закриттю.
Не погоджуючись із даною постановою, вона звернулася до Коломийського міськрайонного суду із скаргою. Однак, ухвалою слідчого судді Коломийського міськрайонного суду від 13.04.2023 року її відмовлено у задоволенні скарги на постанову старшого слідчого поліції від 23.12.2022 року про закриття кримінального провадження. На вищевказану ухвалу слідчого судді Коломийського міськрайонного суду нею було подано апеляційну скаргу до Івано-Франківського апеляційного суду. Ухвалою від 07.06.2023 року Івано-Франківського апеляційного суду її апеляційну скаргу задоволено, ухвалу слідчого судді Коломийського міськрайонного суду від 13.04.2023 року скасовано, скаргу на дії слідчого поліції задоволено, постанову старшого слідчого Коломийського відділу поліції від 23.12.2022 року про закриття кримінального провадження скасовано.
Її представником, адвокатом Гринів Я.В. було направлено запит до Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області про надання інформації щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ст. 124 КУпАП. Відповіддю від 18.04.2023 року повідомлено, що згідно даних ІКС ІПНП на громадянина ОСОБА_4 протокол за ст. 124 КУпАП не складався. А також, вказано, що копії матеріалів кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 12022090180000531 від 16.08.2022 року, 02.01.2023 р. направлено для вирішення питання про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП у ВП №1 (м. Снятин) Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області. 01 травня 2023 року було одержано відповідь від ВП № 1 (м.Снятин) про те, що стосовно ОСОБА_4 по матеріалах вищевказаного кримінального провадження 23.12.2022 року старшим слідчим СВ Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області Буджаком І.В. на підставі ст. 110 п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України складено адміністративний протокол за ст. 124 КУпАП, який направлено на розгляд Снятинського районного суду. Постановою Снятинського районного суду від 20 червня 2023 року провадження в справі про вчинення ОСОБА_4 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП закрито, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ч.7 ст. 38 КУпАП. Однак, вважає, що закриття провадження в справі про вчинення ОСОБА_4 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП не є реабілітуючими обставинами. Так, внаслідок вчиненого правопорушення від отриманих травм вона проходила лікування, а також їй була потрібна реабілітація, що підтверджується відповідними довідками. Їй проведено ряд УЗД обстежень, в результаті чого вона понесла витрати у сумі 5637,76 грн.. А тому матеріальну шкоду вона оцінює в 5637,76 грн. Також діями відповідача їй завдано немайнових витрат, спричинених моральними стражданнями, які спричинили негативні зміни в її житті, негативні переживання та спогади, насторогу, тривогу, емоційні та тілесні реакції при згадуванні, важкість виконання повсякденних обов'язків. Також, у неї після ДТП з'явилися порушення сну, емоційна напруга, нервозність та побоювання щодо майбутнього стану здоров'я. Крім того, зважаючи на специфіку її роботи, а саме вона є вишивальницею та постійно працює з ручною та машинною вишивкою, після отриманих травм вона була позбавлена права працювати та відповідно отримувати дохід. На протязі періоду лікування, а саме п'яти місяців, вона взагалі не могла працювати, оскільки болі в плечі та порушення моторики рук не давали їй такої можливості. Крім того, вона являється матір'ю двох дітей, які потребують постійного догляду. Відповідно вищевказані травми повністю порушили її побут не тільки в роботі. а й в домашніх умовах. Розмір заподіяної їй моральної шкоди вона оцінює в 50 000 грн.
