Справа № 344/7622/25
Провадження № 1-кс/344/3367/25
29 квітня 2025 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Івано-Франківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 про арешт майна, в рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №42024090000000082 від 04.10.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 204, ч. 2 ст. 199 КК України,-
29.04.2025 слідчий ОСОБА_3 за погодженням прокурора ОСОБА_4 , звернувся з вказаним клопотанням, в обґрунтування якого посилається на те, що що ОСОБА_5 , будучи раніше засудженим за ч. 2 ст. 204, ч. 1 ст. 199 КК України, порушуючи встановлений законодавством порядок обігу підакцизних товарів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій і бажаючи їх настання, на шлях виправлення не став, а вирішив продовжити вчиняти злочини, пов'язані з незаконним обігом підакцизних товарів, а саме незаконне придбання з метою збуту, зберігання і транспортування з цією метою, а також виготовлення та збут незаконно виготовлених алкогольних напоїв з використанням підроблених марок акцизного податку на таку продукцію.
23 квітня 2025 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 204, ч. 2 ст. 199 КК України.
В ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні встановлено, що підозрюваний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна являється власником нерухомого майна, а саме домоволодіння, що за адресою АДРЕСА_1 .
У відповідності до ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 2 ст. 199 цього Кодексу у якому підозрюється ОСОБА_5 відносяться до категорії тяжких злочинів, санкція статті передбачає максимальне покарання за його вчинення - десять років позбавлення волі з конфіскацією майна.
У відповідності до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
На підставі викладеного, з метою забезпечення можливої конфіскації майна підозрюваного ОСОБА_5 просив накласти арешт на зазначене вище домоволодіння.
Слідчий у судове засідання не з'явився, подав заяву в якій просив розгляд клопотання проводити без його участі, клопотання підтримує в повному обсязі.
На підставі ч.2 ст. 172 КПК України виклик власника майна не здійснювався, з метою забезпечення арешту майна.
Таким чином, відповідно до ч. 4 ст.107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому засіданні, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснюється.
Слідчий суддя, вивчивши клопотання, дослідивши матеріали додані до клопотання, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України передбачені такі види заходів забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Згідно з ч.1 ст. 167 КПК арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому КПК порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
За змістом ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024090000000082 від 04.10.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 204, ч. 2 ст. 199 КК України.
23.04.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 204, ч. 2 ст. 199 КК України.
25.04.2025 ОСОБА_5 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри, за саме у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 204, ч. 2 ст. 199 КК України.
Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 124530326244) на праві власності, в частці 1 належить ОСОБА_5 , РНОКПП : НОМЕР_1 .
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України злочин, передбаченого ч. 2 ст. 199 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів, санкція статті якого передбачає покарання за його вчинення - позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майна.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.
При цьому, при вирішенні питання про арешт зазначеного у клопотанні майна, слідчий суддя враховує обставини, з якими закон пов'язує застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.
Санкція ч. 2 ст. 199 КК України, передбачає, між іншого покарання у вигляді конфіскації майна.
Згідно з ч. 1 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.
Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються. У такий спосіб особа, яка вчинила злочин, обмежується у праві власності на певне майно, що вона набула на законних підставах до ухвалення вироку. Це покарання передбачає вилучення як усього майна, так і його частини.
Стороною обвинувачення поза розумним сумнівом доведено наявність достатніх підстав вважати, що вказане майно належить на праві приватної власності підозрюваному, може бути конфісковано у випадку призначення судом відповідного покарання.
Відтак, враховуючи вищенаведене, з метою забезпечення конфіскації майна як можливого виду покарання за ч. 2 ст. 199 КК України, оскільки, незастосування накладення арешту на домоволодіння може призвести до наслідків, визначених ч. 11 ст.170 КПК України, зокрема, таких як його зникнення, втрати або пошкодження майна чи настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню, а також правову підставу для арешту майна та наслідки арешту майна для інших осіб, керуючись засадами розумності та співмірності, вважаю вказаний захід забезпечення доцільним, співмірним та таким, що відповідає завданням кримінального провадження - клопотання слід задоволити.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб слідчим суддею під час розгляду клопотання не встановлено, зокрема, враховуючи, що майно залишається на праві користування.
При цьому належить врахувати, що арешт майна в цілому має тимчасовий характер до його скасування або ж в межах строку досудового розслідування, який спрямований на ефективне забезпечення його проведення у розумний строк, а межі досудового розслідування у часі чітко визначені ст. 219 КПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 98, 167, 168, 170-173, 175, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задоволити.
Накласти арешт на із забороною відчуження та розпорядження на домоволодіння АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 124530326244), що належить ОСОБА_5 , РНОКПП : НОМЕР_1 .
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Ухвала підлягає до негайного виконання та може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення (ухвали).
Слідчий суддя
Івано-Франківського міського суду ОСОБА_1