Справа № 214/6730/24
3/214/264/25
Іменем України
25 квітня 2025 року суддя Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Попов В.В., за участю прокурора Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області Стороженко С.І., особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення - ОСОБА_1 , її представника - адвоката Амельчишина О.В., розглянувши адміністративну справу, що надійшла від Управління стратегічних розслідувань в Дніпропетровській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянки України, головного державного інспектора Криворізького відділу податків і зборів, зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-8 КУпАП,-
Згідно протоколу №1135 про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією від 30.07.2024 року, головний державний інспектор Криворізького відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Дніпропетровській області ОСОБА_1 , будучи державним службовцем категорії «В», а отже особою, на яку розповсюджується дія Закону України «Про запобігання корупції» згідно з п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону, в порушення вимог ст. 43 Закону України «Про запобігання корупції», п.п. 5.3, 6.1. Правил етичної поведінки в органах Державної податкової служби, затверджених наказом ДПС України від 02.09.2019 року №52, п.п. 7.2, 7.3 Порядку доступу до інформації в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах Державної податкової служби, затверджених наказом ДПС України від 15.05.2020 року №216, 16 жовтня 2023 року незаконно використала у своїх інтересах конфіденційну інформацію з ІКС «Податковий блок», яка містилась в підсистемі «Облік платежів», до якої мала доступ у зв'язку з виконанням службових обов'язків, стосовно платника податків ОСОБА_2 , який є її близькою особою (зятем), чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-8 КУпАП.
Згідно протоколу №1134 про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією від 30.07.2024 року, головний державний інспектор Криворізького відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Дніпропетровській області ОСОБА_1 , будучи державним службовцем категорії «В», а отже особою на яку розповсюджується дія Закону України «Про запобігання корупції» згідно з п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону, в порушення вимог ст. 43 Закону України «Про запобігання корупції», п.п. 5.3, 6.1. Правил етичної поведінки в органах Державної податкової служби, затверджених наказом ДПС України від 02.09.2019 року №52, п.п. 7.2, 7.3 Порядку доступу до інформації в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах Державної податкової служби, затверджених наказом ДПС України від 15.05.2020 року №216, 17 січня 2024 року незаконно використала у своїх інтересах конфіденційну інформацію з ІКС «Податковий блок», яка містилась в підсистемах «Обробка податкової звітності та платежів» та «Облік платежів», до яких мала доступ у зв'язку з виконанням службових обов'язків, стосовно платника податків ОСОБА_2 , який є її близькою особою (зятем), чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-8 КУпАП.
Згідно протоколу №1133 про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією від 30.07.2024 року, головний державний інспектор Криворізького відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Дніпропетровській області ОСОБА_1 , будучи державним службовцем категорії «В», а отже особою на яку розповсюджується дія Закону України «Про запобігання корупції» згідно з п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону, в порушення вимог ст. 43 Закону України «Про запобігання корупції», п.п. 5.3, 6.1. Правил етичної поведінки в органах Державної податкової служби, затверджених наказом ДПС України від 02.09.2019 року №52, п.п. 7.2, 7.3 Порядку доступу до інформації в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах Державної податкової служби, затверджених наказом ДПС України від 15.05.2020 року №216, 18 січня 2024 року незаконно використала у своїх інтересах конфіденційну інформацію з ІКС «Податковий блок», яка містилась в підсистемі «Обробка податкової звітності та платежів», до якої мала доступ у зв'язку з виконанням службових обов'язків, стосовно платника податків ОСОБА_2 , який є її близькою особою (зятем), чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-8 КУпАП.
Згідно протоколу №1132 про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією від 30.07.2024 року, головний державний інспектор Криворізького відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Дніпропетровській області ОСОБА_1 , будучи державним службовцем категорії «В», а отже особою, на яку розповсюджується дія Закону України «Про запобігання корупції» згідно з п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону, в порушення вимог ст. 43 Закону України «Про запобігання корупції», п.п. 5.3, 6.1. Правил етичної поведінки в органах Державної податкової служби, затверджених наказом ДПС України від 02.09.2019 року №52, п.п. 7.2, 7.3 Порядку доступу до інформації в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах Державної податкової служби, затверджених наказом ДПС України від 15.05.2020 року №216, 24 січня 2024 року незаконно використала у своїх інтересах конфіденційну інформацію з ІКС «Податковий блок», яка містилась в підсистемі «Реєстрація платників податків», до якої мала доступ у зв'язку з виконанням службових обов'язків, стосовно платника податків ОСОБА_2 , який є її близькою особою (зятем), чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-8 КУпАП.
Постановою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25.04.2025 року справи про адміністративні правопорушення за зазначеними протоколами були об'єднані в одне провадження.
У судовому засіданні, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , вину в інкримінованих правопорушеннях не визнала та пояснила, що переглядала інформацію стосовно свого зятя, однак у особистих інтересах її не використовувала.