Представником відповідача ОСОБА_4 , адвокатом Боднарук В.В., подано до суду відзив на позов. Відзив мотивовано тим, що водій ОСОБА_4 не був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Відповідно до приписів ч.6 ст. 82 КПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дії чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, а тому фактичні обставини встановлені постановою Снятинського районного суду від 20.06.2023 року в справі про адміністративне правопорушення номер 351/1102/23 є преюдиційними і доведенню не підлягають, тобто постановою суду вина ОСОБА_4 в зазначеній ДТП не доведена. Крім того, в позовній заяві позивачка вказує, що внаслідок ДТП від отриманих травм проходила лікування, реабілітацію. Не зрозумілим стає, чому МРТ позивачці проводили в Інституті травматології та ортопедії НАМН України в м. Київ, хто рекомендував саме цей медичний заклад, чи не було можливості пройти дане обстеження в межах Івана Франківської області. Позивачка має право проходити обстеження де хоче, але це має бути обґрунтовано, а не за рахунок відповідача. Тому поїздку в м. Київ, обстеження там, вважає як нічим іншим, як підтвердженим використанням коштів, які позивачка бажає повернути за рахунок відповідача. Копії чеків, долучених до матеріалів позовної заяви не підтверджують нічим необхідність їх придбання в зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, а тому не можуть бути належними і допустимими доказами. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_4 була застрахована у страховій компанії. Безпосередньо після ДТП ОСОБА_4 разом із водієм іншого автомобіля- учасником ДТП, на якого вказує позивачка, зателефонував в дану страхову компанію та повідомив про страховий випадок. Крім того, сам водій іншого транспортного засобу, який був учасником ДТП, написав заяву в поліцію, щоб не розглядати звернення по факту ДТП, оскільки факт ДТП оформлено по євро протоколу. Тоді позивачка повинна була звернутись з позовною заявою до вказаної страхової компанії, а не до відповідача для відшкодування завданої матеріальної шкоди на лікування. Основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП повинен нести страховик, тобто страхова компанія. Однак доказів того, що позивачка зверталась до страхової компанії, яка застрахувала цивільно-правову відповідальність відповідача, суду не надано. Що стосується факту заподіяння відповідачем позивачу моральних страждань або втрат немайнового характеру, то позивачкою не вказано конкретних обставин, зокрема, щодо зміни стану здоров'я, тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, а також, не надала доказів щодо отримання легких тілесних ушкоджень у зв'язку з неправомірними діями відповідача. Тому, на його переконання позовна вимога про стягнення з відповідача 50000 грн. моральної шкоди є недоведеною та не підлягає задоволенню. Що стосується позовних вимог про стягнення судових витрат на правову допомогу, то зважаючи на викладене, враховуючи предмет позову, з урахуванням обсягу роботи, зазначеної в розрахунку, враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, вважає що сума 16000 грн. не є спів мірною, а відтак і необґрунтованою та не підлягає задоволенню. Просив відмовити позивачу у позові.
Позивачкою подано відповідь на відзив, яку вона обґрунтовує тим, що представником відповідача було долучено відзив до матеріалів справи 23 квітня 2024 року, тобто під час підготовчого засідання, без зазначення поважних причин пропуску строку, а також без поновлення строку на подання відзиву. При ухваленні постанови Снятинського районного суду від 20 червня 2023 року, судом встановлено що дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ст. 124 КУпАП, а тому, вважає, що закриття провадження в справі про вчинення ОСОБА_4 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП не є реабілітуючою обставиною. На спростування тверджень представника відповідача зазначила, що нею до позовної заяви було долучено копію медичної картки амбулаторного хворого, копію УЗД від 15.08.2022 року, копію УЗД від 08.09.2022 року, копію консультативного висновку від 12.09.2022 року, копію МРТ від 13.09.2022 року, копію УЗД від 14.09.2022 року, копію консультативного висновку від 29.09.2022 року та копію консультаційного висновку від 24.01.2023 року, в яких було чітко зазначені висновки спеціалістів та рекомендацій щодо проведення лікування, що підтверджується відповідними чеками. Що стосується проходження обстеження та вибору медичного закладу, вважає що їй не заборонено вибирати медичний заклад на власний розсуд, оскільки це не заборонено законом. Що стосується звернення до страхової компанії, зазначила, що між відповідачем та ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» існували договірні зобов'язання за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності платників наземних транспортних засобів. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 дійсно була застрахована в приватному акціонерному товаристві «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп». На момент пред'явлення позову їй не відшкодовано моральну шкоду у розмірі 5% страхової виплати за шкоду заподіяну здоров'ю в сумі 3670 грн. 49 коп. у зв'язку з тим, що їй, як потерпілій завдано шкоду здоров'ю в розмірі 5637 грн. 76 коп., то стягненню з співвідповідача - страхової компанії підлягають кошти в сумі 281 грн 89 копійок. Щодо відшкодування моральної шкоди, то зазначила, що нею у позовній заяві чітко зазначено, що діями відповідача її завдано немайнових витрат спричинених моральними стражданнями, які спричинили негативні зміни в її житті, зокрема, негативні переживання та спогади, насторога, тривога тощо. Тому розмір заподіяної моральної шкоди вона оцінює в 50000 грн. Щодо стягнення судових витрат, то нею до позовної заяви було додано попередній розрахунок витрат, які вона очікує понести в ході розгляду справи на суму 15000 грн. між нею та адвокатом Гринів Я.В. Просила стягнути з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на її користь матеріальну шкоду в розмірі 5637 грн. 76 коп., моральну шкоду в сумі 281 грн. 89 коп.. Стягнути з ОСОБА_4 на її користь моральну шкоду в сумі 50000 грн. та витрати понесені в ході розгляду справи на правничу допомогу в розмірі 15000 грн.
