Справа № 216/7584/24
провадження 1-кп/216/415/25
іменем України
24 квітня 2025 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника адвоката ОСОБА_5
представника потерпілого адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань №4 приміщення суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12024041230001705 від 01.08.2024 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина Україна, який має професійно-технічну освіту, офіційно не працевлаштованого, у зареєстрованому шлюбі не перебуває, малолітніх, неповнолітніх дітей та інших непрацездатних осіб на утриманні не має, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, тел. НОМЕР_1 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,-
В провадженні Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження з обвинувальним актом відносно ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Під час судового засідання обвинувачений ОСОБА_4 просив звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України, у зв'язку з примиренням з потерпілим, про що надав відповідне письмове клопотання.
Представник потерпілого, адвокат ОСОБА_6 , зазначила, що шкоду завдану кримінальним правопорушенням потерпілому відшкодовано у повному обсязі, претензій до обвинуваченого він не має, не заперечує, щодо звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням.
Прокурор проти задоволення клопотання не заперечував та надав суду докази винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину, зібрані під час досудового розслідування.
Відповідно до обвинувального акта та матеріалів кримінального провадження під час досудового розслідування були встановлені наступні фактичні обставини справи.
26.06.2024 в 07 годин 10 хвилин, водій ОСОБА_4 , у світлий час доби, керуючи належним йому технічно справним автомобілем «ВАЗ 2107», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався по асфальтному покриттю проїзної частини дороги вул. Прорізна, з боку вул. Українська, в напрямку вул. Окружна в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу, наближаючись до нерегульованого світлофором пішохідного переходу, розташованого на нерегульованому світлофором перехресті вул. Прорізна та вул. Тарапаківська, по вулиці Прорізній м. Кривого Рогу, добре позначеному дорожніми знаками 5.38.1 та 5.28.2 Правил дорожнього руху України, та дорожньою розміткою 1.14.1 Правил дорожнього руху України, для руху пішоходів. У цей же час, попереду автомобіля «ВАЗ 2107», реєстраційний номер НОМЕР_2 , проїзну частину зліва направо по ходу руху вказаного автомобіля по нерегульованому пішохідному переходу, розташованому на нерегульованому світлофором перехресті вул. Прорізна та вул. Тарапаківська, по вулиці Прорізній м. Кривого Рогу перетинав пішохід ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався в темпі швидкого кроку. Водій ОСОБА_4 , наближаючись до нерегульованого світлофором пішохідного переходу, на якому вже перебував пішохід ОСОБА_7 , діючи з кримінальною протиправною недбалістю, проявив неуважність до дорожньої обстановки, був непередбачливим, маючи технічну можливість запобігти наїзду на пішохода, вчасно не зменшив швидкість руху та не зупинив керований ним автомобіль «ВАЗ 2107», реєстраційний номер НОМЕР_2 , щоб надати дорогу пішоходу ОСОБА_7 , чим порушив правила безпеки дорожнього руху, а саме: п.п. 1.5, 2.3 б), д), 18.1 Правил дорожнього руху України, згідно з якими:
- «1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху ... не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;
- «2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну,... і не відволікатися від керування ним у дорозі»;
д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;
- п. 18.1. «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека».
Унаслідок недотримання зазначених правил безпеки дорожнього руху, виконання яких було необхідною і достатньою умовою для запобігання події, по вулиці Прорізній в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу, водій ОСОБА_4 допустив наїзд керованого ним автомобіля «ВАЗ 2107», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на пішохода ОСОБА_7 , який рухався по зазначеному нерегульованому світлофором пішохідному переходу.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_7 , отримав тілесні ушкодження: розрив лонного та крижо-клубового зчленування ліворуч, заочеревнинна гематома, садна тулуба, які відповідно до висновку експерта за своїм характером відносяться до ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров'я (більше 21 доби).
Допущені водієм ОСОБА_4 порушення вимог п.п. 2.3 б) та 18.1 Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням суспільно-небезпечних наслідків.
Таким чином, своїми діями ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України, за ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
У судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, не заперечував, що при вказаних вище обставинах вчинив даний злочин, пояснив, що відшкодував потерпілому завдану шкоду та примирився з ним.
За таких обставин суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 органом досудового розслідування за ч. 1 ст. 286 КК України кваліфіковано вірно, оскільки обвинувачений будучи особою, яка керує транспортним засобом, порушив Правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому ОСОБА_7 середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Між тим, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання (ч. 4 ст. 286 КПК України).