Адвокат Амельчишин О.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , під час судового розгляду надав пояснення, згідно з якими його підзахисна дійсно з власної ініціативи переглядала відомості щодо ОСОБА_2 , зокрема з метою перевірки сплати ним єдиного соціального внеску, податків та своєчасності подання звітності. При цьому, за твердженням адвоката, отримана ОСОБА_1 інформація не використовувалась в особистих інтересах та не розголошувалась третім особам. Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт розголошення чи неправомірного використання зазначеної інформації. У зв'язку з викладеним, адвокат просив суд закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-8 КУпАП, відповідно до наведених аргументів та документів, долучених до матеріалів справи.
Прокурор Стороженко С.І. повідомила суду, що, на її думку, сам факт перегляду є використанням інформації в інший спосіб, а тому просила суд притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-8 КУпАП.
Вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, її захисника, прокурора, дослідивши матеріали справи в їх сукупності та наявні в ній докази, суд приходить до наступного.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 252 КУпАП регламентовано, що оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту протоколів про адміністративне правопорушення, пов'язаних з корупцією встановлено, що ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративних правопорушень, пов'язаних з корупцією, передбачені ч. 1 ст. 172-8 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 року, корупційне правопорушення - діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
Корупція - використання особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей.
Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена адміністративним законодавством сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто, обов'язковою умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення факту протиправного посягання на права і свободи громадян, встановлений порядок управління тощо, а також доведення наявності в діях (бездіяльності) особи всіх ознак складу адміністративного правопорушення, визначеного диспозицією відповідної статті КУпАП.
Частиною 1 ст. 172-8 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за незаконне розголошення або використання в інший спосіб особою у своїх інтересах інформації, яка стала їй відома у зв'язку з виконанням службових або інших визначених законом повноважень.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері державного управління, а також у сфері запобігання та протидії корупції.
Предметом правопорушення є інформація, яка стала відома посадовій особі у зв'язку з виконанням нею службових повноважень.
Статтею 1 Закону України «Про інформацію» визначено, що інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Згідно ст. 10 Закону України «Про інформацію» за змістом інформація поділяється на такі види: інформація про фізичну особу; інформація довідково-енциклопедичного характеру; інформація про стан довкілля (екологічна інформація); інформація про товар (роботу, послугу); науково-технічна інформація; податкова інформація; правова інформація; статистична інформація; соціологічна інформація; критична технологічна інформація; інші види інформації.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про інформацію» податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.
Статтею 20 Закону України «Про інформацію» визначено, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про інформацію» інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.
Об'єктом даного правопорушення виступають суспільні відносини у сфері обігу інформації з обмеженим доступом, що стала відома особі у зв'язку з виконанням службових повноважень. Предметом правопорушення є інформація (будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді), яка стала відома особі у зв'язку з виконанням службових або інших визначених законом повноважень.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у незаконному розголошенні або використанні в інший спосіб особою у своїх інтересах інформації, яка стала їй відома у зв'язку з виконанням службових повноважень (формальний склад).
Об'єктивна сторона правопорушення може виражатися у таких формах: незаконне розголошення інформації; незаконне використання інформації в інший спосіб.
Суб'єкт даного правопорушення є спеціальним, ним є особи, зазначені у п. 1 та п.п. «в» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції».
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу (прямого або непрямого).
Відповідно до ст. 43 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, не розголошують і не використовують в інший спосіб конфіденційну та іншу інформацію з обмеженим доступом, що стала їм відома у зв'язку з виконанням своїх службових повноважень та професійних обов'язків, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна або службова інформація.
Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Згідно із ст. 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації» конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов.
Статтею 8 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що таємна інформація - інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську, розвідувальну таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю.
У ст. 9 вказаного Закону визначено, щодо до службової може належати така інформація: 1) що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; 2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці. Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф «для службового користування».
Відповідальність за ч. 1 ст. 172-8 КУпАП настає лише за умови незаконного (тобто у спосіб, прямо заборонений Законом) розголошення або використання в інший спосіб особою виключно у своїх власних інтересах інформації з обмеженим доступом, що стала їй відома у зв'язку з безпосереднім виконанням своїх службових повноважень, а не отримання та використання будь-якої інформації, яку особа сприймає в процесі здійснення службової діяльності.
Подія та обставини вчинення адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні встановлюються на підставі доказів, які суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами.
При цьому, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.
Згідно із п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
Суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Так, аналізуючи матеріали справи суд вважає, що суб'єктивна сторона правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-8 КУпАП, (форми вини, мети, мотиву) не була встановлена органом (особою), яка склала протоколи про адміністративні правопорушення.
Так, як убачається із зазначених вище протоколів про адміністративні правопорушення, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді головного державного інспектора Криворізького відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Дніпропетровській області, 16 жовтня 2023 року, 17 січня 2024 року, 18 січня 2024 року та 24 січня 2024 року незаконно використала у своїх інтересах податкову інформацію, яка є конфіденційною інформацією, стосовно своєї близької особи, а саме зятя ОСОБА_2 , яка стала їй відома у зв'язку з виконанням службових повноважень.