07.08.2024 року ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» подано до суду відзив на позов, який мотивований тим, що у страхової компанії, як у відповідача, відсутній обов'язок виплатити страхове відшкодування, оскільки відповідно до ст. 6 Закону України «Про страхування» обов'язковою умовою для виплати страхового відшкодування є наявність вини страхувальника, тобто відповідача ОСОБА_4 у вчиненні ДТП. До аналогічного висновку приходить ВС ГКС у своїй постанові від 28.03.2018 року у справі № 910/21313/16. Суд погоджується з висновком про те, що цивільно-правова відповідальність страхувальника в результаті ДТП не настала, а у позивача відсутній обов'язок зі сплати страхового відшкодування відповідачу. Однак, станом на дату розгляду справи судом відповідач до адміністративної або кримінальної відповідальності за вчинення ДТП у встановленому законом порядку, притягнутий не був. Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення суми страхового відшкодування є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки страховий випадок не настав. Витрати на лікування згідно із розрахунком страхового відшкодування за полісами ЦВ від 23.07.2024 року склав 3308,07 грн. У матеріалах судової справи відсутня медична документація з моменту самого ДТП. Інші витрати на лікування є такими, що не знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв'язку між настанням ДТП та спричиненням травм або дані витрати на лікування не відносяться до даної ДТП. Щодо моральної шкоди, то відповідно до ст. 26' Закону страховиком відшкодовується потерпілому- фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода в розмірі 5% страхової виплати за шкоду заподіяну здоров'ю. Таким чином розмір моральної шкоди становить 165,40 грн. Просив у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, в разі неявки в судове засідання представника ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» розгляд справи проводити без його участі.
Позивачка в судовому засіданні позов підтримала, пояснила, що 11.07.2022 року відбулася ДТП, в результаті якої її було госпіталізовано. Через перебування дітей одних вдома, вона відпросилась додому. На другий день відчула біль в руці, біль в голові, та звернулась за допомогою в лікарню, де їй встановили струс головного мозку та розрив зв'язків. Вона зверталась до нейрохірургів в м. Києві, після чого проходила реабілітацію з липня до січня. Одна рука не працювала. До настання ДТП вона працювала майстром художньої вишивки, через ДТП втратила роботу та клієнтів. Постійно, до цього часу проходить реабілітацію, постійно відчуває страх від ДТП та перестала керувати транспортним засобом, хоча раніше керувала.
Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що рухався по другорядній дорозі, передніми колесами транспортного засобу перетнув перехрестя і водій ОСОБА_1 швидко виїхала, в результаті чого допустив зіткнення з даним транспортним засобом. Зазначив, що відшкодував потерпілому шкоду в розмірі 20000 грн.
Представник відповідача ОСОБА_4 судовому засіданні вказав, що ОСОБА_4 не було визнано винним, відсутні докази його вини, а відповідно і відповідальність. Позивачка не мала права лікуватись в м. Києві, відсутні докази матеріальних витрат. Згідно статті 1188 ЦК України моральна шкода є завищеною, правові витрати також завищені.
Вислухавши позиції учасників судового процесу, дослідивши матеріали цивільної справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Як зазначено у ч. 1, 2 ст. 22 ЦК Україниособа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Абзацом першим ч. 3 ст. 22 ЦК України визначено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
За змістом ст. 1166 ЦК України, яка встановлює загальні підстави відповідальності за заподіяння шкоди, шкода заподіяна майну фізичної чи юридичної особи, підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду в повному обсязі.
Згідно ч. 1 ст. 1867 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Відповідно до ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року, встановлено, що шкода заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Відсутність будь-якої з цих умов є підставою для звільнення особи від відповідальності, якщо інше не встановлено законом.