Пунктом 1 частини 2 статті 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Частиною 3 статті 288 КПК встановлено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Таким чином, за змістом статей 284-288 КПК України, підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах. Наявність цих умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
Відповідно до положень ст. 46 КК України особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Разом з цим, відповідно до ст. 12 КК України, кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі, а нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п'яти років.
В свою чергу, санкцією частини першої статті 286 КК України передбачено покарання у вигляді штрафу від трьох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.
Таким чином, беручи до уваги зазначене, а також виходячи з диспозиції ч. 1 ст. 286 КК України, положень ст. 25 КК України та фактичних обставин справи, кримінальне правопорушення, яке вчинив ОСОБА_4 , відповідно до ст. 12 КК України, за ступенем тяжкості є нетяжким злочином та за своєю правовою природою є необережним.
Виходячи з викладеного, суд, вислухавши думку представника потерпілого, яка не заперечувала проти задоволення заявленого обвинуваченим клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, у зв'язку з примиренням та прокурора, який також не заперечував по суті клопотання, дослідивши матеріали кримінального провадження, дійшов висновку про можливість звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, оскільки обвинувачений вперше вчинив необережний нетяжкий злочин та примирився з потерпілим, відшкодувавши останньому матеріальну та моральну шкоду.
При цьому, судом також враховуються роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, викладені в постанові №12 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», а саме, що примирення винної особи з потерпілим (потерпілими) належить розуміти як акт прощення її ним (ними) в результаті вільного волевиявлення, що виключає будь-який неправомірний вплив, незалежно від того, яка зі сторін була ініціатором, та з яких мотивів, а звільнення винної особи від кримінальної відповідальності та закриття справи у зв'язку з примиренням із потерпілим можливе тільки в разі відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди (п. 4 постанови ПВСУ).
Разом з цим, відповідно до правового висновку ВП ВС, зазначеному у постанові від 17 червня 2020 року у справі №598/1781/17 (провадження №13-47кс20) суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Згідно з ч. 1 ст. 126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 118 КПК України встановлено, що процесуальні витрати складаються, зокрема, із витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів.
Процесуальні витрати виникають та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження.
Вказане кримінальне провадження стосовно ОСОБА_4 підлягає закриттю на підставі ст. 46 КК України у зв'язку з примиренням обвинуваченого з потерпілим, що є нереабілітуючою підставою.
Нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається.
Зазначена підстава дозволяє суду в більш спрощеній формі завершити кримінальне провадження. У разі згоди особи на завершення кримінального провадження у зазначеній формі, без використання своїх прав на доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, всі процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані з розслідуванням кримінального провадження, повинна відшкодувати саме вона.
Отже закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_4 на нереабілітуючих підставах і застосування до нього більш м'якої форми закінчення кримінального провадження, ніж обвинувальний вирок, не звільняє його від сплати процесуальних витрат, пов'язаних із проведенням судових експертиз у цьому кримінальному провадженні.
Так виснував Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду у постанові від 01.02.2024 у справі №930/497/23.
З матеріалів справи вбачається, що в межах даного кримінального провадження було проведено інженерно-транспортну експертизу, оформлену висновком №СЕ-19/112-24/12855-ІТ від 22.10.2024 на проведення якої було витрачено кошти з Державного бюджету на загальну суму 1591,80 грн, що підтверджується довідкою експертної установи Кіровоградського НДЕКЦ МВС України, тому такі процесуальні витрати підлягають відшкодуванню за рахунок обвинуваченого ОСОБА_4 .
Крім того, згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.
Пунктом 5 вказаної вище норми КПК України передбачено, що гроші, цінності та інше майно, які були об'єктом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, повертаються законним володільцям.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 46, 286 ч. 1 КК України, ст.ст. 100, 126, 257, 284, 286, 288, 314, 326 393, 395, 532, 533 КПК України суд,-
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття провадження у справі - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України, у зв'язку з примиренням винного з потерпілим.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024041230001705 від 01.08.2024, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України - закрити.
Стягнути з ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Державного бюджету України процесуальні витрати на залучення експерта, в сумі 1591,80 грн (одна тисяча п'ятсот дев'яносто одна гривня 80 копійок).
Речовий доказ - автомобіль «ВАЗ 2107», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який було долучено в якості речового доказу у кримінальному провадженні на підставі постанови від 01.08.2024 та залишено на відповідальне зберігання обвинуваченому ОСОБА_4 згідно з розпискою - повернути законному володільцю.
Ухвала суду про закриття кримінального провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала суду, яка набрала законної сили, обов'язкова для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.
Суддя ОСОБА_8