При цьому, суд зазначає, що при складанні протоколів уповноважені органи мають чітко відображати в них, яка саме інформація була розголошена або незаконно використана в інший спосіб, конкретизуючи у який саме спосіб була використана інформація.
В правопорушеннях з формальним складом, а саме у ст. 172-8 КУпАП законодавцем не можуть бути передбачені всі способи та варіанти використання інформації, а тому і було ним зазначено про використання в інший спосіб особою у своїх інтересах інформації, яка стала відома у зв'язку з виконанням службових або інших визначених законом повноважень, однак це не звільняє уповноважені органи при складанні протоколів про адміністративні правопорушення конкретизувати, в який саме спосіб було використано отриману інформацію та не звільняє суд від перевірки таких доводів.
Використання інформації має місце у випадку, коли особа, яка отримала її у зв'язку з виконанням службових повноважень, користується відповідними відомостями та/або даними, отримує з них певну користь, застосовує їх у своїй діяльності. На відміну від розголошення, використання інформації передбачає, що її корисні властивості використовує сама особа, яка отримала відповідну інформацію у зв'язку з виконанням службових повноважень; вона не передається сторонній особі. Як і розголошення, використання інформації може мати місце лише у випадку активної поведінки.
Таким чином, як убачається зі змісту протоколів про адміністративне правопорушення, пов'язаних з корупцією, які були складені щодо ОСОБА_1 , у них не викладено в повному обсязі усіх об'єктивних та суб'єктивних ознак складу правопорушення, передбаченого ст. 172-8 КУпАП. Зокрема, у матеріалах справи не наведено даних про наявність мотиву вчинення правопорушення, що є необхідною складовою для кваліфікації дій як адміністративного правопорушення зазначеної категорії. Відповідно до правової природи ст. 172-8 КУпАП, однією з ключових ознак є використання або розголошення інформації в особистих інтересах чи інтересах третіх осіб. Однак, під час розгляду даної справи судом не встановлено та матеріалами справи не підтверджено будь-яке використання отриманої ОСОБА_1 інформації у власних інтересах. Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 незаконно використала інформацію в інший спосіб у власних інтересах, а також відсутні відомості про те, яким чином таке незаконне використання інформації в інший спосіб у власних інтересах мало місце та не розкрито сутності власних інтересів, які переслідувала ОСОБА_1 , і в чому полягав її власний інтерес.
Отже у протоколах не міститься конкретних вказівок на особисту зацікавленість, наявність корисливого мотиву чи використання отриманої інформації для досягнення особистої вигоди, що виключає можливість беззаперечного ствердження щодо наявності у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого цією нормою, позаяк, виходячи із визначення зазначеного у ст. 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» поняття корупційного правопорушення, таке характеризується лише умисною формою вини.
Пояснення прокурора про те, що використання інформації у своїх інтересах за диспозицією ст. 172-8 КУпАП відноситься лише до інших способів використання інформації, окрім незаконного розголошення, не заслуговують на увагу, оскільки за конструкцією диспозиції статті зазначений мотив вказаний після зазначення суб'єкта правопорушення особи, та відноситься до предмета правопорушення - інформації, яка стала їй відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків, а тому стосується всіх зазначених способів вчинення правопорушення незаконного розголошення або використання в інший спосіб.
Рішенням ЄСПЛ від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
При цьому, суд не може змінювати суть «обвинувачення», викладене у протоколах про адміністративні правопорушення та не може самостійно перебирати на себе функції обвинувачення.
За таких обставин, відсутність у діях ОСОБА_1 мети на задоволення своїх інтересів, а відтак і відсутність прямого умислу на вчинення правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-8 КУпАП, свідчать про відсутність однієї із складових його елементів, а саме суб'єктивної сторони, а отже і складу адміністративного правопорушення в цілому.
Отже, у матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні належні, допустимі та достовірні докази, які б дали підстави для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-8 КУпАП.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-8 КУпАП, не доведена допустимими та достовірними доказами. При цьому, вина є елементом суб'єктивної сторони правопорушення та відсутність вини свідчить про відсутність самого складу адміністративного правопорушення.
Так, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Наявність обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Суд вправі обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення ЄСПЛ, справа «Коробов проти України» №39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series А заява №25).
Отже, враховуючи те, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка є викладом обставин складу адміністративного правопорушення, що ставиться у вину особі, винуватість якої у скоєнні правопорушення має доводитися в суді, не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки суд, діючи таким чином, порушує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, враховуючи, що до складених щодо ОСОБА_1 протоколів про адміністративні правопорушення не надано достатніх доказів вчинення адміністративного правопорушення, що унеможливлює встановлення у її діях складу адміністративних правопорушень, суд приходить до обґрунтованого висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутні як подія, так і склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-8 КУпАП.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за підстав відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 7, 9, 172-8, 245, 247, 252, 256, 280, 283, 294 КУпАП, Законом України «Про запобігання корупції», -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-8 КУпАП, закрити у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя В.В. Попов.