Судом встановлено, що згідно постанови Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 20.06.2023 у справі № 351/1102/23, провадження відносно ОСОБА_4 про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, було закрито у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ч.7 ст. 38 КУпАП.
Із досліджених під час розгляду даної справи матеріалів про адміністративне правопорушення вбачається, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №190417 від 11.05.2023, 11.08.2022р. о 05.45 год. ОСОБА_4 в м. Коломия на перехресті вулиць Кринична та Оренштайна, керуючи автомобілем марки «MERCEDES-BENZ» д.н.з. НОМЕР_1 , який йому належить, проявив неуважність та допустив зіткнення з транспортним засобом марки «Renault Kangoo», д.н.з НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5 .
Тому технічна можливість уникнення зіткнення із автомобілем «Renault Kangoo», д.н.з НОМЕР_2 для водія автомобіля MERCEDES-BENZ ОСОБА_4 визначалась виконанням ним вимог пункту 16.11 ПДР, оскільки в даній дорожньо-транспортній обстановці, він керуючи на перехресті нерівнозначних доріг, рухаючись другорядною дорогою, не надав перевагу в русі транспортному засобу, який наближався до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, в результаті чого допустив зіткнення з даним транспортним засобом, а тому в діях ОСОБА_4 вбачається невідповідність вимогам пункту 16.11 ПДР, що з технічної точки зору перебуває в причинному зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди.
Так, особливість правил відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, полягає в наявності лише трьох підстав для відповідальності, а саме: наявність шкоди; протиправна дія заподіювача шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною дією та шкодою. Вина заподіювача шкоди не вимагається. Тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини). Відповідальність такої особи поширюється до межі непереборної сили. Тому її називають підвищеною.
У разі прийняття судом постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, через закінчення строків накладення адміністративного стягнення (стаття 38 КУпАП), суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова суду відповіді на питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода та чи сталася вона з вини відповідача.
У постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року в справі № 465/674/19 зазначено, що тлумаченнястатті 1188 ЦК Українисвідчить про те, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першоїстатті 247 КУпАП- через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченихстаттею 38 КУпАП, не є реабілітуючою обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах:від 07 лютого 2018 року в справі № 910/18319/16; від 16 квітня 2019 року в справі № 927/623/18, від 04 березня 2020 року у справі № 641/2795/16-ц, від 29 квітня 2020 року в справі №№ 686/4557/18.
При цьому, у постанові ВС від 04 березня 2020 року в справі № 641/2795/16-ц зазначено, що «не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами, зокрема, висновком судової експертизи тощо».
Розглядаючи питання доведення вини ОСОБА_4 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, суд виходить з того, що відсутність в матеріалах справи постанови суду про притягнення його до адміністративної відповідальності відповідно до ст. 124 КУпАП не може бути підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду настає у разі наявності вини особи у вчиненні ДТП.
З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди, яка викладена у частині другій статті 1166 ЦК України, особа звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини.
Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Як слідує з постанови старшого слідчого Слідчого відділення Коломийського РВПГУНП в Івано-Франківській області Буджак І.В. від 23.12.2022 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1202209018000531 від 16.08.2022 року закрито за частиною 1 пункту 2 статті 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України.
Згідно ухвали Коломийського міськрайонного суду від 13 квітня 2023 року у справі № 346/1300/23 у задоволенні скарги ОСОБА_1 про скасування постанови старшого слідчого СВ Коломийського РВП ГУНП України в Івано-Франківській області Буджака І.В. від 23.12.2022 року про закриття кримінального провадження відмовлено.
Згідно ухвали Івано-Франківського апеляційного суду від 7 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу слідчого судді Коломийського міськрайонного суду від 13.04.2023 року скасовано, скаргу на дії слідчого поліції задоволено, постанову старшого слідчого Коломийського відділу поліції від 23.12.22 року про закриття кримінального провадження № 1202209180000531 скасовано.
Відповідно до УЗД виписки лікувально-діагностичного центру ВіваМед у ОСОБА_1 наявні ознаки: розрив сухожилка правого плеча по бурсальній поверхні.
Згідно ультразвукового дослідження ЛДЦ ВіваМед у пацієнта ОСОБА_1 встановлено розрив сухожилка надосного м'язу по бурсальній поверхні з кістковим фрагментом в товщі, компресія плечового нерва. Рекомендовано КТ правого плечового суглобу, консультація невропатолога.
Згідно консультаційного висновку спеціаліста Державної Установи інституту нейрохірургії імені Ромоданова НАМН України Консультативного поліклінічного відділення у ОСОБА_1 встановлено діагноз: частковий надрив надосного м'яза, плечолопатковий артроз справа посттравматичного генезу.
Згідно інших консультаційних висновків спеціалістів у ОСОБА_1 встановлено посттравматичний адгезивний капсулід правого плечового суглоба, комбінована контрактура правого плечового суглоба, часткове пошкодження ротаторної манжети правого плечового суглоба, стійкий больовий синдром.
Згідно долучених позивачкою квитанції вона понесла витрати у зв'язку з наданими медичними послугами на суму 5637,76 грн.
Згідно висновку експерта № 110 від 21 вересня2022 року встановлено, що у ОСОБА_1 на момент проведення судово-медичної експертизи тілесних ушкоджень не виявлено, в наданій медичні документації не описано. Виставлений в довідці № 1756 КНП «Коломийська ЦРЛ» діагноз «Забій м'яких тканин голови» не підтверджений об'єктивними відомостями. Тому, керуючись приміткою пункту 4.6 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, він не може враховуватись в судово-медичних підсумках.
Згідно висновку експерта № 133/110 -д від 10 листопада 2022 року встановлено, що у ОСОБА_1 на момент проведення судово-медичної експертизи тілесних ушкоджень не виявлено. В наданій медичній документації (медичній карті амбулаторного хворого/) виставлено діагноз: «ЗЧМТ Струс головного мозку». Оскільки вказаний діагноз недостатньо обґрунтований об'єктивною клінічною документацією та додатковими методами дослідження, не спостерігається регрес (зворотній розвиток, спад) неврологічної симптоматики (горизонтальний ністагм спостерігається в записах лікарів невролога та окуліста за 16.08.2022, 24.08.2022 та 08.09.2022), що характерно для струсу головного мозку, як найлегшої форми черепно-мозкової травми, тому керуючись пунктом 4.13.1 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, слід утриматись від судово-медичної оцінки черепно-мозкової травми. В заданих медичних документах є записи про наявність у ОСОБА_1 травми правого плеча, в медичній карті амбулаторного хворого йдеться про «Розрив сухожилка надостного м'язу правого плеча». В консультаційних висновках спеціалістів- нейрохірурга та ортопеда «Інституту травматології та ортопедії» та «Інституту нейрохірургії» НАМН України про «Частковий надрив надостного м'яза, плечо лопатковий періатроз справа посттравматичного генезу. Адгезивний капсуліт плеча. Адгезивний капсуліт правого плечового суглоба. Комбінована конструктура правого плечового суглоба. Стійкий больовий синдром». В записах лікарів-травматолога та ортопеда немає належного об'єктивного клінічного обґрунтування вищезазначеної травми, а в результатах додаткових методах обстеження (УЗД та МРТ) є розбіжності у описах ушкоджень м'яких тканин правого плечового суглобу. Враховуючи вищенаведене, а також беручи до уваги відсутність будь-якого опису тілесних ушкоджень на шкірі ділянці правого плечового суглобу (синець, садно, рана тощо) при первинному зверненні за медичною допомогою, керуючись пунктом 4.13.1 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, слід утриматись від судово-медичної оцінки травми правого плечового суглобу.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ( тут і надалі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Виходячи з визначених ст.ст. 1166, 1167 ЦК України загальних підстав відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду, обов'язком позивача у справах такої категорії є доведення наявності матеріальної та моральної шкоди та її розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями відповідача та настанням такої шкоди, а відповідача - доведення відсутності своєї вини у її спричиненні.
Потерпілим- позивачем ОСОБА_1 надано суду докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Так, судом враховано, що витрати на лікування позивача згідно із розрахунком страхового відшкодування за полісами ЦВ від 23.07.2024 року складають 3308,07 грн..
Враховуючи положення вищенаведених норм права, а також, зважаючи на обставини справи, суд приходить до висновку про те, що в даній цивільній справі позивачем доведено право на відшкодування матеріальної шкоди Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» в розмірі 3308,07 грн.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, кожна особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода підлягає відшкодуванню незалежно від майнової шкоди та розміру її відшкодування.
Відповідно до ч.3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Також при оцінці спірних правовідносин судом враховано позицію, викладену в п. 9 Постанови Пленуму ВС України №4 від 31.03.95 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», якою передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Враховуючи, що позивачці спричинено душевні страждання, які пов'язані з протиправними діями відповідача ОСОБА_4 , які виразилися у порушенні звичайного способу життя, негативному впливу на стан здоров'я та моральних стражданнях, які пережиті у зв'язку із протиправними діями відповідача. Так, у житті позивачки відбулисянегативні зміни, негативні переживання та спогади, насторога, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні, важкість виконання повсякденних обов'язків. Також, у неї після ДТП з'явилися порушення сну, емоційна напруга, нервозність та побоювання щодо майбутнього стану здоров'я. Крім того, зважаючи на специфіку її роботи, а саме вона є вишивальницею та постійно працює з ручною та машинною вишивкою, після отриманих травм вона була позбавлена права працювати та відповідно отримувати дохід. На протязі періоду лікування, а саме п'яти місяців, вона взагалі не могла працювати, оскільки болі в плечі та порушення моторики рук не давали їй такої можливості. Крім того, вона являється матір'ю двох дітей, які потребують постійного догляду. Відповідно вищевказані травми повністю порушили її побут не тільки в роботі, а й в домашніх умовах. Через страх ДТП позивачка перестала керувати транспортним засобом.
Відповідно до ст. 261 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього закону, МТСБУ) відшкодовується потерпілому -фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Таким чином, розрахунок моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», становить: 3308,07грн. х 5% =165,40 грн.
Отже, надавши оцінку доказам, які було надано позивачем, суд приходить до висновку, що оцінка позивачем моральної шкоди в розмірі 50000 грн., яку просить стягнути з відповідача ОСОБА_4 та 281,89 грн. з Страхової компанії не відповідає моральним стражданням позивача, а тому суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення моральної шкоди на суму 25000 грн. з відповідача ОСОБА_4 , та 165,40 грн. із ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп». В решті позову відмовити.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Так, з заяви сторони позивача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу вбачається, що вона просить стягнути з відповідача 15000 грн. за надання юридичних послуг, які включають в себе послуги : формування адвокатом правової позиції та підготовка цивільного позову -6000 грн., складання адвокатом процесуальних документів в ході розгляду справи - 4000 грн., вартість участі адвоката у судових засіданнях- 5000 грн..
Суд не погоджується з заявленою позивачем сумою витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн. та її розрахунком, вважає її завищеною, необґрунтованою, не співмірною зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а тому такою, що підлягає частковому задоволенню в розмірі 10 000 грн.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Також у відповідності до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати, пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачу відмовлено, оскільки позивачкою при зверненні до суду із позовом не було сплачено судовий збір у встановленому законом розмірі, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд покладає на позивача та відповідача судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам.
А тому, із ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» слід стягнути судовий збір на користь держави у розмірі 709,70 грн. за позовною вимогою про стягнення матеріальної шкоди та судовий збір у розмірі 3,92 грн. за позовною вимогою про стягнення моральної шкоди. З відповідача ОСОБА_4 підлягає стягненню судовий збір на користь держави у розмірі 602,10 грн. за позовною вимогою про стягнення моральної шкоди. З позивачки підлягає стягненню судовий збір на користь держави у розмірі 501,50 грн. за позовною вимогою про стягнення матеріальної шкоди та 604,88 грн. (602,10 грн.+ 2,78 грн.) за позовними вимогами про стягнення моральної шкоди.
На підставі наведеного, відповідно до ст. ст. 22, 386, 1166, 1167, 1187, 1192 ЦК України, керуючись ст. ст. 60,61, 213-216 ЦПК України, -
Позов задоволити частково.
Стягнути із ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 3308,07 грн. матеріальної шкоди та 165, 40 грн. моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 25000,00 грн. моральної шкоди та 10000,00 грн. витрат на правову допомогу.
Стягнути з ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь держави судовий збір у розмірі 713,62 грн.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 602,10 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1106,38 грн.
В решті позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції з дня його проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий Ігор СЕГІН